Вирок
від 31.05.2024 по справі 446/491/23
ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/491/23 Провадження № 1-кп/450/127/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 286 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023140000000276 від 17.01.2023 року стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пишки, Старосинявського району, Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працючому у ФГ «Династія» на посаді водія, не депутата, не нотаріуса, не адвокату, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

інші учасники судового провадження:

потерпіла ОСОБА_6 , представник потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7 , представник потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_10 , представник потерпілого ОСОБА_10 ОСОБА_11 , потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представник потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17

встановив:

обвинувачений ОСОБА_3 будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 - тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Злочин вчинений за таких обставин:

17 січня 2023 року, приблизно о 17 год. 30 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача марки «MAN TGS», р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «SCHMITZ», р.н. НОМЕР_2 та рухаючись ним автодорогою сполучення «Київ Чоп» виконуючи маневр лівого повороту в напрямку м. Львова на перехресті з автодорогою М-06-07 «Східний під`їзд до м. Львова», поблизу населеного пункту с. Гамаліївка, Львівського району, Львівської області, порушив вимоги чинних розділів ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1091 від 29.09.2021, а саме: Р.1 п.п. 1.2.; 2.3. (підпункти «б» та «д»); 10.1.; 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1., які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну і такими своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху; на перехресті нерівнозначних доріг, виїжджаючи з другорядної дороги, не дав дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху та здійснив виїзд з другорядної дороги на головну, не надавши перевагу в русі автобусу марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_18 , що в цей час рухався зі сторони м. Львова в напрямку м. Київ, що в цілому призвело до зіткнення між вищевказаними транспортними засобами, в результаті чого пасажири автобуса: ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 отримали різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

В результаті вказаної ДТП пасажири автобуса «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 :

ОСОБА_13 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримала: травматичний перелом виличної кістки справа, перелом нижньої стінки орбіти справа, відкритий перелом носа зі зміщенням, проникаюче поранення рогівки та склери з випадінням оболонок правого очного яблука, рвані рани верхньої повіки з розривом хряща та відривом від внутрішнього кута ока справа, множинні розчавлені рани обличчя. Сліпота правого ока; субатрофія правого ока; травматичний птоз верхньої повіки справа; множинні рубцеві зміни верхньої та нижньої повік справа; Проникаюче поранення рогівки із сліпотою правого ока відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці втрати органу.

ОСОБА_10 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримала: множинні рани голови, лівої скроневої ділянки, спинки носа зліва, синці навколо очей, в ділянці правого ліктя, грудної клітки справа, лівого плеча, правого стегна; множинні садна правої кисті; дифузійний забій головного мозку легкого ступеню. Перелом основи основи черепа справа, тла ключиці справа. Множинні переломи ребер з залученням чотирьох або більше ребер справа. Травматичний пневмоторакс справа. Перелом кісток носа. Множинні відкриті рани голови, що в цілому відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.

ОСОБА_12 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримав: рубець в лобній ділянці ліворуч, синці в навколо орбітальних ділянках, в ділянці лівої гомілки та правого колінного суглобу, множинні відкриті рани правого зап`ястка та кисті з ушкодженням м`язів-розгиначів, сухожиль та декількох кровоносних судин, відкритий перелом проксимального відділу лівої великогомілкової кістки, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки в момент спричинення.

ОСОБА_15 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримала: множинні садна лобної ділянки та правої кисті, синці лобної ділянки, навколо обох очей, лівої частини шиї, правої виличної ділянки з плеча; вогнищевий забій головного мозку легкого ступеню. Перелом склепіння черепа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.

ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримав струс головного мозку, забійна скальпована рана тім`яно-потиличної ділянки, закритий перелом 6,7,8,9-го ребер ліворуч, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримала: множинні двосторонні переломи ребер з травматичним пневмотораксом праворуч, пневмомедіастинум, перелом виличної кістки та верхньої щелепи праворуч, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

ОСОБА_16 , згідно висновку судово-медичної експертизи отримав: закритий крайовий перелом головки лівої плечової кістки із задовільним стоянням, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

ОСОБА_17 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримала: синець, який охоплює ділянку грудної клітки та живота ліворуч з переходом на крило лівої клубової кістки, закриті переломи 9,10 ребер ліворуч, до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю.

Судом у судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин кримінально провадження та у добровільному порядку без будь-якого тиску дає свої пояснення, стороні захисту зрозуміло, що при апеляційному розгляді справи він буде обмежений у праві на оскарження обставин кримінального провадження.

З`ясувавши думку учасників процесу, які не заперечують проти не дослідження доказів, які ніким не оспорюються, суд прийшов до висновку про необхідність визнати недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

За злочин вчинений ОСОБА_3 останній підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання суд бере до уваги суспільну небезпеку злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнав повністю, сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував завдані збитки, ці обставини враховуються судом, як такі, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

На підставі вищенаведеного, повно та всебічно дослідивши докази у їх сукупності на які покликаються сторона обвинувачення та захисту, враховуючи:

особу обвинуваченого ОСОБА_3 який:

народився 03.05.1973 року,

одружений,

раніше не судимий,

має постійне місце проживання де і зареєстрований,

має постійне місце праці, а саме працює на посаді водія у ФГ « ОСОБА_19 »,

за місцем праці характеризується виключно позитивно,

на нарко чи психоневрологічному обліку не перебуває,

обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого,

те, що основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який вчинений обвинуваченим є порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, додатковим обов`язковим його об`єктом є життя, здоров`я особи;

те що прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України в обвинуваченого не було;

те, що обвинувачений протягом часу від вчинення злочину до ухвалення судом вироку усвідомив протиправність свого злочинного діяння, наслідком якого стало отримання тілесних ушкоджень потерпілою,

обвинувачений вказав, що у вчиненому щиро кається, шкодує що такий випадок стався. При складанні висновку щодо щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, суд враховує висновки ВС ККС у постанові № 759/7784/15-к від 22.03.2018, його (обвинуваченого) посткримінальна поведінка свідчить, що останній дійсно шкодує про вчинене та кається у такому.

На підставі встановлених судом фактичних обставин, суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне обрати йому основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати т/з. та застосуванням ст. 75 КК України до основного покарання.

На думку суду, такий вид покарання буде достатній, як кара для обвинуваченого та є необхідним для виправлення останнього. На думку суду, ізоляція обвинуваченого від суспільства не забезпечить мети покарання, визначеної ч. 2 ст. 50 КК України.

Крім того, суд вважає, що з наведених вище обставин та в зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 працює водієм у ФГ «Династія», в обов`язки, якого входить керування вантажним автотранспортом, транспортний засіб використовує у своїй роботі, вказана робота є його єдиним заробітком для утримання своєї сім`ї, до останнього не слід застосовувати додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати всіма видами транспорту на певний строк.

Що стосується заявленого цивільним позивачем ОСОБА_6 позову до Фермерського господарства «Династія», то суд приходить до наступного висновку.

Положеннями частини першоїстатті 1166 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частин другої, п`ятоїстатті 1187 ЦКшкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першоїстатті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187ЦК Українидає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки,а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Як вбачається з цивільного позову, рівень життя ОСОБА_6 не є достатнім для належної життєдіяльності, однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який керував при скоєнні ДТП автобусом марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , перебував у трудових відносинах з ФГ «Династія», відтак суд приходить до висновку про те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди слід покласти на роботодавця в силу положень частини першоїстатті 1172 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи розписки від 02 лютого 2023 року, підписаної ОСОБА_6 в якій зазначено, що їй було відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП водієм вантажівки ОСОБА_3 в розмірі 20 000 грн., що є істотною сумою відшкодування моральної шкоди, розумною ціною виходячи із тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, що підтверджується розпискою наданою у судовому засіданні представником обвинуваченого.

29.03.2024 року та 16.05.2024 року потерпілій додатково з боку ФГ «Династія» відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду на загальну суму 25 000 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 10249 від 29.03.2024 року, № 10536 від 16.05.2024 року долучених до матеріалів справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищезазначених обставин і доказів, наданих цивільним позивачем, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв`язку із заподіянням їй тілесних ушкоджень, порушенням звичного способу життя через тривале лікування, тому враховуючи характер немайнових втрат, глибини фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках та вимоги розумності і справедливості, і хоча такі душевні страждання неможливо оцінити матеріальним виміром, проте суд вважає за необхідне встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді, яку суд визначає на рівні 60 тис. грн., а тому, з врахуванням вже сплаченої суми на відшкодування моральної шкоди, у розмірі 45 тис. грн., стягненню підлягає сума у розмірі 15 тис. грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення на користь потерпілої ОСОБА_6 витрат на правову допомогу, суд керується наступним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 118 КПК України - процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Судом встановлено, що відповідно до договору від 27.01.2023 року за № 27.012023 потерпіла ОСОБА_6 уклала договір про надання правової допомоги. Відповідно до п.6.1 даного договору сторони домовились, що вартість послуг за надання професійної правничої допомоги відповідно до цього договору становить 20,000 гривень 00 копійок.

У позовній заяві адвокатом позивача вказано попередній розрахунок суми судових витрат позивача, однак виділення як окремого пункту у переліку судових витрат як «формування правової позиції та стратегії захисту у сумі 2000 грн.» не відповідає критерію крайньої необхідності, адже у попередньому (орієнтовному) розрахунку вже є пункт «надання усних консультацій». Також пункт «копіювання додатків до цивільного позову відповідно до кількості сторін на суму 2500 грн. » є явно завищеним та таким, що не відповідає реальній вартості.

При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, беручи до уваги, фінансовий стан цивільного відповідача, а також те, що позивачем не надано жодних доказів фактичних витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявлені потерпілим розміром понесених витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 7 000 грн, які підлягають стягненню з цивільного відповідача на користь потерпілої.

Що стосується заявленого цивільним позивачем ОСОБА_8 позову до Фермерського господарства «Династія», то суд приходить до наступного висновку.

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який керував при скоєнні ДТП автобусом марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , перебував у трудових відносинах з ФГ «Династія», відтак суд приходить до висновку про те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди слід покласти на роботодавця в силу положень частини першої статті 1172 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи розписки від 03 лютого 2023 року, підписаної ОСОБА_8 в якій зазначено, що йому було відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП водієм вантажівки ОСОБА_3 в розмірі 20 000 грн., що є істотною сумою відшкодування моральної шкоди, розумною ціною виходячи із тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень.

29.03.2024 року та 16.05.2024 року потерпілій додатково з боку ФГ «Династія» відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду на загальну суму 25 000 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 10250 від 29.03.2024 року, № 10534 від 16.05.2024 року долучених до матеріалів справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуваннямвищезазначених обставині доказів,наданих цивільнимпозивачем,суд приходитьдо висновку,що ОСОБА_8 завдано моральнушкоду,яка полягаєу душевнихстражданнях,яких останнійзазнав узв`язкуіз заподіяннямйому тілеснихушкоджень,порушенням звичногоспособу життячерез тривалелікування,тому враховуючихарактер немайновихвтрат,глибини фізичнихта душевнихстраждань,тяжкість вимушенихзмін уйого життєвихстосунках тавимоги розумностіі справедливості, його похилий вік (1940 р.н.), і хоча такі душевні страждання неможливо оцінити матеріальним виміром, проте суд вважає за необхідне встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді, яку суд визначає на рівні 60 тис. грн., а тому, з врахуванням вже сплаченої суми на відшкодування моральної шкоди, у розмірі 45 тис. грн., стягненню підлягає сума у розмірі 15 тис. грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення на користь потерпілого ОСОБА_8 витрат на правову допомогу, суд керується наступним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 118 КПК України - процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Судом встановлено, що відповідно до договору від 06.02.2023 року за № 06.2023 потерпілий ОСОБА_8 уклав договір про надання правової допомоги. Відповідно до п.6.1 даного договору сторони домовились, що вартість послуг за надання професійної правничої допомоги відповідно до цього договору становить 20,000 гривень 00 копійок.

У позовній заяві адвокатом позивача вказано попередній розрахунок суми судових витрат позивача, однак виділення як окремого пункту у переліку судових витрат як «формування правової позиції та стратегії захисту у сумі 2000 грн.» не відповідає критерію крайньої необхідності, адже у попередньому (орієнтовному) розрахунку вже є пункт «надання усних консультацій». Також пункт «копіювання додатків до цивільного позову відповідно до кількості сторін на суму 2500 грн. » є явно завищеним та таким, що не відповідає реальній вартості.

При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, беручи до уваги, фінансовий стан цивільного відповідача, а також те, що позивачем не надано жодних доказів фактичних витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявлені потерпілим розміром понесених витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 7 000 грн, які підлягають стягненню з цивільного відповідача на користь потерпілої.

Вирішуючи заявлений цивільний позов ОСОБА_10 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Фермерського господарства «Династія» в частині вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_10 . КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» ОСОБА_10 доставлена бригадою швидкої медичної допомоги 17.01.2023 р. та виписана 06.02.2023 р. Діагноз: множинні рани голови, лівої скроневої ділянки, спинки носа зліва, синці навколо очей, в ділянці правого ліктя, грудної клітки справа, лівого плеча, правого стегна; множинні садна правої кисті; дифузійний забій головного мозку легкого ступеню. Перелом основи основи черепа справа, тла ключиці справа. Множинні переломи ребер з залученням чотирьох або більше ребер справа. Травматичний пневмоторакс справа. Перелом кісток носа.

На підставі викладеного суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди з МТСБУ підлягає задоволенню, на суму 30 100 грн., оскільки саме вказана сума документально підтверджується копіями наданих представником потерпілого документів щодо витрат на лікування потерпілого.

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За правилами ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

За п. 9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який керував при скоєнні ДТП автобусом марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , перебував у трудових відносинах з ФГ «Династія», відтак суд приходить до висновку про те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди слід покласти на роботодавця в силу положень частини першої статті 1172 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи розписки від 18.05.2023 року, підписаної ОСОБА_10 в якій зазначено, що їй було відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП водієм вантажівки ОСОБА_3 в розмірі 30 000 грн., що є істотною сумою відшкодування моральної шкоди, розумною ціною виходячи із тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

29.03.2024 року та 16.05.2024 року потерпілій додатково з боку ФГ «Династія» відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду на загальну суму 95 000 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 10257 від 29.03.2024 року, № 10535 від 16.05.2024 року долучених до матеріалів справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв`язку із заподіянням їй тілесних ушкоджень, порушенням звичного способу життя через тривале лікування, тому враховуючи характер немайнових втрат, глибини фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках та вимоги розумності і справедливості, проте суд вважає за необхідне встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді, яку суд визначає на рівні 200 тис. грн., а тому, з врахуванням вже сплаченої суми на відшкодування моральної шкоди, у розмірі 125 тис. грн., стягненню підлягає сума у розмірі 75 тис. грн.

Відповідно до ст. 26.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. (30 100 грн. * 0,05= 1505,00 грн.).

Відтак із МТСБУ підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 1505,00 грн.

Вирішуючи заявлений цивільний позов ОСОБА_13 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Фермерського господарства «Династія» в частині вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З виписок з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_13 . КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» ОСОБА_13 доставлена бригадою швидкої медичної допомоги 17.01.2023 р. та виписана 22.02.2023 р. Діагноз: травматичний перелом виличної кістки справа, перелом нижньої стінки орбіти справа, відкритий перелом носа зі зміщенням, проникаюче поранення рогівки та склери з випадінням оболонок правого очного яблука, рвані рани верхньої повіки з розривом хряща та відривом від внутрішнього кута ока справа, множинні розчавлені рани обличчя. Сліпота правого ока; субатрофія правого ока; травматичний птоз верхньої повіки справа; множинні рубцеві зміни верхньої та нижньої повік справа; Проникаюче поранення рогівки із сліпотою правого ока відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці втрати органу.

На підставі викладеного суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди з МТСБУ підлягає задоволенню, на суму 63407,09 грн., оскільки саме вказана сума документально підтверджується копіями наданих представником потерпілого документів щодо витрат на лікування потерпілого.

Понесені витрати на лікування підтверджуються наступними документами: копіями документів, що підтверджують суму витрат на лікування ОСОБА_13 .

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За правилами ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

За п. 9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який керував при скоєнні ДТП автобусом марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , перебував у трудових відносинах з ФГ «Династія», відтак суд приходить до висновку про те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди слід покласти на роботодавця в силу положень частини першої статті 1172 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи розписки від 14.07.2023 року, підписаної ОСОБА_13 в якій зазначено, що їй було відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП водієм вантажівки ОСОБА_3 в розмірі 45 000 грн., що є істотною сумою відшкодування моральної шкоди, розумною ціною виходячи із тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

22.03.2024 р. водієм ОСОБА_3 додатково відшкодовано (частково компенсовано) суму завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції 0.0.35465164751.

28.03.2024 року та 16.05.2024 року потерпілій додатково з боку ФГ «Династія» відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду на загальну суму 100 000 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 10240 від 28.03.2024 року, № 10532 від 16.05.2024 року долучених до матеріалів справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_13 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв`язку із заподіянням їй тілесних ушкоджень, з непоправним знівеченням обличчя, фізичного болю, порушенням звичного способу життя через стаціонарне та амбулаторне лікування, тому враховуючи характер немайнових втрат, глибини фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках та вимоги розумності і справедливості, а також ті обставини, що в результаті ДТП вона втратила око і їй відповідно було встановлено другу групу інвалідності, та у ОСОБА_13 відбулось непоправне знівечення обличчя, то завдана їй моральна шкода є більшою за моральну шкоду завдану ОСОБА_12 , проте суд вважає за необхідне встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді, яку суд визначає на рівні 255 тис. грн., а тому, з врахуванням вже сплаченої суми на відшкодування моральної шкоди, у розмірі 155 тис. грн., стягненню підлягає сума у розмірі 100 тис. грн.

Відповідно до ст. 26.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. (63407,09 грн. * 0,05= 3170,35 грн.).

Відтак із МТСБУ підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 3170,35 грн.

Вирішуючи заявлений цивільний позов ОСОБА_12 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Фермерського господарства «Династія» в частині вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З виписок з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_12 . КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» ОСОБА_12 доставлений бригадою швидкої медичної допомоги 17.01.2023 р. та виписаний 07.02.2023 р. Діагноз: рубець в лобній ділянці ліворуч, синці в навколо орбітальних ділянках, в ділянці лівої гомілки та правого колінного суглобу, множинні відкриті рани правого зап`ястка та кисті з ушкодженням м`язів-розгиначів, сухожиль та декількох кровоносних судин, відкритий перелом проксимального відділу лівої великогомілкової кістки, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки в момент спричинення.

На підставі викладеного суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди з МТСБУ підлягає задоволенню, на суму 39867,09 грн., оскільки саме вказана сума документально підтверджується копіями наданих представником потерпілого документів щодо витрат на лікування потерпілого.

Понесені витрати на лікування підтверджуються наступними документами: копіями документів, що підтверджують суму витрат на лікування ОСОБА_12 .

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За правилами ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

За п. 9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який керував при скоєнні ДТП автобусом марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , перебував у трудових відносинах з ФГ «Династія», відтак суд приходить до висновку про те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди слід покласти на роботодавця в силу положень частини першої статті 1172 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи розписки від 14.07.2023 року, підписаної ОСОБА_13 в якій зазначено, що їй було відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП водієм вантажівки ОСОБА_3 в розмірі 20 000 грн., що є істотною сумою відшкодування моральної шкоди, розумною ціною виходячи із тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

22.03.2024 р. водієм ОСОБА_3 додатково відшкодовано (частково компенсовано) суму завданої моральної шкоди в розмірі 9 950 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції 0.0.3547687984.1.

28.03.2024 року та 16.05.2024 року потерпілій додатково з боку ФГ «Династія» відшкодовано (частково компенсовано) моральну шкоду на загальну суму 50 000 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 10239 від 28.03.2024 року, № 10533 від 16.05.2024 року долучених до матеріалів справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_12 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких останній зазнав у зв`язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень, фізичного болю, порушенням звичного способу життя через стаціонарне та амбулаторне лікування, тому враховуючи характер немайнових втрат, глибини фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках та вимоги розумності і справедливості, і хоча такі душевні страждання неможливо оцінити матеріальним виміром, проте суд вважає за необхідне встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді, яку суд визначає на рівні 130 тис. грн., а тому, з врахуванням вже сплаченої суми на відшкодування моральної шкоди, у розмірі 80 тис. грн., стягненню підлягає сума у розмірі 50 тис. грн.

Відповідно до ст. 26.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. (39867,09 грн. * 0,05= 1993,35 грн.).

Відтак із МТСБУ підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 1993,35 грн.

Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів у розмірі 8495,10 грн., у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Речові докази у кримінальному провадженні:

автопоїзд у складі сідлового тягача марки «MAN TGS», р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «SCHMITZ», р.н. НОМЕР_2 , - слід вважати повернутим ОСОБА_20 згідно розписки від 07.03.2023 року;

автобус марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , - слід вважати повернутим ОСОБА_21 згідно розписки.

Арешт,накладений ухвалоюГалицького районногосуду м.Львова від18.01.2023року натимчасово вилученемайно підчас проведенняогляду місцядорожньо-транспортноїпригоди від17.01.2023року,а самена: автопоїзд у складі сідлового тягача марки «MAN TGS», р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «SCHMITZ», р.н. НОМЕР_2 та автобус марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , - підлягає скасуванню.

Заставу за ОСОБА_3 згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 06.02.2023 року (справа № 461/328/23) у розмірі 107360,00 (сто сім тисяч триста шістдесят гривень гривень 00 коп., - слід повернути заставодавцеві ОСОБА_22 (квитанція до платіжної інструкції 0.0.2846942826.1 від 07.02.2023 року).

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили немає.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно ст.75КК Українизвільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому за цим вироком основного покарання у виді трьох років позбавлення волі, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний західдо вступувироку узаконну силузасудженому ОСОБА_3 не обирати.

Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави 8495,10 грн. (вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять грн. 10 коп.) судових витрат.

Речові докази у кримінальному провадженні:

автопоїзд у складі сідлового тягача марки «MAN TGS», р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «SCHMITZ», р.н. НОМЕР_2 , - вважати повернутим ОСОБА_20 згідно розписки від 07.03.2023 року;

автобус марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , - вважати повернутим ОСОБА_21 згідно розписки.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2023 року на тимчасово вилучене майно під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.01.2023 року, а саме на: автопоїзд у складі сідлового тягача марки «MAN TGS», р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «SCHMITZ», р.н. НОМЕР_2 та автобус марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_3 , - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Династія» (код ЄДРПОУ 32445385) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 15000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Фермерського господарства «Династія» (код ЄДРПОУ 32445385) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень 00 коп.

В іншій частині цивільного позову ОСОБА_6 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Династія» (код ЄДРПОУ 32445385) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 15 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Фермерського господарства «Династія» (код ЄДРПОУ 32445385) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5 ) понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень 00 коп.

В іншій частині цивільного позову ОСОБА_8 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - задоволити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_7 ) матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням у розмірі 30 100 грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_7 ) завданої моральної шкоди у розмірі 1505 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Династія» (код ЄДРПОУ 32445385) на користь ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_7 ) моральну шкоду в розмірі 75 000 гривень 00 копійок.

В іншій частині цивільного позову ОСОБА_10 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_13 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - задоволити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_8 ) матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням у розмірі 63407,09 грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_8 ) завданої моральної шкоди у розмірі 3170,35 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Династія» (код ЄДРПОУ 32445385) на користь ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_8 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

В іншій частині цивільного позову ОСОБА_13 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_12 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - задоволити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_9 ) матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням у розмірі 39867,09 грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_9 ) завданої моральної шкоди у розмірі 1993,35 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Династія» (код ЄДРПОУ 32445385) на користь ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_9 ) моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень 00 копійок.

В іншій частині цивільного позову ОСОБА_12 відмовити.

Заставу за ОСОБА_3 згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 06.02.2023 року (справа № 461/328/23) у розмірі 107 360,00 (сто сім тисяч триста шістдесят гривень гривень 00 коп., - повернути заставодавцеві ОСОБА_22 (квитанція до платіжної інструкції 0.0.2846942826.1 від 07.02.2023 року).

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення апеляційним судом.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_1

СудПустомитівський районний суд Львівської області
Дата ухвалення рішення31.05.2024
Оприлюднено07.06.2024
Номер документу119522582
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Судовий реєстр по справі —446/491/23

Ухвала від 23.12.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 23.12.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 11.12.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 05.12.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 05.12.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 15.10.2024

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Романюк М. Ф.

Ухвала від 15.10.2024

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Романюк М. Ф.

Ухвала від 18.09.2024

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Романюк М. Ф.

Ухвала від 09.09.2024

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Романюк М. Ф.

Вирок від 31.05.2024

Кримінальне

Пустомитівський районний суд Львівської області

Данилів Є. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні