Ухвала

від 27.05.2024 по справі 917/542/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/542/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача 1 - Голубицького С.Г. (особисто),

позивача 2 - Шила П.М. (особисто),

відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1

про застосування заходів процесуального примусу

у справі №917/542/22

за позовом 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн заборгованості та на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також ПрАТ "Полтавський ГЗК") про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн заборгованості та на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн заборгованості (з урахуванням заяв позивачів про відмову від частини позовних вимог та про залишення позовних вимог до Ferrexpo plc без розгляду).

Господарський суд Полтавської області рішенням від 19.09.2023 у справі №917/542/22, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 21.02.2024, позовні вимоги задовольнив; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн, з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 3 311 049,19 грн - 3% річних, 11 561 569,33 грн - інфляційні, 775 435,24 грн витрати по сплаті судового збору; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн, з яких 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 5 403 150,04 грн - 3% річних, 18 866 797,27 грн - інфляційні, 868 350,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Крім того, Господарський суд Полтавської області додатковим рішенням від 12.10.2023 частково задовольнив заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат у справі №917/542/22; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 569 000,00 грн судових витрат; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 1 007 684, 00 грн судових витрат; відмовив в іншій частині.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 21.02.2024 додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 залишив без змін.

ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у цій справі і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22, в якій просить скасувати ці судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат - відмовити.

25.03.2024 Верховний Суд постановив ухвали про відкриття касаційного провадження за вказаними вище касаційними скаргами ПрАТ "Полтавський ГЗК" та призначив їх до спільного розгляду.

23.05.2024 ОСОБА_1 подав клопотання про застосування до ПрАТ "Полтавський ГЗК" та представника ПрАТ "Полтавський ГЗК" - адвоката Денисенка Олександра Михайловича заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Указане клопотання мотивовано тим, що відповідач зловживав процесуальними правами, подаючи до судів попередніх інстанцій клопотання про призначення у справі експертизи після закінчення процесуального строку (після закриття підготовчого провадження) без клопотання про поновлення процесуального строку, а також наводив непослідовну позицію по суті спору (в апеляційній скарзі посилався на неподібність правовідносин у справі №905/671/19 та у справі №917/542/22, тоді як в касаційній скарзі просить Верховний Суд відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19. Також ОСОБА_1 зазначає, що представник ПрАТ "Полтавський ГЗК" - адвокат Денисенко О.М., у судовому засіданні касаційної інстанції намагався ввести Суд в оману, повідомляючи недостовірні дані щодо фактичних обставин справи.

Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 виходячи з такого.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству (пункт 2 частини першої статті 135 ГПК).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 43 ГПК).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Згідно зі статтею 131 ГПК заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.

Узагальнені доводи клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу зводяться до того, що відповідач у поданій касаційній скарзі та під час судового засідання в суді касаційної інстанції замовчує існування доказів, які не підтверджують його доводи, помилково тлумачить зміст норм права та висновків Верховного Суду, повідомляє суду недостовірні дані щодо обставин реалізації своїх процесуальних прав в судах попередніх інстанцій.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності та диспозитивності сторона сама визначає доводи касаційної скарги та докази, які на її думку підтверджують заявлені нею вимоги.

Водночас, перевірка обґрунтованості/безпідставності зазначених скаржником у касаційній скарзі доводів, є завданням суду касаційної інстанції, який в залежності від результатів такої перевірки ухвалює відповідне судове рушення.

Колегія суддів враховує, що всі зазначені скаржником у касаційній скарзі та доповненні до касаційної скарги доводи, а також доводи, зазначені представниками скаржника безпосередньо в судовому засіданні, мають бути перевірені судом касаційної інстанцій відповідно до матеріалів справи, та у випадку їх непідтвердження - відхилені. За оцінкою колегії суддів заява Голубицького С.Г не містить фактів свідомої спроби відповідача/представника відповідача спотворити уявлення суду про фактичні обставини реалізації ним своїх процесуальних дій, зокрема шляхом спонукання судів до оцінки недостовірних матеріалів справи. При цьому колегія суддів виходить з того, що заявник не довів, що представник відповідача, враховуючи перебіг часу, не помиляється щодо всіх обставин реалізації відповідачем своїх процесуальних прав в судах попередніх інстанцій.

Посилання заявника на те, що відповідач зловживає процесуальними правами, оскільки замовчує існування доказів, які не підтверджують його доводи, помилково тлумачить зміст норм права та висновки Верховного Суду, не підтверджує вчинення відповідачем дій по перешкоджанню судочинству. Доводи, що відповідач подавав до судів попередніх інстанцій клопотання про призначення у справі експертизи після закінчення процесуального строку (після закриття підготовчого провадження), колегія суддів також не вважає слушними, оскільки за обставинами цієї справи не вбачається, що подані відповідачем клопотання були спрямовані на затягування розгляду справи та спричинили такі наслідки.

З огляду на викладене вище, оскільки досягнення завдань господарського судочинства забезпечується у спосіб перевірки судом касаційної інстанції всіх аргументів скаржника при перегляді судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не вважає зловживанням процесуальними правами зазначені ОСОБА_1 у відповідному клопотанні дії ПрАТ "Полтавський ГЗК" та його представника.

Відтак, клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 43, 131, 132, 133, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та представника Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" - адвоката Денисенка Олександра Михайловича заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець