Постанова

від 03.06.2024 по справі 917/542/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/542/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача-1 - Голубицького С.Г.,

позивача-2 - Шила П.М.,

представника відповідача - Денисенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Терещенко О.І, Тихий П.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 (суддя Тимощенко О.М.)

та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Терещенко О.І, Тихий П.В.) та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 (суддя Тимощенко О.М.)

у справі №917/542/22

за позовом 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат",

про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн заборгованості та на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також ПрАТ "Полтавський ГЗК") та Ferrexpo plc про:

- визнання недійсним повідомлення компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", щодо обов`язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019;

- визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформленого протоколом №6 від 03.05.2019;

- визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019;

- стягнення солідарно з Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн, з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 3 311 049,19 грн - три проценти річних, 11 561 569,33 грн - інфляційна складова заборгованості;

- стягнення солідарно з Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн, з яких 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 5 403 150,04грн - три проценти річних, 18 866 797,27 грн - інфляційна складова заборгованості.

1.2.В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що цей позов подано з метою захисту та відновлення порушених прав позивачів на отримання повної та справедливої вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", яких вони були позбавлені внаслідок реалізації відповідачами процедури обов`язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій в порядку статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" за заниженою ціною акцій.

1.3.Ухвалою від 02.08.2022 суд першої інстанції задовольнив клопотання позивачів про долучення нових доказів; задовольнив клопотання позивачів про заміну неналежного відповідача на належного; замінив неналежного відповідача Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) на належного відповідача - Ferrexpo plc; зобов`язав позивачів протягом 3 днів направити на адресу відповідача Ferrexpo plc копію позовної заяви з додатками, докази такого направлення надати суду; встановив відповідачу Ferrexpo plc строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив; прийняв відмову позивачів від позовних вимог в частині: 1) визнання недійсним повідомлення компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", щодо обов`язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019; 2) визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформленого протоколом №6 від 03.05.2019; 3) визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019; закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог; повернув ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання вимог немайнового характеру - 3 721,50 грн; повернув ОСОБА_2 з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання вимог немайнового характеру - 3 721,50 грн;

1.4.19.09.2023, до початку розгляду справи по суті, до суду надійшла спільна заява позивачів від 19.09.2023 про часткове залишення позову без розгляду (вх. № 11735 від 19.09.2023). У вказаній заяві позивачі просили суд залишити всі позовні вимоги до відповідача-2 - Ferrexpo plc без розгляду. Після заслуховування представників сторін щодо вказаних клопотань, у судовому засіданні 19.09.2023 суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву позивачів про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Ferrexpo plc; залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Ferrexpo plc на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК. Отже, у зв`язку із залишенням без розгляду ухвалою суду від 19.09.2023 позову в частині позовних вимог до Ferrexpo plc суд розглядав позовні вимоги до відповідача - ПрАТ "Полтавський ГЗК".

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.22.02.2018 Наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" своїм протоколом №1 прийняла рішення про продаж товариством 1 250 штук раніше викуплених власних акцій своєму власнику домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo АG).

2.2.У 1 кварталі 2018 року власник домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) придбала у ПрАТ "Полтавський ГЗК" 1 250 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується роздруківками з державного сайту https://smida.gov.ua інформації про власників крупних пакетів акцій емітента ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 4 квартал 2017 року та на 1 квартал 2018 року.

2.3.26.12.2018 Наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" своїм протоколом №8 прийняла рішення про продаж Товариством 14 148 штук раніше викуплених власних акцій своєму власнику домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo АG).

2.4.У 1 кварталі 2019 року власник домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) придбала у ПрАТ "Полтавський ГЗК" 14 148 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується роздруківками з державного сайту https://smida.gov.ua інформації про власників крупних пакетів акцій емітента ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 4 квартал 2018 року та на 1 квартал 2019 року.

2.5.01.04.2019 компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) подала ПрАТ "Полтавський ГЗК" повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", щодо обов`язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій (надалі - Повідомлення про намір).

2.6.02.04.2019 Наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" прийняла рішення обрати суб`єктом оціночної діяльності "Українську універсальну біржу", уповноважити Заступника Голови Правління з фінансових питань Кладієва М.Д. підписати з "Українська універсальна біржа" відповідний договір (протокол №3 засідання Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 02.04.2019).

2.7.25.04.2019 відбулися чергові Загальні збори акціонерів ПрАТ "Полтавський ГЗК", на яких були обрані всі члени Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", запропоновані мажоритарним акціонером Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) , на яких 1-ий позивач - ОСОБА_1 голосував проти прийняття рішення про вчинення (затвердження) значних правочинів.

2.8.03.05.2019 Наглядова рада ПрАТ "Полтавський ГЗК" рішенням, оформленим протоколом № 6 засідання Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", затвердила ринкову вартість 1 (однієї) акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" та ціну обов`язкового продажу 1 (однієї) акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" у розмірі 34,24 грн на підставі звіту з оцінки майна №ЦП/753.

2.9.17.05.2019 компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) надала ПрАТ "Полтавський ГЗК" публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК".

2.10.Позивачі зазначали, що 05.06.2019 вони отримали грошові кошти за акції ПрАТ "Полтавський ГЗК", а 06.06.2019 закінчився термін, в який ПрАТ "Полтавський ГЗК" повинен був викупити у ОСОБА_1 власні акції на підставі вимоги про обов`язковий викуп акцій від 02.05.2019.

2.11.11.06.2019 у ОСОБА_1 було списано 165 114 акцій, а у ОСОБА_2 було списано 269 442 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" на підставі публічної безвідкличної вимоги компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) від 17.05.2019, що підтверджується виписками про операції з цінними паперами за 11.06.2019.

2.12.Звертаючись до суду з відповіднім позовом, позивачі наголошували, що відповідний позов подано з метою захисту та відновлення порушених прав позивачів на отримання повної та справедливої вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", яких вони були позбавлені внаслідок реалізації відповідачами процедури обов`язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій в порядку статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" за заниженою ціною акцій".

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Полтавської області рішенням від 19.09.2023 у справі №917/542/22, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 21.02.2024, позовні вимоги задовольнив; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн, з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 3 311 049,19 грн - 3% річних, 11 561 569,33 грн - інфляційні, 775 435,24 грн витрати по сплаті судового збору; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн, з яких 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 5 403 150,04 грн - 3% річних, 18 866 797,27 грн - інфляційні, 868 350,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3.2.Судові рішення мотивовані таким:

- рішенням наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформленим протоколом №6 засідання Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 03.05.2019, яким було затверджено ринкову вартість 1 (однієї) акції ПрАТ "Полтавський ГЗК", без урахування ПДВ (з округленням до копійок), станом на 01.04.2019 у розмірі 34,24 грн, було затверджено вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену Українською універсальною біржею, як ринкову;

- доводи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути заявлені саме покупцю, тобто компанії Ferrexpo АG, є безпідставними оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси";

- у даному випадку підлягає застосуванню аналогія закону, а саме аналогія визначення вартості нерухомого майна порівняльним підходом методом одного співвідношення (співставлення), який і є в цьому конкретному випадку методом прямої залежності до визначення вартості цінних паперів. Зокрема, згідно з Національним стандартом №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 за №1442, розділу "Особливості застосування методичних підходів", пункту 20: "Узгодження отриманих величин вартостей об`єктів порівняння здійснюється за вартістю об`єкта порівняння, яка зазнала найменших коригувань", що є зворотною аналогією методу прямої залежності для визначення вартості цінних паперів компанії через вартість цінних паперів материнської компанії. Отже, справедлива ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн.

- єдиним доказом у цій справі, на який посилається відповідач в обґрунтування своєї правової позиції відносно відсутності підстав для задоволення позовних вимог, є звіт Української універсальної біржі, який, як було встановлено судами, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, та не може бути використаний для визначення розміру вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК";

- визначення ціни акцій, яку мали отримати позивачі внаслідок примусового відчуження належних їм акцій, обумовлено тим, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою, так як у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати та без будь-якого впливу на визначення ціни. І саме з огляду на вказані обставини присуджені до стягнення суми мають компенсаційний характер;

- зобов`язання з виплати 1-му позивачу - 36 823 063,82 грн та 2-му позивачу - 60 089 877,07 грн було прострочено з 06.06.2019. Враховуючи викладене позивачі правомірно нарахували відповідачу 3% річних та інфляційні на суми невиконаних зобов`язань за період з 06.06.2019 по 04.06.2022 (день звернення з позовом до суду);

- позовна давність у цій справі не спливла станом на час звернення позивачів до суду з відповідним позовом.

3.3.Господарський суд Полтавської області додатковим рішенням від 12.10.2023 частково задовольнив заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат у справі №917/542/22; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 569 000,00 грн судових витрат; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 1 007 684, 00 грн судових витрат; відмовив в іншій частині.

3.4.Східний апеляційний господарський суд постановою від 21.02.2024 додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 залишив без змін.

3.5.Судові рішення щодо розподілу судових витрат мотивовані таким:

- витрати 1-го позивача - ОСОБА_1 на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" визначені додатком №18 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. у розмірі 500 000,00 грн та витрати 2-го позивача - ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару у розмірі 500 000,00 грн не відповідають саме в такому розмірі критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивачів буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату. Отже, їх відшкодування, з огляду на обставини вказаної справи, матиме надмірний характер. Враховуючи складність справи, кваліфікацію та досвід адвокатів, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, у господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування 1-му позивачу - ОСОБА_1 "гонорару успіху" у розмірі 100 000,00 грн та 2-му позивачу - ОСОБА_2 в розмірі 100 000,00 грн за рахунок відповідача;

- розподілу між сторонами підлягають понесені 1-им позивачем витрати на професійну правничу допомогу у вигляді винагороди за виконання роботи у судових засіданнях в розмірі 24 000,00 грн та "гонорар успіху" в розмірі 100 000,00 грн, а також понесені 2-им позивачем витрати на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару у розмірі 100 000,00грн, як такі, що є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), та підтверджені наданими доказами;

- керуючись приписами статей 101, 123, 127 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), а також враховуючи той факт, що суди не володіють спеціальними знаннями, які були необхідні для з`ясування обставин справи, суди дійшли висновків про те, що витрати позивачів на виконання рецензій, висновків та звітів експертів були неминучими. За наведених обставин, приймаючи до уваги висновки судів про задоволення позовних вимог у повному обсязі, враховуючи, що позивачами подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту понесення судових витрат на виконання рецензій, висновків, звітів експертами, суди дійшли висновків про стягнення з відповідача понесених позивачами судових витрат (пов`язаних із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи), а саме: 445 000,00 грн на користь 1-го позивача - ОСОБА_1 та 905 000,00 грн на користь 2-го позивача - ОСОБА_2 ;

- окрім викладеного, господарські суди дійшли висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь 2-го позивача - ОСОБА_2 судового збору у розмірі 2 684,00 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі №917/542/22 про зупинення провадження, оскільки за наслідками розгляду спору у справі 917/542/22 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, а Східний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 26.06.2023 не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2.Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи, що:

- судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 09.06.2022 у справі №922/313/20, від 09.03.2023 у справі №915/1499/20, від 05.12.2023 у справі №433/832/20, від 01.07.2020 у справі №910/15925/18, від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо застосування статей 11 та 99 ГПК, статті 8 Цивільного кодексу України, а також висновку стосовно виключних підстав для проникнення за "корпоративну завісу";

- суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи у цій справі (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

4.3.Також ПрАТ "Полтавський ГЗК" були подані доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник зазначає таке:

- під час прийняття постанови від 21.02.2024 Східний апеляційний господарський суд порушив вимоги статей 86, 236 ГПК. Касаційна скарга в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції цих статей подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, оскільки висновок про застосування статті 236 ГПК, викладений в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №916/2266/22 у подібних правовідносинах, не був врахований в рішенні суду апеляційної інстанції;

- Східний апеляційний господарський суд неправильно застосував пункт 14 частини першої статті 255 ГПК. Касаційна скарга в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанцій указаної статті подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, оскільки висновок про застосування пункту 14 частини першої статті 255 ГПК, викладений в постановах Верховного Суду від 11.09.2021 у справі №910/1846/21 та від 08.09.2021 у справі №910/1846/21 у подібних правовідносинах, не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;

- Східний апеляційний господарський суд залишив без розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи, яке було заявлене разом із поданням апеляційної скарги. Втім, у судовому засіданні, що відбулося в Східному апеляційному господарському суді 24.01.2024 у цій справі колегія суддів своєю протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи. У будь-якому випадку постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 не містить жодного обґрунтування як для відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи, так і для залишення такого клопотання без розгляду. Таким чином, ця касаційна скарга в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 236 ГПК подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, оскільки висновок про застосування статті 236 ГПК, викладений в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №916/2266/22 у подібних правовідносинах, не був врахований у постанові Східного апеляційного господарського суду;

- судами першої та апеляційної інстанцій було безпідставно визнано ПрАТ "Полтавський ГЗК" належним відповідачем у цій справі, оскільки судами не було враховано, що постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 була ухвалена за інших фактично-правових обставин. Якщо суд касаційної інстанції дійде до висновку, що постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 ухвалена в подібних правовідносинах, то відповідач просить суд відступити від висновків, викладених у вищезазначеній постанові Верховного Суду.

На думку скаржника існують обставини для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 шляхом їх уточнення в тій частині, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди до афілійованих осіб покупця чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента, лише за виключних обставин, якщо точно встановлено, що задоволення позову до покупця не призведе до поновлення порушених прав міноритарного акціонера. Таким чином, ця касаційна скарга в частині неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 45, 48 ГПК (в частині визнання ПрАТ "Полтавський ГЗК" належним відповідачем) у цій справі подана на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК, оскільки скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 та застосованого судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях;

- суди першої та апеляційної інстанцій не дали оцінки, не відкинули і в той же час не врахували аргументи відповідача, які були викладені у відзиві на позов та апеляційній скарзі, що у висновку експертів №1045/64701 від 29.07.2022 позивачі взагалі не ставили перед експертами питання щодо визначення розрахункового значення справедливої вартості однієї простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019;

- висновок суду апеляційної інстанції про те, що справедлива ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн, не підтверджений жодним доказом - в матеріалах справи відсутні будь-які експертизи, які б визначали "правильну" ринкову вартість 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" в розмірі 234,579 грн. Відповідно, цей висновок суду апеляційної інстанції про те, що справедлива ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн не базується на матеріалах справи;

- суди першої та апеляційної інстанцій в своїх рішеннях не згадали про позитивну рецензію на звіт з оцінки майна №ЦП/753, надану відповідачем, не зазначили чому негативна рецензія, надана позивачами, має перевагу над рецензією, наданою відповідачем;

- внаслідок порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 86 ГПК, вони прийшли до хибного висновку про те, що звіт Української універсальної біржі визнаний таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. Таким чином, ця касаційна скарга в частині неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 86 ГПК подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, оскільки висновок про застосування статті 86 ГПК, викладений в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №910/17743/18 у подібних правовідносинах, не був врахований в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

4.4.Позивачі подали відзив на вказану вище касаційну скаргу, в якому зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

4.5.У відзиві позивачі зазначають таке:

- справедлива вартість акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 дорівнює 257,26 грн, як найвища вартість акцій, визначена за існуючими процедурами та методиками оцінки судовими експертами висновком експертів №1045/64701 від 29.07.2022. Просити менше - це імперативне право позивачів, тому, розуміючи, що визначена самостійно позивачами справедлива вартість відрізняється лише на 0,004 грн від дійсної справедливої вартості, визначеної судовими експертами, позивачі не стали змінювати свої позовні вимоги і вважають, що суди першої та другої інстанцій винесли справедливе рішення щодо справедливої ціни обов`язкового продажу акцій;

- відповідач не скористався своїм правом подати судову експертизу в порядку статті 101 ГПК, а тому відповідач втратив право заявляти призначення експертизи судом;

- відповідач в першій інстанції подав клопотання про призначення експертизи після закриття підготовчого провадження без клопотання про повернення до підготовчого провадження. Клопотання про призначення судової експертизи може розглядатися виключно в підготовчому провадженні - пункт 8 частини другої статті 182 ГПК. Наслідком чого стало законне залишення клопотання без розгляду;

- суди правильно не взяли до уваги жодну із рецензій Громадської організації "Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки", оскільки у таких рецензіях були викладені взаємо суперечливі висновки;

- при розгляді справи по суті відповідач визнав і обидва висновки експертів, і пояснення експертів до висновків, і не заперечив щодо їх змісту. А відтак, відповідач визнав повністю результати висновку експертів від 29.07.2022 №1045/64701, зокрема щодо справедливої вартості 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 у розмірі 257,26 грн;

- саме через недобросовісні дії ПрАТ "Полтавський ГЗК" щодо визначення справедливої ціни акцій всім міноритарним акціонерам було завдано збитків, тому ПрАТ "Полтавський ГЗК" є належним відповідачем у справі.

4.6.Крім того, ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22, в якій просить скасувати ці судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат - відмовити.

4.7.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі щодо розподілу судових витрат скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №910/14598/20, від 08.02.2024 у справі №916/2266/22, щодо застосування статей 126, 129, 236 ГПК.

4.8.Позивачі подали відзив на вказану вище касаційну скаргу, в якому зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

4.9.У відзиві позивачі вказують, що всі значні витрати для захисту порушених прав сквіз-аутом були понесені через недобросовісні дії як власника домінуючого контрольного пакету акцій, так і самого товариства, відтак, ці витрати мають бути компенсовані акціонеру. Крім того, позивачі вказують, що розмір заявлених ними витрат на правову допомогу був співмірним з розміром таких витрат, що були зазначені відповідачем.

4.10.28.05.2024 позивачами подані додаткові пояснення в яких наводиться деталізація процесу визначення ціни 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" у сумі 257,26 грн.

4.11.У судових засіданнях, які відбулися 17.04.2024 та 27.05.2024, колегія суддів доходила висновків про необхідність в оголошенні перерви.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2.Надаючи відповіді на доводи скаржника, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів зазначає таке.

Щодо доводів про те, що судами першої та апеляційної інстанції було безпідставно визнано ПрАТ "Полтавський ГЗК" належним відповідачем у справі

5.3.Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначав таке:

"….в процедурі сквіз-аут покупець (заявник публічної пропозиції) не визначає ціну, за якою викупляються акції. Ця ціна формується з об`єктивних показників (ціни, за якою вчинялися правочини з акціями емітента протягом останніх 12 місяців) та оцінки ринкової вартості акцій, яка затверджується наглядовою радою. Відтак, саме емітент та його наглядова рада відіграють ключову роль у визначенні ціни, за якою примусово викупляються акції у міноритарних акціонерів.

Верховний Суд вважає, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Верховний Суд також звертає увагу, що мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут." (пункти 131, 132 постанови);

"Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються." (пункт 136 постанови);

"Верховний Суд вважає, що обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.

Верховний Суд звертає увагу, що покупець акцій позивача - компанія Barlenco Ltd є нерезидентом.". (пункти 138, 139 постанови);

"Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.

Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07).

Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21." (пункти 143, 144, 145 постанови).

5.4.Відтак, за вказаною правовою позицією Верховного Суду, позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, яким у спірних правовідносинах може бути покупець, його афілійовані особи чи треті особи, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевий бенефіціарний власник, а також емітент.

5.5.Виключні обставини застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" у таких випадках, зумовлені тим, що права міноритарного акціонера на отримання справедливої ціни за акції можуть бути порушені емітентом та власником домінуючого контрольного пакета акцій узгодженими, спільними, неправомірними діями таких осіб, що, фактично діяли як одна особа. Наведене спростовує відповідні доводи ПрАТ "Полтавський ГЗК", викладені у касаційній скарзі та доповненнях до касаційної скарги, про неможливість для позивачів звернутися із заявленими вимогами до емітента акцій - ПрАТ "Полтавський ГЗК".

5.6.У доповненнях до касаційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК" також зазначає, що існують обставини для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, шляхом їх уточнення в тій частині, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди до афілійованих осіб покупця чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента, лише за виключних обставин, якщо точно встановлено, що задоволення позову до покупця не призведе до поновлення порушених прав міноритарного акціонера.

5.7.Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.8.Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

5.9.Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

5.10.З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

5.11.Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

5.12.У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.12.Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

5.13.Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах №757/1660/17-ц (пункти 43- 44) і №818/1688/16 (пункти 44- 45), від 15.05.2019 у справі №227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункти 44- 45), від 21.08.2019 у справі №2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах №264/5957/17 (пункт 41) і №727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі №260/91/19 (пункти 58- 59), від 29.09.2020 у справі №712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі №149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі №917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі №214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі №362/643/21(пункт 45)).

5.14.Таким чином, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

5.15.Проте скаржник у касаційній скарзі у контексті положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, а саме не довів наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту). Аргументи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини та на незгоді з правовою позицією, викладеною у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19; у свою чергу вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, вміщеної в такій постанові.

5.16.З огляду на викладене вище, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, про те, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента.

Щодо доводів про неправильне визначення судами справедливої ціни акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК"

5.17.Процедура обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій ("сквіз-аут") запроваджена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII (далі - Закон №1983-VIII).

5.18.Законом №1983-VIII статтю 65 Закону України "Про акціонерні товариства" доповнено статтею 65-2, яка встановлює порядок обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій.

5.19.У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Для реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", заявник вимоги зобов`язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" (далі - повідомлення), і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". Заявник вимоги втрачає право скористатися положеннями статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі пропуску ним передбачених цим пунктом строків направлення і публікації повідомлення і публічної безвідкличної вимоги. Вимоги до повідомлення, передбаченого цим пунктом, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Товариство зобов`язано опублікувати повідомлення на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом наступного робочого дня з дня його отримання.

Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення має затвердити ціну обов`язкового продажу акцій та повідомити її заявнику вимоги.

Для цілей цього пункту ціною обов`язкового продажу акцій є:

щодо акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру, - середній біржовий курс таких акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення;

щодо акцій інших товариств - ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.

Заявник вимоги протягом 10 робочих днів з дня отримання від товариства повідомлення про затверджену ціну обов`язкового продажу акцій надсилає товариству публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".

5.20.Як установлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2019 Компанія Ferrexpo АG станом на дату набрання чинності Законом №1983-VIII володіла домінуючим контрольним пакетом акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" та направила Товариству повідомлення про намір скористатися правом на обов`язковий продаж акцій.

5.21.З огляду на викладене, у спірних правовідносинах визначення ціни продажу акцій регулюється пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1983-VIII, а не статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", чого суди попередніх інстанцій не врахували.

5.22.Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства".

5.23.Частинами першою, другою статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: 1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; 2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.

5.24.Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (частина третя статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства").

5.25.Вирішуючи спір у справі та з`ясовуючи питання щодо справедливої ціни акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", суди попередніх інстанцій послались на висновок, викладений у пункті 154 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, де зазначено, що при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.

5.26.Однак, наведені висновки були сформовані Верховним Судом щодо правозастосування положень частини п`ятої статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", яка (норма), містить посилання на необхідність обрання найвищої вартості акцій з запропонованих саме цією статтею трьох методів її визначення.

5.27.Так, відповідно до частини п`ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства» ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Тобто ця стаття передбачала одночасне застосування трьох різних методів визначення ціни обов?язкового продажу і вказувала, яким чином визначити ціну у разі, якщо ціна, визначена за допомогою кожного з методів, не буде однаковою (обирається найбільша).

5.28.Тоді як відповідно до перехідних положень ціна обов`язкового продажу мала визначатися лише одним методом, при чому для акціонерних товариств, включених до біржового реєстру - це середній біржовий курс таких акцій на фондовій біржі, розрахований за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством повідомлення. Для всіх інших товариств - це ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством повідомлення.

5.29.Суди не врахували цю різницю, втім це не призвело до помилки, оскільки, як стаття 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", так і пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1983-VIII передбачають визначення вартості акцій у процедурі сквіз-аут за методом визначення ринкової вартості акцій, який здійснюється суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Інший підхід до тлумачення Перехідних положень призвів би до невиправданої дискримінації міноритарних акціонерів, щодо яких сквіз-аут здійснювався за Перехідними положеннями, а не за приписами ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства".

5.30.Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає релевантними до цієї справи висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 про те, що визначена суб`єктом оціночної діяльності ринкова вартість акцій має відповідати справедливій ціні, а також щодо необхідності врахування спеціальних положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність для визначення ринкової ціни акцій.

5.31.Так, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 міститься посилання на те, що оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу, відповідно, що така оцінка має здійснюватися саме з урахуванням положень Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт №1) та Національного стандарту №3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655 (далі - Національний стандарт №3).

5.32.Відповідно до пункту 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).

5.33.Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Верховний Суд у справі №905/671/19 уточнив правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,

- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.

5.34.У пункті 152 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначено, що для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", Палата уточнює висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначає, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.

5.35.Отже, з урахуванням наведених у вказаній постанові висновків, для цілей визначення ціни обов`язкового продажу акцій - ринкової (справедливої) вартості акцій підлягають застосуванню не будь-які методи та стандарти, а саме ті, що можуть застосовуватися для визначення вартості такого майна як акції у 100% пакеті (наведені у пункті 5.31 цієї постанови).

5.36.Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачі при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" керувалися іншими положеннями, ніж було зазначено вище, і з такими доводами та розрахунками погодилися суди попередніх інстанцій, та зазначили таке.

Надані позивачами розрахунки вартості 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК", які суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими, були виконані з посиланням на те, що експертним дослідженням визначено розрахункове співвідношення між справедливою вартістю акцій Ferrexpo plc та ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019, яке складає 274,43%, тобто розрахункова справедлива вартість 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 складає 274,43% справедливої (біржової) вартості 1 акції Ferrexpo plc, визначеної за даними про останню угоду, укладену 01.04.2019, а за відсутності укладених угод у цей день - з використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку визначається курс.

Ціна останньої угоди на Лондонській біржі 01.04.2019 по акціям компанії Ferrexpo plc становила 2,632 фунта-стерлінга Великобританії за одну акцію (т. 1 а.с. 66), а офіційний курс фунта-стерлінга 01.04.2019 становив 35,61625 грн.

Отже, вартість однієї простої іменної акції номінальною вартістю 9,96 грн за акцію, код ISIN UA4000175251, емітент ПрАТ "Полтавський ГЗК", у 100% пакеті акцій станом на 01.04.2019, із застосуванням методу прямої залежності, дорівнює 2,632 * 35,61625 * 2,7443 = 257,256 грн.

Експертним дослідженням також визначено розрахункове значення справедливої вартості однієї простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019, яке дорівнює 257,26 грн (т. 7 а.с. 217).

Суди зазначили, що при здійсненні розрахунку справедливої ціни обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію, експертами було застосовано метод прямої залежності не унормований в Національних стандартах №1 та №3, проте, саме цей метод надає можливість визначити вартість відновлення своєї втраченої частки в ПрАТ "Полтавський ГЗК" шляхом придбання акцій Ferrexpo plc, яка є материнською компанією ПрАТ "Полтавський ГЗК", в необхідній кількості.

На момент сквіз-ауту позивач-1 був власником 165 114 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", позивач-2 був власником 269 442 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК".

Станом на 01.04.2019:

- 165 114 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" дорівнювали 453 122 акцій Ferrexpo plc;

- 269 442 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" дорівнювали 739 430 акцій Ferrexpo plc.

Отже, позивачам для того щоб зберегти свою частку в ПрАТ "Полтавський ГЗК" треба було купити 453 122 і 739 430 акцій материнської компанії ПрАТ "Полтавський ГЗК", а саме публічної компанії Ferrexpo plc, акції якої торгуються на Лондонській біржі.

Для того щоб купити 453 122 і 739 430 акцій публічної компанії Ferrexpo plc позивачі повинні були отримати за свої акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" із розрахунку не менше 257,256 грн за одну акцію.

Згідно з пунктом 20 розділу "Особливості застосування методичних підходів" Національного стандарту №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 за №1442, узгодження отриманих величин вартостей об`єктів порівняння здійснюється за вартістю об`єкта порівняння, яка зазнала найменших коригувань, що є зворотною аналогією методу прямої залежності для визначення вартості цінних паперів компанії через вартість цінних паперів материнської компанії.

З огляду на такі висновки та застосовані нормативи при розрахунках, суди зазначили, що справедлива ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн і така ціна акції була визначена за аналогією визначення вартості нерухомого майна порівняльним методом одного співвідношення (співставлення).

5.37.Однак, відповідно до частини десятої статті 11 ГПК аналогія закону застосовується якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, тоді суд застосовує закон, що регулює подібні відносини.

5.38.Цінні папери не відносяться до нерухомого майна. Як об`єкт оцінки цінні папери відносяться до фінансових інтересів, тобто об`єктів у нематеріальній формі, що визначено Національним стандартом №1.

5.39.Таким чином, спірні відносини в частині визначення ринкової вартості цінних паперів врегульовані законодавством, а тому відсутні правові підстави для застосування аналогії закону та визначення вартості акцій за методами, встановленими для оцінки нерухомого майна.

5.40.Так, у постанові від 09.03.2023 у справі №915/1499/20 Верховний Суд зазначив:

"Аргументи про необхідність застосування до юридичних осіб положень вказаного Закону за аналогією права (аналогію закону) відхилено судом як безпідставні, оскільки за умовами частини першої статті 8 ЦК України та частини десятої статті 11 ГПК України аналогія закону та аналогія права застосовуються виключно у разі, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом. Між тим, апеляційна інстанція зазначила, що правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, регламентовані ЦК України, а саме: Главою 82 "Відшкодування шкоди".

5.41.Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19 та від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).

5.42.Отже, виходячи з розуміння норми статті 11 ГПК та наведених правових позицій Верховного Суду, застосування інституту аналогії закону для регулювання спірних відносин було б можливе лише у випадку, якщо їх не врегульовано нормами права, які безпосередньо регулюють ці відносини.

5.43.Однак, спірні правовідносини врегульовані спеціальними нормативними приписами, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість визначення вартості акцій за методами, встановленими для оцінки нерухомого майна відповідно до положень Національного стандарту №2, не врахувавши висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 09.03.2023 у справі №915/1499/20, від 23.06.2020 у справі №909/337/19 та від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18.

5.44.У відзиві на касаційну скаргу позивачі зазначають, що судові експерти не застосовували ні аналогію закону, ні аналогію визначення вартості майна при визначенні ціни акції у 257,26 грн, а у додаткових поясненнях, поданих до суду касаційної інстанції 28.05.2024, вказують на те, що така ціна була розрахована порівняльним підходом методом ринку капіталу, передбаченим пунктом 28 Національного стандарту №3.

5.45.Втім, як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції (у додаткових поясненнях т.6, а.с. 172 - 178) позивачі зазначали, що вартість акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" у сумі 257,26 грн була визначена саме методом прямої залежності, який не унормований Національними стандартами №1 та №3, та вказували на необхідності врахування цього методу за аналогією закону. Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі доводи позивачів та вказали, що справедлива ціна акцій визначена саме за методикою, встановленою Національним стандартом №2, який суд застосував до правовідносин сторін за аналогією закону.

5.46.Водночас, обставини того, що наведена ціна акцій була визначена порівняльним підходом методом ринку капіталу, передбаченим пунктом 28 Національного стандарту №3 не перевірялись судами під час вирішення спору.

5.47.Відповідно до частини третьої статті 300 ГПК у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

5.48.Враховуючи, що у суді першої інстанції позивачі не вказували на те, що вартість акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" у сумі 257,26 грн була розрахована порівняльним підходом методом ринку капіталу, передбаченим пунктом 28 Національного стандарту №3, судові рішення позивачами в мотивувальній частині не оскаржені, колегія суддів відхиляє наведені доводи позивачів.

5.49.З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вказали на можливість визначення у спірних правовідносинах вартості акції за методикою, встановленою Національним стандартом №2, за аналогією закону, та, відповідно, дійшли передчасних висновків про можливість визначення позивачам справедливої суми компенсації з розрахунку в 257,26 грн за одну акцію ПрАТ "Полтавський ГЗК".

5.50.При цьому колегія суддів враховує, що під час розгляду справи сторони наводили свої доводи та заперечення виключно щодо того, чи є справедливою ціна у сумі 257,26 грн за акцію, і лише правильність визначення такої ціни перевірялась судами.

5.51.Водночас, суди обмежились лише констатацією того, що в наявних у матеріалах справи висновках експертів встановлені інші значення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", однак сторони не наводили свої доводи та заперечення відносно інших визначених в експертних висновках сум, ні щодо того яка з них відповідає поняттю справедливої вартості, ні щодо дотримання нормативних стандартів їх визначення, і такі обставини не перевірялися та не встановлювалися судами попередніх інстанцій.

5.52.Відтак, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували ключове питання, яке підлягає встановленню при вирішенні цієї категорії спорів.

5.53.Частиною другою статті 300 ГПК визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.54.З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином не вирішили питання щодо розміру справедливої компенсації за акції, яку мають право отримати позивачі. У свою чергу нез`ясування судами таких обстави є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Щодо доводів про неврахування судами обставин, встановлених рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 у справі №917/1992/21

5.55.Проаналізувавши зміст рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 у справі №917/1992/21 колегія суддів зазначає таке.

5.56.Предметом спору у справі №917/1992/21 були вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ "Полтавський ГЗК", Ferrexpo AG, Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Цінні Папери" про:

- визнання недійсним рішення Наглядової Ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформлене протоколом №6 засідання Наглядової Ради від 03.05.2019, яким затверджено ринкову вартість однієї акції товариства в розмірі 34,24 грн;

- визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників ПрАТ "Полтавський ГЗК";

- визнання недійсним правочину щодо застосування до позивача процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) належних йому на праві власності акцій у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання Ferrexpo AG акцій в усіх власників ПрАТ "Полтавський ГЗК";

- витребування з незаконного володіння Ferrexpo AG на користь позивача простих іменних акцій, які були випущені ПрАТ "Полтавський ГЗК" в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн, що становить 0,0000% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" до моменту викупу їх у відповідності до публічної безвідкличної вимоги Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019;

- зобов`язання депозитарної установи ТОВ "Основа-цінні папери" виконати депозитарну операцію списання з рахунка у цінних паперах Ferrexpo AG пакету простих іменних акцій , випущених ПрАТ "Полтавський ГЗК" в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн, що становить 0,0000% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності позивачу до моменту викупу їх у відповідності до публічної безвідкличної вимоги Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019;

- зобов`язання депозитарної установи ТОВ "Основа-цінні папери" виконати депозитарну операцію зарахування пакету простих іменних акцій, випущених ПрАТ "Полтавський ГЗК" в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн, що становить 0,0000% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах позивача (депозитарний код рахунку у цінних паперах 403543-UA10010487), які списуються з рахунка у цінних паперах Ferrexpo AG (в редакції останньої заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду).

5.57.Позовні вимоги у вказаній справі обґрунтовувались, зокрема, й тим, що позивач вважав заниженою ціну продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК".

Відхиляючи такі доводи позивача суд зазначив:

"Однак, жодних доказів в обґрунтування того, що примусовий викуп акцій було здійснено у позивача за ціною, меншою за ринкову вартість, надано до суду не було: позивач, оспорюючи публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства та правочин, не обґрунтовував свої позовні вимоги з тих підстав, що визначена ціна відшкодування за акції не відповідала положенням Закону України "Про акціонерні товариства" або була визначена з порушенням порядку. Висновок про "спірне" (за його твердженням) визначення ціни позивач зробив з того, що у публічній безвідкличній вимозі була відсутня інформація щодо акцій, які знаходяться на фондових біржах за межами України, а значить, на думку позивача, формування ціни на акції відбулося без врахування ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК". Однак, як уже зазначалося вище, публічна безвідклична вимога відповідає за формою і змістом приписам статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", а позивачем не доведено жодними доказами невідповідності ціни примусового продажу акцій їх ринковій вартості.";

"…Висновок про вартість майна був використаний Наглядовою Радою при прийнятті рішення від 03.05.2019р., оформленого протоколом №6. Будь-яких доказів у спростування затвердженої ціни (34,24 грн.) позивачем до суду надано не було. Позивач не доводив, що визначена ціна мала бути іншою, а обмежився загальним посиланням на невідповідність ціни примусового продажу акцій їх ринковій вартості (а.с.194, том 1, арк.8 заяви по зміну предмету позову)"."

5.58.Отже, під час розгляду справи №917/1992/21 суд першої інстанції не перевіряв обставин щодо того чи відповідає ціна акцій, затверджена Наглядовою Радою ПрАТ "Полтавський ГЗК", їх дійсній ринковій вартості, а виходив виключно з того, що така невідповідність не доведена позивачем жодним доказом, що останнім не зазначено в чому саме полягає незаконність ціни та не наведено іншої ціни яка була б справедливою на його думку.

5.59.Відтак, надання судами оцінки наявним у справі №917/542/22 доказам щодо того яка ціна однієї акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 є справедливою (ринковою), не буде порушувати принцип правової визначеності, адже з огляду на доводи позивача у справі №917/1992/21, обставини того чи була затверджена Наглядовою Радою ПрАТ "Полтавський ГЗК" ціна справедливою (ринковою), фактично не перевірялись та не встановлювалися.

Щодо доводів про безпідставне відхилення судами клопотань відповідача про призначення експертизи

5.60.Досліджуючи аргументи касаційної скарги, колегія суддів встановила, що причиною неподання клопотання про призначення експертизи із першою заявою по суті ПрАТ "Полтавський ГЗК" вважав, що ключове питання для вирішення цієї справи, яким є питання призначення експертизи, необхідно вирішувати за присутності всіх учасників справи, включаючи Ferrexpo plc, до якого спрямовані заявлені в цій справі позовні вимоги.

5.61.Відповідно до частини першої статті 99 ГПК суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

5.62.Згідно з пунктом 8 частини другої статті 182 ГПК у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

5.63.Відповідно до статті 194 ГПК завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

5.64.У судовому засіданні Господарського суду Полтавської області, яке відбулось 15.02.2023 відповідно до частини першої статті 207 ГПК судом було з`ясовано, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, на що представником ПрАТ "Полтавський ГЗК" було лише заявлено клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 1996 від 15.02.2023).

5.65.Намір звернутись з клопотанням про призначення експертизи ПрАТ "Полтавський ГЗК" висловив ще у відзиві, який надійшов до суду 25.08.2022 (т.8 а.с.73-80), проте, заявив відповідне клопотання лише 18.09.2023 (т.10 а.с. 19-20) після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

5.66.Відповідне клопотання відповідач не заявляв навіть після постановлення судом ухвали про повернення до підготовчого засідання за клопотанням самого відповідача (ухвала Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023).

5.67.Щодо посилань відповідача на необхідність вирішення такого клопотання за присутності всіх учасників справи, включаючи Ferrexpo plc, то судами було правильно зазначено про те, що відповідачем не було обґрунтовано яким чином неявка когось з числа учасників судового процесу перешкоджає поданню будь-якого клопотання.

5.68.За змістом статті 118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

5.69.Відповідно до частини другої статті 207 ГПК суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

5.70.Водночас, згідно зі статтею 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення процесуального строку, встановленого законом.

5.71.Однак поважність причин неподання відповідачем клопотання про призначення експертизи в установлені процесуальним законодавством строки не була встановлена судом першої інстанції через відсутність відповідного звернення про.

5.72.Натомість згідно з частинами першою та четвертою статті 13 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

5.73.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК).

5.74.За приписами частин четвертої та п`ятої статті 13 ГПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

5.75.Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення без розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи на підставі частини другої статті 207 ГПК.

5.76.Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.77.Колегія суддів зазначає, що оскільки висновок експерта є доказом, долучення його до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду регулюється наведеною вище нормою.

5.78.Оскільки відповідач не довів у суді першої інстанції неможливість вчасного заявлення ним клопотання про призначення експертизи, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що подані відповідачем клопотання про призначення експертизи на стадії апеляційного перегляду справи також підлягали залишенню без розгляду. Адже фактично, у такому випадку вирішується питання щодо долучення до матеріалів справи нового доказу, обґрунтованість неподання якого до суду першої інстанції стороною не доведена. Іншій підхід нівелював би вимоги ГПК про заявлення відповідних клопотань у підготовчому засіданні суду першої інстанції, та міг би створити ситуацію, коли законне рішення могло бути скасоване лише через недобросовісні дії сторони, яка без поважних причин не заявила клопотання на відповідній стадії провадження у справі.

5.79.Доводи скаржника про те, що відповідно до практики Верховного Суду ухвала про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи не може бути предметом окремого апеляційного оскарження відповідно до пункту 14 частини першої статті 255 ГПК не впливають на правильність висновків судів щодо відсутності підстав для розгляду поданого ПрАТ "Полтавський ГЗК" як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення експертизи.

Щодо доводів про неправильний розподіл судових витрат

5.80.Оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 щодо розподілу судових витрат також підлягають скасуванню.

5.81.При цьому, у такому випадку колегія суддів не вважає доцільним досліджувати по суті відповідні доводи касаційної скарги щодо правильності розподілу судових витрат.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4.Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано ці судові рішення.

6.5.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору сплаченого за подання касаційних скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 задовольнити.

2.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 задовольнити частково.

3.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023, а також постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 скасувати.

4.Справу №917/542/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець