Рішення

від 04.06.2024 по справі 160/8748/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокуСправа №160/8748/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерея Скла та Порцеляни" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

04.04.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерея Скла та Порцеляни" до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000048 та рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 року № UA110110/2024/300011/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товару, позивач подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №24UА110110001829U6, а також всі передбачені митним законодавством обов`язкові документи.

Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченимМитним кодексом України, а саме - за ціною договору.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення від 25.03.2024 року № UA110110/2024/300011/1 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Також позивач додатково зазначив про те, що оскаржуване рішення Дніпровської митниці є протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання. А тому таке рішення підлягає скасуванню.

Вважаючи, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, позивач не погоджується з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару та просить його скасувати, про що звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 р. справу № 160/8748/24 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

26.04.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Дніпровською митницею надано заяву про продовження процесуального строку, якою відповідач просить продовжити строк для подання відзиву проти позову.

Відповідно до частини 5статті 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно достатті 121 КАС Українивстановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З аналізу наведеного видно, що пропущений процесуальний строк може бути продовжений судом.

Враховуючи аргументи заяви представника відповідача щодо неможливостіподати своєчасно відзивта з метою необмеження права сторони висловити свою позицію, суд вважає за можливе продовжити встановлений для подання відзиву строк. Відтак, подана представником відповідача заява підлягаєзадоволенню.

02.05.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпровської митниці надійшов відзив проти позову.Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Дніпровською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № №24UА110110001829U6 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300011/1 від 25.03.2024. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

07.05.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Галерея скла та порцеляни» подано відповідь на відзив проти позову, в якій позивач наголошує на безпідставності заперечень відповідача та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч.1ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галерея Скла та Порцеляни" код ЄДРПОУ 32502453, зареєстроване 26.05.2003 року, основними видами діяльності має: "Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення", код КВЕД 46.44, "Неспеціалізована оптова торгівля", код КВЕД 46.90.

Між ТОВ "ГАЛЕРЕЯ СКЛА ТА ПОРЦЕЛЯНИ" (Покупець) та "LILING RONGXIANG CERAMIC CO., LTD" (юридична особа - резидент Китаю, Продавець) укладено Контракт від 04.11.2016 року № GGP-0411/16, згідно з п. 1 якого Продавець приймає на себе обов`язок продати, а Покупець приймає на себе обов`язок купити и прийняти від Продавця товари, виготовлені Продавцем відповідно до номенклатури, в кількості та по цінам, визначеним в Інвойсі та/або Специфікації, як додатку до цього Контракту. Згідно п. 3.1. Контракту від 04.11.2016 року № GGP-0411/16 відвантаження товару здійснюється на умовах FOB (ІНКОТЕРМС 2010), Умови постачання FOB Шеньчжень.

Згідно умов Специфікації від 19.12.2023 року № 23 до Контракту від 04.11.2016 року № GGP-0411/16 та Протоколу погодження ціни на партію продукцію за Специфікацію від 19.12.2023 року № 23 Сторони узгодили поставку порцелянових кухлів на загальну суму 26 113,20 доларів США.

На виконання умов Контракту від 04.11.2016 року № GGP-0411/16 та Специфікації від 19.12.2023 року № 23 до нього, відповідно до Інвойсу від 28.12.2023 року № GAL-RX23 "LILING RONGXIANG CERAMIC CO., LTD." поставило на користь Покупця наступний товар: Посуд столовий або кухонний з фарфору : RX-N9157 кухоль 12 унц. (350 мл.) (білого кольору)- 10560 шт, RX-N9158 кухоль 12 унц. (350 мл.) (чорного кольору) 9600 шт, R X-N20405 кухоль 7,5 унц. (220мл.) (білого кольору) 360 шт, RX-N16870 кухоль 12 унц . (350мл.)(білого кольору)- 24 000 шт, RX-N 16882 кухоль 12 унц. (350мл.)(білого кольору)-24 000 шт. Виробник: "LILING RONGXIANG CERAMIC CO.,LTD", на загальну суму 26 113,20 доларів США. Означений товар поставлений Продавцем в морському 40'HC контейнері MRSU5036168 на борт судна MSC APOLLINE V.350W в порту YANTIAN, Китайська народна республіка, згідно Коносаменту від 06.01.2024 року № HS123121909.

Доставка товару здійснювалася ТОВ "КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД" на підставі укладеного з Позивачем Договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 21.11.2022 року № KL-573/22.

Розмитнення вантажу здійснювалося на Митному посту "Ліски" Дніпровської митниці.

Послуги по декларуванню вантажу надавалися ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору доручення на надання послуг митного брокера від 02.03.2020 року № 1.

З метою здійснення митного оформлення вищезгаданого товару та на підтвердження митної вартості товару, 25.03.2024 року ОСОБА_1 до Дніпровської митниці (надалі також "Відповідач") разом із Митною декларацією № 24UA110110001829U6 були, зокрема, надані, що підтверджується графою 44 згаданої МД, а також Рішенням про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 року № UA110110/2024/300011/1, Карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000048:

1. Контракт від 04.11.2016 року № GGP-0411/16.

2. Додаткова угода від 26.12.2022 № 7 до контракту від 04.11.2016 року № GGP-

0411/16.

3. Специфікація до контракту від 19.12.2023 року № 23.

4. Протокол погодження ціни на партію продукцію за Специфікацією від

19.12.2023 року № 23.

5. Прайс-лист виробника товару 01.11.2023 01.05.2024.

6. Калькуляція собівартості від 21.11.2023 року № RG124/11 та її переклад.

7. Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 18.11.2023 року № GAL-23 та його

переклад.

8. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 28.12.2023 року № GAL-RX23

та його переклад.

9. Пакувальний лист (Packing list) від 28.12.2023 року б/н та його переклад.

10. Копія Митної декларації країни відправлення від 28.12.2023 року №

531620230162927985 та її переклад.

11. Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 27.01.2024 року №

С245635091260001 та його переклад.

12. Платіжна інструкція про оплату товару від 05.12.2023 № 43 на суму 5 348,63

USD.

13. Платіжна інструкція про оплату товару від 27.02.2024 року № 53 на суму 26

736,72 USD.

14. Лист від 14.03.2024 ГАЛЕРЕЯ СКЛА ТА ПОРЦЕЛЯНИ з поясненнями платежів.

15. Договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних

і транзитних вантажів від 21.11.2022 року № KL-573/22 між ТОВ "КЕРРІЛЕНД

ЛОГІСТИКС ЛТД" та Позивачем.

16. Заявка від 13.12.2023 р. № CLL17784 між ТОВ "КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД" та Позивачем.

17. Коносамент (Bill of lading) від 06.01.2024 року № HS123121909.

18. Річковий коносамент № 234371844.

19. Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 20.03.2024 року №

169192.

20. Рахунок ТОВ "КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД" надання транспортно- експедиційних послуг від 18.03.2024 року № 80/24.

21. Довідка ТОВ "КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД" про транспортні витрати від

19.03.2024 року № CLL17784.

22. Калькуляція витрат на доставку товару позивача від 19.03.2024 року №1903/24

23. Договір про надання послуг митного брокера від 02.03.2020 року № 1.

24. Лист позивача щодо подальшого призначення товару від 14.03.2024 року № 39.

25. Фото кухолів.

Під час митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації № 24UA110110001829U6, ДНІПРОВСЬКОЮ МИТНИЦЕЮ було запропоновано надати додаткові документи.

Листом від 25.03.2024 року № 127/24 Позивач повідомив про відсутність можливості надання додаткових документів у десятиденний термін.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації від 25.03.2024 року № 24UA110110001829U6, Дніпровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 року № UA110110/2024/300011/1, декларанту надіслано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000048.

Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 року № UA110110/2024/300011/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000048 обґрунтовані Дніпровською митницею наступним чином:

"У відповідності до статті 337 МКУ, при проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне. Поставка товару (Товар №1: 1. Посуд столовий або кухонний з фарфору: RX-N9157 кухоль 12 унц. (350мл.) (білого кольору)-10560шт, RX-N9158 кухоль 12 унц. (350мл.) (чорного кольору)-9600шт, RX-N20405 кухоль 7,5 унц. (220мл.)(білого кольору)-360шт, RX-N16870 кухоль 12 унц. (350мл.)(білого кольору)-24000шт, RX-N16882 кухоль 12 унц. (350мл.)(білого кольору)-24000шт. Виробник: "Liling Rongxiang Ceramic Co.,Ltd" Китай) заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 04.11.2026 р. №GGP-0411/16 (далі Контракт) з «Liling Rongxiang Ceramic Co.,Ltd», Китай, клієнт ТОВ «ГАЛЕРЕЯ СКЛА ТА ПОРЦЕЛЯНИ», Україна, 49066, м. Дніпро, вул. Пресова, буд. 65 (код ЄДРПОУ 32502453) на умовах FOB CN YANTIAN (Китай). Відповідно до відомостей графи 44 ЕМД код документу 4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Відповідно до п. п. 3.1. п. 3 Контракту відвантаження товару здійснюється на умовах поставки FOB (Інкотермс 2010). Умови поставки FOB Шеньчжень. П. п. 3.3. п. 3 Контракту визначено, що по взаємній домовленості сторони Контракту можуть змінити умови та строки поставки. Додаткових угод до Контракту, щодо зміни умов поставки декларантом до митного оформлення не надавалось. У наданому декларантом до митного оформлення рахунку-проформі від 18.11.2023 р. №GAL-23 (код документу у графі 44 ЕМД 0325 Рахунок-проформа (Proforma invoice), (далі Рахунок- проформа) у полі Terms of Delivery (умови поставки) зазначено FOB SHENZHEN/YANTIAN, CHINA, у рахунку-фактурі від 28.12.2023 р. №GAL-RX23 (гр. 44 ЕМД код документу 0380), (далі Рахунок-фактура) у полі Terms of Delivery (умови поставки) зазначено FOB YANTIAN, CHINA. В наданій до митного оформлення додатковій угоді до Контракту від 19.12.2023 р. №23 (гр. 44 ЕМД код документу 4103), (далі Специфікація №23) визначено ціну за одиницю товару на умовах FOB SHENZHEN/SHEKOU/ YANTIAN, тобто чіткого визначення умов поставки відповідно до вимог Контракту даною Специфікацією №23 не визначено.

Також згідно п. п. 3.4. п. 3 Контракту визначено перелік документів які продавець повинен відправити покупцю. Згідно цього переліку продавець повинен надати покупцю коносамент. Декларантом надано документ від 15.03.2024 р. №234371844 (гр. 44 ЕМД код документу 0705), який відображає маршрут переміщення товару з CONSTANTA, ROMANIA до RENI, UKRAINE, а документа який має відображати маршрут переміщення товару з Китаю до Румунії (коносамент) декларантом не надано. Тобто неможливо чітко встановити місця завантаження/ розвантаження та маршрут слідування товару, що унеможливлює достовірно пересвідчитись у правильності включення декларантом додаткових витрат на перевезення та/або завантаження/розвантаження/зберігання до митної вартості товару. Згідно п. п. 5.1 п. 5 Контракту: Якщо інше не узгоджено між сторонами в письмовому вигляді, усі платежі за товар повинні бути здійснені в USD у вигляді 100% оплати згідно відвантаженого інвойсу. Відповідно до п. п. 5.3 п. 5 Контракту умови оплати можуть бути змінені на протязі строку дії Контракту, узгоджені Сторонами та оформлені у додатку до Контракту або Специфікації. У наданій до митного оформлення Специфікації №23 відсутні відомості щодо порядку проведення розрахунків по зовнішньоекономічній операції. Додаткових угод щодо зміни умов оплати відповідно до Контракту декларантом до митного оформлення не надавалось. Натомість у наданому декларантом до митного оформлення Рахунку-проформі міститься інформація щодо умов оплати за товар: 20% передплата, 80% після випуску коносамента. Після аналізу наданих до митного оформлення документів можна дійти висновку, що укладення рахунку-проформи не передбачено умовами Укладеного Контракту, а визначене поняття оплати «80% після випуску коносамента» не передбачає кінцевого строку здійснення оплати за товар, тому відповідно до банківських платіжних документах від 05.12.2023 р. №43 (на суму 5348,64 USD) та від 27.02.2024 р. №53 (на суму 26736,72 USD) (гр. 44 ЕМД коди документів 3001), (далі Платіжні документи) наданих декларантом не можливо чітко визначити порядок та терміни оплати за товар. У наданому Рахунку проформі взагалі відсутня інформація про умови оплати партії товару.

Відповідно п. п. 5.1. п. 5 Контракту всі платежі повинні бути виконані банківським переказом на розрахунковий рахунок вказаний у п. 12 Контракту. У п. 12 Контракту вказані наступні реквізити: Industrial and Сommercial Bank of China Hunan Branch No 8 Xianyangroad Yangsanshi, Liling Hunan China. Account No:1903021629140003816, Swift Code: ICBKCNBJHUN. У наданих до митного оформлення Рахунку-проформі та Рахунку-фактурі вказані інша банківська інформація: Industrial and Сommercial Bank of China Hunan Branch No 8 Xianyangroad Yangsanshi, Liling Hunan China. Account No: 1903021619200159232, Swift Code: ICBKCNBJHUN. Також у наданих декларантом до митного оформлення Платіжних документах вказані реквізити рахунку, які суперечать п. 12 Контракту: Industrial and Сommercial Bank of China Hunan Branch No 8 Xianyangroad Yangsanshi, Liling Hunan China. Account No:1903021619200159232, Swift Code: ICBKCNBJHUN. Додаткових угод щодо зміни банківських реквізитів продавця зазначених у Контракті декларантом до митного оформлення не надавалось. Вказане суперечить відомостям зазначеним Контракті в частині перерахування грошових коштів на відповідний банківський рахунок. Таким чином неможливо пов`язати здійснену оплату за товар, що зазначено у платіжних документах з оцінюваною партією товару згідно заявленої до митного контролю митної декларації. Відповідно до вимог статті 53 МКУ документи, що надаються декларантом підтверджують заявлену митну вартість оцінюваної партії товару. У даному випадку надані документи не корелюються з оцінювальною партією товару.

Відповідно до положень частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Проте надані до митного контролю Платіжні документи сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток передбачених вищезазначеним Положенням. Таким чином, дані платіжні документи не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару. У наданих до митного контролю Платіжних документах відсутні підписи та інші відмітки банку. Враховуючи вищезазначене зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Декларантом надано до митного оформлення договір про перевезення вантажу між Експедитором (ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД») та імпортером (ТОВ «ГАЛЕРЕЯ СКЛА ТА ПОРЦЕЛЯНИ») (гр. 44 ЕМД код документу 4301) №KL-573/22 від 22.11.2022 р. (далі Договір) та рахунок-фактуру про надання транспортно- експедиційних послуг від 18.03.2024 р. №80/24 (гр. 44 ЕМД код документу 3004 (Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги), (далі Рахунок) та Заявку від 13.12.2023 р. №CLL17784 (гр. 44 ЕМД код документу 3000), (далі Заявка) до Договору. У вищезазначеному Договорі п. п. 4.3., п. 4 визначено, що якщо іншого не обумовлено в Заявці, розрахунок між замовником та виконавцем здійснюється на умовах 100% передоплати вартості перевезення, не пізніше 2 (двох) банківських днів після підтвердження Заявки та отримання рахунку. У наданій Заявці не обумовлені умови оплати вартості перевезення, тобто згідно наданих документів траспортно-експедиторські послуги повинні бути сплачені в повному обсязі.

Платіжних доручень, що підтверджують оплату траспортно-експедиторських послуг декларантом не надано. У Рахунку від експедитора ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» у п. 3, зазначено: «…відшкодування витрат на транспортно- експедиторські послуги на території України за маршрутом п. Рені (Україна) м. Дніпро (Україна), включаючи експедиторську винагороду (з ПДВ 20%) 58 562,87 грн…». Тобто винагорода експедитора не виділена окремо із зазначеної суми. Також згідно наданої до митного оформлення калькуляції витрат на доставку вантажу складеної імпортером товару від 19.03.2024 р. №1903/24 (гр. 44 ЕМД код документу 3006) вказано, що експедиторська винагорода не включалась до митної вартості товару.

Згідно з пунктом 4 ст. 306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процессу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно- експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої ст.58 МКУ), Податкового кодексу України (пункту 190.1 ст.190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. Декларантом зазначена витрата до складових митної вартості не включена. Документального спростування зазначених розбіжностей/ невідповідностей декларантом не надано.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, невідповідність заявленого рівня митної вартості поняттю «дійсної вартості» згідно FАТТ, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронних повідомлень митниці декларанту, відсутність у додатково наданих в рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені розбіжності. Основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 статі 54, п.2. статті 58 МКУ проводиться консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

Відповідно до основної одиниці виміру оцінюваного товару, згідно УКТЗЕД, якісних співставних характеристик, часу митного оформлення, наявна інформація, що: Товар №1 «1.Посуд столовий або кухонний з фарфору: кухоль,виробник SHENZHEN DONGBOXING IMPORT EXPORT CO., LTD, CN.» випущено у вільний обіг за ЕМД від 29.02.2024 р. №UA110050/2024/001022 (MRN №24UA110050001022U9 від 29.02.2024 р.) на рівні 3,14 Дол. США/кг. за резервним методом визначення митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 25.03.2024 р. №UA110110/2024/300011/1".

Внаслідок прийняття Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 року № UA110110/2024/300011/1, позивач вимушений був подати митну декларацію від 25.03.2024 року № 23UA110110008376U9, за якою додатково було сплачено: ввізного мита 141 349,36 грн. та податку на додану вартість 310 968,52 грн., усього в сумі 452 317,94 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2ст. 382 Господарського кодексу Україниформа і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановленірозділом III Митного кодексу України(надалі -МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1ст. 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1ст.50 Митного кодексу Українивідомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.52 Митного кодексу Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1ст.53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2ст.53 Митного кодексу Українимістить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положеньМитного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3ст.54 Митного кодексу Україниза результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6ст.54 Митного кодексу Українимитний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1ст.55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8ст.57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частиною 7ст. 54 Митного кодексу Українипередбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст.59,60та64 Митного кодексу України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

У зв`язку з цим, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2024/300011/1 від 25.03.2024 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 Митного кодексу Україниякщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначенийМК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншимметодом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль.

Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.

Отже, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Щодо доводів митного органу про ненадання документів, що підтверджують сплату транспортно-експедиційних послуг, відомостей про вартість транспортування товарів до ввезення на митну території України, документів що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження, суд зазначає таке.

Згідно п. 3.1. Контракту від 04.11.2016 року № GGP-0411/16 відвантаження товару здійснюється на умовах FOB (ІНКОТЕРМС 2010), Умови постачання FOB Шеньчжень.

Умови поставки FOB Shenzen/Shekou/Yantian визначені в Специфікації до контракту від 19.12.2023 року № 23.

В Рахунку-фактурі (iнвойс) (Commercial invoice) від 28.12.2023 року № GAL-RX23 та, Пакувальному листі (Packing list) від 28.12.2023 року визначена ціна на умовах FOB Yantian.

Саме з порту Yantian товар був відправлений, що підтверджується Митною декларацією країни відправлення від 28.12.2023 року № 531620230162927985 та Коносаменті (Bill of lading) від 06.01.2024 року № HS123121909

За умовами FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" (редакція 2010 року), ІНКОТЕРМС 2010, (безкоштовний борт (названий порт завантаження)) продавець несе всі витрати та ризики до моменту, коли товари завантажуються на борт судна. Контракт FOB вимагає від продавця доставити товари на борт судна що призначається покупцем у спосіб, звичайний у конкретному порту, в цьому випадку продавець повинен також організувати експортне оформлення. Таким чином, витрати по доставці товару від складу виробника до портувідправлення за умовами FOB ІНКОТЕРМС 2010 включені продавцем до ціни товару та тому їх вартість окремо не додається при розрахунку митної вартості товару.

На засвідчення цього в п. 4.1. згаданого Контракту № GGP-0411/16 сторони визначили, що "ціни на товари включають вартість упаковки, маркування, тари та навантаження", що з урахуванням узгоджених умов FOB (ІНКОТЕРМС 2010), мають на увазі вартість доставки товару від складу виробника до порту відправлення та навантаження на борт судна.

Наданими позивачем митному органу свіфт квитанція про оплату товару від 05.12.2023 № 43 на суму 5 348,63 USD та платіжна інструкція про оплату товару від 27.02.2024 року № 53 на суму 26 736,72 USD підтверджено оплату товару в повному обсязі в сумі 26 113,20 доларів США відповідно до умов Контракту від 04.11.2016 року № GGP-0411/16, Специфікації до контракту від 19.12.2023 року № 23, Рахунку-проформи від 18.11.2023 року № GAL-23 та Рахунку-фактури (Commercial invoice) від 28.12.2023 року № GAL-RX23.

В призначенні платежів згаданих платіжних інструкціях є посилання на зазначені документи.

Платіжна інструкція про оплату товару від 27.02.2024 року у сумі 26 736,72 USD є частковою оплатою за наступні інвойси:

- 20 764,56 USD доплата 80 % за інвойсом № GAL-RX23 від 28.12.2023 року (загальна сума 26 113,20 USD);

- 5 972,16 USD попередня оплата 20 % по проформі-інвойс № GAL-24 від 10.02.2024 (загальна сума 29 860,80 USD).

Оплата позивачем здійснена на номер банківського рахунку "LILING RONGXIANG CERAMIC CO., LTD", який визначено в Рахунку-проформи від 18.11.2023 року № GAL- 23 та Рахунку-фактури (Commercial invoice) від 28.12.2023 року № GAL-RX23.

Дослідивши вказані вище докази суд встановив, що задекларована позивачем вартість товару відповідала даним зазначеним у митній декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (сертифікат дилера) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Уч.2ст. 53 МК Українине передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.

Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття суперечить положеннямчинного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положеньМитного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6ст. 54 Митного кодексу Українивстановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Відповідно до ч. 3ст. 318 Митного кодексу Українимитний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно ізЗаконом України від 15.02.2011 №3018-VIПро внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300011/1 від 25.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000048, суд зазначає наступне.

Оскільки відповідно до п.7.1. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, то така, з огляду на визнання протиправним та скасування рішення про відмову, також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 6 784,77 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.139,242-246,250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерея Скла та Порцеляни" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000048 та рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 року № UA110110/2024/300011/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерея Скла та Порцеляни" (49000, м. Дніпро, вул. Пресова, буд. 65, код ЄДРПОУ 32502453) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6784,77 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 77 коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук