Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/1899/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/1899/24

За позовом ОСОБА_1

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД"

про визнання недійсним договору поруки

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники:

від позивача - Дикий Ю.О.;

від відповідач -1 - не з`явився;

від відповідач -2 - Полтавець І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (далі - відповідач-1, ТОВ "ФБХ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (далі - відповідач-2, ТОВ "КАНБУД") про визнання недійсним Договору поруки від 18.08.2020, укладеного між ТОВ "КАНБУД", ОСОБА_1 та ТОВ "ФБХ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в оскаржуваному Договорі поруки не визначено істотних умов зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст, розмір, строк виконання, тощо, також такі відомості неможливо визначити зі змісту Договору будівельного підряду № 8360 від 18.08.2020, укладеного між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник) та ТОВ "ФБХ" (підрядник), оскільки зміст, розмір та строк виконання узгоджені між генпідрядником та підрядником (боржником) в угодах до даного договору будівельного підряду, а саме в Угодах №№ 836001, 836002, 836003, 836004, 836005, 836006, 836007, відомості про які відсутні в оспорюваному договорі поруки, за виконання яких позивач не поручався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

28.02.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1899/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.04.2024 о 14:00 год.

21.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання, призначене на 22.04.2024, з`явились представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 не з`явився.

Суд долучив до матеріалів справи відзив, поданий відповідачем-2 через відділ діловодства суду.

Судом оголошено перерву до 13.05.2024 о 14:00 год.

09.05.2024 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли пояснення, які містять клопотання про поновлення строку подачі доказів.

У підготовче засідання, призначене на 13.05.2024, з`явилися представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 не з`явився.

У підготовчому засіданні 13.05.2024 представник позивача подав пояснення.

Суд долучив до матеріалів справи подані представником відповідача-2 пояснення, та клопотання про поновлення строку подачі доказів.

Суд долучив до матеріалів справи подані представником позивача пояснення та передав до відділу діловодства суду для реєстрації.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13.05.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.06.2024 о 11:20 год.

14.05.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про долучення доказів направлення пояснень стороні.

У судове засідання, призначене на 03.06.2024, з`явилися представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 не з`явився.

У судовому засіданні 03.06.2024 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача-2.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача-2 заперечив позовні вимоги повністю.

У судовому засіданні 03.06.2024 здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, у яких представники позивача та відповідача-2 виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.06.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з статтею 124 Конституції України юрисдикція судів України поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки від 18.08.2020, укладеного між ТОВ "КАНБУД" (відповідач-2, генпідрядник), ОСОБА_1 (позивач, поручитель) та ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (відповідач-1, боржник).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюваний договір поруки не містив відомостей про істотні умови договору (предмет, ціна, строк виконання зобов`язання), виконання боржником яких забезпечувалось порукою позивача; таких відомостей не містив і основний договір, на забезпечення виконання якого був укладений оспорюваний договір поруки; поручитель не був ознайомлений та обізнаний про укладені сторонами додаткові угоди до основного договору на загальну суму 24 746 810,51 грн, якими конкретизувались підрядні роботи за основним зобов`язанням, їх вартість та строк виконання; положення договору поруки про безумовну відповідальність поручителя перед генпідрядником, автоматичну згоду поручителя на внесення сторонами будь-яких змін до основного договору, а також на прийняття поручителем додаткових зобов`язань боржника за основним договором, на думку позивача, є несправедливими та суперечать законодавству; наведене призвело до виникнення у поручителя відповідальності за зобов`язаннями боржника на суму 16 357 389,43 грн, які виникли не з забезпечуваного порукою абстрактного Договору будівельного підряду № 8360 від 18.08.2020, а з конкретних Угод № №836001, 836002, 836003, 836004, 836005, 836006, 836007 до цього договору, про забезпечення зобов`язань за якими у Договорі поруки не йшлося та про наявність яких поручителя не повідомляли.

Позивач стверджує, що положення оспорюваного договору поруки не відповідають вимогам параграфу 3 ("Порука") глави 49 розділу І книги п`ятої ЦК України, укладення цього договору призвело до порушення майнових прав позивача та стягнення з нього за договором поруки 16 357 389,43 грн, а тому існує необхідність захисту порушених майнових прав позивача та повернення сторін у попередній стан шляхом визнання недійсним договору поруки.

Відповідач-1 (ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ") не скористалося наданим йому процесуальним правом, зокрема, на подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач-2 (ТОВ "КАНБУД") проти позову заперечив у повному обсязі, зазначив, що Договір будівельного підряду № 8360 від 18.08.2020 містить усі істотні умови (предмет, ціна, строк виконання зобов`язання), які передбачені для даного виду договорів. Позивачу був відомий зміст Договору будівельного підряду № 8360 від 18.08.2020, а також Угод до нього №836001, №836002 , №836003, №836004, №836004 від 18.08.2020, які підписувалися в один день з основними договором. Відповідач звернув увагу, що у відзиві на позовну заяву, який був поданий під час розгляду справи № 910/13689/22, поручитель стверджує про домовленість між ним та директором ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" про те, що будь-яка заявка на отримання коштів здійснюється після його погодження, що він поручався в межах суми коштів, перерахованих позивачем. За змістом оспорюваного договору поруки вбачається, що поручитель добровільно прийняв на себе зобов`язання виконати обов`язок підрядника перед генпідрядником, у разі порушення підрядником основного зобов`язання, а розмір основного зобов`язання, строк його виконання могли погоджуватись та змінюватися боржником та кредитором без повідомлення та узгодження зі сторони поручителя. Крім того, на дату укладання правочинів 18.08.2020 ОСОБА_1 був засновником ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" і безпосередньо зацікавленою особою в отриманні коштів від ТОВ "КАНБУД". У діях відповідача, який звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору поруки, вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті у іншій справі № 910/13689/22.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 ГК України, згідно якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Статтею 558 ЦК України передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Отже, встановлення судом наявності або відсутності зазначених позивачем обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом правочину (його частини) недійсним, належить до предмету доказування у даній справі.

Як встановлено судом, 18.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (підрядник,) був укладений Договір будівельного підряду №8360 (далі також -Договір підряду).

Відповідно до п. 2.1 Договору підряду генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати генпідряднику відповідно до умов Договору та Проєктної документації комплекс основних робіт по будівництву Об`єкта: "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва" (надалі - Об`єкт будівництва або Об`єкт, Роботи) та Супутні загальнобудівельні роботи, безпосередньо пов`язані з основними Роботами, та роботи з поліпшення Об`єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії підрядника, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити підрядника Проєктною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником Робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих генпідрядником, відповідно до умов Договору.

Склад, вартість, обсяги, строки (терміни) та режим виконання Робіт, робіт з поліпшення Об`єкту після вводу в експлуатацію, та їх етапів, вартість та кількість матеріалів, необхідних для виконання Робіт, їх якісні та інші характеристики, інші додаткові умови визначаються у Угодах до Договору. Строки (терміни) виконання Робіт за Угодами визначаються Угодами та/або Календарними графіками виконання робіт до відповідних Угод до Договору (п. 2.2 Договору підряду).

Ціна Договору та відповідно загальна вартість Робіт являє собою суму вартостей Робіт згідно з підписаними сторонами Угодами до Договору. Ціна кожної окремої Угоди визначається на підставі Договірної ціни з підтверджуючими її кошторисними розрахунками (п. 3.1 Договору підряду).

Сторони можуть змінювати вартість робіт за взаємною згодою, шляхом підписання відповідних Додаткових угод до відповідних Угод до Договору (п. 3.3 Договору підряду).

Пунктами 3.2, 3.6 Договору підряду визначено, що остаточна вартість Робіт, яку має сплатити генпідрядник на користь підрядника, визначається на підставі Актів, підписаних сторонами на виконання цього Договору. Остаточна вартість матеріалів визначається у Актах. У разі зміни вартості матеріалів, підрядник підтверджує даний факт документами, що підтверджують вартість матеріалів (видаткові накладні та інше).

Відповідно до п. 3.7 Договору підряду розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування безготівкових сум грошових коштів на поточні рахунки сторін в наступній послідовності (якщо інше не передбачено Угодою та Календарними графіками виконання робіт), зокрема:

3.7.1. Авансування Робіт здійснюється генпідрядником на підставі письмових заявок на авансування, які складаються підрядником за формою, визначеною Додатком №1 до даного Договору (надалі - Заявка). Сплата авансу здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів від дати отримання генпідрядником належно оформленої Заявки, та за умови відсутності зауважень щодо такої заявки. У випадку надання Заявки, яка не відповідає встановленій Додатком №1 до Договору формі, генпідрядник має право не проводити оплату такої Заявки. При цьому терміни виконання Робіт не переносяться.

3.7.3. При цьому підрядник не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня перерахування йому грошових коштів, зобов`язаний надати генпідряднику Звіт про цільове використання отриманих коштів у формі та порядку, визначених пунктом 7.2.44 Договору. Оплату виконаних та прийнятих в поточному місяці Робіт генпідрядник здійснює згідно підписаних сторонами щомісячних Актів, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Актів сторонами. Генпідрядник сплачує вартість лише фактично виконаних підрядником і прийнятих Робіт та використаних при виконанні Робіт матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання відповідно до затвердженої Проектної документації.

Відповідно до п. 5.1 Договору підряду, строки виконання Робіт та/або етапів Робіт визначаються сторонами у Календарному графіку виконання Робіт та/або Угодах до цього Договору.

Пунктом 5.2 Договору підряду встановлено, що строки виконання Робіт можуть переглядатися сторонами тільки за їх взаємною згодою шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідних Додаткових угод до Договору/Угод до Договору.

Розділом 6 Договору підряду узгоджено порядок приймання робіт.

Відповідно до пп. 7.2.44 п. 7.2 Договору підряду підрядник зобов`язаний не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня перерахування йому грошових коштів генпідрядником згідно з відповідною Заявкою, надати генпідряднику Звіт про цільове використання отриманих коштів за формою, встановленою Додатком №2 до даного Договору. При цьому, до Звіту про цільове використання отриманих коштів додаються належно завірені копії документів щодо підтвердження цільового використання коштів (придбання, оплату придбаних або поставлених матеріалів; придбання, оренду, оплату придбаних або поставлених техніки, механізмів; розрахунки із субпідрядниками і т.п.), як то: рахунків-фактур, договорів, актів, платіжних документів тощо.

У випадку, якщо підрядник використав перераховані йому генпідрядником грошові кошти не за цільовим призначенням, вказаним у відповідній Заявці, або підрядник не надав генпідряднику документи щодо підтвердження цільового використання коштів як це зазначено вище, підрядник зобов`язаний за вимогою генпідрядника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня направлення генпідрядником підряднику письмової вимоги про це: повернути генпідряднику всю суму коштів або її частину, перерахованих підряднику на підставі відповідної Заявки та/або сплатити генпідряднику штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) % від перерахованої згідно відповідної Заявки суми та/або генпідрядник набуває право на розірвання в односторонньому порядку Договору.

Відповідно до п. 10.3 Договору підряду встановлено, що за невиконання підрядником умов Договору, щодо строків виконання та/або передачі Робіт, або порушення підрядником строків усунення недоліків у Роботах або зупинення Робіт без належних підстав, згідно умов Договору, підрядник сплачує генпідряднику штраф в розмірі 20 (двадцять) % від ціни Договору.

Пунктом 13.1 Договору підряду встановлено, що Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє впродовж 10 років з дати набрання чинності, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов Договору підряду сторони уклали ряд Угод:

Угоду №836001 від 18.08.2020 (з додатковими угодами № 1 від 22.04.2021, № 2 від 16.08.2021) - на виконання робіт з влаштування системи водопроводу та каналізації на Об`єкті будівництва загальною вартістю 7 317 174,68 грн, строк виконання Робіт за цією Угодою до 15.10.2021;

Угоду №836002 від 18.08.2020 (з додатковими угодами № 1 від 01.10.2020, № 2 від 16.08.2021) - на виконання робіт з влаштування системи опалення на Об`єкті будівництва загальною вартістю 11 036 580,42 грн, строк виконання Робіт за цією Угодою до 15.10.2021;

Угоду №836003 від 18.08.2020 - на виконання робіт з влаштування системи теплопостачання на Об`єкті будівництва загальною вартістю 473 452,44 грн, кінцевий строк виконання Робіт за цією Угодою - 31.05.2021;

Угоду №836004 від 18.08.2020 - на виконання робіт з влаштування насосної станції на Об`єкті будівництва загальною вартістю 786 191,08 грн, кінцевий строк виконання Робіт за цією Угодою - 30.04.2021;

Угоду №836005 від 21.10.2020 - на виконання робіт з влаштування системи опалення паркінгу Р21 на Об`єкті будівництва загальною вартістю 890 028,08 грн, кінцевий строк виконання Робіт за цією Угодою - 01.12.2020;

Угоду №836006 від 21.10.2020 - на виконання робіт з влаштування системи водопроводу та каналізації на паркінгу Р21 на Об`єкті будівництва загальною вартістю 3 683 057,53 грн, кінцевий строк виконання Робіт за цією Угодою - 01.12.2020;

Угоду №836007 від 02.02.2021 - на виконання робіт з ІТП на Об`єкті будівництва загальною вартістю 560 326,28 грн, кінцевий строк виконання Робіт за цією Угодою - 15.03.2021.

Загальна вартість Робіт, які підрядник зобов`язався виконати на Об`єкті будівництва за наведеними Угодами становить 24 746 810,51 грн з ПДВ.

Договір підряду і Угоди до нього підписано уповноваженими особами ТОВ "КАНБУД" та ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" та скріплено печатками.

У встановленому порядку Договір підряду та Угоди до нього жодним з учасників спірних правовідносин не оспорені та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

На забезпечення виконання зобов`язань підрядника (ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ") за Договором будівельного підряду № 8360 від 18.08.2020 був укладений тристоронній Договір поруки від 18.08.2020 між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник), громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (боржник) (далі також - Договір поруки), відповідно до умов якого:

- поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед генпідрядником за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених між генпідрядником та боржником:

- Договору будівельного підряду №8360 від 18.08.2020 на виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва: "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва" (далі - Об`єкт) та усіх додатків до нього;

- Угод, Додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору будівельного підряду №8360 від 18.08.2020, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами, які в подальшому у тексті разом іменовані "Договір будівельного підряду" п. 1.1 Договору поруки (п. 1.1 Договору поруки);

- сторони встановлюють, що зобов`язання поручителя перед генпідрядником є безумовними і дотримання будь-яких умов, крім тих, що передбачені цим Договором та Договором будівельного підряду не потребують (п. 1.2 Договору поруки);

- поручитель відповідає перед генпідрядником за виконання зобов`язання боржником за Договором будівельного підряду в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування генпідряднику витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за Договором будівельного підряду, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення генпідряднику не використаного або використаного не за призначенням авансу. Розмір відповідальності визначається Договором будівельного підряду (п. 1.4 Договору поруки);

- у разі порушення боржником зобов`язань по Договору будівельного підряду, поручитель і боржник відповідають перед генпідрядником як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право генпідрядника вимагати, виконання зобов`язань згідно цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо (п. 1.5 Договору поруки);

- поручитель несе відповідальність як у випадку порушення боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором будівельного підряду, так і при невиконанні його в цілому (п. 1.6 Договору поруки).

- поручитель відповідає перед генпідрядником за порушення боржником зобов`язань, передбачених Договором будівельного підряду, у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами і не залежно від того чи перебуває він з боржником у трудових відносинах та/або є учасником (власником) боржника (п. 1.7 Договору поруки).

- поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, взяті на себе по цьому Договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від генпідрядника. У вимозі повинно бути визначено невиконані боржником зобов`язання, а також вказаний перелік (в т.ч. розрахований розмір збитків, штрафів, пені, неустойки, що належать до сплати) зобов`язань, що належить виконати поручителю (п. 2.1 Договору поруки).

- сторони визначають, що цей Договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов`язань (п. 5.1 Договору поруки).

- підписанням цього Договору поручитель підтверджує, що ознайомлений з текстом Договору будівельного підряду, обсягом зобов`язань (відповідальності) боржника за Договором будівельного підряду та надає свою згоду на внесення змін до Договору будівельного підряду, в т.ч. прийняття боржником додаткових зобов`язань (відповідальності) за Договором будівельного підряду без додаткового повідомлення поручителя, та поширення на них дії цього Договору в частині забезпечення їх виконання порукою. Підписанням цього Договору Боржник підтверджує, що ознайомлений з обсягом зобов`язань поручителя за цим Договором та надає свою згоду на прийняття поручителем додаткових зобов`язань за Договором і погоджується з цим (п. 5.2 Договору поруки).

Оскільки підрядник (ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ") не виконав роботи за Договором будівельного підряду № 8360 від 18.08.2020 та додатковими угодами до цього договору, авансування яких було здійснено генпідрядником (ТОВ "КАНБУД"), останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" про солідарне стягнення 16 357 389,43 грн, з яких: 7 605 351,55 грн основного боргу та 8 752 037,88 грн штрафу за Договором будівельного підряду № 8360 від 18.08.2020 та Договором поруки від 08.08.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22, яке набрало законної сили 11.12.2023, позовні вимоги ТОВ "КАНБУД" до ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" 7 605 351,55 грн основного боргу, 8 752 037,88 грн штрафу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" 245 360,84 грн судового збору.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22 вбачається, що представник ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи та подавав свої заперечення відносно вимог ТОВ "КАНБУД", які судом були розглянуті, проте відхилені з огляду на їх необґрунтованість. Суд звертає увагу, що заперечуючи проти вимог ТОВ "КАНБУД", ОСОБА_1 не посилався на обставини недійсності Договору поруки від 08.08.2020.

Під час розгляду справи № 910/13689/22 судом була надана оцінка умовам укладеного між сторонами Договору поруки від 08.08.2020 та встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "КАНБУД" у справі № 910/13689/22, у тому числі за рахунок поручителя - ОСОБА_1 .

При розгляді даної справи №910/1899/24 судом не встановлено, а позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, не встановлено неправомірнірності дій відповідачів та невідповідності оспорюваного правочину нормам чинного законодавства.

Зі змісту оспорюваного Договору поруки, а саме пунктів 1.1, 5.2 вбачається, що поручитель (позивач) був обізнаний з обсягом своїх зобов`язань за Договором поруки, а отже заперечення позивача з цього приводу судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, наявним в матеріалах даної справи протоколом № 180820 Загальних зборів учасників ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" від 18.08.2020 підтверджується, що присутні на цих зборах учасники ТОВ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ", у тому числі ОСОБА_1 , вирішили надати згоду (схвалили/погодити/затвердити) на вчинення (підписання) директором Товариства значних правочинів, в тому числі Договору будівельного підряду № 8360 від 18 серпня 2020 (договорів, угод, додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами) з ТОВ "КАНБУД" на необмежену суму.

Враховуючи встановлені судом обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що зміст оспорюваного Договору поруки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення сторін Договору поруки було вільним і відповідало їх внутрішній волі, цей правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, відсутні підстави для визнання Договору поруки від 18.08.2020 недійсним.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору поруки від 18.08.2020, укладеного між ТОВ "КАНБУД", ОСОБА_1 та ТОВ "ФБХ", - задоволенню не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 422,40 грн (сплачений з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") покладається на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165. 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 05.06.2024

Суддя Оксана ГУМЕГА