Ухвала
від 05.06.2024 по справі 712/11457/19
СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №712/11457/19

Провадження № 4-с/712/34/24

31 травня 2024 р.м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі

головуючого-судді Марцішевської О.М.,

за участю секретаря судових засідань Мельник А.П.

боржника ОСОБА_1

представника суб`єкта оскарження ОСОБА_2

державних виконавців Чорної С.А., Анісімова О.О.

спеціаліста ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність державного виконавця та іншого органу ДВС, боржник ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2024 року до суду надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність державного виконавця та іншого органу ДВС під час примусового виконання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19.

В обґрунтування скарги посилається на те, що на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №68129406, яке було відкрите 12 січня 2022 року на підставі виконавчого листа від 09 грудня 2021 року, що був виданий Соснівським районним судом м. Черкаси, виданого на виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19, що набрало законної сили 23 листопада 2021 року в результаті перегляду рішення Черкаським апеляційним судом за апеляційною скаргою представника відповідача у справі ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено повністю та зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб, що встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі матері ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_6 ».

Рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі матері ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_6 » визначено ОСОБА_4 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином за наступним графіком: перші та треті вихідні місяця з 09.00 години ранку суботи до 19.00 годину вечора неділі; святкові дні та день народження дитини з 13.00 години дня до 18.00 години вечора; без присутності батька та з урахуванням обставин.

06 лютого 2024 року Черкаський апеляційний суд у справі №712/11457/19 прийняв постанову, якою зобов`язав Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої дитини.

У відповідності до статті 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Учасники справи отримали постанову Черкаського апеляційного суду у електронному кабінеті 06.02.2024р. і 18.02.2024р. ЦМУ зобов`язано було повідомити суд про виконання ухвали.

Станом на день подання скарги, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) не виконало постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі №712/11457/19 та відповідно не повідомило суд про її виконання.

Як наслідок такої бездіяльності Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), примусове виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року справі №712/11457/19 не було організовано у відповідності до закону та фактично не було виконано судове рішення 06-07, 8 та 13-14 квітня 2024 року.

Заявник (стягувач) вважає, що організація та проведення виконавчих дій 06-07, 08 та 13-14 квітня 2024 року здійснювались державним виконавцем не у відповідності до ст.1 та 18 Закону України "Про виконавче провадження", чим порушено право стягувача на справедливий суд та повагу до приватного і сімейного життя, гарантовані Європейською конвенцію з прав людини і стягувачці завдано моральної шкоди.

Державним виконавцем при організації примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/114547/19 на перші вихідні квітня 2024 року (06 та 07 квітня 2024 року), на день народження дитини 08 квітня 2024 року та другі вихідні квітня 2024 року (виконавчі дії вчинялись 13 та 14 квітня за треті вихідні березня 2024 року) та при провадженні виконавчих дій 06 квітня 2024 року з 09.00 до 11.16 години, при провадженні виконавчих дій 08 квітня 2024 року об 13.00 годині, при провадженні виконавчих дій 13 квітня 2024 року з 09.00 години до 09.35 години, були допущені наступні порушення:

Неправильне визначення місця проведення виконавчих дій;

Недотримання порядку та способу, що встановлені законом, залучення до участі у виконавчих діях орган опіки та піклування і спеціаліста у галузі дитячої психології;

Не роз`яснення державним виконавцем прав та обов`язків особам, що були залучені до участі у проведенні виконавчих дій, а також не попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність за невиконання або відмову без поважних причин від покладених на нього завдань;

Допущення до участі у провадженні виконавчих дій інших осіб, що не були залучені державним виконавцем до участі у виконавчих діях у спосіб та порядку, що встановлені законом, які в свою чергу втручались в здійснення виконавчих дій;

Незаконна участь у провадженні виконавчих дій виконавців у складі виконавчої групи;

Порушено порядок та спосіб, що встановлені законом, для технічної фіксації виконавчих дій.

06 квітня 204 року для участі у виконавчих діях стягувач та його представник прибули за визначеним виконавцем місцем виконання за адресою АДРЕСА_1 . Біля вхідних дверей квартири перебували державний виконавець ОСОБА_7 , спеціаліст ОСОБА_3 , представник органу опіки і піклування ОСОБА_8 . До початку виконавчих дій державний виконавець не роз`яснила залученим особам права та обов`язки, не поставила спеціалісту питання. Під час здійснення виконавчих дій боржник повідомив, що у дитини температура і болить голова, але підтвердження не надав. Стягувач пройшла до дитини, в квартирі також перебували ОСОБА_9 (мати боржника) та ОСОБА_10 (дід боржника). В подальшому більш як 2 години відбулось спілкування стягувачки з малолітнім сином. Протягом цього часу стягувачка перевірила температуру дитини та виявила, що температура в межах норми. ОСОБА_9 перешкоджала виконанню рішення шляхом негативних висловлювань на адресу стягувачки та її представника. Боржник не намагався виконати рішення, негативно висловлювався на адресу стягувачки " в тебе є своя дочка, їй і вказуй, що робити", звернувся до поліції з приводу конфліктної ситуації. Державний виконавець не застосувала заходів примусу до боржника, не контролювала дії учасників та осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, допустила до місця виконання працівників поліції, які не є учасниками виконавчого провадження. Державний виконавець, який не веде виконавче провадження, фіксував виконавчі дії не безперервно, а саме за 2 год. 16 хв. зафіксував 58 хв. на 12 файлах, допустив ненормативну лексику.

Боржник повідомив державного виконавця, що 08 квітня 2024 року дитина записана на прийом до педіатра і тому спілкування не відбудеться. 08.04.2024р. о 10 год.35 хв. стягувач повідомила державного виконавця про недостовірність даних боржника про зайнятість дитини. Об 11 год.11 хв. державний виконавець повідомила стягувачку про організацію виконавчих дій за визначеним місцем виконання. О 13 год. 13 .04.2024р. учасниками виконавчих дій зафіксовано відсутність боржника за місцем виконання за адресою АДРЕСА_1 .

13.04.2023 р. о 09 год. стягувач прибула до місця виконання, де перебували державний виконавець, державний виконавець Анісімов О.О., яке не веде виконавче провадження, спеціаліст в галузі дитячої психології, відсутній представник органу опіки і піклування. ОСОБА_11 запропонував стягувачу, що дитину виведуть з будинку, щоб нібито на нього не чинився тиск, стягувачка погодилась за умови, якщо дитину їй передадуть і вона зможе з ним спілкуватись до 19 год. 14 квітня 2024 року, тобто якщо відбудеться фізичний реальний контакт між нею та дитиною. Перед виконавчими діями учасникам не були роз`яснені права та обов`язки, що було вказано у акті. О 09 год. 02 хв. з будинку вийшли малолітній ОСОБА_6 у супроводі брата боржника ОСОБА_12 . Дитина відмовилась спілкуватись з мамою та сестрою, які намагались його привітати з минулим днем народження і вручити подарунок. Протягом 30 хв. стягувач не мала контакту з дитиною, була при цьому емоційно схвильована та тривожна, перебувала у пригніченому психоемоційному стані. Спеціаліст мав діалог з дитиною без згоди стягувачки як законного представника та поставлених питань державного виконавця. Державний виконавець мала діалог з дитиною без згоди стягувачки як законного представника, в ході якого, вмовляючи дитину підійти до матері, озвучила, що ніхто його не змушує спілкуватись з матір`ю і лише він вирішує, чи йти з мамою до неї в гості, чи ні. Така поведінка є неприпустимою та є втручанням у сімейні відносини стягувача.

Станом на час подання скарги продовжується бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Черкаси, що полягає у недотриманні порядку державним виконавцем як здійснення виконавчого провадження, так і не вжитті співмірних заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406.

Просить суд:

1) забезпечити ефективний судовий контроль за виконанням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 № 712/11457/19;

2) визнати цю скаргу ОСОБА_4 обґрунтованою у повному обсязі;

3) застосувати при розгляді скарги практику Європейського суду з прав людини як джерело права, зокрема рішення у справі «К. і Т. проти Франції» від 27 квітня 2000 року за заявою 25704/94, «Вишняков проти України» від 24 жовтня 2018 року за заявою 25612/12, «Швець проти України» від 23 липня 2019 року за заявою 22208/17, «Вихованок проти України» від 07 жовтня 2019 року за заявою 12962/19, «Бондар проти України» від 17 грудня 2019 року за заявою № 7097/18, «Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року за заявами 41596/19, 42767/19;

4) встановити та визнати факт посягання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на об`єкт особистого немайнового права ОСОБА_4 , що забезпечує її природне існування як фізичної особи, зокрема права на сім`ю (стаття 32 Конституції України, стаття 291 Цивільного кодексу України) та факт порушення цього права, у спосіб втручання у її сімейне життя.

5)визнати незаконноюбездіяльність Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ),Першого відділудержавної виконавчоїслужби умісті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у неповідомленні відповідно до статті 453 (Виконання ухвали суду) Цивільного процесуального кодексу України Черкаський апеляційний суд (суд, який ухвалив останнє рішення за скаргою ОСОБА_4 , 19 листопада 2023 року), Соснівський районний суд м.Черкаси (суд, який ухвалив рішення у порядку Цивільного процесуального кодексу України та який уповноважений законом на здійснення судового контролю за виконанням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 року у справі № 712/11457/19) про факт виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024 року у справі № 712/11457/19.

6) визнати незаконною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у невиконанні постанови Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024 року у справі № 712/ 11457/19 та не розробці комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного су дуду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечення реального фізичного контакту матері та малолітньої дитини.

7)визнати виконавчі дії, що проводилися, за місцем проживання боржника ОСОБА_1 06 та 08 квітня 2024 року, головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною з організації примусового виконання рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19, такими, що суперечать вимогам частини 3 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та такими, що були вчинені упереджено та неефективно (частина 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

8) визнати виконавчі дії, що проводилися 13 квітня 2024 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною з організації примусового виконання рішення Соснівського районного суду м . Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19, такими, що суперечать вимогам частини 3 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та такими, що здійснювалися виконавцем не за визначеним раніше місцем примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19, відповідно до документу №31293 від 02 квітня 2024 року.

9) визнати незаконним участь, без створення виконавчої групи у виконавчому провадженні №68129406 під час та у місці проведення виконавчих дій 06, 08 та 13 квітня 2024 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною - інших державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

10) визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, що полягає у не зазначенні до залученого до участі у виконавчих діях спеціаліста у галузі дитячої психології Громадської організації «Центр психології «Сяючий шлях» Мамалиги В.В., питань, на які він, як спеціаліст, повинен надати письмовий висновок (звіт) в результаті участі у виконавчих діях, зокрема 06, 08 та 13 квітня 2024 року.

11) визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, що полягає у не роз`ясненні перед початком виконавчих дій 06, 08 та 13 квітня 2024 току у виконавчому провадженні №68129406, залученим при примусовому виконанні судового рішення особам (залученим для проведення виконавчих дій) в усній формі про їх права та обов`язки, реалізація яких необхідна для ефективного здійснення виконавчого провадження.

12) визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, що полягає у незабезпеченні присутності представника Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час вчинення виконавчих дій 13 квітня 2024 року об 09.00 годині за місцем примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19 у виконавчому провадженні №68129406.

13) визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, що полягає у незабезпеченні фізичної присутності боржника ОСОБА_1 під час вчинення виконавчих дій 08 квітня 2024 року об 13.00 годині та 13 квітня 2024 року об 09.00 годині за місцем примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19 у виконавчому провадженні №68129406.

14) визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, що полягає у допущенні до участі у виконавчих діях осіб, що не є учасниками виконавчого провадження №68129406 та які не були залучені до участі у проведенні виконавчих дій у порядку та спосіб, що визначені законом, а саме 06 квітня 2024 року ОСОБА_9 (матір боржника ОСОБА_1 ), ОСОБА_10 (дід боржника ОСОБА_1 ), працівники поліції, які прибули на виклик боржника ОСОБА_1 під час проведення виконавчих дій; 13 квітня 2024 року ОСОБА_12 (брат боржника ОСОБА_1 ).

15) визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, що полягає у неналежній та несвоєчасній організації примусового виконання рішення Соснівського районного суду м . Черкаси від 16 липня 2021 року у справі№712/11457/19 на день народження малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 13.00 до 18.00 години.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.04.2024 р. скаргу прийнято до розгляду в судовому засіданні. Задоволено клопотання про допит свідка ОСОБА_13 , згідно зст.91 ЦПК Українипопереджено свідкапро кримінальнувідповідальність зазавідомо неправдиве показання чи відмову від давання показів на вимогу суду.

В судове засідання заявниця не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Неявка стягувача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, як передбачено ч.2 ст.451 ЦПК України.

В ході судового розгляду заявниця підтримувала скаргу у повному обсязі та просила її задоволити з підстав, викладених у скарзі. Вказувала, що дитина відмовляється від спілкування з неї під тиском батька і це є перешкодою, яку потрібно усунути. Також мати боржника перешкоджає спілкуванню стягувача з сином. Державний виконавець не вчинила належних дій по усунення вказаних перешкод.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав покази про те, що є представником стягувача у виконавчому провадженні та раніше працював тривалий час в органах державної виконавчої служби на керівних посадах. 06 квітня 2024 року він зі стягувачем прийшли до місця виконання, визначеного державним виконавцем Чорною С.А. відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», але за ч.3 ст.24 рішення суду могло виконуватись не за місцем проживання боржника, зокрема в кабінеті виконавця, в службі у справах дітей, за місцем проживання стягувача, там, де дитина себе почуває краще. Державний виконавець не намагалась проходити по місцю проживання боржника. Боржник вийшов і сказав, що у дитини температура, натякаючи, що виконавчі дії проводити не можливо. Стягувач наполягла, щоб зайти до квартири, де зрозуміла, що у дитини немає температури, тобто боржник намагався перешкодити примусовому виконанню. Потім стягувач почала спілкуватись з дитиною. До місця виконання були залучені спеціаліст психолог ОСОБА_3 , представник служби у справах дітей, при стягувачу та його представнику їм виконавцем не роз`яснювались права та обов`язки, залучені особи спостерігали за виконавчими діями. Психолог знаходився у місці виконання незаконно, йому не поставили питання, не попереджували про відповідальність. Виконавець не організувала примусове виконання. Потім бабуся Гармаш постійно втручалась у виконавчі дії. Клопотання стягувача про визначення місця виконання не за місцем проживання боржника ігноруються. Якби стягувачка 08 квітня 2024 року не подзвонила державному виконавцю ОСОБА_7 , остання би не організувала виконання. Якщо залучаються кілька виконавців, обов`язок керівника створити групу. 13 квітня 2024 року дитину вивели на подвір`я, де було шоу. Дитина відмовляється, оскільки знаходиться під впливом батька та бабусі. 08 та 13 квітня 2024 року свідок особисто не був присутній на виконавчих діях.

Представник управління юстиції Нечипоренко Я.В., державні виконавці ОСОБА_11 , ОСОБА_7 заперечили бездіяльність державного виконавця, яким вживаються заходи для виконання рішення суду. Державний виконавець ОСОБА_11 додатково пояснив, що відмова неповнолітнього сина їхати до стягувачки була підставою для відкладення виконавчих дій, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.05.2024р. даній справі № 712/11457/19. Оскільки виконавчі дії не відкладались, тому в цій частині погодився, що виконавчі дії у вказані у скарги періоди проводились не у повній відповідності до вимог закону «Про виконавче провадження».

Боржник в судовому засіданні покладався у вирішенні скарги на розсуд суду.

Спеціаліст у галузі дитячої психології ОСОБА_3 пояснив, що обстановка при проведенні виконавчих дій ним охарактеризована як психотравмуюча для дитини, оскільки значущі для нього люди конфліктували та спілкувались на підвищених тонах у присутності дитини. Також вважав вимогу стягувачки примусити дитину хотіти з нею спілкуватись нівелюванням факту особистості дитини.

По сутіскарги в частинівимог щодоучасті спеціалістазазначав, щоаналіз практичного досвіду застосування спеціальних психологічних знань у експертній практиці показав, що ситуації, які розглядаються у справах щодо виховання та визначення місця проживання дитини, є висококонфліктними, а отже найбільш руйнівними для дитини. Наприклад, ситуація розлучення в сім`ї у переважній більшості випадків супроводжується конфліктними взаємовідносинами батьків, які, як правило, використовують дитину в якості зброї у власній боротьбі один проти одного. Наведене обумовлено переносом невирішених внутрішньо особистісних проблем дорослого (одного з батьків) або деструктивних взаємовідносин в сім`ї між дорослими (батьками) в сферу дитячо-батьківських стосунків. Характерним для таких обставин є неспроможність дорослих відійти від власних проблемних взаємин (власного емоційного незадоволення, агресії тощо) і сфокусуватися на потребах дитини, а також нездатність захистити дитину від участі (пасивної або активної) в конфліктах, які виникають між дорослими. У випадках розірвання шлюбу та вирішення батьками питання щодо їх участі у вихованні дитини та визначення місця проживання останньої спір між дорослими стає новою формою їх взаємовідносин, що супроводжується високим рівнем недовіри один до одного. В усіх випадках (проаналізованих висновках експерта) спостерігається високий рівень вербальної (іноді й фізичної) агресії одного / обох батьків по відношенню до другої сторони спору. Наведене призводить до виникнення труднощів у комунікації як між дорослими, так і з дитиною при їх спільних зустрічах. Ще одним чинником, наслідки якого є руйнівними для взаємин між дорослими, що впливає й на психологічне самопочуття дитини, є тривалий розгляд судових справ. Аналіз наглядових проваджень на прикладі розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини показує, що обставина участі батьків у судовій тяжбі суттєво заважає процесу їх адаптації до ситуації розлучення, оскільки за порадою законних представників, адвокатів, в тому числі й родичів, друзів тощо сторони у якості стратегії вирішення виниклої проблеми обирають паплюження імені свого опонента. Досягається подібна стратегія за допомогою збирання кожним із подружжя доказів їх «правильної» моделі виховної поведінки та «недопустимої» поведінки опонента по відношенню до дитини (зберігаються квитки на дитячі заходи, квитанції щодо купівлі іграшок, їжі, дитячих товарів, ліків тощо; ведеться відео- і аудіозйомка зустрічей та спілкування дитини з кожним із батьків, в ході якої батьки часто самі провокують конфліктні ситуації); виривання з контексту сімейного життя обставин, що висвітлюють одного з подружжя у негативному світлі: побиття, вживання алкогольних напоїв, сварки й будь-які інші, навіть найменші похибки опонента. При цьому нерідкими є випадки спростування подібних обставин за допомогою аналізу додаткових матеріалів (показів свідків, характеристик, довідок та відповідей офіційних органів тощо). З часом вказані обставини не лише стирають з пам`яті бувшого подружжя позитивні моменти сімейного життя, а й формують нову історію батьківства та з`явлення на світ самої дитини, ламаючи порою позитивне уявлення дитини про кожного з батьків та власну цінність як для кожного з них окремо, так для родини у цілому. У такому змаганні між дорослими дитина зазвичай вимушено виступає у нещадних для її психологічного благополуччя ролях свідка, пасивного (частіше активного) учасника, «захисника» однієї зі сторін, «судді» тощо. У більшості випадків залежне від природи становище дитини від того з батьків, з ким вона лишається проживати, призводить до її відмови зустрічатися з тим із батьків, з ким дитина проживає окремо. Зазвичай таке небажання спочатку носить вимушений характер (нав`язаний дорослим), особливо якщо дитина відноситься до дошкільного чи раннього шкільного віку. Проте з часом, з дорослішанням дитини (особливо, якщо ситуація розірвання шлюбу припала на період молодшого дитячого чи дошкільного або молодшого шкільного віку) таке її бажання уникнути спілкування з другим із батьків укорінюється у її свідомості настільки, що сприймається нею як власне. Загальні норми цивільного судочинства в межах визначення прав фізичної особи (зокрема, ст.ст. 63, 67, 69, 281, 283, 289, 291, 292, 294 ЦК України) передбачають володіння дитиною аналогічними правами, що спрямовані на забезпечення її природного існування: право на життя, сім`ю або опіку чи піклування, на ім`я, охорону здоров`я та особисту недоторканість тощо. Сімейний кодекс України також формулює права дитини (на забезпечення умов всебічного розвитку, освіту, безпечне дитинство в дусі поваги до людської гідності, на безперешкодне спілкування з обома батьками, на висловлювання власної думки щодо місця та умов проживання - ч.ч. 6, 7 ст. 150, ст. 153, ч.ч. 2, 3 ст. 160, ст. ст. 171, 218,247), установлює осіб та органи, на яких покладено обов`язок дотримання вказаних норм (батьки, опікун/піклувальник, патронатний вихователь - ст.ст. 150, 249,255), містить вказівки на врегулювання правовідносин між дитиною та особами, що беруть участь у її вихованні та піклуванні про неї (ст.ст. 159, 161, 164, 171, 218, 263). Під час круглого столу «Застосування та реалізація дієвих способів захисту щодо забезпечення доступу до дитини, її повернення або відібрання» суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Євген Синельников зауважив, що коли суд ухвалив рішення про безпосередній фізичний контакт одного з батьків із дитиною, виконавець не уповноважений за власного ініціативою змінювати порядок виконання судового рішення у випадку переміщення дитини за межі України, для цього необхідно звернутися до суду, який ухвалив рішення, з метою зміни порядку і способу виконання судового рішення.

Проблематика сімейних правовідносин, необхідність вирішення сімейних спорів із застосуванням медіації (де конфлікт є медіабельним); із запровадженням примирних процедур, міждисциплінарної співпраці, шляхом досягнення компромісу. В європейських країнах значна частина подібних спорів вирішується мирним шляхом, коли сторони укладають мирову угоду щодо порядку виконання батьківських прав і обов`язків. Суддя зауважив, що КЦС ВС в ухвалах у справах, що стосуються інтересів дітей, зазначає, що сторони мають право примиритися на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі з використанням медіації.

Послуги спеціаліста в галузі дитячої психології під час проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 68129406 від 12.01.2022 мають здійснюватися із забезпеченням пріоритету інтересів дитини без застосування психологічного тиску, але зі створенням умов для налагодження стосунків з матір`ю задля збереження психологічного здоров`я дитини та довірливого спілкування у справі.

Також вказав, що як психолог та спеціаліст в галузі дитячої психології, залучений до виконавчих дій, усвідомлюючи свою відповідальність, в тому числі і кримінальну відповідальність, вивчає ситуацію, яка є складною та висококонфліктною для надання зауважень та пропозицій для запровадження примирних процедур, міждисциплінарної співпраці, шляхом досягнення компромісу.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши думку учасників процесу, допитавши свідка, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VIIЦивільного процесуальногокодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст.1ЗУ «Провиконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст.449ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

В силу вимог ст.451ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч.2 ст.14Закону України«Про виконавчепровадження» для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону "Про виконавче провадження"виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст.20Закону України«Про виконавчепровадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Згідно з ст.32 Закону України«Про виконавчепровадження» за наявності обставин,що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст.64-1 Закону України«Про виконавчіпровадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку,визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті75цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті71цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенція прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст.8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя,до свого житла і кореспонденції. 2.Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків,коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до ч.4 ст.10ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsbyv. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40).

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNERv. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «К. і Т. проти Франції» від 27 квітня 2000 року за заявою 25704/94 між інтересами та інтересами батька (матері) у возз`єднанні з дитиною має бути забезпечено справедливу рівновагу. Вирішуючи це питання, особлива увага має приділятись урахуванню основних інтересів дитини, які можуть мати переважне значення над інтересами батька (матері). Зокрема, батько (мати) не має права за статтею 8 Конвенції домагатися вжиття таких заходів, які можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

Згідно з рішенням ЄСПЛ «Вишняков проти України» від 24 жовтня 2018 року за заявою 25612/12 право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади. Додатково можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній «повазі» до сімейного життя. В обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства, у тому числі між іншими зацікавленими третіми особами та з урахуванням свободи розсуду держави. Суд уже неодноразово встановлював, що у пов`язаних з питаннями опіки справах інтереси дітей мають надзвичайне значення. Найкращим інтересам дитини має приділятись першочергова увага і вони, у залежності від свого характеру та серйозності, можуть перевищувати інтереси батьків. У справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування стаття 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів.

Відповідно до рішення ЄСПЛ «Швець проти України» від 23липня 2019року за заявою 22208/17визнаючи необхідність встановлення графіка побачень, суди не наклали на особу жодного офіційного зобов`язання у цьому контексті, зокрема, суди не зобов`язали особу дотримуватися графіка побачень. Проте у подальшому ця формальність перешкоджала будь-якому втручанню державних виконавців. Тому заявник був змушений ініціювати додаткове провадження, в якому суди безпосередньо зобов`язали особу передавати дитину заявнику у відповідні дні.

Згідно з рішенням «Вихованок проти України» від 07 жовтня 2019 року за заявою 12962/1929 право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Загальні принципи стосовно позитивних зобов`язань держави щодо захисту стосунків між батьками та їхніми дітьми наведені в рішенні у справі «Вишняков проти України» (Vyshnyakovv.Ukraine),заява №25612/12,пункти 35-37,від 24липня 2018 року, з подальшими посиланнями. Беручи до уваги, що позитивне зобов`язання у цій сфері полягає не в досягненні результату, а у вжитті заходів (див. згадане рішення у справі «Вишняков проти України» (Vyshnyakovv. Ukraine), пункт 36), Суд має визначити, чи вжили національні органи влади достатні заходи для виконання рішення суду від 20 лютого 2013 року про встановлення домовленостей про побачення з дитиною. Суд зазначає, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторює, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.

Відповідно до рішення ЄСПЛ «Бондар проти України» від 17 грудня 2018 року за заявою № 7097/1832. Суд зазначає, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Ніщо не свідчить про те, що у ході виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали застосування механізмів контролю за добровільним виконанням рішення. До того ж, залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. Суд зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у певних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів.

Згідно з рішенням ЄСПЛ Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року за заявами 41596/19, 42767/19 Суд посилається на загальні принципи щодо позитивного зобов`язання держави стосовно права батьків на спілкування. Державні виконавці мали забезпечити виконання цих судових рішень. Однак Суд сумнівається,що національні органи влади вжили всіх належних заходів для забезпечення поваги до сімейного життя заявників. По-перше, навіть незважаючи на встановлення судами графіка побачень батька з дитиною, виконання цього рішення зупинялося на значні періоди часу у зв`язку з подальшими судовими рішеннями .По-друге, ніщо не свідчить про те, що протягом періодів, коли тривало виконавче провадження, органи державної влади коли-небудь розглядали питання застосування механізмів контролю за добровільним виконанням рішення. Крім того, залишається незрозумілим, наскільки до цього процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. По-третє, стосовно поведінки державних виконавців вбачається, що вони неодноразово приїжджали на побачення лише з метою документування небажання дитини спілкуватися зі своїм батьком, бабою та дідом по батьківській лінії. Національний суд розкритикував обмежений обсяг втручання державних виконавців як неналежний (див. пункти 33 та 34). Суд повторює, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку. Однак у цій справі, коли органи державної влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини спілкуватися з членами своєї сім`ї, вони не забезпечили надання дитині належної професійної цільової підтримки; така підтримка була надзвичайно важливою для неї, аби звикнути до думки про регулярні побачення з батьком, бабою та дідом, а також забезпечити розуміння В., що згідно з обґрунтуванням судових рішень, які підлягали виконанню, це відповідало найкращим інтересам дитини (див. пункт 8). За конкретних обставин цієї справи така допомога становила частину необхідних заходів, вжиття яких органами державної влади розумно вимагалося для дотримання ними позитивних зобов`язань, передбачених статтею 8 Конвенції.

В судовому засіданні встановлено, що 07 вересня 2018 року рішенням служби у справах дітей ЧМР № 573 встановлено матері, ОСОБА_14 спосіб участі у виконанні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 суботи до 19-00 неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 до 18-00; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/11457/19 зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_1 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_6 »

12 січня 2022 року постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 712/11457/19 від 09.12.2021 року.

Хід вказаного виконавчого провадження неодноразово був предметом судового контролю за скаргами стягувачки про оскарження дій, рішень та бездіяльності державного виконавця та посадових осіб інших органів примусового виконання.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2022 р., залишеною без зміни постановою Черкаського апеляційного суду від 13.09.2022р., скаргу заявниці було задоволено в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця у розгляді заяви стягувачки від 21 лютого 2022 року про залучення до виконавчих дій представника органу опіки і піклування та спеціаліста у галузі дитячої психології. Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 68129406 від 02.05.2022 р. та зобов`язано державного виконавця здійснити розгляд заяви стягувачки про залучення до виконавчих дій представника органу опіки і піклування та спеціаліста у галузі дитячої психології.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.06.2023 р., залишеною без зміни постановою Черкаського апеляційного суду від 30.08.2023 р., задоволена скарга стягувача про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2023 року № 68129406. Судом встановлено, що після відновлення виконавчого провадження державним виконавцем не було залучено до виконавчих дій у виконавчому провадженні № 68129406 спеціаліста у галузі дитячої психології. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

18 липня 2023 року Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постановою державного виконавця фактично прийняв виконавче провадження № 68129406 до примусового виконання.

20.07.2023 Першим ВДВС ЦМУЮ (м.Київ) отримано заяву ОСОБА_4 від 14.07.2023 про те, що з 01.08.2023 по 30.09.2023 за сімейними обставинами стягувач буде перебувати у м. Києві, що унеможливлює її участь у проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні та відповідно просить не вживати заходів виконання рішення у ВП № 68129406, 05 та 06 серпня 2023, 19 та 20 серпня 2023, 02 та 03 вересня 2023, 16 та 17 вересня 2023.

28 липня 2022 року державним виконавцем прийнято вимогу № 36058, відповідно до якої представника Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Черкаській області зобов`язано повідомити про можливість залучення Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України як спеціаліста з кваліфікацією судового експерта, який має спеціальні знання у галузі дитячої психології.

30 серпня 2023 року державним виконавцем прийнято постанову про залучення представників Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення виконавчих дій.

15 вересня 2023 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання боржником виконавчого листа № 712/11457/19 від 09 грудня 2021, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси, у розмірі 3 400,00 грн.

04.10.2023 державним виконавцем прийнято постанову про залучення представників Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення виконавчих дій 07.10.2023.

07.10.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та складено відповідний акт. В даному Акті зазначено, що при виході за вказаною адресою, державного виконавця запросили до квартири, стягувач з представником залишилися в холі. ОСОБА_1 покликав сина ОСОБА_15 . На прохання виконавця і його батька вийти і для початку поспілкуватися з мамою, дитина відповіла, що не хоче ні говорити, ні бачити її ніколи, що йому добре дома з батьком і бабусею.

16.10.2023 державним виконавцем прийнято постанову про залучення представників Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення виконавчих дій 21.10.2023.

21.10.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та складено відповідний акт. В Акті, зокрема, зазначено, що о 09.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , з`явилися всі учасники (сторони) ВП, а також представник Служби у справах дітей. Зустріч стягувача ОСОБА_4 з сином відбулася в кабінеті в присутності батька ОСОБА_1 . На прохання матері залишитися на одинці з дитиною, всі покинули кабінет. Сам хлопчик, ОСОБА_16 спочатку насторожливо поводився та спілкування з матір`ю на протязі півтори години дали позитивний результат, проте дитина відмовилася поїхати до мами, а також відмовився поїхати з нею погуляти за межами кабінету ДВС. Заперечень зі сторони боржника на продовження спілкування ОСОБА_4 з сином не було.

26 жовтня 2022 року державним виконавцем до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею 382КК України боржником. Листом від 22 грудня 2022 року № 16962/46-22 Черкаським районним управлінням поліції ГУНП в Черкаській області повідомлено про те, що 01 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12021250310002578 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 382 КК України.

04.11.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та складено відповідний акт. В даному Акті зазначено, що на призначену виконавцем дату та час за вказаною адресою з`явилися боржник ОСОБА_1 з сином ОСОБА_6 та стягувач ОСОБА_4 зі своєю донькою та представником. Спілкування матері проходило в кабінеті в присутності усіх осіб. Спочатку дитина ОСОБА_16 неохоче спілкувався з матір`ю, проте на вмовляння усіх присутніх погодився приміряти і прийняти подарунок від мами (куртку), а потім разом з мамою і батьком погодився поїхати до магазину купити взуття. Сторони з дітьми покинули кабінет виконавця о 09.20 год. Акт складено вже без їх присутності.

21.11.2023р. стягувач звернулась до суду зі скаргою, предметом якої було оспорювання бездіяльності державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406 за період у часі з 09.00 години 18 листопада 2023 року до 19 години 19 листопада 2023 року, також предметом скарги була вимога зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої дитини.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024р. визнано бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406. Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року Постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року змінено з урахуванням мотивів, викладених в цій постанові Верховного Суду. Абзац третій резолютивної частини постанови Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року після слів «Визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406» доповнити словами «за період з 09:00 год 18 листопада 2023 року до 19:00 год 19 листопада 2023 року». В іншій частині постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року залишено без змін. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про обґрунтованість вимог скарги стягувача в частині зобов`язання Центрального МУ МЮ (м. Київ) вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 про контакт дитини з матір`ю, оскільки такі дії сприятимуть відновленню порушених прав стягувача. Захист прав дитини гарантовано статтями 3, 12, 16 Конвенції ООН Про права дитини 1989 року. Отже, будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Крім того, доводи касаційної скарги першого ВДВС у місті Черкаси про те, що 18 листопада 2023 року дитина за власним бажанням відмовилася йти до матері, тому відсутні підстави вважати, що виконання рішення суду було ускладнено боржником, не заслуговують на увагу, оскільки в даній ситуації державний виконавець повинен був вжити заходів, передбачених пунктом 7 розділу ІХ Інструкції № 512/5 та статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою від 11.03.2024 р. державним виконавцем залучено до виконавчих дій спеціаліста в галузі дитячої психології Громадської організації «Центр психології «Сяючий шлях» та представників служби у справах дітей для забезпечення пріоритету прав дитини, створення умов для налагодження стосунків з матір`ю без застосування психологічного тиску задля збереження психологічного здоров`я дитини та довірливого спілкування.

Постановою державного виконавця від 15 березня 2024 року відкладено виконавчі дії до 29.03.2024 р. на підставі заяви боржника про хворобу дитини та консультативного висновку педіатра від 12.03.2024 р.

Відповідно до акту від 06.04.2024 р. виконавчі дії проводились за участю стягувача, представника стягувача, представника служби у справах дітей, спеціаліста в галузі дитячої психології, боржник. Встановлено, що о 09-00 год. виконавець, стягувач, представники стягувача, представник Служби у справах дітей та спеціаліст у галузі дитячої психології були запрошені на прохання виконавця до квартири, оскільки дитина на той час погано себе почувала, боліла голова. Всі пройшли до кімнати, ОСОБА_16 лежав у ліжку. Стягувач (мама дитини) підсіла до дитини і почала розмову, вона на її прохання обіймалися проте на прохання і пропозиції мами піти з нею до сестри, до іншої бабусі, парк, зоопарк, на вулицю, до магазину, хлопчик постійно казав їй не хочу. На пропозицію батька (боржника) піти з мамою і на його прохання вдягнутися і вийти з мамою, дитина все одно відмовлялася і казала їй не хочу. Проте спілкування матері і дитини проходило дружньо. Бабуся дитини, матір боржника, яка проживає також разом з дитиною, також запропонувала дитині вдягнутися і піти з мамою, на що дитина також казала ні. Потім представник стягувача, стягувач, бабуся дитини почали особисті образи, дитина відповідно заховалася спочатку за диван, потім закрилася в туалеті, мати намагалася зайти в туалет без згоди дитини, боржник батько дитини заперечив і не впустив її. Потім і боржник і стягувач викликали поліцію. Виконавець в цей час в акті фіксував події виконання. Представник служби у справах дітей та спеціаліст у галузі дитячої психології на питання виконавця чи в даний момент є тиск на дитину, підтвердили це. Відповідно виконавець складала акт про всі події, які відбувалися під час виконання, все фіксувалося на відео мобільним телефоном. Приїхала поліція на виклик, провела дії відповідно до своїх повноважень. Представник стягувача виявив бажання подати заяву на державного виконавця, що виконавець перешкоджає виконанню рішення суду, це сказали поліцейські. Стягувача продовжила просити дитину вийти з туалету. ОСОБА_17 вийшов з ним вона намагалась продовжити спілкування, просити піти з нею, проте ОСОБА_17 продовжував говорити ні, не хочу. Стягувач продовжувала просити дитину піти з нею. ОСОБА_18 знову попросив піти з мамою сина проте ОСОБА_17 знову сказав, що не хоче. Поліція також звернули увагу представнику стягувача щоб він не натискав на дитину юридичними термінами і не вимагав від дитини причину чому він не хоче іти з мамою. Стягувач почала обіймати сина проте дитина підійшов до батька, пригорнувся до нього і далі почав говорити, що нікуди не піде. Дитина на питання мами сказав, що боїться її. До акту державного виконавця є зауваження, які внесені під диктовку: «під час спілкування дитини з матір`ю після прибуття поліції ОСОБА_19 повідомив матері, що він боїться. Дитина на думку матері була за крок щоб погодитися, про те обставини, які відбулися навколо, дитина злякалася.» Психолог сказав, що дана ситуація для дитини є психотравмуючою і не сприяла психічному здоров`ю дитини.

Відповідно до акту від 08.04.2024 р. виконавчі дії проводились за участю стягувача, психолога, представника у справах дітей. О 13-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 на стукіт в двері державному виконавцю ніхто не відчинив. Стягувач намагалася по телефону додзвонитися до боржника та матері боржника, ніхто не відповідав. Зі слів консьєржа ОСОБА_20 вся сім`я ОСОБА_21 десь поїхали разом з ОСОБА_19 близько 9-ї години.

Постановою державного виконавця від 29.04.2024р. на боржника накладено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в сумі 850 грн. За адміністративне правопорушення, яке полягало у невиконання законної вимог про надання пояснення щодо причин невиконання 08.04.204р. рішення суду у справі № 712/11457/19.

Відповідно до акту від 13.04.2024 р. виконавчі дії проводились за участю стягувача, психолога, державного виконавця. Встановлено, що під час проведення виконавчих дій раніше відкладених на підставі постанови ДВС від 15.03.2024 року в присутності спеціаліста у галузі дитячої психології, якому до початку проведення виконавчих дій державним виконавцем роз`яснено його права та обов`язки. О 09-00 год. до під`їзду будинку АДРЕСА_3 брат боржника, який представився ОСОБА_22 , вивів ОСОБА_15 , а сам віддалився з поля зору усіх присутніх. Стягувача разом зі своєю донькою ОСОБА_23 підійшли до ОСОБА_19 , привітали його із минулим днем народження, подарували йому скейт, проте хлопець відмовився його брати. На спробу матері підійти до сина, той відмовлявся і тримався постійно на відстані. Прохання стягувачки та державного виконавця підійти ближче і присісти біля мами та сестри на лавочці, хлопець ігнорував, продовжував триматися на відстані. Державиконавцем було запропоновано ОСОБА_4 проявити ініціативу і самій підійти до сина, проте стягувача цього не робила. Розмова між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 продовжувалася близько півгодини. Весь цей час виконавці та спеціаліст у галузі дитячої психології спостерігали на відстані. Психолог в свою чергу підходив до дитини і надавав поради. В якийсь момент ОСОБА_19 спрямував до входу у під`їзд будинку, пояснюючи, що хоче вже додому. ОСОБА_4 в свою чергу не впускала сина до під`їзду. Чергова по будинку зробила зауваження стягувачці, щоб та впустила хлопця. ОСОБА_21 одразу почала висловлювати своє незадоволення виконавцю, що при проведенні виконавчих дій присутні незалученні до цих дій учасники, які перешкоджають виконанню. В цей час ОСОБА_19 пробіг повз матері до під`їзду і більше не виходив. Стягувачка після всіх висловлювань про подання чергової скарги на дії виконавця залишила біля вхідних дверей до під`їзду будинку скейт, який був подарунком для сина, якого ОСОБА_19 так і не взяв та разом з донькою покинула місце проведення виконавчих дій, не дочекавшись складання державним виконавцем акту. Щодо спостережень психолога Дитина вела себе спокійно, врівноважено, орієнтувалась в часі та просторі. З матір`ю контактував ОСОБА_19 не активно, ініціативи не проявляв. Були спроби контакту з сестрою. Дана ситуація є для дитини психотравмуючою і не сприяє психічному здоров`ю. Будь-якого стороннього впливу на дитину не було. Під час проведення виконавчих дій проводилася відео фіксація подій на мобільний телефон. Боржник був відсутній.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про наявність часткового задоволення скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Постанова від 06.02.2014р. отримана Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» в день її винесення, однак в ході судового розгляду суду не надано підтвердження виконання управлінням вимог статті 453 ЦПК України щодо повідомлення суд, який постановив судове рішення у справі № 712/11457/19 про виконання постанови у десятиденний строк з дня її одержання.

Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, визначено, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Основними завданнями Міністерства юстиції України є: забезпечення формування та реалізація державної правової політики; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Обов`язки Центрального МУ МЮ (м. Київ) визначенні Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України затвердженим наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497.

Згідно з підпунктами 4.14 та 4.15 пункту 4 цього Положення міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань: організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України; контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснення примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління.

Оскільки зобов`язанняЦентрального МУМЮ (м.Київ) організуватирозробку комплексноїстратегії,необхідної длязабезпечення примусовоговиконання рішенняСоснівського районногосуду м.Черкаси від16.07.2021у справі№ 712/11457/19Постановою Черкаськогоапеляційного судувід 06.02.2024р.здійснено при задоволенніскарги стягувачкив порядкуст.447ЦПК Україниз метоюзабезпечення відновленняпорушених правстягувача увиконравчому провадженняз примусовоговиконання судвоогорішення,наявні підставидля висновкупро те,Центральне МУМЮ (м.Київ) успірних правовідносинах виконуєфункцію органу державноївиконавчої служби пореальному виконаннюсудового рішення,що єневід`ємноючастиною правана справедливий суд.

Враховуючи викладене, скарга щодо оскарження бездіяльності Центрального МУ МЮ (м. Київ) підлягає до задоволення в частині визнання незаконною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у повідомленні суд про виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024 року у справі № 712/11457/19 відповідно до ст.453 ЦПК України. В іншій частині скарга щодо оскарження бездіяльності Центрального МУ МЮ (м. Київ) не підлягає до задоволення за необґрунтованістю, оскільки в судовому засіданні з пояснень представника управління підтвердежно вжиття заходів для розробки комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19.

Вирішуючи вимоги скарги щодо визнання бездіяльності державного виконавця, суд доходить таких висновків.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Чорною С.А. для цілей примусового виконання судового рішення були вжиті доречні заходи для організації виконавчих дій у вказані у скарзі періоди 6, 8 та 13 квітня 2024 року за місцем проживання боржника по АДРЕСА_4 , за участю сторін виконавчого провадження, дитини, з залученням постановою державного виконавця для участі у виконавчих діях представника органу опіки і піклування, спеціаліста у галузі дитячої психології. Перед початком виконавчих дій залученим особам державним виконавцем були роз`яснені права та обов`язки.

Вимоги стягувача про визнання бездіяльності державного виконавця, яка полягає у не зазначенні до залученого спеціаліста питань для надання письмового висновку (звіту) в результаті участі у виконавчих діях не підлягають до задоволення, оскільки ефективним способом захисту прав в даному випадку є оскарження постанови про залучення спеціаліста, що не є предметом даної скарги.

Заявником не обґрунтовано, в чому конкретно полягає неправомірність визначення державним виконавцем місця виконання за місцем проживання боржника. Визначення місця проведення виконавчих дій за місцем проживання боржника передбачено ч. 1 ст.24 Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. (ч.3 ст.24 Законом України «Про виконавче провадження»).

06 та 08 квітня 2024 року виконавчі дії проводились за місцем проживання боржника по АДРЕСА_1 . 13 квітня 2024 року виконавчі дії проводились по суті також за тією ж адресою місця проживання боржника, а саме на подвір`ї будинку по АДРЕСА_3 , в якому проживає боржник.

Покази свідка про ігнорування клопотань стягувача про визначення іншого місця виконання, ніж місце проживання боржника суд вважає такими, що не обґрунтовують скаргу, оскільки заявником не доведено факт бездіяльності державного виконавця у вирішенні конкретних клопотань стягувача про визначення місця виконання рішення.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 8 квітня 2024 року боржник з дитиною були відсутні за місцем проживання та у зв`язку з невиконанням вимоги державного виконавця надати пояснення невиконання рішення суду боржник був притягнутий до адміністративної відповідальності.

6 та 13 квітня 2024 року спілкування дитини з матір`ю не відбулось в зв`язку з відмовою дитини.

Заявником не обґрунтовано, в чому полягає порушення чинного законодавства чи прав стягувача внаслідок присутності за місцем виконання, окрім державного виконавця Чорної С.А., інших посадових осіб відділу ДВС. Як пояснила державний виконавець в судовому засіданні, метою їх присутності було сприяння державному виконавцю ОСОБА_7 у фіксуванні ходу виконавчих дій технічними засобами за відповідною ініціативою стягувача, при цьому об`єктивно одночасно фіксувати хід виконавчих дій і у протоколі, і технічними засобами одна особа не має можливості.

В ході судового розгляду не знайшли підтвердження доводи скарги про не забезпечення державним виконавцем участі представника органу опіки і піклування у виконавчих діях 08 квітня 2024 року. Оскільки державним виконавцем завчасно доведені до учасників вимоги про їх участь у виконавчих діях, неявка їх на місцем виконання у визначених державним виконавцем час відбулась з причин, що не залежали від останнього.

Стосовно вимог скарги про визнання бездіяльності державного виконавця в зв`язку з присутністю за місцем виконання 06 квітня 2024 року ОСОБА_9 , ОСОБА_24 , які перебувають у родинних стосунках з боржником, а також працівників поліції, які прибули за зверненням боржника до правоохоронних органів, суд зауважує, що при виконавчих діях державний виконавець уповноважений та зобов`язаний контролювати виконання судового рішення виключно особою, яку зазначено боржником у виконавчому документі.

Доводи стягувачки щодо створення їй перешкод у спілкуванні з дитиною особами, які не вказані у виконавчому документі боржниками, не обґрунтовують порушення процедури виконання судового рішення у справі № 712/11457/19, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути заявниці перешкоди у спілкування з дитиною. Оскільки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не брали участь в розгляді справи № 7121/11457/19, суд не вправі вирішувати питання про їх права та обов`язки при розгляді даної скарги з приводу виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження у справі № 7142/11457/19.

Крім того, у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/11457/19 відсутні висновки суду про створення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_4 шляхом психологічного впливу чи тиску на дитину. Отже, вказані перешкоди не були встановлені рішенням суду у справі № 712/11457/19, що набрало законної сили і твердження стягувачки про перебування дитини під впливом батька свідчить про виникнення між сторонами нового цивільного-правого спору.

Вирішуючи вимоги про встановлення, визнання факту втручання посадовими особами державної виконавчої служби у сімейні життя заявниці та порушення її права на сім`ю, суд доходить таких висновків.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2019 року зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_25 з малолітнім сином ОСОБА_6 »

Зазначеним рішенням служби у справах дітей ЧМР № 573 від 07 вересня 2018 року встановлено матері, ОСОБА_4 , спосіб участі у виконанні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 суботи до 19-00 неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 до 18-00; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Заявниця наполягала, що належним виконання вказаного рішення для захисту її прав, гарантованих статтями 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є фізична передача їй боржником дитини незалежно від її згоди для тривалого спілкування у вищевказані години.

Разом з тим, рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року не передбачено безумовної передачі дитини від батька до матері у встановлені вказаним рішенням години, натомість передбачено спосіб участі у виконанні та спілкуванні дитини з урахування обставин, які можуть виникнути. Такими обставинами, які на переконання суду беззаперечно мають бути враховані, є думка малолітньої дитини, її стан здоров`я.

Стаття 6Конвенції про контактз дітьми(ратифікована20.09.2006р.)визначає,що дитина,яка відповіднодо внутрішнього законодавства вважається достатньо свідомою, за винятком, коли це явно суперечить її найвищим інтересам, має право одержувати всю суттєву інформацію, отримувати консультації, висловлювати свою думку. Такій думці та переконливим бажанням і почуттям дитини повинно надаватись належне значення.

Суд погоджується з доводами заявниці, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції, проте як і в будь-якому спорі, який стосується дитини, її інтереси повинні мати першочергове значення. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Отже, між інтересами дитини в подальшому перебуванні у звичному середовищі та інтересами матері у возз`єднанні з дитиною має бути забезпечено справедливу рівновагу та заявниця як мати не має права за статтею 8 Конвенції домагатися вжиття таких заходів, які можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Вказаний висновок узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, в тому числі у вказаних у скарзі рішеннях, щодо застосування яких наполягала заявниця.

За вказаних обставин для цілей налагодження довірливих стосунків та забезпечення тривалого контакту заявниці з малолітнім сином доречним та співмірним є проведення державним виконавцем виконавчих дій за участю служби у справах дітей та спеціаліста в галузі дитячої психології, що забезпечується державним виконавцем.

Разом з тим, вимоги заявниці про необхідність за будь-яких умов передачі їй дитини без її згоди для тривалого спілкування не будуть пропорційними меті збереження сімейних зв`язків. Більше того, примусова зміна звичного для дитини місця перебування на тривалий період з 09-00 суботи до 19-00 неділі може вплинути на психологічне здоров`я дитини, що ніяк не може відповідати найкращим інтересам дитини, до яких повинен прагнути суд.

Суд також враховує, що обстановка під час виконавчих дій 06 квітня та 13 квітня 2024 року спеціалістом в галузі дитячої психології обґрунтовано охарактеризована як прихотравмуюча для дитини, оскільки даними актів державного виконавця та наданими заявницею відеозаписами виконавчих дій підтверджено, що у присутності дитини батьки конфліктували між собою та спілкувались на підвищених тонах.

На переконання суду, конфлікти між батьками дитини у її присутності не можуть сприяти налагодженню стосунків стягувачки з малолітнім сином, при яких не буде поставати питання відмови неповнолітньої дитини від тривалого спілкування з матір`ю.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.05.2024р. даній справі № 712/11457/19 відмова неповнолітнього сина їхати до стягувачки була підставою для відкладення виконавчих дій відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», проте при відмові дитини 06 та 13 квітня 2024 року спілкуватись зі стягувачем державним виконавцем не були відкладені виконавчі дії, тому скарга підлягає до задоволення в частині визнати дій державного виконавця щодо не відкладення виконавчих дій 06 та 13 квітня 2024 року в зв`язку з відмовою неповнолітньої дитини їхати до стягувачки такими, що вчинені частково не у спосіб, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав часткового задоволення скарги.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_4 задоволити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) уповідомленні судпро виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 06.02.2024 року у справі № 712/11457/19 відповідно до ст.453 ЦПК України.

Визнати дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) при примусовому виконанні 06 квітня 2024 року та 13 квітня 2024 року виконавчого листа Соснівського районного суду м.Черкаси № 712/11457/19, виданого 09.12.2021р. про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року "Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_6 такими, що вчинені частково не у спосіб, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

В іншій частині відмовити у скарзі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію стосовно справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст ухвали складено 05 червня 2024 року


Суд	Соснівський районний суд м.Черкас
Дата ухвалення рішення	05.06.2024
Оприлюднено	07.06.2024
Номер документу	119526375
Судочинство	Цивільне
Категорія	Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Василенко Л. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 05.06.2024 по справі 712/11457/19СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Судовий реєстр по справі —712/11457/19

Ухвала
від 05.06.2024 по справі 712/11457/19
СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС