Рішення

від 21.05.2024 по справі 522/18886/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18886/23

Провадження 2 /522/226/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

22 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,

розглянувши позовну заяву в порядку загального позовного провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІКАНТ» до Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер» про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІКАНТ» звернувся до Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_1 з позовом про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позову позивач вказує, що ТОВ "ФІРМА "ВІКАНТ" володіє квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 61,7 кв.м, на підставі Договору купівлі-продажу від 13.06.2022, посвідченого нотаріусом Омаровою В.С., зареєстрованого під № 7355.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 05.07.2022 відкрив провадження за позовом ОК "ЕКОДОМ-1" до ОСОБА_1 з участю ТОВ "ФІРМА "ВІКАНТ" про визнання недійсним Договору №55а від 21.03.2019 про сплату пайових внесків.

ТОВ "ФІРМА "ВІКАНТ" ознайомилося з матеріалами справи та встановило, що 21.03.2019 ОСОБА_1 уклав з ОК "ЕКОДОМ-1" Договір №55а, згідно з яким ОК зобов`язується збудувати багатоповерхівку за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 зобов`язується сплатити внески за цим Договором. Павлютіну видано довідку про повну сплату внеску, а також складено Акт прийому-передачі від 07.06.2019.

ТОВ "ХАНБЕР" та ОК "ЕКОДОМ-1" оскаржили рішення державних реєстраторів про реєстрацію прав на нерухомість, що призвело до скасування Мін`юстом України реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстрованих на ОСОБА_1 . Приморський районний суд м. Одеси частково задовольнив позов ОСОБА_1 , визнавши незаконними дії Мін`юсту та скасувавши наказ №452/5 від 06.02.2020 року, витребувавши зазначену нерухомість із незаконного володіння ТОВ "ХАНБЕР" та "ФІРМА "ВІКАНТ" на користь ОСОБА_1 . Рішення суду не набрало законної сили.

Позивач вказує, що Договір №55а про пайові внески з ОК «ЕКОДОМ-1», укладений 21 березня 2019 року, суперечить правам власності ТОВ «ФІРМА «ВІКАНТ», яке володіє квартирою АДРЕСА_3 . Такий договір є недійсним згідно з нормами цивільного законодавства України.

ТОВ «ХАНБЕР» (код ЄДРПОУ 33311711) виступало замовником будівництва клубного будинку «GRAF». Його статус замовника та факт введення об`єкта в експлуатацію підтверджуються документами, включаючи Договір оренди землі від 25.03.2014 р., Додаткову угоду від 27.12.2016 р., Дозвіл на будівельні роботи від 21.12.2016 р., та Сертифікат від 28.12.2018 р.

Для забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , було укладено Договір про співпрацю №1 між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» від 22.10.2015 р. та Додаткову угоду №1 від 15.12.2015 р.

Згідно з п.1.1. Договору про співпрацю, предметом є будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за вказаною адресою. ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язаний організувати будівництво відповідно до проектної документації та умов договору.

Зміни до Договору про співпрацю, внесені Додатковою угодою, включають:

Всі приміщення, створені в результаті будівництва, належать ТОВ «ХАНБЕР».

ОК «ЕКОДОМ-1» може продавати приміщення за попередньою згодою ТОВ «ХАНБЕР» на підставі договорів пайової участі, згідно з законодавством України.

ОК «ЕКОДОМ-1» не має права здійснювати продаж приміщень Об`єкту або будь-яке інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди ТОВ «ХАНБЕР».(зміни до п.2.2.2. Договору).

ТОВ «ХАНБЕР» має право на продаж або реєстрацію власності на непродані приміщення після введення об`єкта в експлуатацію, згідно з пунктом 2.2.3. Договору. Згода ТОВ «ХАНБЕР» на дії ОК «ЕКОДОМ-1» оформлюється протоколом загальних зборів, як вказано в пункті 2.2.4. Договору.

Договір №55а від 21.03.2019 року, укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_3 , є недійсним, оскільки ОК «ЕКОДОМ-1» не мав повноважень на його укладення без погодження з ТОВ «ХАНБЕР», відповідно до умов Договору про співпрацю від 22.10.2015 року та Додаткової угоди від 15.12.2015 року.

Згідно з відповіддю ТОВ «ХАНБЕР» від 11.09.2023 року, згода на відчуження майнових прав або об`єкту нерухомості не була надана та не оформлена протоколом загальних зборів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію", обслуговуючий кооператив є об`єднанням осіб для надання послуг своїм членам та іншим особам. Статут кооперативу, як зазначено в частині 1 статті 8 цього Закону, є основним документом, що регулює його діяльність.

Згідно зі статутом ОК «ЕКОДОМ-1», затвердженим протоколом №18/01-24 від 24.01.2018 року, метою кооперативу є задоволення потреб його членів. Кооператив діє через свої органи відповідно до установчих документів та закону (п.п. 3.3. п.3 статуту).

Вступ до Асоційованих членів кооперативу відбувається за рішенням Голови на підставі письмової заяви або договору про сплату пайових внесків, де визначено умови сплати (абз.2-4 п.п.4.5. п.4 статуту). Рішення Голови має бути затверджене Загальними зборами протягом 15 робочих днів (підпункт 5.18 пункту 5 статуту).

У випадку ОСОБА_1 , рішення Голови про вступ не було затверджене Загальними зборами, як це передбачено статутом, тому договір №55а від 21.03.2019 року може бути визнаний недійсним через порушення положень статуту та норм матеріального права. Це створює підстави для оскарження правочину, укладеного без необхідного затвердження.

Згідно зі статутом ОК «ЕКОДОМ-1» та Законом України «Про кооперацію», вступ до асоційованих членів кооперативу вимагає сплати вступного внеску. ОСОБА_3 не здійснив жодних платежів за Договором №55а від 21.03.2019 року, що підтверджено аудиторським звітом та судово-економічною експертизою.

Відповідно до статей 92, 207, 237 Цивільного кодексу України, особа, що діє від імені юридичної особи, зобов`язана діяти в інтересах цієї особи, добросовісно, розумно та не перевищувати свої повноваження. Правочини, укладені з перевищенням повноважень, можуть бути визнані недійсними.

З огляду на це позивач зазначає у позові, що договір, укладений головою кооперативу з перевищенням повноважень, є оскаржуваним і може бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до статуту кооперативу, голова не має права на розпорядження майном без згоди загальних зборів.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 травня 2019 року справа №617/205/15 та 23 листопада 2021 року справа № 911/604/19 підтвердив, що договори, укладені з перевищенням повноважень, є недійсними, що відповідає положенням статуту та закону.

Обізнаність відповідача про наявність чи відсутність повноважень у голови кооперативу може бути встановлена зі змісту договору, де зазначено, що голова діє на підставі статуту. Таким чином, відповідач міг бути обізнаний про обмеження повноважень голови кооперативу.

Договір №55а від 21.03.2019 року, укладений між ОК "ЕКОДОМ-1" та ОСОБА_1 , містить положення про підписання особою, яка діє на підставі статуту підприємства. Це свідчить про те, що інша сторона договору була обізнана зі статутом та повноваженнями голови, включаючи необхідність затвердження угоди загальними зборами членів ОК "ЕКОДОМ-1".

На офіційному сайті ДАБІ України в розділі "Реєстр будівельної діяльності" опубліковано дані, що ТОВ "ХАНБЕР" є замовником будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Також ТОВ "ХАНБЕР" отримало дозвіл на будівельні роботи та повідомило ДАБІ про початок робіт.

Якби ОСОБА_1 був реальним покупцем нерухомості, він мав би перевірити документальний зв`язок між замовником будівництва ТОВ "ХАНБЕР" та ОК "ЕКОДОМ-1" та переконатися в наявності у Кооперативу необхідних повноважень на відчуження майна.

Згідно змісту договору №55а від 21.03.2019 року, зобов`язання за ним мали бути виконані до його підписання, що є неможливим. Це підтверджує, що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, тому він може бути визнаний недійсним.

Обслуговуючий кооператив "ЕКОДОМ-1" не схвалив договір, укладений з перевищенням повноважень колишнім Головою кооперативу з ОСОБА_1 . Це підтверджується зверненням до Міністерства юстиції України, ініціюванням кримінального провадження та подачею позовної заяви про визнання договору недійсним.

ОСОБА_4 була звільнена з посади Голови кооперативу "ЕКОДОМ-1" з 22.08.2019 року, що підтверджується протоколом загальних зборів кооперативу.

ОСОБА_1 не здійснював платежі за об`єкт нерухомості, що є предметом спору, що підтверджується звітом про фактичні обставини.

Звіт ТОВ "APTE АУДИТ" від 21.12.2021 року та висновок експерта №22.12/03 від 24.02.2023 р. вказують на відсутність в бухгалтерському обліку ОК "ЕКОДОМ-1" інформації про розрахунки з ОСОБА_3 за Договором №55а від 21.03.2019 року. Це свідчить про невідповідність фінансової звітності дійсному стану справ.

Договір №55а від 21.03.2019 року про сплату пайових внесків у ОК "ЕКОДОМ-1" є двостороннім правочином, що породжує права та обов`язки обох сторін. Однак, відсутність згоди на прийняття ОСОБА_1 до асоційованих членів ОК "ЕКОДОМ-1" та відчуження майнових прав безпосередньо на об`єкт нерухомості квартири АДРЕСА_3 а свідчить про перевищення повноважень голови кооперативу, що може бути підставою для визнання договору недійсним.

При укладенні договору №55а від 21.03.2019 року про сплату пайових внесків у ОК "ЕКОДОМ-1" було перевищено повноваження, що дає підстави для його визнання недійсним. Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 р. підтвердив цей підхід, визнавши недійсним аналогічний правочин.

ТОВ "ФІРМА "ВІКАНТ" не було власником квартири АДРЕСА_3 а на момент укладення оспорюваного договору. Власником майнових прав було ТОВ "ХАНБЕР", яке згодом передало права ТОВ "БУДМАРИН", а потім - ТОВ "САЙЛЕНД". Наразі власником є ТОВ "ФІРМА "ВІКАНТ".

ТОВ "ФІРМА "ВІКАНТ" звертається до суду з позовом про визнання Договору №55а від 21.03.2019 року недійсним, оскільки він порушує їх право власності на зазначену квартиру.

Ухвалою суду від 27.09.2023 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в загальному позовному порядку.

Ухвалою суду від 25.01.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.03.2024 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до вказаного відзиву відповідач вказує, що фактично, позов ТОВ «ФІРМА «ВІКАНТ» позбавлений будь-якої процесуальної мети та спрямований не на остаточне усунення невизначеності у правовідносинах сторін, а на встановлення фактів, які Позивач в майбутньому розраховує використати у іншому спорі, до прикладу у справі 757/18453/20-ц, на яку він посилається у позові. Наслідками недійсності договору є реституція, тобто повернення сторін до попереднього стану, однак право власності на предмет оскаржуваного договору належить позивачу, тобто визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами не матиме жодних правових наслідків. Отже, не вбачається порушення суб`єктивного цивільного права (інтересу) позивача та не визнання чи оспорення його, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним. Визнання оскаржуваного договору недійсним не призведе до повернення сторін до попереднього стану.

У судовому засіданні представник Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» Згода О.О. позов визнав в повному обсязі.

У судове засідання призначене на 21.05.2024 року з`явились представник позивача ОСОБА_5 , пр-к третьої особи ТОВ "Ханбер", представник відповідача Згода О.О. та представник відповідача ОСОБА_6 .

Сторона позивача на позові наполягала в повному обсязі згідно підстав викладених у позові.

Представник відповідача ОК «Екодом-1» Згода О.О. позов визнав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін, суд встановив наступні обставини.

З метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ТОВ «ХАНБЕР» (сторона 1) уклало з ОК «ЕКОДОМ-1» (сторона 2)договір про співробітництво від 22.10.2015 № 1, відповідно до якого, сторони домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за вказаною адресою.

Відповідно до п.2.1 Договору Сторони домовилися, що поділ об`єкта здійснюється в наступних долях:

- 2.2.1. доля Сторони 1 складає 2295,9 м.кв. квартир, розташованих на 3,4,5,7 поверхах і одне паркомісце;

- 2.2.2. доля Сторони 2 складає всі інші приміщення об`єкта.

15 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (Сторона 1) та обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» (Сторона 2) було укладено додаткову угоду №1 до договору про співпрацю №1 від 22.10.2015 року, відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни в п. 2.1.Договору, виклав його наступним чином:

2.1.1 всі приміщення створення в результаті будівництва об`єкта належать Стороні 1.

2.1.2. Сторона 2 здійснює, по попередній письмовій згоді Сторони 1, продаж приміщень об`єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України і отримує грошові кошти від продажу, які направляють виключно на будівництво об`єкта. Сторона 2 не має права здійснювати продаж приміщень об`єкта або інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди Сторони 1. Зазначене підтверджується копією додаткової угоди, що наявна у матеріалах справи.

11. Сторони дійшли згоди припинити дію Акту розподілу площі в Об`єкті.

21 березня 2019 року між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 було укладено договір №55а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», за яким ОК «ЕКОДОМ-1» зобов`язалося організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію та передати Учаснику квартиру в об`єкті будівництва, зокрема, квартиру АДРЕСА_3 , а також всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності, а учасник зобов`язується сплатити внески у розмірах та у порядку, встановленому договором.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 55 А про оплату пайових внесків передбачено, що ОСОБА_1 буде здійснювати оплату по внеску в наступному порядку:

70800 у.о. - на момент підписання, 30000 у.о. до 21.04.2019 року, 50000,00 у.о. до 21.05.2019 року, 50000 у.о. до 21.06.2019 року.

Однак, як вбачається з Довідки від 21.03.2019 року вих № 24/06/2019 ОК «ЕКОДОМ-1» зазначає, що ОСОБА_1 21.03.2019 року зробив внесок в повному обсязі.

Вказаний факт повної оплати 21.03.2019 року суперечить меті складання Додатку № 1 до Договору № 55 А про оплату пайових внесків, адже якщо сторони мали намір здійснити повну оплату єдиним внеском, незрозуміло необхідність складання Додатку № 1.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №184059430 від 08.10.2019 року, з якого вбачається, що 31.07.2019 року державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 а на підставі договору про сплату пайових внесків №55а, від 21.03.2019 року та акту прийому-передачі від 07.06.2019 року.

Також, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №184058749 від 08.10.2019 року з якого вбачається, що 31.07.2019 року державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , паркомісце № АДРЕСА_3 , на підставі договору про сплату пайових внесків №14, від 12.04.2017 року та акту прийому-передачі від 06.03.2019 року .

ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» звернулося до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного ресєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем, індексний номер 48051368 від 01.08.2019 року та індексний номер 48050240 від 01.08.2019 року.

Наказом Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 06.02.2020 року 452/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 року №48051368 та №48050240, прийняті державним реєстратором Мельничуком Володимиром Олександровичем.

Станом на момент вирішення спору, право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_3 та паркомісце АДРЕСА_3 - припинено.

Власником є квартира АДРЕСА_3 є ТОВ «ФІРМА ВІКАНТ», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек на підставі Договору купівлі продажу від 13.06.2022 року, номер 7355.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин ,які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтереси мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати:

- з яких саме правовідносин сторін виник спір;

- чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

- чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

- чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту непередбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постановім Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 у справі № 405/20/15-ц, провадження № 61-10910св18 дійшов наступного висновку: «Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 зазначив, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

При розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

У своїй постанові від 27.01.2020 року у справі № 761/26815/17 Верховний Суд зазначив, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Запобігання та припинення порушень цивільних прав та інтересів є одним із ключових завдань цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2023 року у справі № 757/18453/20-ц, яке не набрало законної сили, вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства Юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІКАНТ", ОСОБА_7 , за участю третіх осіб державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимира Олександровича, Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1" про визнання дій незаконними, скасування рішень про державну реєстрацію, визнання права власності шляхом витребування із чужого незаконного володіння - частково задовольнити.

Визнати дії Міністерства юстиції України незаконними та скасувати Наказ від 06.02.2020 року № 452/5, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 року № 48051368, № 48050240, № 48049676, № 48049415, № 48051812, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_1 .

Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» код за ЄДРПОУ 33311711, паркомісце № 14 за адресою: м.Одеса, вул. Морська, буд. 8А на користь ОСОБА_1 .

Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІКАНТ» код за ЄДРПОУ 24942675 квартиру АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення не набрало законної сили та переглядається судом апеляційної інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не визнає право власності на паркомісце № АДРЕСА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_3 .

Таким чином, позивач, який володіє відповідним майном на праві власності звертається до суду з позовом про визнання договору № 55а від 21 березня 2019 року про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «Екодом-1», укладений між Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1» ЄДРПОУ 39538271 в особі Голови Обслуговуючого кооперативом «Екодом-1» Корнієнко Наталії Олександрівни та ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 недійсним з підстав того, що вказаним договором не визнається право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІКАНТ» на вище перелічене майно.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 року по справі № 910/2030/18 зазначив, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи стають юридично значущими для третіх осіб, якщо вони діяли недобросовісно або нерозумно, зокрема, знали про відсутність необхідного обсягу повноважень у виконавчого органу товариства.

Згідно з ч.1 ст.215 та ч.5 ст.203 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним, якщо при його укладенні були порушені вимоги закону, або якщо він не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України, дії представника з перевищенням повноважень не створюють прав та обов`язків для особи, яку він представляє, без її наступного схвалення цього правочину. Правочин вважається схваленим, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про його прийняття до виконання.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про співпрацю, основою угоди є зведення багатоквартирного житлового комплексу з підземною автостоянкою та комерційними приміщеннями за зазначеною адресою. Компанія ОК «ЕКОДОМ-1» взяла на себе зобов`язання здійснити будівництво відповідно до проекту та умов, викладених у договорі.

Зміни, внесені до Договору про співпрацю за допомогою Додаткової угоди, передбачають:

?Власність на всі приміщення, створені внаслідок будівельних робіт, переходить до ТОВ «ХАНБЕР».

?ОК «ЕКОДОМ-1» має право реалізовувати приміщення лише з попередньою згодою ТОВ «ХАНБЕР», на умовах договорів про пайову участь, відповідно до чинного законодавства України.

?ОК «ЕКОДОМ-1» заборонено продавати приміщення або в інший спосіб відчужувати права на них без дозволу ТОВ «ХАНБЕР», як це вказано у змінах до пункту 2.2.2 Договору.

?ТОВ «ХАНБЕР» надано право на продаж або оформлення права власності на непродані приміщення після завершення будівництва, згідно з пунктом 2.2.3 Договору. Згода ТОВ «ХАНБЕР» на дії ОК «ЕКОДОМ-1» має бути оформлена протоколом загальних зборів, як це передбачено пунктом 2.2.4 Договору.

Договір №55а, підписаний 21 березня 2019 року між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 , попри відсутність у ОК «ЕКОДОМ-1» необхідних повноважень для його укладення без узгодження з ТОВ «ХАНБЕР», відповідно до умов Договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року та Додаткової угоди від 15 грудня 2015 року.

Згідно з листом-відповіддю ТОВ «ХАНБЕР» від 11 вересня 2023 року, згода на передачу майнових прав або об`єкта нерухомості не була надана та не була оформлена відповідно до протоколу загальних зборів.

Отже, укладенням договору №55а ОК «ЕКОДОМ-1» порушено положення пунктів 2.2.2 та 2.2.4 Договору про співпрацю, а також статті 526, 626 та 629 Цивільного кодексу України, які регламентують виконання зобов`язань та умови договорів.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 не проводив фінансових операцій, пов`язаних з нерухомістю, яка є об`єктом судового розгляду, що підтверджується документально.

Згідно зі звітом аудиторської компанії ТОВ "APTE АУДИТ", датованим 21 грудня 2021 року, та висновком експерта №22.12/03 від 24 лютого 2023 року, в облікових записах ОК "ЕКОДОМ-1" відсутні дані про будь-які платежі, здійснені ОСОБА_3 за умовами Договору №55а, укладеного 21 березня 2019 року. Ця обставина свідчить про розбіжності між фінансовою звітністю та реальним станом розрахунків.

Довідка від 21 березня 2019 року видана ОК «ЕКОДОМ-1» оформлена в Одесі в той же день, що і спірний договір та додаток до нього, та має протиріччя зі змістом Додатку № 1, щодо сплати повної суми паю в день підписання Договору.

Відповідно до Довідки від 21.03.2019 року вих № 24/06/2019 від ОК «ЕКОДОМ-1» ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «Екодом-1», однак вказане спростовується листом-відповіддю від 13.09.2023 року, в якій визначено, що Рішення голови ОК «Екодом-1» про прийняття ОСОБА_1 до складу Асоційованих членів ОК «ЕКОДОМ-1» Загальними зборами не затверджувалось. Згода Загальними зборами ОК «ЕКОДОМ-1» голові ОСОБА_4 - не надавалась.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

На основі аналізу наданих документів та фактів, суд приходить до висновку, що договір № 55а від 21 березня 2019 року, укладений між Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1» та ОСОБА_3 , є недійсним. Це обумовлено відсутністю належних повноважень у кооперативу для укладення договору без попереднього узгодження з ТОВ «ХАНБЕР», невідповідністю фінансової звітності дійсному стану розрахунків, вступ ОСОБА_8 в асоційовані члени кооперативу не було затверджено загальними зборами ОК «ЕКОДОМ - 1», а також відсутністю згоди ТОВ «ХАНБЕР» на вчинення правочинів, що передбачені договором.

Стосовно судових витрат, суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, зокрема належать витрати на правову допомогу.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи сплачений позивачем судовий збір суд приходить до висновку про необхідність стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІКАНТ» сплачений судовий збір у рівних частках у розмірі 1342,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІКАНТ» до Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер» про правочину недійсним- задовольнити.

Договір № 55а від 21 березня 2019 року про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «Екодом-1», укладений між Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1» ЄДРПОУ 39538271 в особі Голови Обслуговуючого кооперативом «Екодом-1» Корнієнко Наталії Олександрівни та ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 - визнати недійсним.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІКАНТ» сплачений судовий збір у рівних частках у розмірі 1342,00 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з відсутнісю в суді електропостачання 03.06.2024 року та 04.06.2024 року повний текст рішення виготовлений 05.06.2024 року.

Суддя А.В. Науменко

21.05.24