Ухвала

від 31.05.2024 по справі 640/21739/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

31 травня 2024 року№640/21739/22

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

за участю секретаря судового засідання Клименка В.В.,

представника позивача Прожейко К.С.,

представника відповідача Норець В.М.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з Обмеженою відповідальністю «Олсідз груп Україна»доЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податківпровизнання протиправними та скасування рішеньвстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсідз груп Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 № 0005104105, від №0005114105 та №0005124105.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 (суддя Арсірій P.O.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз груп Україна» залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 (суддя Журавель В.О.) прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовне засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 (суддя Журавель В.О.) замінено відповідача у цій справі із Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на його процесуального правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДІІС по роботі з великими платниками податків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 (суддя Білоноженко М.А.) прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 13.02.2024, представником відповідача було підтримано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущеним строком звернення до суду, заявлене 09.05.2023, подане під час розгляду даної справи попереднім складом суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача та вирішено подальший розгляд справи проводити в режимі відеоконференції з наданням можливості представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз груп Україна» використовувати власні технічні засоби з використанням Системи відеоконференцзв`язку EasyCon на офіційному веб-порталі судової влади України vkz.court.gov.ua.

Наступні судові засідання відкладалися у зв`язку із технічними несправностями програми ВКЗ.

У судове засідання, призначене на 31.05.2024, прибули представники учасників справи.

Судом поставлено на обговорення клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ТОВ «Олсідз груп Україна» було отримано 03.01.2020, а позовну заяву подано 09.12.2022, матеріалами справи підтверджується факт пропуску позивачем строку звернення до суду. Центральне МУ ДПС звертає увагу суду, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2019 №0005104105. №0005114105 та №0005124105.

Тобто, строк оскарження спірних податкових повідомлень-рішень становить у даному випадку шість місяців.

Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання посилаючись, що у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника подать із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача вважає, що у цій постанові Верховний Суд вказав на твердження про те, що як загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень, пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

Тобто, перебіг строку, з якого змінилася стала судова практика щодо застосування строку звернення до суду у шість місяців, почався саме з 27.01.2022, постанова Верховного Суду №160/11673/20 від 27.01.2022.

Тому, в позивача існує право на оскарження податкових повідомлень-рішень від 27.12.2019 №0005104105, від 27.12.2019 №0005114105 та від 27.12.2019 №0005124105 протягом 1095 у будь-який момент після отримання такою рішення на підставі п. 56.18. ст. 56 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу.

Розглянувши матеріали справи, що стосуються заявленого клопотання суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративною суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звершення до адміністративного суду публічно-правових спорах й, водночас, передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є ПК України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійні визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подані податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такою грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанов Верховного Суду від 03.04.2020 у справ № 2540/2576/18, у частині того, що строк звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

В той же час, представник позивача дійшов помилкового висновку про те, що у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд дійшов висновку, що строк звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.

Також Верховний Суд у постанові від 27.01.2022, що ухвалена у справі №160/11673/20, зазначив, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. В свою чергу днем закінчення процедури адміністративного оскарження, згідно п.п. 56.17.3, п.56,17 ст.56 ПК України, є днем отримання п латником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пункту 56.17. статті 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті (підпункт 56.17.1.); днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги (підпункт 56.17.2.); днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 56.17.3.).

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців, від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників; адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд вважає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою податкових спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані: дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод га інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Поважними причинами пропуску строку' звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як встановлено судом, оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивачем було отримано 03.01.2020, одна позовна заява подана до суду 09.12.2022.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду' у постанові від 18.01.2023 по справі №380/4985/21 дійшов також наступного висновку: «поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з позовом.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; З ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Позивачем у заяві таких причин не наведено.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексе. адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся .і суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення наперсного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, колена держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на. забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Подібний висновок зробив Верховний Суд в ухвалі від 10.03.2023 у справі №540/1285/22.

Щодо доводів представника позивача про безспірне (автоматичне) поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом шляхом прийняття адміністративної справи до провадження суддею, суд зазначає, що саме по собі відкриття провадження у справі чи прийняття адміністративної справи до свого провадження складом суду, - не є вирішенням питання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Проте, суд звертає увагу на те, що в ухвалі про прийняття справи до свого провадження, відкриття провадження та призначення підготовчого судового засідання від 30.01.2023 не вирішено питання щодо поновлення строку звернення до суду, а також не вирішено заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку.

Більше того, з резолютивної частини ухвали від 30.01.2023 вбачається, що жодного рішення щодо строків звернення до суду суддею Журавлем В.О. не вирішено.

Відповідно до п. 10 частини другої статті 180 КАС України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи, зокрема, але не виключно, які поданні на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тому, суд доходить висновку, що питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та вирішення питання щодо поданої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, попередній склад суду повинен був вирішити під час підготовчого провадження.

З вказаного вбачається, що клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду попереднім складом суду не вирішувалось.

Крім того, аналіз протоколів підготовчих судових засідань під час проведення підготовчого провадження попереднім складом суду, свідчить про те, що вищевказане клопотання про поновлення пропущеного строку не вирішувалось, в тому числі під час судових засідань.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про безпідставність доводів представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом попереднім складом суду.

Також, суд звертає увагу на те, що КАС України передбачено механізм залишення без руху позовної заяви вже після відкриття провадження/прийняття до провадження адміністративної справи, а саме положенням ч.13 ст. 171 КАС України.

Згідно з приписами статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст.123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Суд керується практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями, констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.

Відповідно до матеріалів справи предметом оскарження у цій адміністративній справі є прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 №0005104105, від №0005114105 та №0005124105, які останній отримав 03.01.2020. Водночас, позивач звернувся до суду 09.12.2022 року, тобто пропуском шестимісячного строку звернення.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу учасників справи на наступне.

Підстав для поновлення строку звернення до суду, окрім як посилання на зміну судової практики щодо застосування норм статті 122 КАС, пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, позивач не навів і в касаційній скарзі.

Товариство звернулося до суду з позовом 09.12.2022, тобто більш ніж через два роки після формулювання Верховним Судом у постанові від 26.11.2020 (справа № 500/2486/19) висновку щодо не застосування строку давності 1095 днів, встановленого нормою пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

В постанові Верховного Суду від 27.01.2021 (справа № 160/11673/20) не було зміни підходів до застосування норм статті 122 КАС, пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в подібних правовідносинах. Висновок в цій постанові сформовано з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики при розгляді судами податкових спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 (справа №500/2486/19).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позов подано до суду з пропуском встановленого законом місячного строку, позивач не надав до суду доказів поважності його пропуску, суд приходить до висновку наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 166,167,262,241,243,248 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву у справі №640/21739/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз груп Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку: певністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду: протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Білоноженко М.А.

Повний текст ухвали складено 04 червня 2024 року.