Окрема думка

від 03.06.2024 по справі 917/542/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Кібенко О.Р.

03 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/542/22

1. Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ Полтавський ГЗК") на постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ Полтавський ГЗК" про стягнення з ПрАТ Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн та на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн заборгованості, касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 задовольнив, на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 задовольнив частково, оскаржувані рішення скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

2. У цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ПрАТ "Полтавський ГЗК" та Ferrexpo plc про:

- визнання недійсним повідомлення компанії Ferrexpo AG про намір скористатися правами, передбаченими ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", щодо обов`язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019;

- визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформленого протоколом №6 від 03.05.2019;

- визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги компанії Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019;

- стягнення солідарно з компанії Ferrexpo AG та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн, з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 3 311 049,19 грн - три проценти річних, 11 561 569,33 грн - інфляційна складова заборгованості;

- стягнення солідарно з компанії Ferrexpo AG та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн, з яких 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 5 403 150,04грн - три проценти річних, 18 866 797,27 грн - інфляційна складова заборгованості.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позов поданий з метою захисту та відновлення порушених прав позивачів на отримання повної та справедливої вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", яких вони були позбавлені внаслідок реалізації процедури обов`язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій в порядку ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" за заниженою ціною акцій.

4. 19.09.2023, до початку розгляду справи по суті, до суду надійшла спільна заява позивачів від 19.09.2023 про часткове залишення позову без розгляду, в якій просили суд залишити всі позовні вимоги до Ferrexpo plc без розгляду. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 19.09.2023 задовольнив заяву позивачів про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Ferrexpo plc; залишив без розгляду позовні вимоги до Ferrexpo plc на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). У зв`язку із залишенням без розгляду позову в частині позовних вимог до Ferrexpo plc, суд розглядав позовні вимоги до відповідача - ПрАТ "Полтавський ГЗК".

5. Господарський суд Полтавської області рішенням від 19.09.2023 у справі №917/542/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, позовні вимоги задовольнив; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн, з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 3 311 049,19 грн - 3% річних, 11 561 569,33 грн - інфляційні, 775 435,24 грн витрати зі сплати судового збору; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн, з яких 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 5 403 150,04 грн - 3% річних, 18 866 797,27 грн - інфляційні, 868 350,00 грн - витрати зі сплати судового збору.

6. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані таким:

- рішенням наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформленим протоколом №6 засідання наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 03.05.2019, яким затверджено ринкову вартість 1 (однієї) акції ПрАТ "Полтавський ГЗК", без урахування ПДВ (з округленням до копійок), станом на 01.04.2019 у розмірі 34,24 грн, затверджено вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену Українською універсальною біржою, як ринкову;

- доводи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути заявлені саме покупцю, тобто компанії Ferrexpo АG, є безпідставними оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента; формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси";

- підлягає застосуванню аналогія закону, а саме, аналогія визначення вартості нерухомого майна порівняльним підходом методом одного співвідношення (співставлення), який і є в цьому конкретному випадку методом прямої залежності до визначення вартості цінних паперів; зокрема, згідно з Національним стандартом №2, затвердженим постановою КМУ від 28.10.2004 №1442, розд."Особливості застосування методичних підходів", п.20: "Узгодження отриманих величин вартостей об`єктів порівняння здійснюється за вартістю об`єкта порівняння, яка зазнала найменших коригувань", що є зворотною аналогією методу прямої залежності для визначення вартості цінних паперів компанії через вартість цінних паперів материнської компанії; справедлива ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн;

- єдиним доказом, на який посилається відповідач в обґрунтування своєї правової позиції відносно відсутності підстав для задоволення позовних вимог, є звіт Української універсальної біржі, який не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, та не може бути використаний для визначення розміру вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК";

- визначення ціни акцій, яку мали отримати позивачі внаслідок примусового відчуження належних їм акцій, обумовлено тим, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою, так як у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати та без будь-якого впливу на визначення ціни. І саме з огляду на вказані обставини присуджені до стягнення суми мають компенсаційний характер;

- зобов`язання з виплати ОСОБА_1 36 823 063,82 грн та ОСОБА_2 60 089 877,07 грн було прострочено з 06.06.2019; позивачі правомірно нарахували відповідачу 3% річних та інфляційні на суми невиконаних зобов`язань за період з 06.06.2019 до 04.06.2022 (день звернення з позовом до суду);

- позовна давність у цій справі не спливла станом на час звернення позивачів до суду з відповідним позовом.

7. Господарський суд Полтавської області додатковим рішенням від 12.10.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, частково задовольнив заяву позивачів про ухвалення додаткового рішення щодо понесених судових витрат: стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 569 000,00 грн судових витрат; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 1 007 684, 00 грн судових витрат; відмовив в іншій частині.

8. ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. ПрАТ "Полтавський ГЗК" на підстави касаційного оскарження посилалося на пункти 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначало, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах: від 09.06.2022 у справі №922/313/20, від 09.03.2023 у справі №915/1499/20, від 05.12.2023 у справі №433/832/20, від 01.07.2020 у справі №910/15925/18, від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо застосування статей 11 та 99 ГПК, ст.8 Цивільного кодексу України, а також висновку стосовно виключних підстав для проникнення за "корпоративну завісу";

- суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи у цій справі (п.3 ч.3 ст.310 ГПК, що кореспондується з п.4 ч.2 ст.287 ГПК).

10. У доповненнях до касаційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК" зазначило:

- суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 86, 236 ГПК та не врахував висновок про застосування ст.236 ГПК, викладений в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №916/2266/22;

- Східний апеляційний господарський суд неправильно застосував п.14 ч.1 ст.255 ГПК та не врахував висновок про застосування цієї норми, викладений в постановах Верховного Суду від 11.09.2021 у справі №910/1846/21 та від 08.09.2021 у справі №910/1846/21;

- суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи, яке було заявлене разом із поданням апеляційної скарги, втім, у судовому засіданні 24.01.2024 суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою відмовив у задоволенні цього клопотання; постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 не містить жодного обґрунтування як для відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи, так і для залишення такого клопотання без розгляду; висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.02.2024 у справі №916/2266/22, щодо застосування ст.236 ГПК, суд апеляційної інстанції не врахував;

- суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно визнали ПрАТ "Полтавський ГЗК" належним відповідачем у справі, оскільки не врахували, що постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 була ухвалена за інших фактично-правових обставин; якщо суд касаційної інстанції дійде до висновку, що постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 ухвалена в подібних правовідносинах, то відповідач просить суд відступити від висновків, викладених у цій постанові Верховного Суду;

- на думку скаржника існують обставини для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 шляхом їх уточнення в тій частині, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди до афілійованих осіб покупця чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента, лише за виключних обставин, якщо точно встановлено, що задоволення позову до покупця не призведе до поновлення порушених прав міноритарного акціонера. Касаційна скарга в частині неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 45, 48 ГПК (в частині визнання ПрАТ "Полтавський ГЗК" належним відповідачем) у цій справі подана на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК, оскільки скаржник обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 та застосованого судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях;

- суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки, не відкинули і в той же час не врахували аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов та апеляційній скарзі, що у висновку експертів №1045/64701 від 29.07.2022 позивачі взагалі не ставили перед експертами питання щодо визначення розрахункового значення справедливої вартості однієї простої іменної акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019;

- висновок суду апеляційної інстанції про те, що справедлива ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн, не підтверджений жодним доказом - в матеріалах справи відсутні будь-які експертизи, які б визначали "правильну" ринкову вартість 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" в розмірі 234,579 грн; висновок суду апеляційної інстанції про те, що справедлива ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн не базується на матеріалах справи;

- суди першої та апеляційної інстанцій не згадали про позитивну рецензію на звіт з оцінки майна №ЦП/753, надану відповідачем, не зазначили чому негативна рецензія, надана позивачами, має перевагу над рецензією, наданою відповідачем;

- внаслідок порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.86 ГПК, вони прийшли до хибного висновку про те, що звіт Української універсальної біржі визнаний таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний; суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.01.2021 у справі №910/17743/18, щодо застосування ст.86 ГПК.

11. Крім того, ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат - відмовити.

12. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій щодо розподілу судових витрат скаржник визначає п.1 ч.2 ст.287 ГПК, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах: від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №910/14598/20, від 08.02.2024 у справі №916/2266/22, щодо застосування статей 126, 129, 236 ГПК.

13. Верховний Суд постановою від 03.06.2024 касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 задовольнив, на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 задовольнив частково, оскаржувані рішення скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області, виходячи з такого:

- з постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 вбачається, що позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, яким у спірних правовідносинах може бути покупець, його афілійовані особи чи треті особи, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевий бенефіціарний власник, а також емітент; виключні обставини застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" у таких випадках, зумовлені тим, що права міноритарного акціонера на отримання справедливої ціни за акції можуть бути порушені емітентом та власником домінуючого контрольного пакета акцій узгодженими, спільними, неправомірними діями таких осіб, що, фактично діяли як одна особа; це спростовує відповідні доводи ПрАТ "Полтавський ГЗК" про неможливість для позивачів звернутися із заявленими вимогами до емітента акцій - ПрАТ "Полтавський ГЗК";

- скаржник у касаційній скарзі у контексті положень п.2 ч.2 ст.287 ГПК не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19;

- у спірних правовідносинах визначення ціни продажу акцій регулюється п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", а не ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", чого суди попередніх інстанцій не врахували;

- як ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", так і п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" передбачають визначення вартості акцій у процедурі сквіз-аут за методом визначення ринкової вартості акцій, який здійснюється суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; інший підхід до тлумачення Перехідних положень призвів би до невиправданої дискримінації міноритарних акціонерів, щодо яких сквіз-аут здійснювався за Перехідними положеннями, а не за приписами ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства"; релевантними є висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19;

- спірні відносини в частині визначення ринкової вартості цінних паперів врегульовані законодавством, а тому відсутні правові підстави для застосування аналогії закону та визначення вартості акцій за методами, встановленими для оцінки нерухомого майна;

- обставини того, що наведена ціна акцій (257,26 грн) була визначена порівняльним підходом методом ринку капіталу, передбаченим п.28 Національного стандарту №3, не перевірялись судами під час вирішення спору;

- суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вказали на можливість визначення у спірних правовідносинах вартості акції за методикою, встановленою Національним стандартом №2, за аналогією закону, та, відповідно, дійшли передчасних висновків про можливість визначення позивачам справедливої суми компенсації з розрахунку в 257,26 грн за одну акцію ПрАТ "Полтавський ГЗК";

- під час розгляду справи сторони наводили свої доводи та заперечення виключно щодо того, чи є справедливою ціна у сумі 257,26 грн за акцію, і лише правильність визначення такої ціни перевірялась судами;

- суди обмежились лише констатацією того, що у висновках експертів встановлені інші значення ринкової вартості акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", однак сторони не наводили свої доводи та заперечення відносно інших визначених в експертних висновках сум, ні щодо того, яка з них відповідає поняттю справедливої вартості, ні щодо дотримання нормативних стандартів їх визначення, і такі обставини не перевірялися та не встановлювалися судами попередніх інстанцій; суди належним чином не вирішили питання щодо розміру справедливої компенсації за акції, яку мають право отримати позивачі;

- під час розгляду справи №917/1992/21 суд першої інстанції не перевіряв обставин щодо того, чи відповідає ціна акцій, затверджена наглядовою радою ПрАТ "Полтавський ГЗК", їх дійсній ринковій вартості, а виходив виключно з того, що така невідповідність не доведена позивачем, який не зазначив, в чому саме полягає незаконність ціни та не навів іншої ціни, яка була б справедливою на його думку; надання судами оцінки наявним у справі №917/542/22 доказам щодо того, яка ціна однієї акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 є справедливою (ринковою), не буде порушувати принцип правової визначеності, адже з огляду на доводи позивача у справі №917/1992/21, обставини того, чи була затверджена наглядовою радою ПрАТ "Полтавський ГЗК" ціна справедливою (ринковою), фактично не перевірялись та не встановлювалися;

- намір звернутись з клопотанням про призначення експертизи ПрАТ "Полтавський ГЗК" висловило ще у відзиві, який надійшов до суду 25.08.2022, проте, заявило відповідне клопотання лише 18.09.2023 після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті; таке клопотання відповідач не заявив навіть після постановлення судом ухвали про повернення до підготовчого засідання за його клопотанням;

- щодо посилань відповідача на необхідність вирішення такого клопотання за присутності всіх учасників справи, включаючи Ferrexpo plc, то суди правильно зазначили про те, що відповідач не обґрунтував, яким чином неявка когось з числа учасників судового процесу перешкоджає поданню будь-якого клопотання; суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи на підставі ч.2 ст.207 ГПК; подані відповідачем клопотання про призначення експертизи на стадії апеляційного перегляду справи також підлягали залишенню без розгляду;

- оскільки рішення судів попередніх інстанцій по суті спору підлягають скасуванню, то рішення щодо розподілу судових витрат також підлягають скасуванню.

Підстави висловлення окремої думки

14. Погоджуючись з більшістю висновків колегії суддів, тим не менше вважаю, що у цій справі не було підстав для направлення справи на новий розгляд.

15. Як вже було зазначено, у постанові від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 Верховний Суд уточнив правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,

- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов`язвково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.

16. Керуючись цими висновками Верховного Суду суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до висновку експертів №1045/64701 за результатами комплексної комісійної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи, проведеної ТОВ "Експертна група "ЕС енд ДІ", було визначено ринкову вартість однієї простої іменної акції номінальною вартістю 9,96 грн за акцію, код ISIN UA4000175251, емітент ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282), у 100% пакеті акцій станом на 01.04.2019:

- 153,81 грн - із застосуванням доходного підходу;

- 149,65 грн - із застосуванням порівняльного підходу;

- 53,45 грн - із застосуванням балансового методу майнового підходу за формулою, яка передбачена Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18 (розділ 3.6 "Визначення вартості акцій за балансовим методом").

17. Суди дійшли правильного висновку про те, що найбільша визначена експертами ринкова вартість однієї простої іменної акції номінальною вартістю 9,96 грн за акцію, код ISIN UA4000175251, емітент ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282), у 100% пакеті акцій станом на 01.04.2019 дорівнює 153,81 грн.

18. Подальше відхилення судів попередніх інстанцій від висновків Верховного суду призвело до того, що для розрахунку ринкової (справедливої) вартості акцій були використані (додатково) інші підходи.

19. Зокрема суди вказали таке:

Експертизою визначене розрахункове співвідношення між справедливою вартістю акцій Ferrexpo plc та ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019, яке складає 274,43%, тобто розрахункова справедлива вартість 1 акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 складає 274,43% справедливої (біржової) вартості 1 акції Ferrexpo plc, визначеної за даними про останню угоду, укладену 01.04.2019, а за відсутності укладених угод у цей день - з використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку визначається курс.

Ціна останньої угоди на Лондонській біржі 01.04.2019 року по акціям компанії Ferrexpo plc становила 2,632 фунта-стерлінга Великобританії за одну акцію (т.1 а.с.66), а офіційний курс фунта-стерлінга 01.04.2019 року становив 35,61625 грн.

Отже вартість однієї простої іменної акції номінальною вартістю 9,96 грн за акцію, код ISIN UA4000175251, емітент Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282), у 100% пакеті акцій станом на 01.04.2019, із застосуванням методу прямої залежності, дорівнює 2,632 * 35,61625 * 2,7443 = 257,256 грн.

Експертизою на сторінці 217 визначено розрахункове значення справедливої вартості однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" станом на 01.04.2019, яке дорівнює 257,26 грн (т.7 а.с.217).

При здійсненні розрахунку справедливої ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію, було застосовано метод прямої залежності не унормований в Національних стандартах №1 та №3. Позивачі зазначають, що саме цей метод надає можливість визначити вартість відновлення своєї втраченої частки в ПрАТ "Полтавський ГЗК" шляхом придбання акцій Ferrexpo plc, яка є материнською компанією ПрАТ "Полтавський ГЗК", в необхідній кількості.

На момент сквіз-ауту позивач-1 був власником 165 114 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", позивач-2 був власником 269 442 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК".

Станом на 01 квітня 2019 року:

- 165 114 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" дорівнювали 453 122 акцій Ferrexpo plc;

- 269 442 акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" дорівнювали 739 430 акцій Ferrexpo plc.

Отже, позивачам для того, щоб зберегти свою частку в ПрАТ "Полтавський ГЗК" треба було купити 453 122 і 739 430 акцій материнської компанії ПрАТ "Полтавський ГЗК", а саме публічної компанії Ferrexpo plc, акції якої торгуються на Лондонській біржі.

Для того, щоб купити 453 122 і 739 430 акцій публічної компанії Ferrexpo plc, позивачі повинні були отримати за свої акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" із розрахунку не менше 257,256 грн за одну акцію.

У даному випадку застосовано аналогію закону, а саме аналогію визначення вартості нерухомого майна порівняльним підходом методом одного співвідношення (співставлення), який і є в цьому конкретному випадку методом прямої залежності до визначення вартості цінних паперів.

Згідно Національного стандарту №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року за №1442, розділу "Особливості застосування методичних підходів", пункту 20: "Узгодження отриманих величин вартостей об`єктів порівняння здійснюється за вартістю об`єкта порівняння, яка зазнала найменших коригувань", що є зворотною аналогією методу прямої залежності для визначення вартості цінних паперів компанії через вартість цінних паперів материнської компанії.

Отже, за розрахунками позивачів, справедлива ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.04.2019 за одну акцію дорівнює 257,256 грн.

20. Вважаю, що помилкове застосування судами попередніх інстанцій (1) "розрахункового співвідношення між справедливою вартістю акцій Ferrexpo plc та ПрАТ "Полтавський ГЗК" та (2) Національного стандарту №2 за аналогією могло бути виправлене судом касаційної інстанції, оскільки не потребувало встановлення фактів та оцінки доказів.

21. Переглядаючи цю справу як суд касаційної інстанції, Верховний Суд повинен був лише зменшити суми, які були стягнуті судами на користь позивачів, виходячи зі справедливої ціни обов`язкового продажу акцій 153,81 грн (а не 257,256 грн).

22. Враховуючи кількість акцій, що належала позивачам, та ціну акцій, яку компанія Ferrexpo AG фактично за них сплатила, розмір доплати мав бути розрахований таким чином:

- ОСОБА_1 : справедлива вартість пакету акцій 25 396 184,34 грн (165 114 * 153,81) - вартість пакету акцій, яка сплачена компанією Ferrexpo AG 5 653 503,36 грн = 19 742 680,98 грн;

- ОСОБА_2 : справедлива вартість пакету акцій 41 442 874,02 грн (269 442 * 153,81) - вартість пакету акцій, яка сплачена компанією Ferrexpo AG 9 225 694,08 грн = 32 217 179,94 грн.

23. З огляду на це, вважаю, що Верховний Суд у справі №917/542/22 повинен був змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, і стягнути на користь позивачів зазначену вище у п.22 різницю між справедливою вартістю акцій та сплаченою позивачам, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до зробленого розрахунку.

Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. Кібенко