Рішення

від 17.05.2024 по справі 204/1376/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1376/23

Провадження № 2/204/132/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

17.05.2024 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря Корягіної Р.Р.

представника позивача Шевченко Г.В.

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (юридична адреса: 49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки, буд.65), який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради (юридична адреса: 49051, м.Дніпро, вул.Тверська, буд.41) про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення з них аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 був усиновлений відповідачами на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2010.Хлопчик проживав з батьками за адресою: АДРЕСА_2 .27.08.2019 відповідачі звернулись до управління-служби у справах дітей виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради із заявою щодо тимчасового влаштування дитини до відповідного закладу, однак їм було відмовлено, у зв`язку з відсутністю на те підстав. Після чого родину було направлено до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для надання соціальних послуг.02.12.2019 до управління-служби у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпрі ради надійшла інформація, що мати дитини 01.12.2019 вчинила фізичне насильство відносно хлопчика. З дитиною та батьками були проведені бесіди, як спеціалістами управління-служби так і працівниками поліції. Батьки заперечували факт насильства, просили дитину сказати правду.Враховуючи ситуацію, яка склалася в родині, небажання дитини повертатися в сім`ю, за клопотанням управління-служби у справах дітей виконкому Чечелівської районної у місті Дніпрі ради Стебу ОСОБА_4 на підставі його заяви від 02.12.2019 влаштовано до комунального закладу соціального захисту центру соціально-психологічної реабілітації дітей Дніпровської міської ради. З 02.12.2019 до теперішнього часу дитина перебуває в КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради» на повному державному забезпеченні та навчається у 10 класі КЗО «СЗШ № 44» ДМР.Батьки дитини понад три роки не проживають з хлопчиком, не утримують не займаються його вихованням, розвитком, не вживають заходів щодо отримання дитиною повної загальної середньої освіти, не контролюють його стан здоров`я, відмовляються його забирати. Жодних заходів на налагодження контактів з дитиною батьки не виявляли, з адміністрацією закладу на зв`язок не виходили. Представник позивача вважає, що відібрання дитини без позбавлення батьків батьківських прав відповідатиме найкращому забезпеченню його інтересів, а також є обґрунтованим, достатнім та виправданим, з огляду на ситуацію, яка склалася на сьогоднішній день, заходом впливу на батьків.У зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду із відповідними позовними вимогами.

Відповідачі надали суду відзив на позовну заяву в якому зазначили, щовони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 .. Крім неповнолітнього ОСОБА_4 подружжя має ще двох малолітніх дітей, які перебувають на їх утриманні.Відповідачі вказують, що в процесі виховання попри те, що хлопчик завжди був забезпечений всім необхідним, останній викрадав іграшки у дітей та ображала їх, неодноразово викрадав та витрачав сімейні заощадження, приносив до школи заборонені речі (газовий пістолет, засоби для паління, тощо). Втершись у довіру ОСОБА_4 навіть намагався угнати автомобіль у свого друга, здійснив крадіжку товару у магазині ТОВ «Омега Варус 58». Після вчинених крадіжок останній зникав, з ним |не було зв`язку і батьки були вимушені разом з органами поліції розшукувати його.Через вищезазначені вчинки дитини, відповідачів систематично викликали до шкоди, складалипротоколи про адміністративні правопорушення, викликали до суду. Однак, нажаль це ніяк не впливало на його усвідомлення вчиненого, можливих негативних наслідків та взагалі на його подальшу поведінку.Зважаючи на таку поведінку дитини, відповідачі сумлінно продовжили виховувати дитину у дусі взаєморозуміння, поваги до прав і свобод людини та приділяли йому більше уваги та часу, систематично проводили роз`яснення, щодо його поведінки та їїнаслідків, звертались за допомогою до психолога, створили всі умови для гармонійного фізичного, морального, духовного розвитку дитини: створили умови для забезпечення відвідування гуртків танцю, баскетболу, волейболу, художньої школи, забезпечували здобуття повної загальної середньої освіти - навчання у СЗ школі №41ДМР, КЗО «НВК №120», забезпечували повноцінний відпочинок дитині та систематично піклувались про її здоров`я, оскільки дитина з ВІЛ. 27.08.2019 вони зверталися до Управління - служби у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпрі ради із заявою, щодо тимчасового влаштування дитини до відповідного закладу, однак у задоволенні заяви їм було відмовлено.В присутності представників служби та працівника поліції, ОСОБА_4 розповідав та наполягав на тому, що напередодні мати нібито вдарила його в живіт ногою та написав заяву в якій просив поселити його до закладу соціального захисту.На підставі вказаної заяви, 02.12.2019 хлопчика було передано до Комунального закладу соціального захисту центру соціально- психологічної реабілітації дітей. Син , ОСОБА_4 самостійно та свідомо звернувся до органів опіки та піклування з завідомо неправдивою інформацією щодо вчинення батьками насильства відносно нього, що і стало підставою для відібрання дитини та розміщення його у центрі соціальної підтримки, та як наслідок призвело до неможливості сумісного проживання батьків разом з дитиною.Крім того зазначили, що з 02.12.2019 та станом на момент розгляду справи ОСОБА_4 , з ними не проживає, що унеможливлює його відібрання від них.Тому вважають, що вказана позовна заява є необґрунтованою, у зв`язку з чим, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог(а.с.24-32).

Ухвалою суду від 23.03.2023 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання (а.с.56).

Ухвалою суду від 08.06.2023 закрито підготовче провадження по зазначеній справі та справу було призначено до судового розгляду (а.с.101).

Представник позивача Шевченко Г.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Також зазначила, що 02.12.2019 ОСОБА_4 був влаштована на повне забезпечення до комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми».Відповідачі не вжили всіх заходів щодо виховання хлопчика, не переймалися його навчанням та немають бажання забирати її на виховання до своєї родини. На даний час хлопчик втік із КЗ СЗ та по сьогоднішній день знаходиться у розшуку, тому дитина представлена сама собі. Вважає доцільним відібрати дитину ОСОБА_4 у батьків без позбавлення їх батьківських прав, що буде відповідати найкращому забезпечення прав та інтересів хлопчика.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, в частині відібрання дитини без позбавлення батьківських їх прав та стягнення з них аліментів. Крім того зазначили, щовони завжди належним чином виконували свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини ОСОБА_4 , що також підтверджується рішеннями судів, за якими їх хотіли позбавити батьківських прав. Хлопчика вони усиновили, коли останньому було два з половиною роки, він з самого початку був важкою дитиною та не слухався їх. Спочатку у них з сином були добрі відносини, вони намагались привити дитині сімейні та соціальні цінності, а також любов до оточуючих. Але, потім відносини між ними погіршувалися . Вони неодноразово проводили з сином бесіди щодо його поведінки, однак жодних результатів це не дало. Після того, як ОСОБА_4 повідомив , що не бажає з ними жити, вони звертались як до психологів, так і до психіатрів, однак жодних результатів це не дало. Також зазначили, що ними повністю здійснювались всі заходи виховання до моменту поки дитину не відібрали за її бажанням. Також зауважили, що за час перебування сина у державному закладі його поведінка жодним чином не змінилася, він продовжує вчиняти крадіжки, втечі, вводить в оману вихователів закладу, що свідчить про те, що останній продовжує зневажити оточуючих людей з якими він проживає разом. Крім того зауважили, що на даний час ОСОБА_4 втік з закладу та перебуває у розшуку, що є перешкодою для відібрання останнього. Просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Прокопенко О.В. в судовому засіданні пояснив, що за час перебування у закладі неповнолітній ОСОБА_4 в цілому поводився задовільно, він є талановитою дитиною, має багато гарних завдатків, але іноді поводив себе нестандартно, щоб привернути на себе увагу, міг допомагати по господарству , а потім викрав ключ, траплялися випадки, коли останній залишав самостійно заклад, вчиняв крадіжки, потім приходив та вибачався. Повідомляв, що був дуже ображений на батьків. За час перебування дитині у закладі батьки його не відвідували. В судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.11.2023 був опитаний неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який суду повідомив, що наразі навчається в школі-інтернаті в 11 класі. У 2019 році написав заяву до управління-служби у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпрі Ради про відмову від своїх батьків. З того часу він перебуває в КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради» на протязі п`яти років. Зачас проживання з батьками останні забезпечували його всім необхідним, одягали, кормили, гарно відносились, дбали про виховання. Відносини з батьками погіршились у зв`язку з тим, що саме він почав негативно ставитися до батьків, ображав їх, брав кошти з гаманця батька без дозволу, купував цигарки, пневматичний пістолет, вчиняв крадіжки. Також пояснив, що ним було надано неправдиву інформацію щодо вчинення матір`ю насильства відносно нього. Думка з приводу написання заяви про відмову від батьків йому була нав`язана.За час перебування у закладі мати підтримувала з ним зв`язок, цікавилась здоров`ям, бабуся передавала подарунки, він писав їм образливі СМС. Наразі дуже шкодує за свої вчинки та має бажання повернутися до дому, до батьків.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, повно та всебічно дослідивши обставини та докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або органові опіки та піклування.

Згідно з п.п.2-5 ч.1 ст.164 СК України, суд може постановити таке рішення у випадку, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Судом встановлено, що з 31.05.2008 відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_14 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відповідними відмітками у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , а також під час розгляду справи визнавалось учасниками справи (а.с.15-20).

Рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради № 491 від 13.11.2009 було вирішено встановити опіку та призначити ОСОБА_3 опікуном над малолітньою дитиною - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено місце проживання малолітнього хлопчика за місцем проживання опікуна за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.22-24).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2010 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 усиновили малолітнього ОСОБА_17 (а.с.22-24).

03.12.2010 Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції було повторно видано свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 , актовий запис № 756, в якому його батьками було зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 (а.с. 21).

Відповідачі, крім ОСОБА_4 мають ще двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.72-83).

Відповідачі разом з дітьми: ОСОБА_4 , ОСОБА_18 таОСОБА_4 , проживали за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб№ 4944, виданою 02.08.2022 відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с.25).

ОСОБА_4 навчався в Комунальному закладі освіти «Середня загальноосвітня школа № 31» Дніпровської міської ради. Після того, як останній приніс до школи травматичний пістолет, давав його іншим учням, погрожував однокласнику, а також вкрав у батьків гроші, останні перевели його до іншої школи - СШ № 120.

Всі вищевказані обставини були встановлені рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2020 по справі № 204/586/20, яке набрало законної сили 19.01.2021, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З інформації, наданої за вих. № 148 від 05.12.2019 Комунальним закладом освіти «Навчально-виховний комплекс № 120 «Школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради (а.с. 13), вбачається, що ОСОБА_4 , з 16.04.2019 навчався в КЗО «НВК №120» ДМР, показав себе зовні вихованою дитиною, мав середній рівень навчальних досягнень, заняття відвідував, був повністю забезпечений необхідним шкільним приладдям та особистими речами, схильний говорити неправду, красти, зводити наклепи, у вільний час спілкувався на вулиці з сумнівними друзями. На батьків ОСОБА_4 не скаржився, останні приділяли хлопцеві увагу, цікавились його справами, завжди миттєво реагували на дзвінки класного керівника, проте вже не мали на хлопця впливу (а.с.40).

27.08.2019 відповідачі звертались до Управління-служби у справах дітей Чечелівської районної у м. Дніпрі ради з заявою, в якій повідомили, що 27.05.2019 усиновлена ними дитина - ОСОБА_4 пішов з дому і почав проживати у батьків чоловіка, додому повертатись не хоче, не хоче, щоб вони його виховували, що унеможливлює виконання ними своїх батьківських обов`язків, як батьки вони вжили всіх заходів щодо виховання дитини, але жодних позитивних результатів це не дало.У зв`язку з викладеним відповідно до п. 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, просили тимчасово влаштувати ОСОБА_4 , який залишився без батьківського піклування, до відповідного закладу в межах своєї компетенції (а.с. 11-14).

Однак, 06.09.2019 комісією з питань захисту прав дитини при виконкомі Чечелівської районної у місті ради вирішено: відмовити у тимчасовому влаштуванні дитини ОСОБА_4 , до відповідного закладу у зв`язку з відсутністю підстав; направили батьків хлопчика до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Чечелівської районної у місті Дніпрі ради для надання соціальних послуг родині; роз`яснити, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства з питання зняття батьківських прав необхідно батькам звертатися до суду. Вказана обставина також була встановлена рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2020 по справі № 204/586/20, а тому не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи (а.с.28-32).

Як вбачається із матеріалів справи, 07.09.2019 ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, а саме близько 18:43 год. вчинив крадіжку на суму 307,50 грн., однак не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за невиконання обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_4 . Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2019 року по справі № 204/6643/19 ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та звільнено її від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням (а.с. 41 на зворотному аркуші).

02.12.2019 ОСОБА_4 звертався до Управління-служби у справах дітей із заявою, в якій повідомив, що не хоче повертатись додому, йому не подобається в цій сім`ї, в них є насильство, а тому він бажає, щоб його забрали до Центру реабілітації (а.с.38-42).

У частині 1 статті 235 СК України закріплено, що орган опіки та піклування здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні.

У зв`язку з цим, Управління-служба у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпрі ради звернулось до Управління-служби у справах дітей департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради з клопотанням про влаштування ОСОБА_14 до Центру для отримання комплексної психологічної, медичної, соціальної, педагогічної та інших видів допомоги, у зв`язку з ситуацією, яка склалась в родині та небажанням дитини повертатись в сім`ю. У вказаному клопотанні також зазначено, що 02.12.2019 до управління-служби надійшла інформація про те, що мати хлопчика 01.12.2019 вчинила фізичне насильство (вдарила ногою в живіт), батьки факт насильства заперечували, просили дитину сказати правду (а.с.38-42).

З 02.12.2019 дитина ОСОБА_4 , перебуває в Комунальному закладі соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради (попередня назва - Комунальний заклад соціального захисту Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Дніпровської міської ради, найменування змінено на Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради з 01.01.2021 згідно з рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 22.07.2020 року «Про перейменування Комунального закладу соціального захисту центру соціально-психологічної реабілітації дітей Дніпровської міської ради», на підтвердження чого надано довідку № 01-13/72 від 12.04.2021 (а.с. 26, 40 на зворотному аркуші).

Як вбачається із психолого-педагогічної характеристики, виданої психологом центру соціальної і психологічної реабілітації дітей м. Дніпро від 02.06.2020, вихованець ОСОБА_4 має схильність до опосередкованої агресії, може пліткувати, таємно скаржитись на інших, не достатньо щирий, перестав мати довіру до себе. Здатен на непередбачувані ризикові асоціальні вчинки, декілька разів намагався самовільно залишити заклад та підбурював на втечу інших дітей (а.с.74).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2020 (по справі № 204/586/20) відмовлено у задоволенні позовної заяви відповідачів до органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виконавчий комітет Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про скасування усиновлення та поновлення первинного актового запису про народження (а.с. 27-33).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.01.2021рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2020 було залишено без змін (а.с. 33-37).

Постановою Верховного Суду від 27.10.2021 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19.01.2021 року - залишено без змін (а.с. 40).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2022 у задоволенні позову органу опіки та піклування - Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, який діяв в інтересах дитини ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнення з них аліментів було відмовлено (а.с.38-43).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.11.2022 апеляційну скаргу органу опіки та піклування - Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 було залишено без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2022 залишено без змін (а.с.32-49).

Згідно наказу №153/1, виданого начальником управління-служби у справах дітей від 07.11.2022 ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні-службі у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, як такий, що опинився у складних життєвих обставинах з підстав «виховання у сім`ї, у якій батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини» (а.с. 49-50).

Відповідно до листа директора центру комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради» №01-20/13 від 25.01.2023 вбачається, що на першому етапі перебування в закладі в співбесіді з практичним психологом центру ОСОБА_24 , ОСОБА_4 виказував бажання повернутися до сім`ї, признавав, що оговорив батьків, про що дуже шкодує (а.с.53).

Головою Центральної адміністрації Дніпровської міської ради Клюєвим А. прийнято розпорядження «Про затвердження висновку щодо доцільності відібрання неповнолітнього ОСОБА_4 від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та підписано відповідний висновок №24-р від 03.02.2023 (а.с.10-14). Згідно ухвали Перечинського районного суду Закарпатської області від 01.06.2023 клопотання прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури про застосування відносно ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 120230710700001023 від 24.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст 297 КК України було задоволено та до неповнолітнього ОСОБА_4 застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягає у забороні перебувати за межами постійного місця проживання без супроводу дорослих в період часу з 21:00 год вечора до 06:00 год ранку, а також заборонено вивідувати розважальні заклади строком на один рік. Вказана ухвала суду набрала законної сили 09.06.2023 (а.с.124-125).

Відповідно довідки №01-20/19, виданої завідувачем відділення термінового влаштування дітей КЗ СЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради» від 22.02.2024 вбачається, що ОСОБА_4 заволодівши чужими грошима, самовільно вночі, відкривши вікно спальної кімнати виделкою, покинув заклад. Після виявлення факту втечі дитини, була викликана поліція та написана заява про розшук неповнолітнього. Поліцією ведуться розшукові заходи. Крім того зазначено, що станом на 22.02.2024 місцезнаходженняОСОБА_4 невідомо (а.с.150).

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 від батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнення з них аліментів, суд виходить з наступного.

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав можливе у виключених випадках і лише з підстав, передбачених п.п.2-5 ч.1 ст.164 СК України.

Однак, суд вважає, що за описаних Органом опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради у позовній заяві обставин правові підстави для відібрання дитини у відповідачів відсутні.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності обставин та визначених у статті 164 СК України підстав для відібрання неповнолітньої дитини у батьків, в тому числі і доказів ухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків щодо неповнолітнього ОСОБА_4

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо відібрання дитини від батьків, без позбавлення їх батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні останніми обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази суд вважає встановленим, що до 02.12.2019, тобто до моменту поміщення ОСОБА_4 до Комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради, відповідачі виконували свої батьківські обов`язки щодо дитини, а саме: піклувались про розвиток дитини, спілкувались з дитиною, проводили з дитиною бесіди щодо загальновизнаних норм поведінки та спілкування з оточуючими, забезпечували необхідне харчування дитини, медичний догляд та лікування, його навчання, забезпечували одягом та необхідними особистими речами, за викликами вчителів одразу ж з`являлись до школи, разом з дитиною відвідували психологів та психіатрів, також хлопчик відвідував заняття з волейболу та малювання. Вказані обставини визнавались представником позивача під час розгляду справи, а також були підтверджені самим неповнолітнім ОСОБА_4 , думку якого судом було вислухано 20.11.2023.

Сам неповнолітній ОСОБА_4 під час розгляду справи визнав, що він насправді обмовив своїх батьків та казав неправду, коли повідомляв про те, що батьки застосовували до нього психологічне та фізичне насильство, а також неналежним чином виконували свої батьківські обов`язки щодо його виховання, і вказані обставини не відповідають дійсності.

Після 02.12.2019 відповідачі були позбавлені можливості належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, у зв`язку зтим, що їх малолітній син проживав окремо від них та спілкуватися з ними не бажав.

Як вбачається з листа директора центру комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради» №01-20/90 від 10.08.2022 ОСОБА_4 постійно спілкувався в телефонному режимі з мамою ОСОБА_3 , остання надавала йому поради щодо подальшого навчання, поведінки, цікавилася його планами на майбутнє. В центрі ОСОБА_4 також відвідувала його бабуся ОСОБА_29 , яка привозила йому речі, солодощі, тощо. Також зазначено, що під час бесіди з хлопчиком було з`ясовано, що він дуже шкодує про свою поведінку та має бажання повернутися до сім`ї (а.с.52).

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, неповнолітній ОСОБА_4 21.11.2023 втік із закладу та на час розгляду справи перебуває у розшуку, місце знаходження останнього невідоме.

Таким чином, відповідачі не мають можливості належним чином виконувати свої батьківські обов`язки не з власної волі та не через свою винну поведінку, а у зв`язку з таким бажанням дитини - неповнолітнього ОСОБА_4 , який сам звернувся до управління-служби у справах дітей з заявою, в якій повідомив, що бажає проживати окремо від батьків.

Судом встановлено та визнавалося сторонами, що між відповідачами та дитиною склалися насправді складні стосунки, які на теперішній час стають перешкодою для належного спілкування батьків та сина.

При цьому, під час розгляду справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що небажання неповнолітнього проживати разом з відповідачами обумовлено саме неналежним виконанням відповідачами своїх батьківських обов`язків.

Проте думка неповнолітнього ОСОБА_4 змінилася, останній в судовому засіданні повідомив, що на теперішній час має бажання проживати з батьками та намір налагодити з ними стосунки.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично ставиться до викладених у позові тверджень позивача щодо неналежного виконання відповідачами своїх батьківських обов`язків, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами.

Суд зазначає, що ті обставини у яких опинилися відповідачі разом з їх неповнолітньою дитиною обумовлені саме свідомою поведінкою самої дитини, спрямованою на створення таких умов, які б унеможливили сумісне проживання батьків разом з ним, та відповідно можливість належного виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до нього. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що саме хлопчик самостійно та свідомо звернулася до органів опіки та піклування з завідомо неправдивою інформацією щодо вчинення батьками насильства відносно нього, що і стало підставою для відібрання дитини та розміщення його у центрі соціальної підтримки, та як наслідок призвело до неможливості сумісного проживання батьків разом з дитиною та належного виконання ними своїх батьківських обов`язків.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що на її думку, невиконання відповідачами своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього полягає у відсутності з боку відповідачів будь-яких дій щодо повернення дитини з Комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради, проте як встановлено судом з 21.11.2023 по теперішній час неповнолітній ОСОБА_4 покинув вказаний заклад та перебуває у розшуку, місце знаходження останнього невідомо, що робить неможливим повернення дитини батькам.

Враховуючи все вищенаведене, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачами своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини відбувається не з їх вини та не у зв`язку з їх свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками.

При цьому, тлумачення п. 2 ч. першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відібрання дитини слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позивачем не було надано переконливих доказів того, що відповідачі умисно та свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками та без поважних причин ухиляються від виховання дитини, а також не надано переконливих доказів, що відібрання хлопчика від батьків є необхідною мірою для забезпечення інтересів дитини та відповідає інтересам дитини.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 172 Сімейного кодексу України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд зазначає, що сам неповнолітній ОСОБА_4 під час розгляду справи повідомив, щона теперішній час він має бажання повернутися до своєї сім`ї, яка дбала про нього тамає намір налагодити родинні відносини.

Приймаючи до уваги думку дитини та її бажання повернутися додому, суд вважає, що відібрання неповнолітнього ОСОБА_4 від батьків, без позбавлення їх батьківських прав буде суперечити інтересам дитини.

Разом з цим, відповідно до частина 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування є лише одним із доказів у справі та може бути відхилений судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні таких доказів.

Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 12 «Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом ст. ст. 151, 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

За наведених обставин, оцінивши наявні у справі докази та зважаючи на те, що відібрання дитини є крайнім заходом, оскільки невиконання відповідачами своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього відбувається не з їх вини та не у зв`язку з їх свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, зважаючи, що доводи, на які посилається позивач, не є таким, що заслуговують на застосування такого крайнього заходу впливу, враховуючи, що під час розгляду справи судом не встановлено факту умисного ухилення відповідачів від виконання своїх обов`язків щодо дитини та не встановлено наявності передбачених законом підстав для відібрання неповнолітнього від батьків без позбавлення їх батьківських прав, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про відбирання дитини від батьків, без позбавлення батьківських прав, враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 в даному випадку є похідними від заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів аліментів також слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а також враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору, то судові витрати в цій частині компенсуються за рахунок держави.

На підставі ст.ст. 19, 164, 242, 165 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради про відібрання дитини, без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач - Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради(юридична адреса: 49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки, буд.65),

Відповідачі - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Третя особа: Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради (юридична адреса: 49051, м.Дніпро, вул.Тверська, буд.41. Повний текст рішення складено 31.05.2024.

Суддя: С.В.Чудпалова