Ухвала

від 27.11.2024 по справі 910/1899/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1899/24

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024

за позовом ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024

за позовом ОСОБА_1

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД"

про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (повний текст складено 21.10.2024) та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024.

За результатами розгляду касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені положеннями статті 287 ГПК України, а із змісту вказаних вище положень статей 290, 287 цього Кодексу вбачається, що у випадках касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, касаційна скарга має містити як відповідний пункт цієї норми, так і його формулювання.

Таким чином звертаючись із даною касаційною скаргою, скаржник мав дотримуватися наведених у статті 290 ГПК України положень щодо зазначення у цій скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що вона подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

При цьому вказує, що суди попередніх інстанцій вирішуючи цей спір застосували до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм статей, зокрема 203, 215, 553 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норми права викладених у постановах Верховного Суду (п.1); при підготовці цієї касаційної скарги заявником не виявлено висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (статей 203, 215, 553 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах (п.3).

Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд звертає увагу скаржника, що ГПК України визначає право саме заявника визначатися із доводами касаційної скарги, а суд касаційної інстанції лише здійснює їх перевірку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, виходячи із доводів, викладених у касаційній скарзі, посилання скаржника на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України щодо застосування статей 203, 215, 553 Цивільного кодексу України є взаємосуперечливими, оскільки скаржник одночасно зазначає про не урахування судами висновку щодо застосування норми права викладених у постановах Верховного Суду та про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування. Тому скаржнику слід усунути недоліки шляхом зазначення виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 (застосування норм права без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду) або пунктом 3 (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах) частини 2 статті 287 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК.

Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок усунення недоліків касаційної скарги чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити на адресу Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копії такої заяви і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, та надати Суду докази такого направлення.

Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникам.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. М. Мачульський