Рішення

від 21.05.2024 по справі 918/213/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/213/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 2 576 577,38 грн.

у судове засідання з`явились представники:

- від позивача: Кірсік С. (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Процун О.І. (в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ТОВ "Кіспрі Україна" до АТ "НАК "Енергоатом" від імені якого діє Філія "ВП "Рівненська АЕС" (далі - Філія "ВП "Рівненська АЕС") про стягнення 2 576 577,38 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Стислий виклад правової позиції позивача.

Позов обґрунтовує порушенням відповідачем зобов`язань за Договорами поставки №53-122-01-23-13471 від 25.05.2023 і №53-122-01-23-13836 від 30.08.2023, в частині оплати поставленої продукції.

Так, відповідачу, у відповідності до укладених угод, за підписаними сторонами видатковими накладними було поставлено товару на 2 358 922,80 грн, прийнявши без заперечень який, останній розрахувався частково у розмірі 26 497,60 грн.

Також, крім основного боргу, ТОВ "Кіспрі Україна" просить стягнути з Філії "ВП "Рівненська АЕС" 58 850,44 грн - інфляційних втрат та 21 054,97 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, а також 1 005,01 грн пені і 163 241,76 грн 7% штрафу, нарахованих на підставі ст. 231 ГК України.

Крім того, позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача 38 000,00 грн - витрат на правничу допомогу адвоката. Докази, якими позивач обґрунтовує розмір витрат на правничу допомогу адвоката були долучені до матеріалів справи 03.05.2024.

Стислий виклад правової позиції відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує укладення спірних Договорів поставки №53-122-01-23-13471 від 25.05.2023 і №53-122-01-23-13836 від 30.08.2023, за яким основна заборгованість щодо оплати за поставлений товар становить 2 332 425,20 грн. У зв`язку із визнанням Філією "ВП "Рівненська АЕС" заявлених вимог в частині стягнення суми основного боргу до початку розгляду справи по суті, просить суд, в порядку ч.1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення з державного бюджету 50% судового збору.

У відзиві на позовну заяву товариство зазначає про безпідставність вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, оскільки сплата боргу грошове зобов`язання, порушення якого не підпадає під дію ст. 231 ГК України.

В подальшому, у запереченнях на розмір заявленого стягнення витрат на правничу допомогу, Філія "ВП "Рівненська АЕС" просить зменшити їх до 2 000,00 грн, вважаючи завищеними, необґрунтованими і неспівмірними із складністю справи.

Процесуальні дії у справі.

Позов ТОВ "Кіспрі Україна" надійшов до Господарського суду Рівненської області 26.02.2024.

Ухвалою від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.03.2024.

21.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалами від 20.03.2024 і 25.03.2024 представникам сторін надано можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 26.03.2024 підготовче засідання відкладено на 11.04.2024.

Ухвалою від 11.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №918/213/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2024.

У судовому засіданні 02.05.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 02.05.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 21.05.2024.

03.05.2024 від позивача надійшли докази понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 38 000,00 грн.

20.05.2024 від відповідача надійшли заперечення щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу

У судовому засіданні 20.05.2024 представники сторін підтримали доводи і заперечення, викладені у заявах по суті спору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

25.05.2023 між ТОВ "Кіспрі Україна", як постачальником, та ДП НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС", як замовником, було укладено Договір поставки №53-122-01-23-13047 (далі Договір 1).

Згідно п.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника, а Замовник в свою чергу, зобов`язується оплатити Продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до Договору).

Згідно з п.1.2 Договору предметом поставки по даному договору є Продукція: 39110000-6 (Крісла, стільці та комплектуючі), яка передбачена специфікацією №1 до Договору.

Згідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 1 894 522,80 грн (в т.ч. 315 753,80 грн ПДВ).

Відповідно до п.3.1 Договору, продукція поставляється покупцю в період по 30.11.2023. Строк поставки даної продукції по даному Договору вказаний у специфікації №1 (додатку №1 даного договору) та визначається кількістжю календарних днів з дати оприлюднення даного Договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відповідно до п.6.2. Договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Згідно з положеннями п.8.3. Договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

Пунктом 8.4. Договору визначено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.

Згідно з п.12.1. Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

У підписаній Сторонами Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) Сторони погодили перелік, кількість та ціну Товару, що мав бути поставлений на загальну суму з ПДВ 1 894 522,80 грн.

На виконання умов Договору, постачальник здійснив поставку замовнику товару в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №№154,155 від 15.08.2023 на загальну суму 1 894 522,80 грн, ярлик на придатну продукцію №1-2-186 від 22.08.2023.

Товар було прийнято без зауважень до якості або кількості чи асортименту, про проходження вхідного контролю повідомлено позивача листом №16020/041 від 23.08.2023.

ВП "Рівненська АЕС" було здійснено часткову оплату за поставкою на 26 497,60 грн, що підтверджується платіжними інструкція:

- №10/10/2023 від 10.10.2023 на 10 000,00 грн;

- №10/11/2023 від 10.11.2023 на 7 500,00 грн;

- №25/10/2023 від 25.10.2023 на 7 092,00 грн;

- №16/10/2023 від 16.10.2023 на 1 905,60 грн.

Також, 30.08.2023 між ТОВ "Кіспрі Україна", як постачальником, та ДП НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС", як замовником, було укладено Договір поставки №53-122-01-23-13836 (далі Договір 2).

Згідно п.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника, а Замовник в свою чергу, зобов`язується оплатити Продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до Договору).

Згідно з п.1.2 Договору предметом поставки по даному договору є Продукція: 39110000-6 (Крісла), яка передбачена специфікацією №1 до Договору.

Згідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 464 400,00 грн (в т.ч. 77 400,00 грн ПДВ).

Відповідно до п.3.1 Договору, продукція поставляється покупцю в період по 30.11.2023. Строк поставки даної продукції по даному Договору вказаний у специфікації №1 (додатку №1 даного договору) та визначається кількістжю календарних днів з дати оприлюднення даного Договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 70 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відповідно до п.6.2. Договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Згідно з положеннями п.8.3. Договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

Пунктом 8.4. Договору визначено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.

Згідно з п.12.1. Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 30.03.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

У підписаній Сторонами Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) Сторони погодили перелік, кількість та ціну Товару, що мав бути поставлений на загальну суму з ПДВ 464 400,00 грн.

На виконання умов Договору, постачальник здійснив поставку замовнику товару в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №№154,155 від 15.08.2023 на загальну суму 464 400,00 грн, ярлик на придатну продукцію №1-2-212 від 05.10.2023.

Товар було прийнято без зауважень до якості або кількості чи асортименту, про проходження вхідного контролю повідомлено позивача листом №19203/041 від 09.10.2023.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420 утворено акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Пунктом 3 постанови установлено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства та відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

22.01.2024, у зв`язку із відсутністю оплати поставленого товару, ТОВ "Кіспрі Україна" звернулось до ВП "РАЕС з претензією №2-16/01/24

14.02.2024 на адресу ТОВ "Кіспрі Україна" надійшла відповідь на претензію, з якої вбачається, що Філією "ВП "Рівненська АЕС" вживаються заходи щодо проведення розрахунків з постачальниками товарів, робіт та послуг.

Наявна заборгованість стала приводом для звернення ТОВ "Кіспрі Україна" до суду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Як унормовано положеннями ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як визначено п.6.1 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Як встановлено, між сторонами виникли правовідносини за договорами поставки №53-122-01-23-13471 від 25.05.2023 і №53-122-01-23-13836 від 30.08.2023.

З матеріалів справи вбачається, що за спірними договорами поставлено товар на загальну суму 2 358 922,80 грн (1 894 522,80 грн за Договором 1, 464 400,00 грн за Договором 2), тоді як розрахунок проведено лише по Договору 1 частково на 26 497,60 грн.

Товар на 1 894 522,80 грн поставлено 15.05.2023 (ярлик на придатну продукцію від 22.08.2023), а 464 400,00 грн 02.10.2023 (ярлик на придатну продукцію від 05.10.2023).

Таким чином, основна заборгованість у розмірі 2 332 425,20 грн (1 894 522,80+464 400-26 497,60) підтверджена матеріалами справи, визнається відповідачем у повному обсязі, а тому позов в частині її стягнення обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 58 850,44 грн - інфляційних втрат та 21 054,97 грн 3% процентів річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При перевірці долучених ТОВ "Кіспрі Україна" до матеріалів справи розрахунків відсотків річних (термін: з 10.11.2023 по 20.02.2024) і інфляційних втрат (період: жовтень 2023 січень 2024) за Договором 1 за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених періодів: 45 228,26 - інфляційних втрат та 15 792,85 3% процентів річних.

Суд констатує, що дата початку прострочення заборгованості 07.10.2023 являється 46-им днем з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, що відповідає механізму погодженому сторонами у п.6.1 Договору.

При перевірці долучених ТОВ "Кіспрі Україна" до матеріалів справи розрахунків відсотків річних (термін: з 06.10.2023 по 20.02.2024) і інфляційних втрат (період: вересень 2023 січень 2024) за Договором 2 суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню через невірно встановлений початок прострочення заборгованості.

Суд констатує, що дата початку прострочення заборгованості 15.12.2023 являється 71-им днем з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, що відповідає механізму погодженому сторонами у п.6.1 Договору, тому відсотки річних підлягають задоволенню з цієї дати, а не з 06.10.2023, тоді як інфляційні втрати слід рахувати за грудень 2023 і січень 2024 (в межах заявлених періодів).

Здійснивши за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перерахунок, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірах: 5 121,40 грн інфляційні втрати, 3 544,48 грн відсотки річних.

З огляду на вищевикладене суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 8 500,78 грн - інфляційних втрат і 1 717,64 відсотків річних.

Щодо вимоги про стягнення 1 005,01 грн пені і 163 241,76 грн 7% штрафу, суд зазначає наступне.

Дані штрафні санкції нараховані на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, згідно якої у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції, передбачені абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Тоді як, аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми абзацу третього частини другої статті 231 ГК України викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Із суті спору вбачається, що у відповідача виникло прострочення з оплати коштів за поставлену продукцію, тобто грошове зобов`язання.

За таких обставин, у суду відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 005,01 грн - пені та 163 241,76 грн - 7% штрафу, а тому у цій частині позову слід відмовити.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і про стягнення з відповідача на користь позивача 2 402 112,19 грн: 1 929 046,31 - за Договором №53-122-01-23-13047 від 25.05.2023 (1 868 025,20 грн основна заборгованість, 45 228,26 грн інфляційні втрати, 15 792,85 грн відсотки річних), 473 065,88 грн - за Договором №53-122-01-23-13047 від 25.05.2023 (464 400,00 грн - основна заборгованість, 5 121,40 грн - інфляційні втрати, 3 544,48 грн - відсотки річних).

В іншій частині щодо стягнення 174 465,19 грн: 8500,78 грн - інфляційні втрати за Договором №53-122-01-23-13047 від 25.05.2023, 1 717,64 грн відсотки річних за Договором №53-122-01-23-13047 від 25.05.2023, 1 005,01 пені, 163 241,76 грн 7% штрафу, - слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закону) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №738 від 12.09.2012, виданого Маринюку С.І.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону).

Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених ТОВ "Кіспрі Україна" витрат на правову допомогу у розмірі 38 000,00 грн за результатами розгляду Господарським судом Рівненської області справи №918/213/24 товариством надано:

- Договір №16-01/2024 про надання правничої допомоги від 16.01.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням "Суслов та партнери" і ТОВ "Кіспрі Україна", як клієнтом, предметом якого є надання правничої допомоги, пов`язаної з веденням претензійно-позовної роботи та представництва інтересів Клієнта у суді з питань виконання договорів ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Рівненська АЕС" №53-122-01-23-13471 від 25.05.2023, №53-122-01-23-13836 від 30.08.2023, №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023.

Згідно п. 4.1. Договору, за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі, що визначається наступним чином: підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів, представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - у сумі, що еквівалентна 1000,00 дол. США на день оплати за курсом, встановленим Національним банком України, що сплачується Клієнтом у строк 5 днів з моменту виставлення рахунку.

- рахунок на оплату №13 від 19.02.2024 правничої допомоги у розмірі 38 000,00 грн;

- платіжна інструкція №3015 від 20.02.2024 про сплату 38 000,00 грн;

- ордер серії АА 1410338;

- свідоцтво №5183 про право зайняття Кірсік С.В. адвокатською діяльністю від 03.05.2024;

- детальний опис робіт (наданих послуг) за виконаних адвокатом.

Згідно акту адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято наступний перелік робіт:

1. 6 год. - ознайомлення з документами ТОВ "Кіспрі Україна"; аналіз договорів поставки, аналіз первинних бухгалтерських документів, аналіз судової практики; консультація;

2. 7 год. - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку штрафних санкцій, ксерокопіювання додатків до позовної заяви, завірка документів додатків до позовної заяви, направлення засобами поштового зв?язку позовної заяви на адресу відповідача та до Господарського суду Рівненської області;

3. 1 год. - підготовка та направлення засобами поштового зв?язку на адресу Господарського суду Рівненської області заяви про участь в режимі відеоконференції;

4. 1 год. - ознайомлення з відповіддю на відзив;

5. 2 год. - підготовка та направлення додаткових пояснень по справі;

6. 4 год. - участь в судових засіданнях в режимі відео конференції.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч.4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України надано право іншій стороні справи клопотати перед судом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вказуючи в якості підстави такого клопотання недотримання вимог ч.4 цієї ст. Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу, що предметом Договору №16-01/2024 є надання правничої допомоги не лише за спірними 2-ома договорами, які є предметом справи №918/213/24, а також і за іншою угодою (3-ьою) - Договором №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023.

Оскільки умови Договору №16-01/2024 не містять критеріїв поділу гонорару, а оплата у розмірі 38 000,00 грн відбулась за увесь об`єм виконуваних робіт (в т.ч. і за Договором №53-124-01-23-20493 від 11.07.2023), суд вважає безпідставним нарахування у даній справі третини гонорару, який встановлювався Договором №16-01/2024.

Виконуючи обов`язок щодо надання оцінки розміру заявленого відшкодування адвокатських витрат (38000 -33% = 25 333,00 грн) на предмет його дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру і оцінюючи обґрунтованість заперечень Філія "ВП "Рівненська АЕС", суд зазначає наступне.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У ч.5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На думку суду даний спір не відноситься до категорії складних, а підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів.

При цьому, суд враховує аргументи відповідача, що були викладені в клопотанні про зменшення розміру понесених судових витрат. Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про неспівмірність витрат, які намагається відшкодувати позивач за надання цих послуг із складністю проведеної роботи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Додатково суд зазначає, що спір у даній справі є майновим, виник у зв`язку із невиконанням договору поставки; обсяг доказів, що підлягали опрацюванню є незначним; розрахунки відсотки річних, інфляційних втрат не є складними, їх вартісне обрахування не займають значного часу та не потребують спеціальних знань або ж навичок.

При здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення ч.5 ст. 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини.

На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, містить витрати, які не були необхідними та не відповідає критеріям співмірності і необхідності.

Отже, обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку є 12 666,67 грн (50% від 25 333,00 грн), який підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки позов задоволено на 93,2%, стягненню з відповідача підлягають 11 808,98 грн витрат на правничу правову допомогу.

Відтак, у решті витрат, у розмірі 26 191,02 грн - суд відмовляє.

Щодо судового збору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно платіжної інструкції №3022 від 20.02.2024, ТОВ "Кіспрі Україна" було сплачено 38 648,67 грн судового збору.

Отже, частина судового збору у розмірі 17 493,19 грн (50% сплаченого за позовні вимоги про стягнення 2 332 425,20 грн основного боргу і визнаного Філія "ВП "Рівненська АЕС") - підлягає поверненню позивачу.

Інша частина судового збору в сумі 18 538,49 грн (17 493,19 грн - 50% сплаченого за позовні вимоги про стягнення 1 826 528,64 грн основного боргу і визнаного Філія "ВП "Рівненська АЕС" у заяві від 12.03.2024, а також 1 045,30 грн за задоволені позовні вимоги) повинна бути відшкодована відповідачем пропорціно задоволеним вимогам.

Судовий збір у розмірі 2 616,98 грн - залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна" (просп. Лобановського Валерія, 4А, м. Київ, 03037, код ЄДРПОУ 41466070) 2 402 112 (два мільйони чотириста дві тисячі сто дванадцять) грн 19 коп., з яких:

- 2 332 425,20 грн основна заборгованість;

- 50 349,66 грн інфляційні втрати;

- 19 337,33 грн відсотки річних.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна" (просп. Лобановського Валерія, 4А, м. Київ, 03037, код ЄДРПОУ 41466070) 19 723 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять три) грн 00 коп. судового збору.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна" (просп. Лобановського Валерія, 4А, м. Київ, 03037, код ЄДРПОУ 41466070) з Державного бюджету України 18 538 (вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 49 коп. судового збору.

6.Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіспрі Україна" (просп. Лобановського Валерія, 4А, м. Київ, 03037, код ЄДРПОУ 41466070) 11 808 (одинадцять тисяч вісімсот вісім) грн 98 коп. - витрат на професійну правничу допомогу. В решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2024 року

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК