Постанова

від 04.06.2024 по справі 520/8921/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 520/8921/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 (про повернення позовної заяви без розгляду)

по справі №520/8921/17

за позовом: фізичної особи ОСОБА_1

до відповідача: Автогаражного кооперативу «Шкільний»

про стягнення 3744 доларів США у гривневому еквіваленті.

суддя суду першої інстанції Пінтеліна Т.Г.

місце винесення ухвали: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 позивач фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом до відповідача автогаражного кооперативу «Шкільний» та просив суд визнати недійсною постанову загальних зборів уповноважених та активу автогаражного кооператву «Школьний» від 25.12.2016.

Ухвалою від 02.08.2017 позов залишено без руху, оскільки позивачем не було надано доказів сплати судового збору (т.1, а.с.6 ).

03.09.2017 позивач подав до суду докази оплати судового збору - оригінал платіжного документу (квитанція № 17422-83021-59718 від 13.09.2017р.) про сплату судового збору в сумі 1280грн. (т.1, а.с.8)

Ухвалою від 14.09.2017, на підставі ст.ст.122,156, 210 ЦПК України Київським районним судом м.Одеси було відкрито провадження у справі № 520/8921/17, Провадження № 2/520/8460/17, без призначення попереднього засідання.

06.12.2021 позивач подав до Київського районного суду м.Одеси заяву про зміну позовних вимог (т.1, а.с.152-156), та просив стягнути з відповідача 121 360,00 грн. До зазначеної заяви додано докази доплати судового збору в сумі 972,25грн. ( т.1, а.с.151, квитанція № 69904 від 21.11.2021р.)

04.10.2022 позивач подав уточнену заяву про зміну позовних вимог (т.1, а.с.221-222), та просив стягнути з відповідача 3 744 доларів США у гривневому еквіваленті на день ухвалення судом рішення. Станом на 30.09.2022 позивачем гривневий еквівалент було обраховано як 136 912,84 грн. Про доплату судового збору у заяві не йдеться, у додатках до позову не зазначено про долучення відповідного платіжного документу.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/8921/17, провадження № 2/520/8460/17 від 04.10.2022р. (т.1, а.с.228-229) позов фізичної особи ОСОБА_1 задоволено, суд стягнув на його користь з відповідача 121 360грн., та судовий збір 1280грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.02.2023 (т.2, а.с.71-76) задоволено апеляційну скаргу відповідача, рішення Київського районного суду м.Одеси у справі № 520/8921/17, провадження № 2/520/8460/17 від 04.10.2022 скасовано, провадження у справі закрито, у зв`язку з непідсудністю справи суду загальної юрисдикції.

Ухвалою суду від 27.02.2024 (т.2, а.с.119), на клопотання позивача, від 03.01.2024 справа № 520/ 8921/17 передана до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2024 Господарським судом Одеської області (суддя Пінтеліна Т.Г.), у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:

- виправлену позовну заяву, у якій зазначити дійсну суму позовних вимог станом на березень 2024р., та сплатити судовий збір відповідно до ціни позову ( мінімальний розмір судового збору у 2024р. становить 3028 грн.) У позовній заяві позивач має зазначити індивідуальнй ідентифікаційний номер, ідентифікаційний код ЄДРПОУ відповідача, додати до позову оригінали усіх наявних доказів на підтвердження позовних вимог, відомості про електронний кабінет відповідача.

До виправленої позовної заяви позивачу додати оригінали докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; доказів сплати судового збору за подання позовної заяви за належними реквізитами.

Позивач має у виправленій позовній заяві викласти свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, серед іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом

чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову ( зазначення конкретних норм права);

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позивач має визначити ціну позову (ст.163 ГПК України ). Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.

До позовної заяви позивач має додати документи, які підтверджують:

1) направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Шкільний» про стягнення 3744 доларів США у гривневому еквіваленті - повернуту позивачу без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги.

19.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 (про повернення позовної заяви без розгляду) по справі №520/8921/17, у якій скаржник просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що не отримував і не міг отримати оскаржувану ухвалу, оскільки з 05.03.2024 по 7.04.2024 року перебував поза межами України, що підтверджується відповідними штампами у паспортах громадянина України для виїзду за кордон.

Скаржник зауважує, що виправлений позов було подано 5 квітня 2024 року, тобто до постановления оскаржуваної ухвали, що свідчить про те, що вимоги вказаної ухвали мною виконані, проте з незалежних від мене причин, такий позов досі не доставлено до суду.

Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі №300/2856/22 (адміністративне провадження № К/990/32669/22) в якій вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про дотримання учасниками процесу встановлених судами строків на усунення недоліків поданих заяв (клопотань, скарг тощо) повинні враховувати розумний строк між останнім днем строку, встановленого судом для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги, часом поштового пересилання та часом здійснення канцелярією суду реєстрації такої заяви заявника/скаржника про усунення недоліків поданого до суду процесуального документа.

Крім того, скаржник зауважує, що вимоги в ухвалі від 13.03.2024 про залишення позовної заяви без руху не відповідають положенням норм законодавства з огляду на те, що немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Скаржник зауважує, що судовий збір було сплачено до суду першої інстанції, в даному випадку Київського районного суду м. Одеси ще у 2017 році та відкрито провадження у справі, відповідно, після передачі справи за підсудністю до господарської юрисдикції у суду, до якого надіслано справу не мав права постановляти ухвалу про залишення позову без руху, яка передувала оскаржуваній ухвалі.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №520/8921/17 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 доручено Господарського суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №520/8921/17.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 (про повернення позовної заяви без розгляду) по справі №520/8921/17 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

29.04.2024 матеріали справи №520/8921/17 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 (про повернення позовної заяви без розгляду) по справі №520/8921/17.

Визначено розгляд апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 (про повернення позовної заяви без розгляду) по справі №520/8921/17 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено іншим учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Водночас, до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно - західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи.

07.08.2017 позивач фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом до відповідача автогаражного кооперативу «Шкільний» та просив суд визнати недійсною постанову загальних зборів уповноважених та активу автогаражного кооператву «Школьний» від 25.12.2016.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/8921/17, провадження № 2/520/8460/17 від 04.10.2022р. (т.1, а.с.228-229) позов фізичної особи ОСОБА_1 задоволено, суд стягнув на його користь з відповідача 121 360грн., та судовий збір 1280грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.02.2023 (т.2, а.с.71-76) задоволено апеляційну скаргу відповідача, рішення Київського районного суду м.Одеси у справі № 520/8921/17, провадження № 2/520/8460/17 від 04.10.2022 скасовано, провадження у справі закрито, у зв`язку з непідсудністю справи суду загальної юрисдикції.

Ухвалою суду від 27.02.2024 (т.2, а.с.119), на клопотання позивача, від 03.01.2024 справа № 520/ 8921/17 передана до Господарського суду Одеської області.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду, про повернення позовної заяви, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції ч. 1 статті 6 Конвенції, можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28.10.1998).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 зазначено, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Законодавство України однією з умов розгляду справи судом визначає сплату судового збору у розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору -громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відтак, держава ставить сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви в суд.

Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов`язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.

Співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

Так, постановою Одеського апеляційного суду від 14.02.2023 задоволено апеляційну скаргу відповідача, рішення Київського районного суду м.Одеси у справі № 520/8921/17, провадження № 2/520/8460/17 від 04.10.2022 скасовано, провадження у справі закрито, у зв`язку з непідсудністю справи суду загальної юрисдикції.

Колегія суддів зазначає, що виправданим є таке направлення до початку здійснення будь-яких інших процесуальних дій, у тому числі в частині перевірки дотримання вимог процесуального закону до форми та змісту позовної заяви та доданих до неї додатків.

Вичерпний перелік вимог до позовної заяви визначений статтями 162, 164 ГПК України.

Так, у відповідності до ч. 2 статті 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить про те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.

Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України), а ДСА України - перед Державною службою статистики України (наказ Державної судової адміністрації України від 21.12.2012 № 172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04.11.2022 № 404).

Однак, це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.

Відтак, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Виходячи з термінології Порядку № 787 кошти судового збору, що сплачені позивачем на рахунок певного суду, вважаючи, що справа підсудна саме цьому суду, не відносяться до коштів, які повертаються на підставі цього порядку, за винятком випадків, коли судовий збір на рахунок суду, що передав справу за підсудністю до іншого суду, сплачено у більшому розмірі, а саме: у розмірі, що перевищує розмір судового збору, встановленого законом.

Отже, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №170/129/21.

З матеріалів справи убачається, що позивачем, судовий збір сплачено до суду першої інстанції., в даному випадку Київського районного суду м. Одеси ще у 2017 році та відкрито провадження у справі, відповідно, після передачі справи за підсудністю до господарської юрисдикції у суду, до якого надіслано справу не мав права постановляти ухвалу про залишення позову без руху, яка передувала оскаржуваній ухвалі.

Крім того, колегія суддів зауважує на наступному.

Ухвалою від 13.03.2024 Господарським судом Одеської області у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, а не п`яти днів як зазначено судом в ухвалі про повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом позивачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою ло суду.

У якості причин неотримання процесуального документу у поштовому відділені 31.03.2024 на довідці ф.20 проставлено відмітку: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Отже, враховуючи приписи пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України, останнім днем строку на усунення недоліків касаційної скарги є - 10.04.2024.

Водночас, ухвала про повернення позовної заяви ухвалена 09.04.2024.

Крім того, 08.04.2024 на виконання вимог ст.164 ГПК України позивачем надіслана поштою заява про усунення недоліків, тобто у строк встановлений судом.

Отже, позивачем виконані вимоги ухвали від 31.03.2024. Положеннями частин 4, 6 ст.174 ГПК України визначено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Таким чином, господарським судом безпідставно повернуто позовну заяву всупереч поданій у відповідний строк позивачем заяві про усунення недоліків позовної заяви, тобто, судом порушені вимоги ч.6 ст.174 ГПК України.

Висновок суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, при цьому судом першої інстанції порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Одеської області, з подальшим направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 271, 275, 277, 280, 281-285 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у справі № 520/8921/17 - скасувати.

Справу №520/8921/17 направити до Господарського суду Одеської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяК.В. Богатир