Рішення

від 04.06.2024 по справі 400/3821/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 р. № 400/3821/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаУправління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області з позовними вимогами:

- зобов`язати Головне управління національної поліції України в Миколаївській області дорахувати пільговий стаж дільничного та старшого дільничного (дільничного) інспектора міліції, а саме 0 р. 08 міс. 26 дн. до вже нарахованого 21 р. 05 міс. 29 дн. і дорахувати 3% до пенсії.

- зобов`язати Головне управління національної поліції України в Миколаївській області дорахувати пільговий стаж роботи на посаді міліціонера окремого батальйону патрульно-постової служби міліції УВС Криворізького виконкому 01 р. 04 міс. 03 дн. та дорахувати цей стаж до вже нарахованого 21 р. 05 міс. 29 дн., і дорахувати мені 3% до пенсії.

- вважати загальний стаж роботи в МВС України, з урахуванням всього пільгового стажу 23 років 06 міс. 28 днів та дорахувати 6% до пенсії і зобов`язати головне управління Національної поліції України в Миколаївській області зробити довідку про розмір грошового забезпечення з його урахуванням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 з 18 жовтня 2004 року пішов на пенсію за вислугу років з посади старшого слідчого Очаківського МРВ УМВС України в Миколаївській області у званні майора міліції з вислугою 21 р. 05 міс. 29 дн. Згідно Довідки проходження служби позивач працював на посаді дільничного інспектора міліції в період з 09.12.1991 р. по 08.06.1992 р. та на посаді старшого дільничного інспектора міліції в період з 12.04.1999 р. по 17.04.2000 р. Загальний стаж роботи на вищевказаних посадах становить (без урахування пільгового стажу) 01 рік 06 міс. 25 днів, а враховуючі 1x1,5 місяця пільговий стаж у даному випадку становить 2 р.04 мі.25 дн. Позивач звернувся до відповідача з проханням нарахування цього пільгового стажу до стажу роботи, а саме 0 р, 8 міс. 26 дн, та дорахувати цей стаж роботи до вже нарахованого 21 р. 05 міс. 29 днів. Крім того, в період з 06.09.1985 р. по 13.08.1990 р. проходив службу міліціонером в батальйоні патрульно постової служби міліції, а саме 04 р. 11 міс. 27 дн.( без урахування пільгового стажу). Згідно постанови КМУ від 20.07.2011 р. № 780 строк служби у патрульно- постовій службі міліції становить один місяць служби за сорок днів. Позивач звертався до відповідача з проханням нарахування цього пільгового стажу роботи, а саме 1 р. 04 міс. 03 дні та дорахувати цей стаж роботи до вже нарахованого 21 р. 05 міс. 29 дн., а це вже 22 р. 10 міс. 2 дн. Але ігноруючи законодавство України, відповідачем було відмовлено, що і послужило приводом для звернення до суду.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області надійшло клопотання про заміну неналежної сторони, мотивоване тим, що ОСОБА_1 , проходив службу в УМВС України в Миколаївській області, про що він сам зазначає в своєму позові та наголошує, що він 18.10.2004 року звільнився на пенсію з посади старшого слідчого Очаківського міськрайвідділу УМВС України в Миколаївській області. Тобто, у ГУНП в Миколаївській області позивач службу не проходив.

Ухвалою від 23.12.2022 року суд змінив неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції України в Миколаївській області на належного - Управління Міністерства Внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії УМВС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20 жовтня 2004 року ОСОБА_1 звільнено зі служби з органів внутрішніх справ за ст.65 п. "а" (за віком) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС" з посади старшого слідчого Очаківського МРВ УМВС України в Миколаївській області у званні майор міліції.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Законом України 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські.

Згідно з ч. 4 ст. 17, ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1525 (набрала чинності 01.01.2005 року) було внесено доповнення до підпункту «в» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно якого до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць за півтора місяця час проходження служби особам начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторам міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ).

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що у період дії постанови № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1525, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах: один місяць за півтора місяця час проходження служби особам начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач працював на посаді дільничного інспектора міліції в період з 09.12.1991 р. по 08.06.1992 р. та на посаді старшого дільничного інспектора міліції в період з 12.04.1999 р. по 17.04.2000 р.

Проте, Постанова від 17.11.2004 року № 1525 набрала чинності з 1 січня 2005 року, та на час звільнення ОСОБА_1 20 жовтня 2004 року вона не набула чинності.

Щодо вимог позивача про зобов`язання дорахувати пільговий стаж роботи на посаді міліціонера окремого батальйону патрульно-постової служби міліції УВС Криворізького виконкому 01 р. 04 міс. 03 дн. та дорахувати цей стаж до вже нарахованого

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 Порядку №393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ; час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", згідно з якими абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий, двадцять сьомий і двадцять дев`ятий підпункту "в" виключено.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13.05.1997 р. № 1-зп, від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, від 05.04.2001 р. № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 р. № 6-рп/2012 висловив позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих і складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 08592253) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник