Рішення

від 05.06.2024 по справі 910/3437/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2024Справа № 910/3437/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсудпром"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 735610,55 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСУДПРОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 735610,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 75/180-21/11-121-08-21-10740 від 01.10.2021 року.

Ухвалою суду від 28.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/3437/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

08.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні, або зменшити нарахування 3% річних та зменшити суму правової допомоги. Відзив мотивований тим, що у відповідача не виникло обов`язку сплачувати суму податку на додану вартість з наданих послуг, оскільки, позивач не надав доказів реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Також відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин в зв`язку з військовою агресією рф та окупацією потужностей відповідача.

10.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої долучено докази реєстрації податкової накладної та зазначено про не підтвердження форс-мажорних обставин як і не підтверджено наявність підстав для зменшення 3% річних, оскільки, позивач і так заявив їх не за весь період прострочення. Також до матеріалів справи долучено докази в підтвердження витрат на правову допомогу.

12.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивач не надав доказів направлення податкової накладної на адресу відповідача, а отже обов`язок з оплати ПДВ у відповідача не виник. Відповідач вказує, що форс-мажорні обставини щодо окупації м. Енергодар, де знаходяться Запорізька АЕС є загально відомими, а тому не потребують доказування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсудпром" (виконавець) укладено договір № 75/180-21/11-121-08-21-10740 відповідно до п. 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику наступні послуги: "Код ДК 021:2015-50240000-9 Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (послуги: "Суднопідйом та капітальний ремонт на судні УГ-0059".

Вартість послуг за цим договором визначається "Протоколом узгодження договірної ціни" та складає 561560,46 грн, крім того ПДВ: 112312,09 грн, разом: 673872,55 грн. Оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів від дати підписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 2.1-2.3 договору).

Як передбачено п. 3.1 договору виконавець зобов`язується надати послуги у строк: жовтень-листопад 2021.

Згідно п. 5.1-5.4 договору приймання наданих послуг замовником та їх передача виконавцем здійснюється за актом здачі-приймання наданих послуг. Приймання судна з ремонту здійснюється на території виконавця в присутності представників замовника та виконавця, які підписують двосторонній акт здачі-приймання наданих послуг у 3 примірниках з наданням документів, зазначених у р. 5 Технічної специфікації до предмета закупівлі та документів, що підтверджують використання ТМЦ. Замовник протягом 10 днів від дня одержання акта здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний відправити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання результатів наданих послуг. У випадку мотивованої відмови замовника, сторони складають двосторонній акт із переліком виявлених недоліків, вартості неякісно наданих послуг та строків їх усунення. Виконавець зобов`язаний усунути виявлені недоліки в строк, установлений і двосторонньому акті, без додаткової оплати.

Виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати іі в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. У випадку відсутності у ЄРПН, в строк визначений чинною редакцією ПКУ, зареєстрованої електронної податкової накладної, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 договору на суму ПДВ. (п. 5.7, 6.7 договору).

Згідно п. 12.1 договору, він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.03.2022.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До матеріалів справи долучено акт надання послуг № 259 від 10.12.2021 на суму 673872,55 грн. Акт підписаний та скріплений печаткою виконавця, з боку замовника акт не підписаний.

Суд відзначає, що відповідачем не заперечено обставин щодо надання йому послуг позивачем, визначених у акті № 259 від 10.12.2021. Обставини надання відповідних послуг визнаються відповідачем у листуванні та в акті звірки взаємних розрахунків. Крім того, суду не було надано доказів в підтвердження того, що відповідачем висувались якісь зауваження з приводу наданих позивачем робіт, як то передбачено п. 5.3, 5.4 договору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже сторонами в заявах по суті спору визнано та вірогідними доказами підтверджено надання виконавцем замовнику послуг на загальну суму 673872,55 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору передбачено відстрочення платежу на 60 календарних днів від дати підписання акту надання послуг.

З боку позивача акт підписаний 10.12.2021, що підтверджує надання послуг саме цією датою. Доказів того, що послуги були надані пізніше, чи у відповідача були наявні зауваження до наданих послуг, суду надано не було, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що строк на оплату розпочинається з 11.12.2021, з урахуванням дати підписання акту та дати надання послуг. Отже відповідач мав оплатити вартість наданих послуг не пізніше 08.02.2022. Тобто замовник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання на суму 673872,55 грн з 09.02.2022.

Позивач звертався до замовника з досудовими вимогами, в яких вимагав сплатити заборгованість за договором № 75/180-21/11-121-08-21-10740 від 01.10.2021 у сумі 673872,55 грн (від 12.12.2022 № 12/12-2022, від 27.03.2023 № 27/03-2023.

Замовник надавав відповіді, в яких послався на введення воєнного стану в Україні та відсутність вини відповідача у простроченні зобов`язань (відповіді на досудову вимогу № 21-2638/28-вих від 04.05.2023, № 21-226/28-вих від 16.01.2023).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 вирішено утворити Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661).

06.02.2023 прийнято Закон України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", який набрав чинності 23.03.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК "Енергоатом") за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. НАЕК "Енергоатом" припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 11.01.2024 вчинено запис про державну реєстрації юридичної особи - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661), та про припинення юридичної особи - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661).

Отже, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) є правонаступником Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661), а тому є належним відповідачем у даній справі.

Відповідач станом на день розгляду справи суму заборгованості не сплатив, а тому позов в цій частині визначається судом обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 24647,12 грн та втрат від інфляції у розмірі 37090,88 грн за період з 27.12.2022 по 15.03.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було зазначено вище, відповідач прострочив грошове зобов`язання з 09.02.2022. Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та вважає його необґрунтованим. Позивачем не враховано при розрахунку, що 2024 є високосним роком. А тому кількість днів у році складає 366, а не 365, що впливає на розрахунок 3% річних. Згідно перерахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 24635,77 грн.

Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, ніж розрахував позивача, проте в силу приписів ст. 237 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню сума втрат від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 37090,88 грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві.

Відповідач неможливість виконання своїх зобов`язань обґрунтовує складним фінансовим становищем, в підтвердження кого надає звіт про фінансові результати за 2022 рік і збитками у сумі 12,4 мільярди гривень.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже збитковість та відсутність коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення господарських зобов`язань та від виконання відповідних зобов`язань.

Суд погоджується з тим, що договором замовнику надано право не сплачувати суму податку на додану вартість, у випадку не реєстрації податкової накладної виконавцем у ЄРПН.

Проте, позивач долучив до матеріалів справи податкову накладну № 269 від 10.12.2021 на загальну суму коштів, що підлягають оплаті у розмірі 673872,55 грн та ПДВ - 112312,09 грн та докази її реєстрації у ЄРПН.

Проте суд не погоджується з запереченням відповідача про не надання доказів направлення виконавцем замовнику податкової накладної на електронну адресу, як на підставу не оплати наданих послуг.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, за умовами договору оплата податку на додану вартість замовником залежить не від обставин направлення податкової накладної на його електронну адресу, а виключно від обставин складання та реєстрації такої податкової накладної виконавцем у ЄРПН.

Отже, заперечення відповідача спростовані поданими у справі доказами. Тобто відповідач зобов`язаний сплатити всю вартість наданих послуг, в тому числі і ПДВ.

Щодо наявності форс-мажорних обставин, суд погоджується з відповідачем, що окупація м. Енергодар та території Запорізької АЕС військовими рф є загально відомим фактом та не підлягає доказуванню. Проте, згідно умов договору наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності, а не від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором. Крім того, обов`язок з оплати наданих послуг виник у відповідача до повномасштабної військової агресії рф та окупації потужностей відповідача.

Відповідно до п. 9.2 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України або регіональною ТПП, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Але саме відповідач, у випадку настання для нього форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договорів, повинен був би звертатися до ТПП для засвідчення таких обставин та доводити їх існування перед позивачем. Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 № 906/540/22.

Запорізька АЕС є одним із 14 відокремлених підрозділом відповідача, а не самим відповідачем. Суду не було надано доказів в підтвердження неможливості виконати відповідачем свої грошові зобов`язання перед позивачем саме з огляду на форс-мажорні обставини.

Щодо клопотання про зменшення суми 3% річних.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зазначена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 902/417/18.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 902/417/18, якою визнано обґрунтованим зменшення відсотків річних, оскільки, вона прийнята не в аналогічних правовідносинах. У справі № 902/417/18 сторонами в договорі було обумовлено збільшення розміру відсотків річних до 40%, в зв`язку з чим заборгованість відповідача була меншою за нараховані відсотки. Крім того, з боку відповідача вчинялись дії з погашення заборгованості.

Натомість, у даній справі ставка відсотків становить 3%, а їх розмір (24635,77 грн згідно розрахунку суду), порівняно з сумою заборгованості (673872,55 грн) не є надмірно великим. Крім того, протягом більш як 2 років з моменту виникнення прострочення грошового зобов`язання у відповідача, він не вчиняє жодних дій щодо його виконання. Також суд наголошує, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за менший період ніж існує прострочення.

Суд визнає клопотання відповідача про зменшення 3% річних не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Також суд відзначає, що позивач зареєстрований у місті Херсон, яке також значною мірою потерпає від військової агресії російської федерації та було тимчасово окуповано протягом тривалого періоду. А отже військова агресія рф вплинула не лише на відповідача у справі, а і на позивача в тому числі, що також враховано судом при прийнятті даного рішення.

Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наявності заборгованості за надані послуги за договором № 75/180-21/11-121-08-21-10740 від 01.10.2021. А отже позов визначається судом обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у сумі 50000,00 грн.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (аналогічний правовий висновок викладено в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд установив, що представник позивача, Корнелюк В.С. є адвокатом, вказані відомості розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано наступні докази.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсудпром" та Адвокатським об`єднанням "ДК Лігал Компані" укладено договір про надання правової допомоги відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Адвокатське об`єднання на підставі усного звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, усіх інстанцій, третейських судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (пп. 2.1.1, п. 2.1 договору).

Згідно п. 4.1, 4.2, 4.7 договору клієнт оплачує юридичні послуги, що надаються адвокатським об`єднанням за даним договором, в національній валюті, шляхом переказу суми коштів, що дорівнює 50000,00 грн на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання в наступному порядку: на протязі 5 днів з моменту укладення договору 15000,00 грн на підставі рахунку; решту 35000,00 грн на підставі рахунку та після вступу рішення суду в законну силу. Оплата за даним договором здійснюється за правову допомогу щодо стягнення заборгованості з ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", яка виникла за договором № 75/180-21/11-121-08-21-10740 від 01.10.2021. Сума вказана в п. 4.1 договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість (п. 4.4. договору).

До матеріалів справи долучено: ордер серія ВТ № 1046469 від 20.03.2024, копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.04.2015 (далі - договір) та додаткової угоди № 1.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

До матеріалів справи долучено акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17 від 31.03.2024 на суму 50000,00 грн за: "перша оплата за правову допомогу щодо стягнення заборгованості з ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", яка виникла за договором № 75/180-21/11-121-08-21-10740 від 01.10.2021. Також суду подано рахунки на оплату правової допомоги на загальну суму 50000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що фактично адвокатом було надано послуги по підготовці позовної заяви та додатків до неї з подачею їх через систему "Електронний суд" та відповіді на відзив. Судові засідання при розгляді даної справи не проводились.

Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону № 5076-VI у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Зазначені вище правові позиції також викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року № 920/1306/21.

На думку відповідача, заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн є такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з огляду на наступне: - справа №910/3437/24 є справою незначної складності з процесуальної точки зору, що встановлено судом в ухвалі про відкриття провадження; - заявлена сума гонорару в розмірі 50000,00 грн неспівмірна зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки позовні вимоги ґрунтуються виключно на самому договорі та 1 (одному) акті здачі-приймання наданих послуг; - кількість підготовлених процесуальних документів складається з одного єдиного документу - позовної заяви; - розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені здійснені адвокатом за допомогою онлайн-калькулятора. Відповідачем у даній справі є акціонерне товариство, єдиним засновником та акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, а покладення всієї суми витрат на правничу допомогу не відповідатиме балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; - враховуючи складне фінансове становище Компанії, покладення витрат у заявленому позивачем розмірі становитиме для відповідача надмірний тягар. З огляду на все вищезазначене, відповідач просить зменшити суму витрат на правову допомогу.

Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на підтвердження судових витрат у формі фіксованого розміру гонорару, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів (позов, відповідь на відзив), заперечення відповідача на заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсудпром" (73000, Херсонська область, м. Херсон, Карантинний острів, 1, ідентифікаційний код 43416079) заборгованість у розмірі 673872 (шістсот сімдесят три тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 55 коп., втрати від інфляції у розмірі 37090 (тридцять сім тисяч дев`яносто) грн 88 коп., 3% річних у розмірі 24635 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять п`ять) грн 77 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 11033 (одинадцять тисяч тридцять три) грн 99 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 11,35 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко