Рішення

від 04.06.2024 по справі 707/2954/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2954/23

2/707/53/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2024 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Морозова В.В.

за участю

секретаря судових засідань Швидкої І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

(у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу у частині призупинення дії трудового договору та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

27.09.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 квітня 2012 року, між нею та АТ «Укрзалізниця» укладений трудовий договір, яким її переведено з посадипровідника пасажирського вагону Шевченківської вагонної дільниці Одеської залізниці з наказом Укрзалізниці від 23 березня 2012 року № 230/ос на посаду начальника Інспекції з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах Укрзалізниці.

Згідно наказу Укрзалізниці від 22 липня 2020 року № 1349/ос її булопереведено на постійну посаду начальника відділу протидії порушень у сфері перевезень АТ "Укрзалізниця".

Позивач вказує, що з моменту початку повномасштабної агресії 24 лютого 2022 року, адміністрацією їм було рекомендовано виїхати з м. Києва, а далі їм обіцяли повідомити про зміни в організації робочого процесу. Вона змушена була виїхати за межі України в якості біженки.

01 квітня 2022 року згідно наказу АТ "Українська залізниця" № 389/ос було зупинено дію її трудового договору на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, на підставі ст. 13 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Копію вищевказаного наказу вона особисто не отримувала, зі змістом не ознайомлювалась, а про його наявність була повідомлена у телефонному режимі, коли до неї зателефонувало керівництво та сказали, щоб вони (тобто працівники) виїжджали за кордон, де деякий час вона і перебувала.

Про те, що і справді її не ознайомлювали з вищевказаним додатком свідчить копія витягу з додатку до наказу АТ "Укрзалізниці" про призупинення дії трудового контракту, в примітках її підпис про ознайомлення не значиться, про його існування їй стало відомо лише 09.07.2023 року, коли їй було вручено його копію.

Незважаючи на введення та дію на території України правового режиму воєнного стану АТ "Укрзалізниця" зокрема її регіональна філія "Одеська залізниця", будучи об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, свою діяльність не призупинило та здійснює й надалі протягом усього часу.

На думку позивача, у роботодавця була можливість забезпечити її роботою в умовах віддаленого доступу, або запропонувати іншу посаду, адже залізниця продовжувала працювати і тому дійсних причин та підстав для зупинення дії трудового договору з нею у відповідача не було.

Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи, а також, що ці мови повинні існувати одночасно. Вважає, що призупинення дії трудового договору є прихованим покаранням.

Крім цього, позивач зазначає, що вона не отримувала заробітної плати, страховий стаж їй не нараховувався.

Безпідставне та необґрунтоване призупинення дії трудового договору порушує її права та інтереси та за своїми ознаками є вимушеним прогулом, оскільки працівник позбавлений можливості працювати з вини роботодавця.

У зв`язку з цим вважає, що наказ № 389/ос від 01.04.2022 р. в частині призупинення, з нею дії трудового договору протиправний і такий, що підлягає до скасування.

Після її повернення в Україну 23 червня 2023 року згідно наказу АТ "Українська залізниця" № 1010/ос з нею було відновлено дію трудового договору, з 26 червня 2023 року її було виключено з наказу АТ "Укрзалізниця" від 01 квітня 2022 року № 389/ос, але при цьому переведено на іншу посаду - менеджера відділу протидії порушень у сфері перевезень АТ "Укрзалізниця", що підтверджується трудовим договором № 69-2023 від 23 червня 2023 року.

Відтак роботодавець не дотримався основної умови призупинення дії трудового договору - це одночасна, абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією проти України.

АТ "Укрзалізниця" своєї діяльності не припиняла, як станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу, установа працювала, та продовжує працювати, немає доказів того, що відбулося критичне зменшення обсягів господарської діяльності АТ "Укрзалізниця", зокрема, в регіональній філії Одеська залізниця АТ "Укрзалізниця" внаслідок агресії російської федерації.

Згідно з ч. 2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Призупинення дії трудового договору з позивачем є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. Позивач вважає, що зазначене за своєю правовою природою є фактичним відстороненням її від роботи (позбавленням права виконувати роботу за плату) та вимушеним прогулом. При цьому захистити відповідні права іншим способом окрім, як в судовому порядку є неможливим.

Позивач вказує, що період вимушеного прогулу тривав з дати призупинення дії трудового договору (01.04.2022 р.) до поновлення дії трудового договору та переведенням на іншу посаду (23.06.2023 р.).

Останні два місяці, що передували зупиненню трудового договору є січень 2022 року та лютий 2022 року. Відповідно до довідки-розрахунку заробітної плати за січень 2022 р. їй було всього нараховано 35700,46 гри, а за лютий 2022 р. - 34895,67 грн.

За таких умов, з урахуванням відпрацьованих позивачем днів у січні та лютому 2022 року(39 робочих днів) середньоденна заробітна плата становить 1812,33 грн. Розрахунок (35700,46+34895,67)/39=1812,33 грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає до стягнення з АТ "Укрзалізниця" на її користь за період з 01.04.2022 р. по 23.06.2023 р. становить 1812,33 (як розмір середньоденної заробітної плати) х 340 (кількість робочих днів за час вимушеного вимушеного прогулу)= 616192,20 гривень.

19 липня 2023 року нею був отриманий на ознайомлення наказ від 01 квітня 2022 року про те між нею та відповідачем призупинений трудовий договір, про що свідчить дата у витязі з додатку до вищезазначеного наказу.

З початком повномасштабної агресії вона перебувала за межами України. Після її повернення на роботу 23 червня 2023 року трудовий договір з нею було відновлено, але кошти за час вимушеного чулу не було виплачено. Вона звернулася до роботодавця про усунення порушення її трудових прав у позасудовому порядку, але їй в цьому було відмовлено з мотивацією, що відсутній механізм виплати коштів і їй рекомендували звернутися по копію оскаржуваного Наказу № 389/ос від 01 квітня 2022 року, який їй було видано 19 липня 2023 року, тому до суду звертається в передбачений законом тримісячний термін з моменту коли їй стало відомо про порушення її права (отримання копії наказу). Вважає, причини пропуску строків звернення до суду носять поважний характер і мають бути поновлені судом.

У зв`язку із вищевикладеним позивач, посилаючись на норми законодавства, просить суд поновити їй строк звернення до суду, визнавши причини пропуску строків поважними; визнати протиправним та скасувати наказ Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 01.04.2022 № 389/ос у частині призупинення дії трудового договору з нею; стягнути з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2022 р. у сумі 616192,20 грн; стягнути витрати на правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 25 вересня 2023 року № 25/09-23ц.

У встановлений судом строк, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками та доказами його направлення позивачу, в якому представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю. Судові витрати, пов`язані із розглядом цієї судової справи, покласти на позивача.

Відзив мотивовано тим що, на виконання ч. 2 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" ОСОБА_1 було повідомлено про призупинення дії трудового договору 19.04.2022 року шляхом направлення повідомлення в мобільний додаток (копія скріншоту та листа №ЦЦБ-12/10718 від 20.10.2023 додаються).

З направленого ОСОБА_1 повідомлення вбачається, що її було проінформовано про призупинення дії трудового договору з 01.04.2022 відповідно до наказу №389/ос. на що вона повідомила "ок" та свою незгоду з цим наказом не висловлювала.

Тому, представник відповідача вважає, що позивач у позовній заяві вказує недостовірні відомості, що про існування наказу про призупинення дії трудового договору їй стало відомо лише 09.07.2023 року.

На особисту електронну адресу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (дана пошта вказана і позовній заяві) під час закриття розрахунку заробітної плати в автоматизованому режимі засобами АСБО "Фобос" щомісячно направлялися розрахункові листки, в тому числі, їй направлені розрахункові листки за квітень та травень 2022 року, що підтверджується листом № ЦЦФ-06/1519 від 19.10.2023 року. Так, у розрахунках заробітної плати зазначається вид нарахування. Згідно розрахунків заробітної плати за квітень та травень 2022 року вбачається, що при отриманні вказаних розрахункових листів на електронну пошту позивачу було достеменно відомо про призупинення з нею дії трудового договору, про що зазначено у розрахункових листках. Отже, позивач пропустила визначений ч. 1 ст. 233 КЗпПП України тримісячний строк для звернення до суду, адже мала звернутись до 19.07.2022 року, та мала можливість звернутись до відповідача для отримання копії наказу. У позовній заяві не вказано, які саме незалежні від волевиявлення самої ОСОБА_1 обставини унеможливили її звернутися до суду у встановлений законом строк, тобто до 19.07.2022 року.

З тексту позовної заяви вбачається, що у позивача немає заперечень до змісту наказу про призупинення дії трудового договору з нею. Незгода з даним наказом полягає в тому, що позивач вважає, що у роботодавця була можливість надати їй роботу в умовах віддаленого доступу або запропонувати іншу посаду. Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, представник відповідача, посилаючись на судову практику, зазначає, що відсутність організаційної можливості надати позивачу роботу, обумовлену трудовим договором, зумовлена критичним зменшенням обсягів господарської діяльності АТ "Укрзалізниця" через військову агресію російської федерації проти України, неможливістю забезпечити позивачу безпечні умови праці за її робочим місцем у м. Києві та її виїздом за кордон, дистанційна форма роботи для працівників, які покинули територію України організована бути не могла.

Дистанційна робота могла бути запроваджена товариством лише на підставі відповідного рішення органу управління за наявності організаційної і технічної можливості для виконання працівниками своїх посадових обов`язків. Відповідного рішення про роботу у дистанційному режимі АТ "Укрзалізниця" не приймало як з підстав неможливості надання позивачу відповідної роботи у зазначений період, так і з міркувань безпеки.

АТ "Укрзалізниця" є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Робота у дистанційному режимі передбачаєкомунікацію засобами електронного зв`язку, а пересилання офіційних документів товариства, які є конфіденційними та можуть містити комерційну таємницю, містить ризики несанкціонованого витоку та поширення такої інформації, зокрема, за межами України.

Таким чином, робота працівникам, які виїхали за межі України у дистанційному режимі не могла бути надана.

Позивач, ні при її повідомленні про призупинення дії трудового заговору, ні в подальшому не заявляла, що бажає та готова працювати за своїм робочим місцем у м. Києві.

Згідно п. 2.11 розділу II наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" вся територія міста Києва вважається такою, на якій проводились активні бойові дії з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Лише 20.06.2023 р. позивач звернулася до АТ "Укрзалізниця" з заявою, в якій просила вважати її такою, що стала до роботи 26.06.2023 р.

Наказом АТ "Укрзалізниця" від 23.06.2023 №1010/ос ОСОБА_1 відновлено дію трудового договору з 26.06.2023 р.

З 26.06.2023 ОСОБА_1 переведена на посаду менеджера управління економічної безпеки та проведення службових перевірок Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця" з більшим посадовим окладом, ніж у неї був раніше.

Наведені обставини свідчать, що неможливість надання та виконання позивачем роботи зумовлена військовою агресією. І як тільки у роботодавця з`явилася можливість надати роботу, а у працівника її виконувати, дія трудового договору позивача була відновлена.З огляду на те, що у АТ "Укрзалізниця" не було організаційної можливості надати позивачу роботу, а перебування позивача за кордоном свідчить, що у неї небуло можливості виконувати роботу (дистанційна форма неможлива відповідно до постанови КМУ від 26 квітня 2022 р. № 481), можна вважати, що умови неможливості надання роботи та виконання роботи настали одночасно.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування в частині наказу АТ "Укрзалізниця" від 01.04.2022 №389/ос, тому не підлягає задоволенню у зв`язку з законністю вказаного наказу.

З фактичних обставин справи вбачається, що неможливість виконувати трудову функцію у період перебування ОСОБА_1 за кордоном не була пов`язана з винними діями роботодавця, оскільки позивач добровільно залишила територію України. Крім відсутності роботи, яку можна було надати позивачу, АТ "Укрзалізниця" було позбавлене можливості надати позивачу роботу і з огляду на заборону, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2022 р. № 481.

Отже, беззаперечним є той факт, що період часу, протягом якого позивач перебувала за кордоном, до України не поверталася та про бажання виконувати роботу не заявляла, не може вважатись вимушеним прогулом у розумінні ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

На думку представника відповідача, пред`явивши позов 27.09.2023 року позивач просить стягнути середній заробіток за більш ніж один рік свого зволікання з даним позовом, що суперечить ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Правом на подачу відповіді на відзив на позовну заяву позивач не скористалась.

У судовому засіданні позивач підтримала вимоги позовної заяви, просила їх повністю задовольнити та зазначила, що 09.03.2022 року виїхала до Франції з родиною. У месенджері "Viber" 19.04.2022 року отримала від її колеги текстове повідомлення про те, що з нею призупинено дію договору. Копію наказу так і не скинули, лише повідомлення. Так як не було наказу, то не могла його оскаржити. Її робоче місце знаходилось у м. Київ, діяльність товариства не призупинялась, тому призупинення було незаконним. Коли вона повернулась, то поговорила з директором і її поновили на роботі та перевели на іншу посаду. Потім приготували витяг з наказу про призупинення дії трудового договору і її з ним ознайомили. Поновили на ту ж посаду, а потім перевели на посаду менеджера, де вона працює й зараз. Посадової інструкції не було і її не підписувала. Її робота полягає у проведенні перевірок і розслідувань. У відділі практикувалась віддалена робота на службовому ноутбуці. З 25 лютого 2022 року вона перебувала у Черкаській області по березень 2022 року, потім виїхала за кордон з родиною, заяв ніяких не писала, керівництво нічого про це не казали. Перебувала у Франції і перші пів року отримувала допомогу у Франції у розмірі 200 євро. Про існування наказу про простій до її відома не доводили. Повідомила, що може проводити перевірки, перебуваючи в офісі, є регіональні працівники, які надають необхідні документи на опрацювання. Просила не стягувати з відповідача на її користь витрати на правову допомогу. Робоче місце після поновлення трудового договору знаходиться там же, що і до війни. У перший місяць деякі працівники працювали віддалено. Як до війни, так і на даний час вона виконує аналогічні обов`язки. Смс повідомлення про призупинення дії трудового договору їй надіслав колега, а не керівник, та не представник кадрів, а представник департаменту - Білошинський Віталій. Також, отримувала розрахункові листки з бухгалтерії з відомостями про нарахування заробітної плати, потім приходили з нульовим розрахунком.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додатково зазначив, що АТ "Укрзалізниця" своєї діяльності не припиняла, як станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу, установа працювала, та продовжує працювати, немає доказів того, що відбулося критичне зменшення обсягів господарської діяльності АТ "Укрзалізниця" внаслідок агресії рф.

Місцем роботи позивача є центральний офіс АТ "Укрзалізниці", що знаходиться в м. Києві по вул. Єжи Гедройця, буд. 5. Як повідомила позивач і дану обставину не заперечував представник відповідача з моменту початку збройної агресії працівники центрального офісу не були евакуйовані, офіс не змінював своє місце розташування, навіть кабінет та робоче місце позивача залишилося те саме, що й до переведення на нову посаду. Хоча назва нової посади при переведенні була змінена, проте вона по суті виконує ту саму роботу, що і до початку збройної агресії рф. Оскільки робота АТ "Укрзалізниці" ні на день не припинялася, а трудові відносини були призупинені лише з нею, вважає, що її право на працю було порушене.

Аналогічна правова позиція висловлена в у постанові ВС у складі колегії суду Другої судової палати КЦС від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22.

Представник відповідача проти позову заперечив і зазначив, що з початком введення військового стану обсяги перевезень Укрзалізниці критично зменшилися, що підтверджується відповідною довідкою, яку надано до заперечень. Зменшення обсягів перевезень на думку представника відповідача є безумовною підставою для призупинення дії трудового договору саме з ОСОБА_1 . Крім того, у січні-лютому 2022 року ОСОБА_1 майже не виконувала посадові обов`язки, тому не було виробничої необхідності у продовженні виконання нею роботи, з огляду на це вважає наказ правомірним. Крім того, просив застосувати строки позовної давності, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду.

Дана позиція представника суперечить судовій практиці, яка застосовується до даних правовідносин, висловленій в Постанові Третьої судової Палати КЦС ВСУ по справі №4521/9115/24 від 07 лютого 2024 року де КС вказує, що зменшення обсягів виробництва, навіть на 51% не може бути підставою для призупинення дії трудового договору з працівниками.

Характер роботи позивача полягає у веденні наглядових функцій за роботою підрозділів АТ "Укрзалізниці" з метою недопущення розкрадання коштів держави та інших корупційних проявів. Тому її робота незалежно від зменшення чи збільшення обсягів виробництва своєї актуальності не втрачає. Також перебування позивача за кордоном не свідчить про неможливість виконувати її роботу дистанційно. Будь яких доказів на підтвердження об`єктивної неспроможності забезпечити позивача роботою представник відповідача не надав.

З огляду на вищевикладене, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, просив не стягувати судові витрати з відповідача на користь позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти вимог позовної заяви з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив повністю відмовити у їх задоволенні, пояснив, що дистанційна робота заборонена відповідно до постанови КМУ від 26 квітня 2022 р. № 481. У січні-лютому ОСОБА_1 до перевірок не залучалась. Про виїзд за кордон роботодавця не повідомляла, з заявою про поновлення на роботі не зверталась. Просив застосувати строки позовної давності.

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з відповідачем який неодноразово перейменовувався, на різних посадах з 01.03.1993 року згідно наказу № 157 від 26.03.1993 року і по даний час, що підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_1 від 19.01.1983 року серії НОМЕР_1 . (а.с. 173-175).

Зокрема, згідно трудового договору від 09.04.2012 року, який укладено між Державною адміністрацією залізничного транспорту України - Укрзалізницею та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 прийнята за переведенням з посади провідника пасажирського вагону Шевченківської вагонної залізниці Одеської залізниці згідно з наказом Укрзалізниці від 23.03.2012 р. № 230/0с на посаду начальника Інспекції з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах Укрзалізниці. (а.с. 7-8)

Згідно наказу АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" від 22.07.2020 року № 1349/ос ОСОБА_1 переведено з 24.07.2020 року з посади начальника інспекції з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах на посаду начальника відділу протидії порушенням у сфері перевезень управління економічної безпеки Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки. (а.с. 9)

Згідно 12.1 витягу з протоколу № Ц-45/43 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 14.05.2020 року погоджено ліквідацію Департаменту економічної та інформаційної безпеки та утворення Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки. (а.с. 77)

Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 20.11.2020 (витяг з протоколу Ц-45/106 Ком.т) затверджено організаційну структуру та положення про Офіс з безпеки АТ "Укрзалізниця" з одночасним визнанням такими, що втратили чинність, організаційна структура та положення Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця". (а.с.79)

Наказом АТ "Укрзалізниця" від 22.12.2020 № 2608/ос було вилучено з організаційної структури та штатного розпису апарату управління АТ "Укрзалізниця" посади Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки, а його працівників у період впровадження організаційних змін тимчасово функціонально підпорядковано директору Офісу з безпеки. (а.с. 79)

У подальшому, на підставі рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 13.05.2021 (витяг з протоколу № Ц-56/53 Ком.т) щодо затвердження Організаційної структури та положення про Апарат директора з економічної та інформаційної безпеки, наказом АТ "Укрзалізниця" від 19.05.2021 № 1189/ос, працівників вищевказаних підрозділів (Апарату та Офісу) тимчасово, у період впровадження організаційних змін, підпорядковано директору з економічної та інформаційної безпеки.(а.с. 80)

Згідно витягу з наказу АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" № Ц-42/6-В від 24.02.2022 року "Про запровадження режиму простою", встановлено режим простою з 24.02.2022 року до відміни для працівників апарату управління АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" відповідно до додатка 1. Згідно додатка 1 до наказу № Ц-42/6-В від 24.02.2022 року "Про запровадження режиму простою", начальнику відділу ОСОБА_1 встановлено режим простою з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року. (а.с. 103-104)

Згідно витягу з наказу АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" № Ц-42/42-В від 24.03.2022 року "Про внесення змін до наказу АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" № Ц-42/6-В від 24.02.2022 року "Про запровадження режиму простою", унесено зміни до додатку 1 наказу від 24.02.2022 року № Ц-42/6-В, згідно з додатком № 1 до якого, начальнику відділу ОСОБА_1 визначено періоди простою з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.03.2022. (а.с. 106-107)

Наказом АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" від 01.04.2022 року № 389/ос, у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства, та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, керуючись ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та іншими нормами законодавчих актів, припинено з 01 квітня 2022 року простій, введений наказом № Ц-42/6 від 24 лютого 2022 працівникам, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні дію трудового договору з працівниками, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу, зокрема й з ОСОБА_1 . Призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, у поряду та строки, передбачені чинним законодавством України. Директорам департаментів, начальникам структурних підрозділів: вжити всіх можливих заходів щодо ознайомлення з цим наказом працівників, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу, шляхом електронного зв`язку та усіма можливими способами сповіщення; в табелі обліку використання робочого часу обліковувати працівників, які назначені у Додатку 1 до цього наказу, буквеним кодом "ПД" "Призупинення дії трудового договору". Контроль за виконанням цього наказу покласти на Директора з управління персоналом та соціальної політики ОСОБА_4 (а.с. 11-13)

Вказану копію наказу надано позивачем до позовної заяви та її завірено головним фацівцем ЦПК 19.07.2023 року.

Згідно скріншоту з додатку Viber, яку долучено стороною відповідача до відзиву на позовну заяву, 19.04.2022 року на ім`я абонента Viber, зазначеного як ОСОБА_1 відправлено повідомлення: "Відповідно до наказу від 01.04.2022 № 389/ос з 01.04.2022 з Вами призупинено дію трудового договору до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин". На що у відповідь надійшло повідомлення "Ок".

Суд зазначає, що у судовому засіданні позивач не заперечувала факт того, що отримала зазначене повідомлення у додатку Viber саме 19.04.2022 року, однак його було надіслано не керівником, та не працівником відділу кадрів, а просто колегою.

Крім того, згідно розрахункових листів нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за січень-лютий 2022 року, березень-квітень 2022 року, вбачається, що у січні 2022 року сума до виплати 20222,37 грн., у лютому 2022 року - 11992,55 грн., у березні-квітні 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась. (а.с. 23-24, 73-74)

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила факт того, що отримувала вказані розрахункові листи на свою електронну пошту від відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що про наказ про призупинення дії трудового договору від 01.04.2022 року з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" позивачу стало відомо 19.04.2022 року.

Наказом № 1010/ос від 23.06.2023 року відновлено дію трудового договору ОСОБА_1 - начальнику відділу протидії порушенням у сфері перевезень управління економічної безпеки Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки на підставі подання від 12.06.2023 № ЦЦБ-12/4688, заяви ОСОБА_1 від 20.06.2023 року. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 26.06.2023 року. (а.с. 14)

Також, 23.06.2023 року між ОСОБА_1 та АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" підписано трудовий договір № 69-2023. Згідно п. 1.3 вказаного договору ОСОБА_1 приймається на посаду менеджера управління економічної безпеки та проведення службових перевірок Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ". (а.с. 15-22)

На виконання ухвали суду від 09.11.2023 року про витребування доказів Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 27.11.2023 року надано відповідь про те, що ОСОБА_5 перетинала державний кордон України, а саме на виїзд 09.03.2022 року через пункт пропуску Краківець, та на в`їзд 29.03.2023 року через пункт пропуску Краківець.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан, який в подальшому продовжено.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 , 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до п.п. 5 п. 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" главу XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: "Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

З огляду на вищевикладене, положення Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (станом на момент видачі оскаржуваного наказу) призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином, Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Водночас, як випливає з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", таке право роботодавця щодо призупинення трудового договору з працівником настає за певних умов, зокрема, абсолютна неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи з`ясовано, що АТ "Укрзалізниця" своєї діяльності не припиняла, як станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу установа працювала, та продовжує працювати.

Матеріалами справи дійсно підтверджені обставини змін в організації виробництва і праці, організаційній структурі та скорочення штату працівників офісу з безпеки АТ "Укрзалізниця", призупинення роботи працівників апарату управління АТ "Укрзалізниця", пошкодження залізничної інфраструктури, втрати майна тощо.

Разом з тим, в ході розгляду справи стороною відповідача не було доведено наявності передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору.

Зокрема, судом встановлено, що діяльність відділу в якому працювала позивач не припинялась, її робоче місце не знищене, тобто у роботодавця була об`єктивна можливість забезпечити її цією чи іншою роботою.

Відповідачем АТ "Укрзалізниця" не доведено, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника її виконувати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу АТ "Укрзалізниця" №389/ос від 01.04.2022 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14.02.2024 року у справі № 464/2944/22.

Щодо строку звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до суду, суд зазначає наступне.

Позивач звернулась з даним позовом до суду 27.09.2023 року, зазначаючи, що копію оспорюваного наказу вона отримала та її ознайомлено з наказом 19.07.2023 року, при цьому просила поновити тримісячний строк для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 06.04.2016 у справі № 6-409цс16).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Обґрунтовуючи причини пропуску тримісячного строку звернення до суду, позивач зазначала, що повідомлення у додаток Viber про існування наказу про призупинення дії трудового договору надійшло їй не від представника кадрової служби відповідача, а від її колеги - працівника апарату 19.04.2022 року, тому вона вважає, що роботодавець належним чином не повідомив її про наявність оспорюваного наказу, отже датою коли дізналась про порушення своїх прав вважає 19.07.2023 року, коли роботодавець ознайомив її з оскаржуваним наказом під підпис.

Суд критично оцінює доводи позивача, та вважає, що оскільки позивачем у судовому засіданні підтверджено факт отримання смс-повідомлення від працівника її департаменту і з його змісту достеменно зрозуміла інформація про призупинення трудових відносин відповідно до наказу. Позивач на той час перебувала за кордоном та мала можливість засобами електронного зв`язку перевірити достовірність наданої інформації щодо призупинення дії трудового договору, проте таким правом не скористалась, та продовжила понад рік перебувати за кордоном, не виконуючи свої трудові обов`язки, хоча позивачем у судовому засіданні підтверджено факт отримання на її електронну адресу розрахункових листів про нарахування заробітної плати від роботодавця. Тобто, позивач, будучи проінформованою у визначений тримісячний строк не скористалась правом на оскарження наказу, а тому суд критично оцінює доводи позивача щодо фактичного ознайомлення з оспорюваним наказом лише 19.07.2023 року.

Факт того, що позивачу достеменно було відомо про оспорюваний наказ підтверджується розрахунковими листами за березень-квітень 2022 року про нарахування заробітної плати, які було отримано позивачем, та в яких наявна відмітка про не нарахування заробітної плати за вказані періоди та про підстави такого не нарахування, а саме призупинення дії трудового договору.

Отже, суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду. Крім того, позивач вважаючи, що дізналась про порушене право 19.07.2023 року, і подавши позов у тримісячний строк 27.09.2023 року, все ж таки просить поновити пропущений строк звернення до суду.

Щодо застосування строків позовної давності, про що просив представник відповідача, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Оскільки у даному спорі наявні підстави для задоволення позовних вимог, заява представника відповідача про застосування строку позовної давності підлягає до задоволення.

За таких обставин, оскільки позивачем заявлено позов після спливу позовної давності, у відповідності до вимог ч.5 ст.267 ЦК України не наведено перед судом обґрунтованих доводів про поважність причин пропуску тримісячного строку на звернення до суду, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв`язку із пропуском позивачем строків позовної давності.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування в частині наказу АТ "Укрзалізниця" від 01.04.2022 №389/ос, тому не підлягає задоволенню, оскільки суд відмовляє у позовних вимогах у зв`язку із пропуском позивачем строків позовної давності.

Нормами ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 79-83, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу у частині призупинення дії трудового договору та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення суду через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - акціонерне товариство "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса - вул. Єжи Гедройця 5 м. Київ 03150).

Повне судове рішення складено 04 червня 2024 року.

Суддя: В. В. Морозов