Рішення

від 05.06.2024 по справі 910/15868/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2024Справа № 910/15868/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіаджет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів"

про стягнення 71883 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіаджет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" про стягнення 68460 грн. збитків та 3423 грн. 5 % штрафу за прострочення надання послуг за договором про надання послуг від 08.07.2022 № КР.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

17.10.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву відмовлено. Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" на позовну заяву залишено без розгляду.

У зв`язку з тим, що відзив на позовну заяву залишений судом без розгляду, відповідь на відзив розцінюється в якості пояснень по справі згідно зі статтею 42 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2022 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір надання послуг № КР, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначних даним Договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку виконати за плату послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Детальна інформація щодо переліку і термінів надання послуг, які надаються за цим Договором, міститься та визначається у Додатках, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору замовник зобов`язаний прийняти від виконавця надану послугу (виконані роботи) шляхом підписання акту протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту, якщо надана послуга відповідає умовам договору, і оплатити її у розмірах і в строк, передбачені цим договором.

У пункті 2.4 договору вказано, що замовник має право відмовитися від прийняття результату надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, про що складається акт про усунення недоліків.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору вартість послуг зазначається у рахунках-фактурах та Додатках, які є невід`ємною частиною Договору. Вартість послуг включає в себе ПДВ у розмірі 20%.

У пункті 4.2 договору вказано, що передача наданих Виконавцем послуг (виконаних робіт) та приймання їх результатів Замовником підтверджується Актом приймання наданих послуг (виконаних робіт), який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 (п`яти) робочих днів, після фактичного надання послуг (виконаних робіт).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за даним договором виконавець відшкодовує замовнику завдані збитки у повному розмірі понад штрафні санкції (пункт 7.2 договору).

У додатку № 1 до договору визначено найменування послуг (робіт)/обладнання: виготовлення, поставка, монтаж, пуско-наладка, випробування монорельси з тельфером 250 кг, вартістю 68460 грн. із ПДВ 20 %. Роботи, які виконуються: виготовлення проектної документації; виготовлення; поставка; монтаж; пуско-наладка; випробування.

12.07.2022 відповідачем виставлено рахунок на оплату № 79 на суму 68460 грн. із ПДВ 20 %, що оплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції від 13.07.2022 № 157733.

Надалі, 31.07.2022 сторонами підписано акт надання послуг № 79 на суму 68460 грн. на підставі рахунку на оплату від 12.07.2022 № 79 на суму 68460 грн. із ПДВ 20 %.

23.05.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив про не надання в повному обсязі послуг та робіт за договором, а саме відповідної проектної документації щодо змонтованого обладнання. Відтак, позивач просив надати до 15.06.2023 всю необхідну проектну та технічну документацію для експлуатації поставленого обладнання. Дана претензія вручена відповідачу 30.05.2023 згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0832000186592.

У подальшому, 02.10.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату штрафу на суму 3423 грн. за прострочення надання послуг. Згідно з відомостями з веб-сайту АТ «Укрпошта» відправлення № 0421109174608 вручено відповідачу 05.10.2023 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На обґрунтування підстав для стягнення збитків у сумі 68460 грн. позивач послався на те, що відповідачем при наданні послуг за договором від 08.07.2022 № КР не надано позивачу проектну документацію, виготовлення якої передбачено в додатку № 1 до договору, що унеможливлює введення в експлуатацію відповідного обладнання.

Так, у додатку № 1 до договору визначено найменування послуг (робіт)/обладнання: виготовлення, поставка, монтаж, пуско-наладка, випробування монорельси з тельфером 250 кг, вартістю 68460 грн. із ПДВ 20 %. Роботи, які виконуються: виготовлення проектної документації; виготовлення; поставка; монтаж; пуско-наладка; випробування.

Відповідно до підписаного обома сторонами акту надання послуг від 31.07.2022 № 79, складеного на підставі рахунку на оплату від 12.07.2022 № 79 на суму 68460 грн. із ПДВ 20 %, відповідачем надані послуги з виготовлення, поставки, монтажу, пуско-наладкі, випробування монорельси з тельфером 250 кг.

Як указано в акті надання послуг від 31.07.2022 № 79, позивач претензій по об`єму якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

При цьому, за умовами пункту 2.4 договору позивач мав право відмовитися від прийняття результату надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, про що мав складатися акт про усунення недоліків.

Разом із цим, матеріали справи доказів складання відповідного акту про усунення недоліків не містять, зауваження в акті надання послуг від 31.07.2022 № 79 щодо не надання відповідачем проектної документації відсутні.

Отже, сукупністю наданих до матеріалів справи доказів підтверджується прийняття 31.07.2022 позивачем наданих відповідачем послуг у повному обсязі за відсутності жодних своєчасно наданих заперечень.

Таким чином, окрім звернення до відповідача з претензією від 23.05.2023 щодо надання проектної та технічної документації, інших доказів на підтвердження не належного виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг від 08.07.2022 № КР, позивачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

Ураховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами не виконання відповідачем зобов`язань за договором від 08.07.2022 № КР у частині не надання проектної документації, як не доведено й факту завдання позивачу збитків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 68460 грн. в якості збитків.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.3 договору у випадку порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, що діє в період прострочення, від вартості послуг за кожен день прострочення, а за прострочення надання послуг понад 30 банківських днів сплачує замовнику штраф у розмірі 5 % від вартості послуг. Сплата пені та штрафу не звільняє виконавця від виконання зобов`язань за цим Договором в натурі.

З огляду на те, що позивачем порушення відповідачем строку надання послуг на 30 банківських днів не доведено, суд дійшов висновку в задоволенні відповідної вимоги про стягнення 5 % штрафу в сумі 3423 грн. відмовити.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіаджет" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова