Рішення

від 27.05.2024 по справі 915/704/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Справа № 915/704/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представників позивача: Законя Ю.О., Бондаренка І.О.,

представника відповідача: Скалова С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд»,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018»,

про: стягнення 63112,51 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрленд звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Голдленд-2018 на його користь грошові кошти в загальному розмірі 63112,51 грн, з яких:

- 24418,14 грн - заборгованість за товар, переданий по договору купівлі-продажу запчастин, укладеного у спрощеній формі через підписання видаткової накладної №2 від 24.01.2020; та нараховані на таку суму заборгованості 790,75 грн - 3% річних, 5712,06 грн - інфляційні втрати;

- 25926,72 грн - заборгованість за товар, переданий по договору купівлі-продажу запчастин, укладеного у спрощеній формі через підписання видаткової накладної №10 від 26.02.2020; та нараховані на таку суму заборгованості 839,60 грн - 3% річних, 6064,96 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що між ним та відповідачем у спрощеній формі укладено договір купівлі-продажу запчастин шляхом підписання видаткових накладних №2 від 24.01.2020 на суму 24418,14 грн та №10 від 26.02.2020 на суму 25926,72 грн, в яких погоджено предмет договору, його ціну і порядок передачі товару. За твердженням позивача, товар було передано в момент підписання видаткових накладних, однак в порушення приписів чинного законодавства відповідач не сплатив 50344,86 грн вартості переданого товару, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.01.2023 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Оскільки позов є малозначним в розумінні п.1) ч.5 ст.12 ГПК України, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він не отримував від позивача запчастини та його представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не складали та не підписували видаткових накладних №2 від 24.01.2020 на суму 24418,14 грн та №10 від 26.02.2020 на суму 25926,72 грн.

Ухвалою від 08.02.2023 суд призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; розпочав у справі підготовче провадження та призначив підготовче засідання на 10.03.2023.

10.03.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 10.03.2023 розгляд справи призначено на 03.04.2023.

З метою належної підготовки справи до розгляду по суті та вирішення питання про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи у підготовчому судовому засіданні 03.04.2023, 15.05.2023 та 03.05.2023 судом оголошувались перерви відповідно до 03.05.2023, 15.05.2023 та 25.05.2023.

Ухвалою суду від 03.08.2023 за клопотанням відповідача у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено наступні питання: 1) чи виконаний підпис у графі «Отримав(ла)» видаткової накладної №2 від 24.01.2020 ОСОБА_1 чи іншою особою? 2) чи виконаний підпис у графі «Отримав(ла)» видаткової накладної №10 від 26.02.2020 ОСОБА_2 чи іншою особою? Провадження у справі було зупинено до одержання результатів експертизи.

У зв`язку з надходженням до суду висновку судової почеркознавчої експертиз №23-4466 від 30.10.2023, ухвалою суду від 20.11.2023 провадження у справі було поновлено; підготовче засідання призначено на 18.12.2023 та зобов`язано сторін ознайомитись з висновком судової почеркознавчої експертизи.

18.12.2023, 22.01.2024, 07.02.2024 та 07.02.2024 судом відкладалось підготовче засідання відповідно на 22.01.2024, 07.02.2024, 19.02.2024 та 04.03.2024 за відповідними клопотаннями сторін та у зв`язку з їх неявкою у судове засідання.

Ухвалою суду від 04.03.2024 за клопотанням позивача зобов`язано Головне управління ДПС у Миколаївській області надати суду в строк до 25.03.2024 таку інформацію:

- відомості про декларування Товариством з обмеженою відповідальністю Голдленд-2018 (ЄДРПОУ 41649703) у звітності з податку на додану вартість (за результати реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрленд податкових накладних №3 від 24.01.2020 та №16 від 26.02.2020) податковий кредит виходячи із загальної вартості поставленого товару на суму 50344,86 грн (24418,14 грн +25926,72 грн);

- відомості чи зверталося Товариство з обмеженою відповідальністю Голдленд-2018 до податкових органів зі скаргами з питань не реєстрації або несвоєчасної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрленд податкових накладних №3 від 24.01.2020 та №16 від 26.02.2020 виходячи із загальної вартості поставленого товару на суму 50344,86 грн (24418,14 грн + 25926,72 грн);

- відомості чи зверталося Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрленд до податкових органів щодо відмови від отриманого податкового кредиту з мотивів безпідставного його отримання.

Підготовче засідання відкладено на 25.03.2024.

25.03.2024 судом відкладено підготовче засідання на 17.04.2024 за відповідними клопотаннями відповідача та у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 17.04.2024 повторно зобов`язано Головне управління ДПС у Миколаївській області надати суду в строк до 29.04.2024 інформацію, яка витребовувалась за ухвалою суду від 04.03.2024 та не була надана Головним управлінням ДПС у Миколаївській області. Підготовче засідання відкладено на 29.04.2024.

Ухвалою суду від 29.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2024; повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 27.05.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 27.05.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України).

У відповідності до п.1 ст.181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; викладене кореспондується і з приписами ст.205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1) ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Законодавством передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що між ним та відповідачем у спрощеній формі укладено договір купівлі-продажу запчастин шляхом підписання видаткових накладних №2 від 24.01.2020 на суму 24418,14 грн та №10 від 26.02.2020 на суму 25926,72 грн, в яких погоджено предмет договору, його ціну і момент передачі товару. Товар передано одночасно із складанням та підписанням видаткових накладних, що є підставою для оплати.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він не отримував від позивача запчастини та його представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не складали та не підписували видаткових накладних №2 від 24.01.2020 на суму 24418,14 грн та №10 від 26.02.2020 на суму 25926,72 грн.

У висновку експерта №23-4466 від 30.10.2023 за результатами судово-почеркознавчої експертизи судовий експерт Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України дійшов таких висновків:

1. Надати відповідь, ким саме виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Отримав(ла)» у видатковій накладній №2 від 24.01.2020 (т.1 а.с.100) ОСОБА_1 чи іншою особою, не є можливим;

2. Надати відповідь, ким саме виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Отримав(ла)» у видатковій накладній №10 від 26.02.2020 (т.1 а.с.101), не є можливим, оскільки підпис визнаний непридатним для ідентифікації його виконавця.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно статті 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.1 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві, є видаткова накладна, яка має бути сторонами належним чином оформлена та підписана.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

Доводи відповідача полягають в тому, що надані позивачем копії видаткових накладних не підтверджують факту отримання відповідачем товару, через те, що не підписані з боку відповідача його представниками.

Щодо заперечення відповідачем факту отримання товару, суд вважає за необхідне зазначити, що спірні видаткові накладні №2 від 24.01.2020 на суму 24418,14 грн та №10 від 26.02.2020 на суму 25926,72 грн (т.1 а.с.100,101) крім підписів представників сторін містять відбитки печаток як позивача, так і відповідача.

Суд вважає, що наявність на спірних видаткових накладних відтисків печаток відповідача, як юридичної особи, підтверджує підписання відповідачем таких видаткових накладних та отримання ним товару, оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 23.07.2019 по справі №918/780/18.

Таким чином, суд вважає доведеним факт передачі відповідачу за видатковими накладними №2 від 24.01.2020 та №10 від 26.02.2020 (т.1 а.с.100,101) товару на загальну суму 50344,86 грн.

Враховуючи викладене, суд визнає, що передачею/отриманням товару сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору купівлі-продажу на загальну суму 50344,86 грн у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних і, відповідно, між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 18.11.2021 позивачем направлено відповідачу претензію №18/1 (т.1 а.с.26-28), в якій він вимагав не пізніше семи днів сплатити 50334,86 грн вартості переданого за спірними видатковими накладними товару.

До того ж, за приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, ч.2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №914/1131/18.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов`язань по передачі товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань, в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 50344,86 грн основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1630,35 грн - 3% річних нарахованих за період з 30.11.2021 по 28.12.2022 на суму основного боргу 50344,86 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11777,02 грн інфляційних втрат за період, як вказує позивач, з листопада 2021 року по листопад 2022 року включно нарахованих на загальну суму основного боргу 50344,86 грн, проте з розрахунку вбачається, що фактично позивачем інфляційні втрати нараховані за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року включно.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат на суму основного боргу 50344,86 грн за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року включно, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 13330,07 грн інфляційних втрат, однак, враховуючи, що позивач заявив до стягнення лише 11777,02 грн інфляційних втрат та з огляду на те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, збільшивши стягувану суму та період нарахування, то суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума втрат від інфляції саме в розмірі 11777,02 грн.

Судом також враховано, що відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» 50344,86 грн основного боргу, 1630,35 грн - 3% річних, 11777,02 грн інфляційних втрат та 2481,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 05.06.2024.

Суддя М.В.Мавродієва