Постанова

від 12.06.2024 по справі 920/10/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/10/21(908/2157/23)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

АТ «Ощадбанк» - Плескачової Т.В.,

ліквідатора ТзОВ «Міська стоматологічна поліклініка» арбітражного керуючого Жмакіної Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024

та рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2023

у справі № 920/10/21(908/2157/23)

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»

до: 1. Державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В`ячеславівни,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська стоматологічна поліклініка»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» в особі арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни,

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/10/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" (далі - ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", Боржник), постановою Господарського суду Сумської області від 20.04.2021 у справі № 920/10/21 визнано банкрутом ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк», Банк, позивач) звернулось до суду з позовною заявою до державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В`ячеславівни (далі - державний реєстратор), ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" в особі арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю., в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В`ячеславівни за індексним номером 67458356 від 04.05.2023 та запис N 50149583 від 01.05.2023 про право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" на приміщення N 33 у будинку 95а по вул. Перемоги у м. Запоріжжі;

- зобов`язати державного реєстратора поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис N 27325406 від 02.08.2018 про право власності на приміщення №33 у будинку 95а по вул. Перемоги у м. Запоріжжі за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дії державного реєстратора про поновлення запису про право власності ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» на приміщення № 33 у будинку 95а по вул. Перемоги у м. Запоріжжі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1613526123101) та скасування запису про право власності на вказане приміщення за ТОВ «Науково-виробничо впровалжувальний центр «Гандікап» на підставі судових рішень у справі №920/10/21(920/868/21) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №2408 від 02.08.2018 є протиправними та такими, що протирічать нормам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вказував на те, що судовими рішеннями у справі № 920/10/21(920/868/21) було лише визнано недійсним договір купівлі-продажу №2408 від 02.08.2018 між вказаними юридичними особами, без застосування наслідків недійсності фраудаторного правочину, оскільки у витребуванні (поверненні) майна до ліквідаційної маси банкрута ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» відмовлено. Судові рішення не передбачали набуття, зміну або припинення права власності на майно, та за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на користь Банку державний реєстратор мала відмовити у проведенні відповідних реєстраційних дій.

АТ «Ощадбанк» також вказував на те, що державний реєстратор не звернув уваги на інформацію щодо державної реєстрації обтяжень на підставі ухвали суду про забезпечення позову від 05.10.2021 у справі №920/10/21(920/868/21), про заборону відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися та вчиняти будь- які реєстраційні дії.

За доводами позивача, протиправність рішення державного реєстратора полягає також у вчиненні ним реєстраційних дій стосовно предмету іпотеки AT «Ощадбанк», про що в Державному реєстрі речових прав містяться відповідні запис про іпотеку № 31161342 від 12.04.2019 та запис про заборону відчуження №31161075 від 12.04.2019.

Обставини справи встановлені судами

02.08.2018 між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., реєстровий № 2408.

12.04.2019 між ТОВ «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» та АТ "Ощадбанк" в особі Запорізького обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" укладений іпотечний договір № 1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за реєстраційним №677. Предметом вказаного Іпотечного договору є нежитлове приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м.

Постановою Господарського суду Сумської області від 20.04.2021 у справі №920/10/21 ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жмакіну Н.В.

У межах вказаної справи про банкрутство ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу №2408 від 02.08.2018 та витребувати спірне майно до ліквідаційної маси банкрута.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 у справі №920/10/21(920/868/21), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, позовні вимоги ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» до ТОВ «НВВЦ «Гандікап» про визнання договору недійсним та витребування майна до ліквідаційної маси задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95-А, загальною площею 1042.2 кв. м від 02.08.2018, укладений між ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» та ТОВ «НВВЦ «Гандікап», реєстровий № 2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 05.04.2023 рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №920/10/21(920/868/21) залишено без змін.

01.05.2023, в порядку частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ліквідатор ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" звернулась до Держаного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Л.В. із заявою про державну реєстрацію припинення права власності (номер запису 27325406) на нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А з реєстраційним номером 1613526123101.

Рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В`ячеславівни за індексним номером 67458356 від 04.05.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі судових рішень у справі № 920/10/21(920/868/21) поновлено запис про право власності ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» на приміщення №33 у будинку 95а по вул. Перемоги у м. Запоріжжі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1613526123101) та скасовано запис № 27325406 від 02.08.2018 про державну реєстрацію права власності на вказане приміщення за ТОВ «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап».

Вважаючи вказані дії державного реєстратора протиправними, позивач звернувся з даним позовом.

Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване наявністю у державного реєстратора правових підстав для проведення державної реєстрації припинення права власності за правовстановлюючим документом - правочином, визнаним недійсним з моменту укладення, та поновлення права власності на нерухоме майно за ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" судовими рішеннями у справі №920/10/21(920/868/21.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2023 у справі №920/10/21(908/2157/23) залишено без змін.

Апеляційний суд підтримав рішення суду першої інстанції зазначивши, що у відповідності з абз.2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" № 2255-ІХ від 12.05.2022) рішенням суду можуть визнаватися речові права та їх обтяження, проте, якщо такого визнання немає, то речові права та їх обтяження поновлюються на підставі невід`ємної архівної складової частини. Для цього достатньо рішення суду про скасування державної реєстрації, прав чи документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію.

В частині проведення державної реєстрації припинення права та поновлення прав за наявності вжитих заходів забезпечення позову постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на дату звернення ліквідатора за вчиненням реєстраційної дії заходи забезпечення позову припинили свою дію в силу відповідних приписів частини 7 статті 145 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 920/10/21(908/2157/23), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким позов АТ «Ощадбанк» задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності дій державного реєстратора із проведення ним державної реєстрації припинення права власності за ТОВ «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» та поновлення права власності за ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (статті 216 ЦК України, статті 42 КУзПБ, статей 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Касаційна скарга подана з підстав, визначених у пунктах 1, 4 частини 1, пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

- при прийнятті рішення не враховано висновки, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20), від 14.09.2022 у справі № 914/2006/17, від 03.092020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 09.06.2021 у справі № 905/633/19, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19 щодо застосування статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 42 КУзПБ у подібних правовідносинах у справах про банкрутство щодо правових наслідків недійсності фраудаторних правочинів стосовно нерухомого майна.

За доводами скаржника, протиправність дій державного реєстратора полягає у проведення державної реєстрації припинення прав та поновлення прав, за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, чим порушено вимоги статей 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому вказує на неврахування судами правової позиції Велика Палата Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.04.2019 у справі N 755/5072/17, щодо застосування пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Державний реєстратор Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Ішенко-Амбацумян Л. В. подала відзив на касаційну скаргу, вважає, що оскаржувані рішення винесені у повній відповідності до чинного законодавства, водночас доводи касаційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій.

ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. у відзиві на касаційну скаргу АТ «Ощадбанк» проти її вимог та доводів заперечує, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін, мотивуючи це тим, що рішення судів винесені у повній відповідності до чинного законодавства та актуальної практики Верховного Суду, за вірно встановлених обставини справи.

АТ «Ощадбанк» надало відповіді на відзиви державного реєстратора та ліквідатора боржника, не погоджується з наведеними в них доводами, вважає дії державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації припинення прав та поновлення прав за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно вчиненими з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про припинення права власності за ТОВ «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» та поновлення права власності за ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» на приміщення приміщення N 33 у будинку 95а по вул. Перемоги у м. Запоріжжі, та зобовязання державного реєстратора поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис N 27325406 від 02.08.2018 про право власності на приміщення №33 у будинку 95а по вул. Перемоги у м. Запоріжжі за ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап".

Розглядаючи справу суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Суди встановили, що 01.05.2023 ліквідатор ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в порядку частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" звернулась до Держаного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Л.В. із заявою про державну реєстрацію припинення права власності (номер запису 27325406) на нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А з реєстраційним номером 1613526123101.

Для проведення державної реєстрації прав ліквідатором було подано постанову Господарського суду Сумської області від 20.04.2021 у справі №920/10/21 про визнання боржника (ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка") банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 у справі № 920/10/21(920/868/21), постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №920/10/21(920/868/21), постанову Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 920/10/21 (920/868/21).

Державним реєстратором у відповідності до абз. 2-3, частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведено державну реєстрацію припинення права власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна за ТОВ "НВВЦ "Гандікап", підставою для реєстрації права власності за яким був договір-купівлі продажу від 02.08.2018, реєстровий №2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., який визнано недійсним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Вказані дії державного реєстратора судами попередніх інстанцій визнані правомірними, вчиненими у повній відповідності до положень частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів вважає вказані висновки судів попередніх інстанції передчасними.

Як було зазначено вище, в судових рішеннях у справі № 920/10/21 (920/868/21), що не заперечується відповідачем 2, нежитлове приміщення літ. А-5 за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А, загальною площею 1042,2 кв.м вибуло з володіння власника за оплатним договором купівлі-продажу, отже до зазначених правовідносин не підлягають застосуванню приписи статті 387, 388 ЦК України щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, на які посилався ліквідатором при зверненні з цим позовом.

Судовими рішеннями у справі № 920/10/21(920/868/21) визнано недійсним договір купівлі-продажу №2408 від 02.08.2018 як фраудаторний на підставі статті 42 КУзПБ та одночасно з цим відмовлено у витребуванні майна до ліквідаційної маси боржника.

Згідно вимог статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.

За загальним правилом, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи те, що рішення суду у справі №920/10/21 (920/868/21) про визнання договору купівлі-продажу недійсним набуло законної сили 25.01.2023, правові наслідки визнання його недійсним мають визначатись частиною третьої статі 42 КУзПБ, відповідно до якої, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином, саме лише визнання оскаржуваного договору недійсним без застосування наслідків недійсності правочину у відповідності до частини третьої статті 42 КУзПБ не призвело до «автоматичного» повернення спірного майна у власність ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №199/8324/19 наведено висновок про те, що при ухваленні рішення, яке є підставою для державної реєстрації, суд вирішує питання щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Це положення кореспондує положенням ЦПК і ГПК, відповідно до яких під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (пункт 3 частини першої статті 264 ЦПК), яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин (пункт 4 частини першої статті 264 ЦПК, пункт 3 частини першої статтіГПК). У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, зміст спірних правовідносин (пункт 1 частини четвертої статті 265 ЦПК), чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду (пункт 4 частини четвертої статті 265 ЦПК, пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК). Відповідно при вирішенні такого спору судам насамперед необхідно з`ясувати питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться та чи порушені ці права.

Водночас попередні судові інстанції, розглядаючий цей спір, залишили поза увагою доводи позивача, що рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2022 у справі № 920/10/21 (920/868/21), яке набрало законної сили 25.01.2023, а також постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та постанова Верховного Суду від 05.04.2023 у цій справі, не передбачали набуття, зміну або припинення права власності на нерухоме майно.

А відтак, залишилось не з`ясованим питання, чи можуть бути вказані судові рішення підставою як для проведення державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення літ. А-5, загальною площею 1042,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95А) за ТОВ «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап», так і для проведення державної реєстрації набуття відповідних прав на вказане майно за ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка», у розумінні положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам щодо можливості застосування статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на спірне майно.

Суди встановили, що станом на час проведення державної реєстрації припинення права власності за заявою ліквідатора ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" у Державному реєстрі прав були наявні записи про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі запис про іпотеку № 31161342 від 12.04.2019 та запис про заборону відчуження №31161075 від 12.04.2019.

Припинення записів про іпотеку № 31161342 від 12.04.2019 та про заборону відчуження № 31161075 від 12.04.2019 державним реєстратором не здійснювалось.

Попередні судові інстанції, встановивши, що рішення суду у справі №920/10/21(920/868/21) набрало законної сили 25.01.2023, посилаючись на положення частини сьомої статті 145 ГПК України, відповідно до якої, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи, дійшли висновку, що станом на дату звернення ліквідатора за вчиненням реєстраційної дії заходи забезпечення позову припинили свою дію в силу відповідних приписів ГПК України.

Водночас, поза увагою суддів залишились норми спеціального Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №755/5072/17 наголосила, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону країни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено в разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Окрім записів про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, у відповідному реєстрі була також наявна інформація щодо державної реєстрації обтяжень на підставі ухвали суду про забезпечення позову у справі №920/10/21 (920/868/21), постановленої 05.10.2021 Господарським судом Сумської області про заборону відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися та вчиняти будь - які реєстраційні дії. щодо майна, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, б. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1613526123101).

Статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. При цьому згідно із ч. 2 цієї статті Закону судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої вказаної статті державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що господарські суди розглядаючи спір про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора наведені вище норми спеціального Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не врахували. За наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, заборони відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися та вчиняти будь - які реєстраційні дії, суди обмежились лише посиланням на частину сьому статті 145 ГПК України, і не вирішили питання про наявність чи відсуніть правових підстав для застосування наведених норм у спірних правовідносинах.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій державного реєстратора та проведення ним державної реєстрації припинення прав та поновлення прав права власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

Встановивши зазначені вище порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам та запереченням сторін учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або відхилення відповідних доводів і доказів, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2023 у справі №920/10/21(908/2157/23) скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере