Рішення

від 03.06.2024 по справі 905/260/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2024р. Справа №905/260/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м.Київ

до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Вугледарської міської ради", м.Вугледар

про стягнення заборгованості в сумі 58996,28 грн., з яких: 3% річних в сумі 7105,80 грн., інфляційне збільшення в сумі 27044,12 грн. та пеня в сумі 24846,36 грн.

Суддя Левшина Г.В.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Вугледарської міської ради", м.Вугледар, про стягнення заборгованості в сумі 58996,28 грн., з яких: 3% річних в сумі 7105,80 грн., інфляційне збільшення в сумі 27044,12 грн. та пеня в сумі 24846,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання природного газу №04-1118/21-БО-Т від 24.11.2021р.

28.03.2024р. через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та заявляє про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві.

2. Стислий зміст правової позиції відповідача:

02.04.2024р. через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на дію форс-мажорних обставин. Окрім того, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.

3. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:

Ухвалою суду від 01.03.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/260/24; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; роз`яснено учасникам справи, що відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Враховуючи, що в матеріалах справи містяться відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, а також наявні документи, які мають значення для вирішення справи та на підставі яких можливо об`єктивно вирішити спір, суд вважає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.

4. Встановлені судом обставини справи:

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальній послуг (НКРЕКП), від 04.09.2018р. №962 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

24.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги Вугледарської міської ради" (далі - споживач) було укладено договір №04-1118/21-БО-Т постачання природного газу, за змістом п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

EIC-код споживача - 56XS00011PY8L001.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).

Згідно п.1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: ПАТ «Донецькоблгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 32,092 тис.куб.метрів (п.2.1 договору).

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.2.1.3 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Підпунктом 3.5.1 договору визначено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 договору).

У відповідності до п.3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ITC обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п.3.6 договору).

Згідно п.4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

Відповідно до п.4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 442709,14 грн., крім того ПДВ 88541,83 грн., разом з ПДВ 531250,97 грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору (п.5.1 договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п.5.3 договору).

Пунктом 6.2 договору визначені обов`язки споживача, зокрема, споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п.13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

На виконання вказаних умов договору, позивачем здійснювалось постачання природного газу протягом грудня 2021 року - березня 2022 року на загальну суму 196193,10 грн., на підтвердження чого до позовної заяви додані наступні акти приймання-передачі природного газу:

- від 31.12.2021р. про передачу 3,16228 тис. куб.м природного газу у грудні 2021 на суму 52348,37 грн.;

- від 31.01.2022р. про передачу 4,89374 тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 81010,96 грн.;

- від 28.02.2022р. про передачу 3,36990 тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 55785,31 грн.;

- від 31.03.2022р. про передачу 0,42617 тис. куб.м природного газу у березні 2022 на суму 7054,81 грн., до якого було складено коригуючий акт від 25.04.2022р., за яким сума з урахуванням коригування складає 7048,46 грн.;

Вказані акти відповідачем не підписані, акти приймання-передачі природного газу за спірні періоди направлялись на електронну пошту відповідача kzvcpmcd@ukr.net, яка вказана ним у договорі №04-1118/21-БО-Т від 24.11.2021р., а також на офіційну електронну пошту підприємства ugledariao@gmail.com.

На підтвердження обсягів споживання газу позивач надав роздруківки з інформаційної платформи оператора ГТС, які були надані останнім разом з листом №ТОВВИХ-24-1243 від 26.01.2024р.

Відповідач в свою чергу здійснив оплату вартості поставленого природного газу з порушенням передбаченого умовами договору строку, що вбачається з реєстру надходження коштів від відповідача на банківський рахунок позивача, наданого АТ «Державний ощадний банк України».

Несвоєчасна сплата відповідачем боргу стала підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, пені, а також звернення позивача до суду з даним позовом.

5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки природного газу, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, що на виконання укладеного між сторонами умов договору постачання природного газу, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на суму 196193,10 грн. Відсутність претензій відповідача щодо несвоєчасної поставки товару, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

Окрім того, погодження відповідача з визначеними позивачем обсягами споживання природного газу підтверджується його конклюдентними діями, а саме проведенням повної оплати з посиланням на договір №04-1118/21-БО-Т від 24.11.2024р.

Як вже було зазначено судом, пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищенаведені умови договору, кінцевий строк оплати за поставлений природний газ у грудні 2021 року настав 15.02.2022р., у січні 2022 року 15.03.2022р., у лютому 15.04.2022р., у березні 2022 року 16.05.2022р.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено оплату за договором №04-1118/21-БО-Т від 24.11.2024р. з частковим порушенням строку виконання в загальному розмірі 244029,51 грн., а саме: 29.12.2021р. у розмірі 100184,78 грн., 27.12.2023р. у розмірі 143844,73 грн.

29.06.2022р. позивачем було повернено на рахунок відповідача переплату у сумі 47836,41 грн., що обліковувалась станом на 01.01.2022р.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості за договором №04-1118/21-БО-Т від 24.11.2024р.

Як вже було зазначено судом, у зв`язку з простроченням строку оплати поставленого природного газу, позивачем було пред`явлено до стягнення, зокрема, інфляційні втрати у сумі 27044,12 грн. та 3% річних у сумі 7105,80 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого розрахунку позивачем нараховано:

- на 33174,55 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за січень 2022 року з урахуванням наявної переплати у сумі 47836,41 грн.) 3% річних за період прострочення з 16.03.2022р. по 28.06.2022р. та інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по травень 2022 року., а також на 81010,96 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за січень 2022 року з урахуванням повернення споживачу переплати у сумі 47836,41 грн.) 3% річних за період прострочення з 29.06.2022р. по 26.12.2023р. та інфляційні втрати за період з червня 2022 року по листопад 2023 року. Всього за вказані періоди нараховано 3% річних у розмірі 3921,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15235,84 грн.;

- на 55785,31 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за лютий 2022 року) 3% річних за період прострочення з 16.04.2022р. по 26.12.2023р. у розмірі 2842,76 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2022 року по листопад 2023 року у розмірі 10679,68 грн.;

- на 7048,46 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за березень 2022 року) 3% річних за період прострочення з 17.05.2022р. по 26.12.2023р. у розмірі 341,23 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2022 року по листопад 2023 року у розмірі 1128,60 грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є частково невірним, а саме, позивачем було допущено помилку в розрахунку інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2022 року, враховуючи, що повернення переплати споживачу у сумі 47836,41 грн. було здійснено позивачем 29.06.2022р.

Враховуючи зазначене, правильним буде нарахування інфляційних втрат на 81010,96 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за січень 2022 року з урахуванням повернення споживачу переплати у сумі 47836,41 грн.) за період з липня 2022 року по листопад 2023 року.

Провівши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" заявлених до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що дійсний розмір цих вимог складає 25006,04 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 25006,04 грн. та 3% річних у сумі 7105,80 грн.

Крім цього, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 24846,36 грн.

Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого розрахунку позивачем нараховано пеню:

- на 33174,55 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за січень 2022 року з урахуванням наявної переплати у сумі 47836,41 грн.) за період прострочення з 16.03.2022р. по 28.06.2022р., а також на 81010,96 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за січень 2022 року з урахуванням повернення споживачу переплати у сумі 47836,41 грн.) за період прострочення з 29.06.2022р. по 15.09.2022р. Всього за вказані періоди нараховано пеню у розмірі 11384,55 грн.;

- на 55785,31 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за лютий 2022 року) за період прострочення з 16.04.2022р. по 15.10.2022р. у розмірі 11783,69 грн.;

- на 7048,46 грн. (несвоєчасно сплачена заборгованість за березень 2022 року) за період прострочення з 17.05.2022р. по 16.11.2022р. у розмірі 1678,12 грн.

Після здійснення судом перерахунку пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга. Закон» в межах визначеного позивачем періоду прострочення, судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 24846,36 грн.

Щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами, що засвідчені листом Торгово-промислової палати України, суд враховує наступне.

За загальним правилом, обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що ст.617 Цивільного кодексу України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Натомість сертифікат, який видається ТПП України або регіональною ТПП за особистою заявою сторони, має засвідчувати не лише наявність форс-мажорної обставини, а і її вплив на конкретне зобов`язання, що унеможливлює його виконання у термін, передбачений відповідним договором, контрактом, угодою.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021р. у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Натомість, відповідач не надав суду належних доказів того, що Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з початком 24.02.2022р. військової агресії Російської Федерації проти України об`єктивно унеможливили вчасне виконання грошових зобов`язань за договором у спірний період.

Крім того, матеріали справи не містять й доказів повідомлення відповідачем позивача про настання таких обставин.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування процентів та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер.

Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 (справи №373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц), від 23.10.2019 (справа №723/304/16-ц).

Отже, розмір 3% річних та інфляційних втрат не може бути зменшений, а особа не може бути звільнена від сплати процентів річних та інфляційних втрат у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема, і на підставі статті 617 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за змістом ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на те, що вторгнення російської федерації на територію України, часткова окупація Вугледарської територіальної громади, завдали суттєвого негативного впливу на діяльність відповідача. Наразі, працівники комунального підприємства здійснюють свою діяльність у дистанційному режимі, доступ до адміністративної будівлі у м.Вугледар обмежений.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє станом на дату розгляду справи.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Вугледар Вугледарської міської територіальної громади, з 24.02.2022 віднесено до території активних бойових дій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019р. у справі №920/1013/18, від 26.03.2020р. у справі №904/2847/19).

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Що стосується обставин даної справи, то суд враховує кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як комунального некомерційного підприємства, яке здійснює свою діяльність у сфері охорони здоров`я, тобто в соціальній сфері та фінансується переважно за рахунок коштів місцевого бюджету.

На підставі зазначеного, суд вважає, що стягнення всієї заявленої суми штрафних санкцій може лягти на відповідача непомірним фінансовим тягарем. Це не відповідає справедливості та пропорційності у господарських відносинах між сторонами.

Одночасно, судом було враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, а саме повне погашення до 27.12.2023р.

Крім того, суд зважає на відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

На думку суду, збитками, заподіяними позивачу внаслідок прострочення оплати за отриманий газ, є лише збитки від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких також заявлені у даній справі. Також грошові втрати, які поніс позивач внаслідок інфляційних процесів у державі за період наявності заборгованості, відшкодовуються шляхом стягнення 3% річних.

Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 80% від нарахованої суми, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом позивача в даному конкретному випадку, та стягнути з відповідача на користь позивача 4969,27 грн. пені, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 37081,11 грн., з яких: 3% річних в сумі 7105,80 грн., інфляційне збільшення в сумі 25006,04 грн. та пеня в сумі 4969,27 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Вугледарської міської ради", м.Вугледар про стягнення 58996,28 грн., з яких: 3% річних в сумі 7105,80 грн., інфляційне збільшення в сумі 27044,12 грн. та пеня в сумі 24846,36 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Вугледарської міської ради" (85670, Донецька обл., м.Вугледар, вул. Молодіжна, буд. 19, код ЄДРПОУ 37934309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) 3% річних в сумі 7105,80 грн., інфляційне збільшення в сумі 25006,04 грн., пеню в сумі 4969,27 грн., судовий збір в сумі 2338,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 03.06.2024р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г.В. Левшина