Постанова
від 15.10.2024 по справі 915/704/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/704/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд»

на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024

по справі №915/704/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд»,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018»,

про: стягнення 63 112,51 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» на його користь грошові кошти в загальному розмірі 63 112,51 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 позовні вимоги задоволені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» 50 344,86 грн основного боргу, 1 630,35 грн - 3% річних, 11 777,02 грн інфляційних втрат та 2 481,0 грн судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням б/н від 23.05.2024, в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь 34 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» б/н від 23.05.2024 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» 7 700,0 грн витрат на професійну правничу допомогу; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» у відшкодуванні витрат понесених на правничу допомогу у сумі 26300,0 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при незначному рівні складності справи вартість наданих послуг правничого характеру, які зазначені в акті №03 від 22.05.2024, є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що критеріям реальності, розумності та співрозмірності по даній справі буде відповідати вартість наданих позивачу послуг правничого характеру у сумі 7700,0 грн

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі №915/704/22.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції вдався до втручання у відносини клієнта та адвоката щодо порядку визначення форми гонорару за надану правову допомогу.

Позивач вказав, що позовну заяву про стягнення заборгованості до Господарського суду Миколаївської області подавав інший представник Позивача - адвокат Климович Андрій Володимирович, разом з чим також подав попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначивши 25 000,00 грн. Однак, виходячи зі складових акту №3 від 22.05.2024, в переліку наданої правової допомоги, відсутня допомога у написанні та поданні позовної заяви, підготовка розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, тобто витрати, що фактично поніс Позивач при отриманні правничої допомоги від адвоката Климовича А.В., не включені. В акті №3 від 22.05.2024 міститься лише перелік правничої допомоги, яка безпосередньо була надана Позивачу Адвокатським Об`єднанням «РЕЛАЄНС» та міститься позначена сума, яка була погоджена з ТОВ «Аграрленд».

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не навів мотивів у невідповідності вартості наданої правничої допомоги у розмірі 34 000,00 грн критеріям реальності, розумності та співрозмірності, тим самим порушив норму процесуального права, а саме п. 5 ч.2 ст. 258 ГПК України.

Керуючись викладеним вище, позивач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 по справі №915/704/22 та прийняте нове, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» про розподіл судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» на користь позивача 34 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі №915/704/22.

Відповідач погоджується з позицією суду першої інстанції, що часткове задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не слід отожнювати із втручанням у відносини клієнта з адвокатом.

Відповідач вказав, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано, прийнявши до уваги не значний рівень складності справи, дослідивши обсяг та види робіт здійснених безпосередньо адвокатом Бондаренко І.О. та іншими представниками у даній справі, - дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу є значно завищеною та не відповідає критеріях реальності, розумності та співрозмірності.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі 915/704/22 без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/704/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі №915/704/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі №915/704/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.09.2024; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/704/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 16.08.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/704/22, була отримана в електронному кабінеті позивачем 17.08.2024, відповідачем 17.08.2024, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» на його користь грошові кошти в загальному розмірі 63 112,51 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 позовні вимоги задоволені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» 50 344,86 грн основного боргу, 1 630,35 грн - 3% річних, 11 777,02 грн інфляційних втрат та 2 481,0 грн судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням б/н від 23.05.2024, в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь 34 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.

До Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдленд-2018» надійшли заперечення на клопотання позивача. Відповідач просив суд відмовити у задоволенні такого клопотання посилаючись на те, що позивач не довів розумність та співмірність витрат на правничу допомогу, а також їх фактичну наявність (реальність). Також, за змістом таких заперечень відповідач клопотав про зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем судових витрат до 3 000,00 грн.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

За приписами статті 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» подало наступні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу:

1) Копію договору про надання правничої допомоги №03/24 від 18.02.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Релаєнс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрленд»

Відповідно до п. 1.1. Договору, Об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, гонорар передбачена цим Договором винагорода за надану Об`єднанням правничу допомогу. Гонорар не включає кошти на покриття понесених фактичних витрат, необхідних для виконання цього Договору. Вартість кожного виду правничої допомоги визначається в додатку, який є невід`ємною частиною цього Договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи не досягнення Об`єднанням позитивного результату, якого бажає Клієнт. Сума гонорару подвоюється у випадку наданням Об`єднанням правничої допомоги Клієнту в неробочий час, вихідні та святкові дні.

Відповідно до п. 3.3. Договору, сторони підписують Акт наданої правничої допомоги, який свідчить про обсяг фактично наданої правничої допомоги, який є невід`ємною частиною цього Договору. Зміст Акту наданої правничої допомоги не може суперечити інформації, що зазначена у рахунку-фактурі.

2) Копію Акту №03 наданої правничої допомоги від 22.05.2024, який є додатком до Договору №03/24 від 18.02.2024.

Даним Актом встановлено, що за Договором Об`єднання надало, а Клієнт прийняв та зобов`язується оплатити, за фактично надану правничу допомогу, гонорар в розмірі 34 000,00 грн, а саме:

- послуги адвоката з підготовки та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції становили 2000,0 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції - 2000,0 грн;

- аналіз чинного законодавства та судової практики та формування правової позиції по справі в суді першої інстанції 4000,0 грн;

- підготовка та подання клопотання про витребування доказів в суді першої інстанції 8000,0 грн;

- підготовка та подання додаткових пояснень у справі в суді першої інстанції 6000,0 грн;

- участь адвоката в чотирьох судових засіданнях в суді першої інстанції 12000,0 грн по 3000,0 грн за кожне судове засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Колегія суддів встановила, що при зверненні з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» вказав, що він очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що до складу витрат, які планував понести позивач, також відносяться і витрати на складання позову.

Позов було складено та підписано адвокатом Климовичем Андрієм Володимировичем, який діяв на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 09.06.2021 та ордеру серія ВЕ №1077686 від 28.12.2022.

Позивач заявив до стягнення витрати на правничу допомогу надану адвокатом Бондаренком Ігорем Олександровичем у сумі 34 000,00 грн. Адвокат Бондаренко І.О. почав приймати участь у справі №915/704/22 лише 19.02.2024 (звернувся з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення та розгляду справи), тоді як позов надійшов до суду першої інстанції 28.12.2022.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, які позивач просить відшкодувати за період з 19.02.2024 (вступ у справу адвоката Бондаренко І.О.) до 27.05.2024 (винесення рішення по суті справи) становлять 34 000,00 грн.

В той же час попередній орієнтований розрахунок витрат, які планує понести позивач складав лише 25 000,00 грн.

Тобто у даному випадку має місце наявність обставин істотного перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, а тому відповідач в силу приписів частини шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України повинен довести, що станом на час його подання він не міг передбачити витрат, заявлених до відшкодування згідно заяви.

У даному випадку, позивач жодним чином не обгрунтував збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у порівнянні за попереднім орієнтовним розрахунком.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги, рахунок-акт надання послуг з зазначенням в ньому конкретного переліку послуг, які надано, із зазначенням вартості кожної з них, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи.

Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача 50344,86 грн основного боргу за передані запчастини по договору купівлі-продажу, укладеного у спрощеній формі шляхом підписання видаткових накладних, 1630,35 грн - 3% річних, 11777,02 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024, яке набрало законної сили 09.07.2024, у даній справі позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50344,86 грн основного боргу, 1630,35 грн - 3% річних, 11777,02 грн інфляційних втрат та 2481,0 грн судового збору.

Судом, за результатами аналізу наданого позивачем акту надання правничої допомоги та матеріалів справи взято до уваги, що рівень складності справи стягнення основного боргу у розмірі 50344,86 грн за двома видатковими накладними, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на таку суму основного боргу, є незначним.

В свою чергу сума витрат на професійну правничу допомогу, яку просить відшкодувати позивач становить 34 000,00 грн, що становить понад 50% від ціни позову.

Колегія суддів також враховує, що підготовка та подання до суду позовної заяви, а також розрахунків основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, які не були складними не арифметично, не методологічно, взагалі виконувались іншими представниками позивача.

До того ж, суд апеляційної інстанції, дослідивши усі обставини справи та надаючи оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, заявленого у заяві про ухвалення додаткового рішення, а також врахувавши доводи позивача щодо зменшення розміру витрат, дійшов висновку що:

- спір який виник між сторонами у справі не відноситься до складної категорії спорів;

- спірні правовідносини не вимагають великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню;

- матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час у спорах такого характеру.

Колегія суддів погоджується з висновком про те, що при незначному рівні складності справи вартість наданих послуг правничого характеру, які зазначені в акті №03 від 22.05.2024, - є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності їх розміру, оскільки їх підготовка не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката. Зазначена у детальному описі робіт (наданих послуг) у цілому загальна вартість адвокатських послуг не відповідає критерію співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботам.

У даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що критеріям реальності, розумності та співрозмірності по даній справі буде відповідати вартість наданих позивачу послуг правничого характеру у сумі 7 700,0 грн із розрахунку суду, адже стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу, що становлять більше 50% від ціни позову, свідчить про неспівмірність таких витрат.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вдався до втручання у відносини клієнта та адвоката щодо порядку визначення гонорару за надану правову допомогу, адже у даному випадку, суд першої інстанції визначив розмір витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В той же час, це жодним чином не перешкоджає позивачу та його представнику вільно погодити між собою вартість наданих послуг з правничої допомоги та здійснювати їх оплату відповідно до умов договору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» б/н від 23.05.2024 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 700,00 грн, в той же час у відшкодуванні витрат, понесених на правничу допомогу у сумі 26 300,00 грн, необхідно відмовити.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі №915/704/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі №915/704/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі №915/704/22 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 по справі №915/704/22 залишити без змін.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 15.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.10.2024
Оприлюднено17.10.2024
Номер документу122300443
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —915/704/22

Постанова від 15.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 16.08.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 09.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Ухвала від 27.06.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 21.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Ухвала від 13.06.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Рішення від 27.05.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 28.05.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 17.04.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні