Постанова

від 21.05.2024 по справі 305/2160/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/2160/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 травня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого : Джуги С.Д.

суддів : Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

з участю секретаря: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2024 року у складі судді Дочинця С.І. про закриття провадження у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,-

встановив:

У вересні 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди.

Позов мотивовано тим, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 , якого рішенням суду поновлено на роботі та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, ДП «Великобичківське ЛМГ», керівником якого був ОСОБА_1 , завдано майнову шкоду у розмірі 118 264.

Оскільки така шкода спричинена неправомірними діями керівника ОСОБА_1 , позивач просив на свою користь стягнути з нього вказану майнову шкоду.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2024 року провадження у даній справи закрито, оскільки такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в інтересах якої діє ОСОБА_3 , подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки така постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. Зокрема, зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Пунктом 8 статті 20ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Так, у пункті 12 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У ч.2 ст.89 ГК України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

-діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

-діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

-діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

-бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

-іншими винними діями посадової особи.

Із системного аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, такий спір виник між господарським товариством та його посадовою особою, стосується рішень, дій чи бездіяльності цієї посадової особи на виконання нею своїх повноважень з управління товариством, організацією діяльності товариства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству незаконним звільненням та виплатою поновленому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи - керівника юридичної особи.

Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц (провадження № 14-329цс19), від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19 (провадження № 12-24гс20), Верховного Суду у постанові від 01 грудня 2022 року у справі №161/7347/21.

Таким чином, за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, заявлені вимоги мають вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків про закриття провадження у даній справі, та роз`яснив позивачу його право звернення в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому не заслуговують на увагу.

За такихобставин,апеляційну скаргу,відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу судупершої інстанції без змін.

Виходячи знаведеного такеруючись нормамистатей 367,374,375,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 травня 2024 року

Головуючий:

Судді: