Постанова

від 13.11.2024 по справі 400/3821/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3821/22

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області в особі Ліквідаційної комісії управління МВС України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

16 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- зобов`язати Головне управління національної поліції України в Миколаївській області дорахувати до його пільгового стажу дільничного та старшого дільничного (дільничного) інспектора міліції, а саме 0 р. 08 міс. 26 дн. до вже нарахованого 21 р. 05 міс. 29 дн. і дорахувати 3% до пенсії;

- зобов`язати Головне управління національної поліції України в Миколаївській області дорахувати йому пільговий стаж роботи на посаді міліціонера окремого батальйону патрульно-постової служби міліції УВС Криворізького виконкому 01 р. 04 міс. 03 дн. та дорахувати цей стаж до вже нарахованого 21 р. 05 міс. 29 дн., і дорахувати 3% до пенсії.

- вважати його загальний стаж роботи в МВС України, з урахуванням всього пільгового стажу 23 років 06 міс. 28 днів та дорахувати 6% до пенсії і зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Миколаївській області скласти довідку про розмір грошового забезпечення з його урахуванням.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 18 жовтня 2004 року отримує пенсію за вислугу років (21 р. 05 міс. 29 дн). Позивач зазначив, що звернувся до відповідача з проханням обрахувати пільговий стаж до стажу роботи, а саме 0 р 8 міс 26 днів, та дорахувати цей стаж роботи до вже нарахованого 21 р 05 міс 29 днів. Крім того, в період з 06.09.1985 по 13.08.1990 позивач проходив службу міліціонером в батальйоні патрульно постової служби міліції, а саме 04 р. 11 міс. 27 дн.( без урахування пільгового стажу). Згідно постанови № 780 строк служби у патрульно- постовій службі міліції становить один місяць служби за сорок днів. Позивач звертався до відповідача з проханням нарахувати пільговий стаж роботи, а саме 1 р. 04 міс. 03 дні та дорахувати цей стаж роботи до вже нарахованого 21 р. 05 міс. 29 дні, тобто загалом 22 роки 10 місяців 2 дні, однак ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» відмовило позивачу у донарахуванні такого стажу.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року за клопотанням ГУ НП України в Миколаївській області суд змінив неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції України в Миколаївській області на належного - управління Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії УМВС України.

Управління МВС України заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що стаж служби на посаді дільничного та старшого дільничного інспектора міліції, не може бути зарахований до пільгового стажу позивача, оскільки позивач вийшов на пенсію у 2004 році, а такий стаж почав обраховуватись в пільговому обчисленні лише з 2005 року та до 20 липня 2011 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано приписи ст.58 Конституції України та не роз`яснено чого ця норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 18 жовтня 2004 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

09 червня 2022 року позивач звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» із заявою щодо перерахунку його вислуги років, з якої обчислюється пенсія.

Листом від 24.06.2022 року № 33/35-3-15 ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» відмовило позивачу у здійсненні перерахунку вислуги років.

Вважаючи протиправною таку відмову, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у період дії постанови № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1525, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах: один місяць за півтора місяця час проходження служби особам начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції. Проте, позивач вийшов на пенсію раніше і його вислуга правомірно обрахована відповідно до чинного на той час законодавства.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", згідно з якими абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий, двадцять сьомий і двадцять дев`ятий підпункту "в", на який посилається позивач, як на підставу перерахунку вислуги років, виключено.

Судова колегія вважає вірним рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших підстав, з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 48 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відповідно до ч. 2-4, 7 ст. 48 КАС України, якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Згідно ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 оскаржено дії Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо відмови у донарахуванні пільгового стажу.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що за перерахунком стажу позивач звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» і саме її відмова, яка оформлена листом від 24.06.2022 року та є додатком до позовної заяви, стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

01 грудня 2022 року ГУ НП в Миколаївській області звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про заміну неналежної сторони по справі, в якому зазначило, що позивач у ГУ НП в Миколаївській області службу не проходив, у зв`язку із чим належним відповідачем по справі може бути управління МВС України в особі Ліквідаційної комісії УМВС України та ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Миколаївській області».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року замінено неналежного відповідача Головне управління Національної поліції України в Миколаївській області на належного - управління Міністерства Внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії УМВС України.

Натомість незрозумілим є залишення судом першої інстанції поза увагою обставини того, що позивач звертався саме до ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Миколаївській області» і відповідь на його звернення стала підставою для цього позову.

Відповідно до наказу МВС України від 25 лютого 2019 року № 129, з урахуванням змін, внесених наказом МВС України від 16 квітня 2021 року № 291, уповноваженою установою за видачу довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), які проходили службу не в центральному апараті МВС України, є територіальні медичні об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву з покладенням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально-гуманітарних питань цих державних установ.

Тобто, саме Державна установа «ТМО МВС України по Одеській області», яка склала оскаржувану відмову, на момент виникнення спірних правовідносин була відповідальною особою за виготовлення оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії колишнім працівникам МВС України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27 червня 2024 року по справа № 620/3271/23.

Судова колегія враховує, що як ГУ НП в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40108735), так і управління МВС України (код ЄДРПОУ 08592253) так і ДУ «ТМО МВС по Миколаївській області» (код ЄДРПОУ 08734534) є окремими юридичними особами.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області повідомляли суд першої інстанції про необхідність залучення (заміни) Державної установи «ТМО МВС України по Миколаївській області» до розгляду даної справи у якості відповідача (співвідповідача).

Проте, всупереч покладених на суд першої інстанції обов`язків, останнім невірно та не у повному обсязі визначено належність відповідача у даній справі та не залучено Державну установу «ТМО МВС України по Миколаївській області» у якості співвідповідача до розгляду даної справи.

На стадії апеляційного розгляду справи суд позбавлений можливості перевіряти правомірність дій Державної установи «ТМО МВС України по Миколаївській області», так як остання не залучалась до розгляду даної справи в суді першої інстанції.

При цьому, чинні норми КАС України не наділяють суд апеляційної інстанції повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовування рішення суду та направлення справи для продовження розгляду (нового розгляду) судом першої інстанції за вказаних обставин.

Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 22 грудня 2021 року по справа № 460/433/2, від 24 квітня 2024 року по справі № 260/1084/19, від 11 травня 2023 року по справі № 120/5061/21-а.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

З наведеного вбачається, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Суд першої інстанції при розгляді справи не дотримався вимог процесуального закону про заміну відповідача чи про залучення другого відповідача.

Частиною 7 ст.48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.

Тобто на стадії апеляційного перегляду суд позбавлений можливості залучити належного відповідача у справі.

Отже, у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі № 162/445/16-а від 02.09.2020 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги позивача, заявлені до неналежного відповідача та не здійснив його вірної заміни з власної ініціативи чи на підставі клопотання ГУ НП в Миколаївській області та не залучив другого відповідача до розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.

Додатково колегія суддів звертає увагу позивача, що з 01 травня 2024 року уповноважено Головний сервісний центр МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС), визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС України від 25 лютого 2019 року № 129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» (із змінами). На регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС наказом від 22.04.2024 №259 покладено обов`язок на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.

При цьому, лише наказом від 21.06.2024 №432 внесені зміни до наказу МВС України від 22.04.2024 №259, за якими Головний сервісний центр МВС уповноважено здійснювати відповідно до законодавства України розгляд звернень звільнених військовослужбовців про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС.

Отже, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення належним відповідачем була Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області», натомість на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції органом, уповноваженим на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року для перерахунку пенсії є Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 22 серпня 2022 року, то постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року змінити з мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя:К.В. Кравченко