Рішення

від 16.05.2024 по справі 910/15804/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. м. Київ Справа № 910/15804/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Скайлекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77"

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ;

2) Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ»

про стягнення 68 914, 37 грн,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Василишина І.В.;

від відповідача: Власов М.М.;

від третьої особи 1, 2, 3: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 1172, 1194 ЦК України, в обґрунтовані тим, що саме відповідач, працівника якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, повинен відшкодувати позивачу різницю між фактично завданою шкодою та страховою виплатою. При цьому, зазнає, що право вимоги ним набуто згідно укладеного з ПАТ СК "Теском" договору відступлення права вимоги № 101 від 04.04.2023.

Також позивач вказує, що підтвердженням перебування винної в ДТП особи ( ОСОБА_1 (третя особа в даній справі)) з відповідачем у трудових відносинах є постанова Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.11.2020 № 297/2170/20, де зазначено, що винна особа працює водієм «ШБУ77» та на його думку вказана обставина не підлягає доказуванню на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Стислий виклад позицій третіх особи

ТОВ «Синергія ОІЛ» зазначає, що ОСОБА_1 - особа яка визнана винною в ДПТ, під час здійснення ДТП перебував з нею в трудових відносинах та вказує, що фронтальний навантажувач SDLG L956 FH державний номер НОМЕР_1 (транспортний засіб яким керувала винна особа під час ДТП) зареєстровано за ТОВ «Синергія ОІЛ».

ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» своїм правом на надання пояснень не скористались.

3.Процесуальні дії в справі

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Скайлекс" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШБУ-77" (надалі відповідач) про стягнення 68 914, 37 грн шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 направлено матеріали позовної заяви за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2023 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

12.12.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/15804/23, її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та витребувано в сторін документи в порядку ст. 74 ГПК України.

16.01.2023 від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що транспортний засіб, яким керував водій винний у ДТП, а саме фронтальний навантажувач 956 FH державний номер 22018 AI перебуває у власності ТОВ «Сінергія Оіл», також позивач зазначає, що підтвердженням перебування винної особи з відповідачем у трудових відносинах є постанова Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.11.2020 № 297/2170/20, де зазначено, що винна особа працює водієм «ШБУ77» та на його думку вказана обставина не підлягає доказуванню на підставі ст.75 ГПК України.

22.01.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що ОСОБА_1 - особа яка визнана винною в ДПТ, під час здійснення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Синергія ОІЛ».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2024 постановлено розгляд справи №910/15804/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.03.2024, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі третя особа-1) та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.

09.02.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.02.2024 від Головного сервісного центру МВС України на виконання вимог ухвали суду надійшов лист.

23.02.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла пояснення.

26.02.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення та заява про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції.

27.02.2024 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2024 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції задоволено.

05.03.2024 від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі в справі ПАТ НАСК «ОРАНТА» у якості співвідповідача та клопотання про витребування документів у позивача.

05.03.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.

05.03.2024 від ТОВ «Синергія ОІЛ» надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У підготовче засідання 05.03.2024 з`явився представник відповідача, інші учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 02.04.2024, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (надалі третя особа-2) та ТОВ «Синергія ОІЛ» (надалі третя особа-3), задоволено клопотання відповідача про витребування документів, та постановлено позивачу надати суду для огляду в наступному судовому засіданні оригінал договору про відступлення права вимоги №101 від 04.04.2023 та акт приймання-передачі права вимоги від 06.04.2024 до договору про відступлення прав вимоги №101 від 04.04.2023 щодо відступлення прав щодо ТОВ «ШБУ-77», також витребувано в учасників справи документи та пояснення в порядку ст. 74 ГПК України.

18.03.2024 від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на виконання вимог ухвали суду надійшла відповідь, що фронтальний навантажувач SDLG L956 FH державний номер НОМЕР_1 зареєстровано за ТОВ «Синергія ОІЛ».

20.03.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи.

28.03.2024 від Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла копія справи №297/2170/20.

29.03.2024 від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення та документи для долучення їх до матеріалів справи.

01.04.2024 від третьої особи-3 на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи та пояснення в яких зазначено, що винна особа на момент ДТП перебувала з нею в трудових відносинах.

У підготовче засідання 02.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином. У засіданні судом оглянуто оригінал договору про відступлення права вимоги №101 від 04.04.2023 та акт приймання-передачі права вимоги від 06.04.2024 до договору про відступлення прав вимоги №101 від 04.04.2023 та встановлено, що оригінал вказаного акту відрізняється від копії долученої позивачем до позовної заяви. Також представником відповідача в засіданні подано клопотання про поновлення строку на подання пояснень та документів витребуваних ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2024 поновлено відповідачу строк для подання пояснень та документів витребуваних ухвалою суду, поновлено третій особі-3 строк для подання пояснень і документів витребуваних ухвалою суду та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024.

12.04.2024 від позивача надійшла заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу.

25.04.2024 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

30.04.2024 від позивача надійшло клопотання по відкладення розгляду справи, в зв`язку з тим, що судом не направлено позивачу копії документів про які він клопотав в заяві про ознайомлення із матеріалами справи.

Судове засідання 30.04.2024 не відбулося, в зв`язку з технічною неможливістю проведення судового засідання через систему Електронний суд.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2024 судове засідання призначено на 16.05.2024, в ухвалі учасникам справи роз`яснено, що ознайомлення з матеріалами справи проводиться виключно у приміщенні суду, визначеному наказом голови суду місці та в присутності працівника апарату суду, також зазначено, що матеріали справи №910/15804/23 відскановані та долучені до матеріалів електронної справи, а надання електронної копії матеріалів судової справи на електронну адресу учасника справи нормами чинного законодавства не передбачено.

07.05.2024 від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.05.2024 від позивача надійшли клопотання про витребування доказів, у яких останній просить витребувати з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ ОІЛ": 1. Належним чином завірену копію договору №01/05/2017/БТ ТОВ "СИНЕРГІЯ ОІЛ" з ТОВ «Закарпаття Асфальт»; 2. Підтвердження зарахування суми заробітної плати (доходу) щодо застрахованої особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах максимальної величини, на яку нараховується ЄСВ від ТОВ "СИНЕРГІЯ ОІЛ"; 3. Підтвердження здійснення ТОВ нарахування та сплата податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору стосовно працівника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 11.10.2020. Витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області інформацію стосовно того, чи здійснювалось зарахування суми заробітної плати (доходу) щодо застрахованої особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах максимальної величини, на яку нараховується ЄСВ від Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ ОІЛ" станом на 11.10.2020. Витребувати з Головного управління ДПС у Київській області ДПС інформацію стосовно того, чи здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ ОІЛ" нарахування та сплата податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору стосовно працівника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 11.10.2020.

У судове засідання 16.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, в задоволені якого заперечував представник відповідача, суд протокольно ухвалою залишив його без задоволення, з огляду на таке.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, при розгляді клопотання представника позивача про витребування доказів судом враховано наступне:

по-перше відповідно до ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, позивач звернувся до суду ще 06.10.2023, а подав клопотання про витребування доказів лише 15.05.2024, суд звертає увагу, що останній мав надати всі необхідні документи та пояснення на підтвердження своєї правової позиції в справі при звернення з позовом до суду і в разі неможливості самостійно їх подати заявити відповідне клопотання;

по-друге в ухвалі Господарського суду Київської області від 27.11.2023 (про залишення позову без руху), зокрема, серед недоліків позовної заяви судом зазначено про необхідність надання суду докази які підтверджують перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем та докази за ким зареєстровано право власності на транспортний засіб SDLGL 956 FH - державний номер НОМЕР_1 , на що, позивач зазначив, що підтвердженням перебування винної в ДТП особи з відповідачем у трудових відносинах є постанова Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.11.2020 в справі №297/2170/20 та на його думку вказана обставина не підлягає доказуванню на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, крім того, зазначає, що для розгляду справи не має значення хто є власником вказаного транспортного засобу;

по-третє для встановлення особи з якою винна в ДТП особа перебувала в трудових відносинах та власника транспортного засобу, яким вона керувала від час цього ДТП ухвалами Господарського суду Київської області неодаразово витребовувались документи, в порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів,;

по-четверте позивач, не дивлячись на всі намагання суду, для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, витребувати необхідні документи, неодноразово наголошував на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77" є належним відповідачем у даній справі та вказана обставина не підлягає доказуванню на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України;

по-п`яте позивач був обізнаний про надання документів витребовуваних ухвалами суду, оскільки в кожній ухвалі суду описано документи, які надішли до суду, позивач отримував ухвали суду, не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи та витребуваними судом документами, проте вказаним правом під час підготовчого провадження в справі не скористався;

по-шосте в підготовчому засіданні 02.04.2024 суд з`ясовував у сторін, чи всі питання вирішенні в підготовчому засіданні, які визначенні ст.182 ГПК України на, що представник позивача повідомив про можливість переходу до розгляду справи по суті та ухвалою Господарського суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024, а клопотання про витребування доказів подано позивачем лише 15.05.2024 тобто після закриття підготовчого провадження в справі;

по-сьоме позивачем не заявлялось клопотання про поновлення стоку на подання клопотання про витребування доказів та враховуючи, що згідно ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи в разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу, якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (п.10. ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України ).

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.2 ст.114 Господарського процесуального кодексу України ).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене вище, суд залишає клопотання позивача про витребування доказів без задоволення.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2024 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2024 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.05.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із наказом №67-к від 16.03.2020 ОСОБА_1 (третя особа-1 в даній справі) 17.03.2023 прийнятий в ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі), як на основне місце роботи, на посаду машиніста навантажувальної машини, про що зроблено запис у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Також відповідно до наказу №94-к від 16.03.2020 ОСОБА_1 (третя особа-1 в даній справі) прийнятий на посаду машиніста навантажувальної машини у ТОВ «Синергія ОІЛ» (третя особа-2 в даній справі) з 17.03.2020 за сумісництвом.

Відповідно до рапорту-наряду ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі) про роботу машиніста на період з 05.10.2020 по 11.10.2020, машина: навантажувач фронтальний №29149 АІ, ОСОБА_1 здійснював роботи з переміщення та завантаження будівельних матеріалів і вантажу.

Також відповідно до витягу з Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі) робота виконується змінами І зміна з 06:00 15:00, ІІ зміна 14:00- 23:00, ІІІ зміна 22:00 06:00.

У табелі обліку використаного робочого часу ОСОБА_1 (винна особа в ДТП) в ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі) станом на 11.10.2020 відсутні будь-які відмітки.

Відповідно до витягу з графіку роботи (змінності) ОСОБА_1 (винна особа в ДТП) з 01.10.2020 по 31.10.2020 на посаді машиніста навантажувальної машини ТОВ «Синергія ОІЛ» (третя особа-3 в даній справі) 11.10.2020 ОСОБА_1 працював з 00:00 по 04:00 та в табелі обліку використаного робочого часу міститься відмітка про відпрацювання 4 год. 11.10.2020.

11.10.2020 о 01 годині 30 хвилин в селі Мужієво, Берегівського району на території асфальтного заводу «Закарпаття Асфальт» ОСОБА_1 (третя особа-1 в даній справі) керуючи фронтальним навантажувачем SDLGL 956 FH, державний номерний знак НОМЕР_3 , під час, розвантаження допустив зіткнення з іншим транспортним засобом марки «DAF- FTXF 105460», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керування ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що станом на момент ДТП (11.10.2020 об 01:30 год) ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки саме з ТОВ «Синергія ОІЛ» (третя особа-3 в даній справі).

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.11.2020 в справі №297/2170/20, водія ОСОБА_1 (третя особа-1 в даній справі) визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У вказаній постанові в інформації про особу зазначено: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого водієм навантажувальної машини, ШБУ77».

Також як убачається із копії матеріалів адміністративної справи №297/2170/20 в поясненнях від 11.10.2020 ОСОБА_1 зазначив: «місце роботи і посада: ШБУ77 машиніст навантажувача».

21.04.2020 між ПрАТ «СК «Теком» (страховик) та ФОП Бабаян В.С. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №114-20 Д/Т/АТ, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «DAF- FTXF 105460» державний номерний знак НОМЕР_4 , франшиза по ризикам ДТП 0%.

20.10.2020 власник транспортного засобу «DAF- FTXF 105460» державний номерний знак НОМЕР_4 звернувся до ПрАТ «СК «Теком» із заявою про настання страхового випадку/про настання збитку.

20.11.2020 власник транспортного засобу «DAF- FTXF 105460» державний номерний знак НОМЕР_4 звернувся до ПрАТ «СК «Теком» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до акта виконаних робіт №2003310 від 17.11.2020 виставленого ТОВ «ЕВВ Аутомотів Львів» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «DAF- FTXF 105460» державний номерний знак НОМЕР_4 складає168 458, 76 грн.

ФОП Бабаян В.С. сплачено на рахунок ТОВ «ЕВВ Аутомотів Львів» 277 694, 74 грн.

15.12.2020 ПрАТ СК «Теком» складено страховий акт №1383 на розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування з урахування фізичного зносу становить 98 071, 57 грн, також зазначено, що сума страхового відшкодування без урахування фізичного зносу складає 166 985, 94 грн.

Згідно зі звітом №1763/20 про оцінку автомобіля «DAF- FTXF 105460» державний номерний знак НОМЕР_4 , складеного ТОВ АК «Експерт-сервіс» 22.10.2020, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «DAF- FTXF 105460» державний номер НОМЕР_4 , у результаті його пошкодження становить 166 985, 94 грн (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та 98 071, 57 грн (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,5341)).

За результатами розгляду повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «СК «Теком» перераховано на рахунок ФОП Бабаян В.С. грошові кошти в розмірі 166 985, 94 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.12.2020 за №7234.

ТОВ «Синергія ОІЛ» (третя особа-3 в даній справі) є власником фронтального навантажувача марки SDLG L956FH, реєстраційний номер НОМЕР_3 (транспортного засобу, з вини водія якого відбулось ДТП), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 виданого 27.02.2019.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність фронтального навантажувача марки SDLG L956FH, реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 98-09 №1440225

ПАТ «НАСК «Оранта», як страховик транспортного засобу винної особи сплатило ПрАТ «СК «Теком» суму страхового відшкодування в розмірі 98 071, 57 грн, що підтверджується платіжним дорученням №16242 від 01.04.2021.

04.04.2023 між ПрАТ «СК «Теком» (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №101 (далі - договір відступлення права вимоги), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги до фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору (далі боржники), страхового відшкодування, яке виникло на підставі документів, вказаних у додатку №1 до цього договору (далі - право вимоги страхового відшкодування).

Пунктом 1.2. договору відступлення права вимоги передбачено, що цей договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу та у зв`язку з відступленням в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредитору права вимоги страхового відшкодування, належного первісному кредитору

-за цим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржників належного та реального виконання обов`язків щодо виплати страхового відшкодування, визначеного в додатку №1 до цього договору в сумі, передбаченій додатком №2 до цього договору;

-інших платежів, що виникають у зв`язку з переданням права вимоги страхового відшкодування.

У пункті 2.1. договору відступлення права вимоги сторонами погоджено, що новий кредитор зобов`язаний:

2.1.1. перерахувати первісному кредитору за реквізитами вказаними в п.7. цього договору, відшкодування за відступлення права вимоги страхового відшкодування, в сумі, вказаній в додатку №2 до цього, у строк до 30.04.2023;

2.1.2. після підписання цього договору, повідомити боржників про здійснено відступлення права вимоги.

Також пунктом 2.2. договору відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний:

2.2.1. передати після підписання цього договору, оригінали усіх документів, які свідчать про право вимоги страхового відшкодування, та інформацію, яка важлива для реалізації даного права відповідно до акта прийому-передачі. Факт передачі первісним кредитором новому кредитору документів засвідчується складанням акта прийому-передачі, який підписується повноважними представниками первісного кредитора та нового кредитора;

Згідно із п.5.2. договору відступлення права вимоги після підписання акта приймання-передачі новий кредитор набуває усіх прав як процесуального правонаступника первісного кредитора за будь-яким та всіма цивільними, господарськими спорами, справами про банкрутство тощо між первісним кредитором і боржником або по відношенню до осіб боржників та/або третіми особами, що випливають з переданого права вимоги страхового відшкодування, які знаходяться на стадії досудового розслідування, або судового розгляду або виконавчого провадження, у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до додатку №1 до договору відступлення права вимоги ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі) є боржником первісного кредитора, щодо якого виникло право вимоги страхового відшкодування за страховим актом №1383 від 11.10.2020 в розмірі 68 914, 37 грн у порядку суброгації (п.136).

Актом приймання-передачі прав вимоги до договору відступлення права вимоги №101 від 04.04.2023 підтверджено факт передачі позивачу оригіналів документів, що підтверджують право вимоги нового кредитора за регресними вимогами по страховому акту №1383 від 11.10.2020, де боржником є ТОВ «ШБУ-77» (відповідач у даній справі) (п.136).

Згідно договору відступлення права вимоги позивачем сплачено на користь ПАТ «СК «Теком» 7 290, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №127 від 11.04.2023.

Позивач зазначає, що 19.09.2023 ним направлено на адресу відповідача претензію про стягнення матеріальної шкоди на праві зворотної вимоги за вих.№036/23 від 18.09.2023 на підтвердження чого надав список №11 від 19.09.2023 та чек поштового відділення №0600046805159.

Суд позбавлений можливості дослідити вміст поштового відправлення №0600046805159 та встановити, які документи направлялись в ньому позивачем відповідачу, оскільки опису вкладення до вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У статтях 509, 510 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

При цьому статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 516 і 517 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні, а також докази прав нового кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Передача таких документів має на меті перевірку існування у кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків.

Актом приймання-передачі прав вимоги до договору відступлення права вимоги №101 від 04.04.2023 підтверджено факт передачі позивачу оригіналів документів, що підтверджують право вимоги нового кредитора за регресними вимогами по страховому акту №1383 від 11.10.2020, де боржником є ТОВ «ШБУ-77» (відповідач у даній справі) (п.136).

Як встановлено судом вище 19.09.2023 позивачем на адресу відповідача направлено поштове відправлення №0600046805159, проте суд позбавлений можливості встановити, що в цьому поштовому відправленні була саме претензія про стягнення матеріальної шкоди на праві зворотної вимоги за вих.№036/23 від 18.09.2023 разом із доказами переходу до позивача прав у зобов`язанні, оскільки опису вкладення до вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять, проте вказані документи долучені позивачем до позову та направлялась відповідачу разом із позовною заявою.

Отже, позивачем отримано право вимоги до відповідача страхового відшкодування за спірним страховим випадком.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції викладеної у п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

У спорах, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, враховуючи положення Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та статті 1194 ЦК України, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Враховуючи вказане вище, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, страховик відповідальності винної особи в ДТП, на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи за полісом обов`язкового страхування, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

ПАТ «НАСК «Оранта», як страховик транспортного засобу винної особи сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 98 071, 57 грн, що підтверджується платіжним дорученням №16242 від 01.04.2021.

З метою сплати ТОВ «ШБУ-77» (відповідачем у даній справі) різниці між фактичним розміром шкоди (166 985, 94 грн) і страховою виплатою (98 071, 57 грн) позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 68 914, 37 грн (166 985, 94 грн - 98 071, 57 грн).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тому, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

ТОВ «Синергія ОІЛ» (третя особа-3 в даній справі) є власником фронтального навантажувача марки SDLG L956FH, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 виданого 27.02.2019.

Як зазначає позивач при зверненні до суду з позовом водій фронтального навантажувача марки SDLG L956FH, реєстраційний номер НОМЕР_3 - Приходько В.І. (третя особа-1 в даній справі) на час ДТП (11.10.2020) був працівником відповідача, а тому саме відповідач є особою яка має відшкодовувати збитки.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У силу ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування(ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Позивач зазначає, що підтвердженням перебування винної в ДТП особи ( ОСОБА_1 (третя особа в даній справі)) з відповідачем у трудових відносинах є постанова Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.11.2020в справі № 297/2170/20, де зазначено, що винна особа працює водієм «ШБУ77» та на його думку вказана обставина не підлягає доказуванню на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріальноправових норм.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19.

Так, суд звертає увагу позивача, що при виконанні пошуку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом суду «ШБУ77» - нічого не знайдено.

Крім цього, в постанові Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.11.2020 в справі № 297/2170/20 не зазначено, ані ідентифікаційного коду юридичної особи, ані його організаційно правової форми, отже не можливо стверджувати, що «ШБУ77» є ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі).

Також вказана постанова не підтверджує факту перебування ОСОБА_1 (винна особа) в трудових відносинах з ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі) та не є такою обставиною, яка в розумінні ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, не потребує доказування.

Згідно із наказом №67-к від 16.03.2020 ОСОБА_1 (винна особа) 17.03.2023 прийнятий в ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі), як на основне місце роботи, на посаду машиніста навантажувальної машини про, що зроблено запис у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Разом з тим, відповідно до наказу №94-к від 16.03.2020 ОСОБА_1 (третя особа-1 в даній справі) прийнятий на посаду машиніста навантажувальної машини у ТОВ «Синергія ОІЛ» (третя особа-3 в даній справі) з 17.03.2020 за сумісництвом.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи за наймом.

Відповідно до витягу з графіку роботи (змінності) ОСОБА_1 (винна особа в ДТП) з 01.10.2020 по 31.10.2020 на посаді машиніста навантажувальної машини ТОВ «Синергія ОІЛ» 11.10.2020 ОСОБА_1 працював з 00:00 по 04:00 та в табелі обліку використаного робочого часу міститься відмітка про відпрацювання 4 год. 11.10.2020.

Також судом враховано, що в табелі обліку використаного робочого часу ОСОБА_1 (винна особа в ДТП) в ТОВ «ШБУ-77» (відповідач в даній справі) 11.10.2020 відсутні будь-які відмітки.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на момент ДТП (11.10.2020 об 01:30 год) ОСОБА_1 (винна особа в ДТП) виконував свої трудові обов`язки в ТОВ «Синергія ОІЛ» (третя особа-3 в даній справі), крім того судом враховано, що останнє в своїх пояснення зазначає, що на момент ДПТ Приходько В.І. перебував у трудових відносинах саме з ним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ТОВ «ШБУ-77» не є належним відповідачем у даній справі про відшкодування шкоди, оскільки шкода завдана ОСОБА_1 , тобто особою, яка винна в скоєнні ДТП, не під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків саме як працівником ТОВ «ШБУ-77».

Так, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Скайлекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ-77", треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ; 2) Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» про стягнення 68 914, 37 грн відмовити.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 05.06.02024.

Суддя В.М. Антонова