Постанова

від 23.05.2024 по справі 920/10/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. Справа№ 920/10/21(920/602/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін в режимі відеоконференції:

від скаржника: Іванісов В.С. за довіреністю

від ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка": ліквідатор Жмакіна Н.В. особисто

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року

у справі №920/10/21(920/602/23) (суддя Соп`яненко О.Ю.)

за позовом ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора

арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни,

до 1.Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк

України" в особі філії Запорізького обласного управління АТ

"Ощадбанк",

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап",

2.Головне управління ДПС у Сумській області,

3.Концерн "Міські теплові мережі",

про визнання договору іпотеки недійсним

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково

виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни,

за участі третіх осіб,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Головне управління ДПС у Сумській області,

2.Концерн "Міські теплові мережі"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21(920/602/23) у задоволенні заяви АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" про застосування строку позовної давності відмовлено; позов ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №1 від 12.04.2019, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" за реєстровим №677, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М., та додатковий договір №1 від 10.07.2019 до іпотечного договору № 1 від 12.04.2019, за реєстровим №1466, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М.; стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" на користь ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. 1342,00 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" на користь ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. 1342,00 грн. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні клопотання АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" про накладення арешту відмовлено; у задоволенні зустрічної позовної заяви АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" відмовлено; витрати АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" зі сплати судового збору покладено на позивача за зустрічним позовом.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21(920/602/23) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а зустрічну позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 11.03.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21(920/602/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/10/21 (920/602/23).

25.03.2024 супровідним листом Господарського суду Сумської області №920/10/21(920/602/23)97 від 19.03.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21(920/602/23) залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 87 219,44 грн.

05.04.2024 року, згідно відомостей зазначених на конверті, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 01.04.2024 року надано докази сплати судового збору у розмірі 87 219,44 грн.

При цьому, судді Остапенко О.М., Копитова О.С. та Сотніков С.В., які входять до складу постійної колегії суддів, з 08.04.2024 по 12.04.2024 року брали участь у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ, а 15.04.2024 суддя Сотніков С.В. перебував у відпустці, тому розгляд матеріалів апеляційної скарги здійснено судом 16.04.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21 (920/602/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 23.05.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

26.04.2024 року через відділ документального забезпечення суду засобами поштового зв`язку від представника АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Іванісова В.С. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 23.05.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 30.04.2024 року дане клопотання задоволено.

30.04.2024 року від АТ "Державний ощадний банк України" надійшла заява про зупинення провадження у справі №920/10/21(920/602/23).

08.05.2024 року через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, а також клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

20.05.2024 року від АТ "Державний ощадний банк України" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 22.05.2024 року клопотання ліквідатора ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та призначено проведення судового засідання 23.05.2024 року в режимі відеоконференції.

В судове засідання 23.05.2024 року в режимі відеоконференції з`явились представник апелянта та ліквідатор ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" арбітражний керуючий Жмакіна Н.В.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином через систему "Електронний суд" та засобами електронного зв`язку. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви АТ "Ощадбанк" про зупинення провадження у справі ухвалою суду від 23.05.2024 року відмовлено в її задоволенні з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21(920/602/23) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а зустрічну позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечувала, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

23.05.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/10/21 про банкрутство ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 25.01.2021 за заявою ГУ ДПС у Сумській області.

Постановою господарського суду Сумської області від 20.04.2021 року ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жмакіну Н.В.

06.06.2023 ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. звернулось до господарського суду Сумської області із позовною заявою до АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання договору іпотеки недійсним, в якій просило визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №1 від 12.04.2019 року, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап", за реєстровим №677, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М., та додатковий договір №1 від 10.07.2019 до іпотечного договору №1 від 12.04.2019 за реєстровим №1466, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М.

Даний позов мотивовано наявністю іпотечних обтяжень, накладених на належне на праві власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" майно, та спрямований на усунення перешкод у користуванні і розпорядженні боржником своїм майном.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.06.2023 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 року, матеріали позовної заяви ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. до АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання договору іпотеки недійсним (справа №920/602/23) передано на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи №920/10/21 про банкрутство ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка".

10.07.2023 року до Господарського суду Сумської області надійшла заява відповідача про застосування до вимог позивача позовної давності і відмову з цих підстав у задоволенні позову.

Також, 10.07.2023 року АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до суду із зустрічної позовною заявою до ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В., в якій просило суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ "НВВЦ "Гандікап" перед АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" за договором кредитної лінії №775 від 12.04.2019 в сумі 3 786 952,42 грн., з яких: заборгованість за простроченим основним боргом 2 000 000,00 грн., простроченими процентами 723 887,84 грн., штраф 22 000 грн., прострочена комісія 17 027,40 грн., 3% річних за прострочення основного боргу 120 012,23 грн., 3% річних за прострочення процентів 22 649,37 грн., 3% річних за прострочення комісії 1967,37 грн., втрати від інфляції за прострочення основного боргу 740121,55 грн., втрати від інфляції за прострочення процентів 139286,66 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №1 від 12.04.2019, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за реєстраційним №677, а саме: нежитлове приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м, що належить на праві приватної власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за ціною, яка буде визначена при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідача 56 804,29 грн. судового збору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк зазначив, що внаслідок невиконання позичальником ТОВ "НВВЦ "Гандікап" основного зобов`язання за договором кредитної лінії №775 від 12.04.2019 щодо повернення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії та неустойки у повному обсязі, у AT "Ощадбанк" виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог та зустрічних позовних вимог рішенням Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21(920/602/23) позов ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. задоволено повністю, а у задоволенні зустрічної позовної заяви АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем надано належні докази наявності у нього права власності на нерухоме майно та укладення спірного договору з порушенням вимог законодавства.

У свою чергу, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання судом недійсним укладеного між банком і ТОВ "НВВЦ "Гандікап" іпотечного договору виключає задоволення зустрічних позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки предмет іпотеки не є та не був власністю позичальника за кредитним договором.

Банк з таким рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріально та процесуального права.

Як стверджує скаржник, первісним позивачем при зверненні до суду з даним позовом обрано неефективний спосіб захисту прав банкрута, пропущено строки позовної давності, банк, при цьому, є добросовісним іпотекодержателем, що є підставою для відмови у задоволенні первісних позовних вимог та для задоволення зустрічних вимог АТ "Державний ощадний банк України".

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в ході ліквідаційної процедури у справі №920/10/21 встановлено, що у власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" перебувало нежиле приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м. (об`єкт нерухомого майна).

Вказаний об`єкт нерухомого майна належав ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №095528, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 12.10.2004 року, право власності на який було зареєстровано Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 13.06.2008 року, номер запису: 157, в книзі 1, реєстраційний номер: 7853329.

02.08.2018 року між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., реєстровий №2408.

У подальшому, 12.04.2019 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" (Іпотекодерджатель) та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за реєстраційним №677 (Договір іпотеки).

Згідно з п. 1.1, 1.3, 1.4 вказаного Договору іпотеки відповідно до умов цього договору Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет іпотеки, що належить Іпотекодавцю на праві власності.

Предметом іпотеки за договором є нежитлове приміщення, літ. А-5, загальною площею 1042,2 кв.м., під номером 33, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А.

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" (іпотекодавцем) 02.08.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. та зареєстрованим у реєстрі за номером 2408, актом приймання-передачі майна б/н від 02.08.2018 року до договору купівлі-продажу.

У розділі "Терміни та їх тлумачення" Договору іпотеки зазначено, що визначення та скорочення використовуються у Договорі у такому значенні:

- кредитний договір: договір кредитної лінії №755 від 12.04.2019 року, укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його укладання.

- зобов`язання (в повному обсязі або окремій його частині), що випливають з Кредитного договору, в тому числі але не виключно: повернути Іпотекодержателю кредитні кошти надані у розмірі 1500000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 11.04.2022 року.

- предмет іпотеки: нерухоме майно, зазначене у п. 1.3 цього Договору.

10.07.2019 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" (потекодерджатель) та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" (Іпотекодавець) укладено додатковий договір №1 до Іпотечного договору №1 від 12.04.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим №677 (додатковий договір №1).

Відповідно до п. 1 додаткового договору №1 сторони домовились викласти визначення та тлумачення "зобов`язання" розділу "Терміни та їх тлумачення" іпотечного договору в новій редакції, а саме: зобов`язання (в повному обсязі або окремій його частині), що випливають з Кредитного договору, в тому числі але не виключно: повернути Іпотекодержателю кредитні кошти, надані у розмірі 2 000 000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 11.04.2022 року, із погашенням згідно графіку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі.

У межах провадження у справі № 920/10/21 про банкрутство ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. звернулась до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б.95А, загальною площею 1042,2 кв.м. від 02.08.2018 року, укладеного між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "НВПЦ "Гандікап", реєстровий №2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В.

За наслідками розгляду вищевказаних вимог рішенням Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 року у справі №920/10/21(920/868/21), залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 року та Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 05.04.2023 року, позов ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" задоволено частково, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А, загальною 1042, 2 кв. м. від 02.08.2018, укладений між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" реєстровий №2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в силу приписів ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у справі у справі №920/10/21(920/868/21) мають преюдиційне значення та повторного доказування не потребують.

При цьому слід враховувати, що рішення суду про визнання недійсним правочину щодо майна, належного особі, яка не є стороною такого правочину, та витребування спірного майна на користь такої особи не є підставою для виникнення, зміни чи припинення права власності, а - лише формою захисту прав власника, адже забезпечує введення власника у володіння таким майном (подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).

Отже, правомірним в даному випадку є висновок суду першої інстанції про те, що власником нежитлового приміщення, літ. А-5, загальною площею 1042,2 кв.м., під номером 33, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А з 2004 року є ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та станом на дату укладання оспорюваного Договору іпотеки (12.04.2019 року) ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" не було та не мало правомочності передавати в іпотеку вказане приміщення.

Згідно наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно №331187939 від 04.05.2023 право власності на нежитлове приміщення, літ. А-5, загальною площею 1042,2 кв.м., під номером 33, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1613526123101) зареєстровано за ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" на підставі дублікату свідоцтва про право власності САА № 959067, виданого 12.10.2004 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

Більш того, вказане майно у відповідності до ст. 62 КУзПБ включено до складі ліквідаційної маси ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка".

Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно №334173968 від 31.05.2023 щодо вказаного об`єкту нерухомого майна міститься запис про державну реєстрацію іпотеки (номер запису 31161342) на підставі іпотечного договору №1 від 12.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за №677, та додаткового договору №1 від 10.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за №1466. Іпотекодавець: ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап". Іпотекодержатель: ПАТ "Державний ощадний банк України".

Згідно Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно №334173968 від 31.05.2023 щодо вказаного об`єкту нерухомого майна наявний запис про обтяження: заборона на нерухоме майно (номер запису: 31161075) на підставі іпотечного договору №1 від 12.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за №677. Обтяжувач: ПАТ "Державний ощадний банк України". Особа, майно/права якої обтяжуються: ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап". Опис предмета обтяження: нежитлове приміщення, літ. А-5, загальною площею 1042,2 кв.м., під номером 33, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А.

Отже, наявність іпотечних обтяжень, накладених на майно, належне на праві власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", зумовило звернення ліквідатора з позовом до суду про визнання Договору іпотеки та додаткового договору №1 до нього недійсними, що спрямований на усунення перешкод у користуванні і розпорядженні належним майном.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

При цьому, судова колегія зауважує, що за змістом положень статей 626, 629 та 636 ЦК України договір не може створювати обов`язки для третьої особи, яка не є його учасником (стороною).

Закон не встановлює нікчемність договору іпотеки, укладеного щодо майна яке не належало іпотекодателю, тому в силу приписів 204, 215 ЦК України такий договір є оспорюваним, що передбачає спростування презумпції правомірності правочину та усунення зумовлених ним іпотечних обмежень лише у судовому порядку, зокрема шляхом ініціації позову про недійсність іпотечного договору.

Системне тлумачення статей 204, 215 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку про те, оскільки за приписами статті 5 цього Закону предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання (для державних або комунальних підприємств, установ чи організацій) встановлення факту, що іпотекодавцем за спірним договором право власності (господарського відання) на спірне майно не набувалося, може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним, зокрема за позовом власника переданого в іпотеку майна.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про обрання позивачем неефективного способу захисту, адже належність ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" майна, переданого іншою особою в іпотеку, свідчить про наявність легітимного інтересу позивача в оспорюванні договору, стороною якого він не є, оскільки встановлені таким договором іпотеки обтяження зумовлюють обмеження прав позивача, як власника майна, що підтверджує його право на позов, як зацікавленої особи у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Ефективність обраного позивачем способу захисту у даній справі підтверджується також висновком Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 25.08.2022 року у справі №922/1978/16(922/2045/21) за фактично аналогічних правовідносин.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч. 2 ст. 583 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

За приписами ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Так, рішенням Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 року у справі №920/10/21(920/868/21) визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А, загальною 1042,2 кв. м. від 02.08.2018, укладений між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" реєстровий №2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В.

Тлумачення ч. 1 ст. 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції право власності на об`єкт нерухомого майна належить ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" з 2004 року.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (чч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Колегія суддів наголошує, що підставою для виникнення іпотечних обтяжень є договір, що у сукупності із визначеними вище положеннями про право власності з точки зору забезпечення легітимного співвідношення прав власника та іпотечних обтяжень (прав Іпотекодержателя) передбачає укладення саме власником майна як іпотекодавцем договору іпотеки, як цього вимагає ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", адже із положень ст. ст. 626, 629 та 636 ЦК України вбачається, що договір не може створювати обов`язки для третьої особи, яка не є його учасником (стороною).

В даному випадку, ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" юридично не набуло права власності на зазначене нерухоме майно і, відповідно, у нього не виникло повноважень власника щодо нерухомого майна.

За вказаних вище обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що оспорюваний договір іпотеки (та додатковий договір до нього) є недійсним в силу статей 203, 215, 317, 318 ЦК України як такий, що укладений з порушенням приписів ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", адже передане за оспорюваним договором в іпотеку нерухоме майно не належало іпотекодавцю.

Посилання скаржника на те, що він є добросовісним іпотекодержателем та уклав вказаний договір іпотеки, поклавшись на дані реєстру прав на нерухомість та надані правовстановлюючі документи, згідно яких ТОВ "НВВЦ "Гандікап" є законним одноособовим власником нерухомого майна на підставі двостороннього оплатного та реального договору купівлі-продажу, колегією суддів відхиляються, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. (Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17 та Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Більш того, за змістом статей 203, 215 ЦК України, статей 3, 5 Закону України "Про іпотеку" вирішення судом питання недійсності договору іпотеки з тих підстав, що іпотекодавцем за оспорюваним договором не набуто право власності (господарського відання) на спірне майно, не перебуває в прямій залежності від добросовісності іпотекодержателя.

Отже, ураховуючи приписи закону про те, що предметом іпотеки може бути майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відсутність обставин недобросовісності іпотекодержателя не має впливати на право власності дійсного власника майна, оскільки інтереси іпотекодержателя не повинні превалювати над інтересами останнього. Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 25.08.2022 року у справі №922/1978/16(922/2045/21).

Щодо заяви апелянта про застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.

Оскільки судом встановлено підстави для задоволення первісного позову, то в даному випадку підлягає розгляду та дослідженню заява відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності, поважності причин її пропуску та можливого застосування відповідних наслідків пропуску такого строку.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16).

Згідно з 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначає банк у поданій заяві, оспорюваний правочин був укладений між сторонами 12.04.2019 року і в той же день вчинена державна реєстрація договору, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому перебіг строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним розпочався 13.04.2019 року та закінчився 12.04.2022 року.

Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про застосування строків позовної давності, апелянтом залишено поза увагою положення пункту 11 Закону України №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, а також пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12.03.2020 і тривав до 30.06.2023.

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.

Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень статей 256, 258 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі №910/8669/21

Крім того, в силу п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Воєнний стан в Україні встановлено 24.02.2022 року і наразі триває.

Беручи до уваги вищенаведені норми законодавства з урахуванням внесених до ЦК України змін щодо застосування строків позовної давності у зв`язку із карантином в Україні та воєнним станом, судова колегія дійшла висновку, що трирічний строк позовної давності за даним позовом припав на дію введеного в Україні карантину та в подальшому - воєнного стану, а тому строк позовної давності продовжується.

Поряд з цим, слід наголосити, що позов у даній справі спрямований на усунення перешкод у користуванні і розпорядженні боржником належним йому майном, тобто заявлений у справі позов є негаторним.

В свою чергу, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц та у подальшому знайшла відображення у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 року у справі №922/1832/19.

Вищенаведені обставини спростовують доводи скаржника про пропуск позивачам за первісним позовом строку позовної давності.

Щодо відмови у задоволенні клопотання АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" про накладення арешту на нежитлове примішення, літ. А-5, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А, загальною площею 1042,2 кв.м., що належить на праві приватної власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та є предметом договору іпотеки № 1 від 12.04.2019, до виконання зобов`язання повернути кредитодавцю АТ "Ощадбанк" кошти за договором кредитної лінії №775 від 12.04.2019, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу приписів ст. 1057-1 ЦК України накладення арешту на заставне майно є правовим наслідком визнання недійсним кредитного договору, а не договору іпотеки, що є предметом спору у даній справі.

Частиною 5 цієї статті також унормовано, що визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Аналогічні положення закріплені у ч. 12 ст. 238 ГПК України, відповідно до якої у разі визнання судом недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов`язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з підстав, передбачених законом.

Виходячи з обставин даної справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та недоцільність накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", оскільки останнє не є стороною (боржником) за кредитним договором та іпотекодавцем за договором іпотеки, і при розгляді справи судом не було застосовано приписи ст. 216 ЦК України щодо наслідків визнання правочину недійсним.

Додатковим аргументом щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" є той факт, що постановою Господарського суду Сумської області від 20.04.2021 року у справі №920/10/21 вказане товариства визнано банкрутом і в силу приписів ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном боржника не допускається, а наявні арешти та обмеження підлягають скасуванню.

Що стосується вимог зустрічної позовної заяви банку про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №1 від 12.04.2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за реєстраційним №677, а саме: нежитлове приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м, що належить на праві приватної власності ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", то колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується в даному випадку з правомірними висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні, оскільки предмет іпотеки не є та не був власністю позичальника за кредитним договором (іпотекодавця), у зв`язку із чим такий договір іпотеки визнано судом недійсним.

В свою чергу, визнання укладеного 12.04.2019 між банком та ТОВ "НВВЦ "Гандікап" іпотечного договору №1 та додаткового договору №1 від 10.07.2019 до нього недійсними в судовому порядку унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки за таким правочином.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21(920/602/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2024 року у справі №920/10/21(920/602/23) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 03.06.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков