Рішення

від 04.06.2024 по справі 520/4956/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 червня 2024 року № 520/4956/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, місто Київ, вул. Франка Івана, будинок 19, код ЄДРПОУ 43220275), Департаменту Культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (Майдан Свободи, 5, Держпром, 1-й під`їзд, 4-й поверх, м. Харків, 61022 ЄДРПОУ 02230856) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі по тексту позивачка, ОСОБА_2 ) звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі по тексту відповідач-1, Мінкульт, Міністерство, владний суб`єкт), Департаменту Культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі по тексту відповідач-2, Департамент, суб`єкт владних повноважень) в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

1. Визнати протиправним дії Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкту - Поселення «Валки-ІХ», адреса м. Валки, без належної облікової документації .

2. Зобов`язати Міністерство культури і туризму України та Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації вилучити з Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкт Поселення «Валки-ІХ», адреса м. Валки.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що їх земельні ділянки знаходяться в межах території пам`ятки місцевого значення «Валки-ІХ».09.04.2004 р. позивачу ОСОБА_2 , було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ХР №015545 і вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6321283500:02:000:0181.

В провадженні Валківського районного суду Харківської області, знаходиться цивільна справа № 615/2258/23 за позовом заступника Харківської обласної прокуратури Андрія Кравченка в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру в Харківській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

У провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 520/35902/23 за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Xaрківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_2 про зобов`язання укласти охоронний договір.

Наказом №912/0/16-11 від 21.10.2011р. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено Поселення «Валки-ІХ» за адресою розташування: м. Валки , Валківська міська рада, Валківський район, Харківська область (відповідно змін та доповнень до облікової картки об`єкта культурної спадщини Поселення Валки ІХ охоронний номер 8715-Ха Харківська область, Богодухівський район, Валківська міська територіальна громада м. Валки».).

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру відбулось за відсутності обов`язкової облікової документації - короткої історичної довідки та довідки про майнову цінність об`єкта культурної спадщини. Поселення Валки-ІХ розташоване в населеному пункті м. Валки, земельні ділянки позивачів розташовані на території Костівського старостинського округу, тобто за окремими адресами та різною державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. У зв`язку із тим, що у Реєстрі відсутні відомості щодо об`єкта культурної спадщини за адресою Костівський старостинський округ (бувша Костівська сільська рада) позивачі вважали, що їхні земельні ділянки не є такими які підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток та вони мають конституційне право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю без обмежень, встановлених законодавством для об`єктів культурної спадщини.

Вважає такі дії відповідачів протиправними, у зв`язку з чим звернулися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про прийняття позову до розгляду та відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача-1 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.

Так, відповідач-1 зазначив, що наказом Міністерства культури України від 21.10.2011 №912/0/16-11, а саме пунктом 3 внесено до Реєстру за категорією місцевого значення, зокрема, об`єкти культурної спадщини у Харківській області згідно з переліком, викладеним у додатку 7, серед яких і пам`ятка Поселення «Валки-ІХ».

Таким чином, при внесенні пам`ятки археології місцевого значення Поселення «Валки-ІХ» були дотримані вимоги Закону №1805-III і Порядку №1760 щодо процедури внесення до Реєстру. При цьому повнота та правильність облікової документації ані Управлінням культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, ані Міністерством під сумнів не ставились.

Відповідач-2 у поданих поясненнях просив відмовити у задоволенні позову, позаяк з огляду на Порядок визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1760 (далі Порядок) (в чинній редакції на час подання об`єкту) було дотримано усі вимоги при виявленні об`єкту культурної спадщини, а саме, проведено натурне обстеження, історико-архівну роботу, по джерелам визначено межі об`єкту культурної спадщини, складено акт технічного стану, історичну довідку, виготовлено фотофіксацію, схему та облікову картку.

П. 3 Порядку облікова документація на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Разом з тим, до Міністерства культури України надано весь пакет документів на об`єкт археології разом з актом технічного стану, фотофіксацією, історичною довідкою, схемою, обліковою карткою.

Згідно з додатком 7 до наказу Міністерства культури України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 21.10.2011 № 912/0/16-11, пам`ятка археології місцевого значення Поселення «Валки - ІХ» (охор. № 8715-Ха) була взята на облік, а її межі визначені картографічним матеріалом облікової документації.

Таким чином, стосовно процедури взяття на облік щойно виявленого об`єкту культурної спадщини - Поселення «Валки ІХ» дотримано усі вимоги, встановлені законодавством.

У поданій відповіді на відзив позивачі вказали, що відповідно п. 2 Порядку N 1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

При цьому, за правилами п. 3 Порядку N 1760 облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта.

З наведеного вбачається, що законодавець імперативно визначив неможливість занесення до Реєстру об`єкта культурної спадщини за відсутності облікової документації, яка повинна складатися з: 1) облікової картки; 2) паспорту; 3) короткої історичної довідки; 4) акту технічного стану; 5) довідки про майнову цінність об`єкта.

Отже п. 3 Порядку №1760 чітко передбачав наявність в обліковій документації Історичної довідки та довідки про майнову цінність, які в обліковій документації Поселення «Валки-ІХ» - відсутні.

Також історична довідка надана відповідачем не містить підпису особи яка її склала та дати складання, а отже не можливо де та коли саме виготовлено історичну довідку долучену відповідачем. Цей факт підтверджує і відсутність даної довідки в одному з примірників , який зберігається в Департаменті культури та туризму ХОДА.

Зазначення історичних відомостей про об`єкт в Паспорті на об`єкт культурної спадщини Поселення «Валки-ІХ», перебачено формою даного паспорта , а отже визначення «Історична довідка», як документ не може кореспондуватися з розділом «Історичні Дані про об`єкт» у Паспорті на об`єкт культурної спадщини Поселення «Валки-ІХ»».

Так само і відсутність довідки про майнову цінність об`єкту, через нібито колізії у законодавстві, не надавала відповідачам права вносити об`єкт культурної спадщини Поселення «Валки-ІХ» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення.

Відповідачем -1 до суду направлено заперечення на відповідь на відзив згідно яких облікова документація, частиною якої є паспорт пам`ятки, складається саме на пам`ятку археології, єдиним власником якої є держава в силу приписів статті 17 Закону №1805-III, а не на земельну ділянку, відтак зазначення у паспорті пам`ятки іншого власника та іншого права власності на пам`ятку археології є неможливим.

Щодо тверджень Позивачів стосовно недоліків, неповноти облікової документації на пам`ятку, то як уже було зазначено, відповідно до пункту 4 Порядку №1760 облікова документація складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями.

У подальшому така облікова документація відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку №1760 серед інших питань опрацьовується науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини, про що складається протокол, який надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, який, у свою чергу, передає такий протокол разом із обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому Експертна комісія з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру відповідно до протоколу засідання від 06.09.2011 №4/11 підтримала висновки щодо необхідності занесення пам`ятки Поселення «Валки-ІХ» до Реєстру, відтак уповноважені законодавством органи та установи дійшли висновку про достовірність та повноту облікової документації на пам`ятку, в тому числі і щодо зазначення місця розташування пам`ятки.

Щодо тверджень Позивачів про ігнорування Відповідачем 1 наявність порушених прав Позивачів, то зауважую, що на думку представника Міністерства Позивачами не доведено належним чином взаємозв`язок між діями Міністерства щодо процедури занесення пам`ятки в Реєстр та порушеними правами Позивачів, оскільки такі дії Міністерством вчинялися на виконання владних управлінських функцій, водночас не були спрямовані на виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків Позивачів.

З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321283500:02:000:0181 передана у приватну власність на підставі розпорядження голови Валківської РДА від 23.10.2003 № 367 ОСОБА_2 , правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ХР № 015545, виданий 09.04.2004, виданий Валківським районним відділом земельних ресурсів.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2023 № 353034190 земельна ділянка з кадастровим номером 6321283500:02:000:0181 площею 2,681 га перебуває у власності ОСОБА_2

Об`єкт культурної спадщини «Поселення Валки-ІХ» було виявлено старшим науковим співробітником ДП ОАСУ «Слобідська археологічна служба» під час здійснення археологічного обстеження вздовж запроектованої траси.

Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації листом від 14.07.2011 №05-01/1680 направило Голові Державної служби з питань національної культурної спадщини протокол від 31.03.2011 №12 засідання консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації та наказ Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 11.04.2011 №142 «Про затвердження переліків щойно виявлених об`єктів культурної спадщини», серед яких і пам`ятка Поселення «Валки-ІХ».

У подальшому відповідно до протоколу засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру від 06.09.2011 №4/11, затвердженого Науково-методичною радою з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України протоколом №48 від 09.09.2011, зокрема, пунктом 8.2 вирішено підтримати висновки доповідача, висновки протоколу вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень та виступи членів Експертної комісії щодо того, що об`єкти культурної спадщини згідно з таблицею 6 (у якій, зокрема, зазначено пам`ятку Поселення «Валки-ІХ») мають бути занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за видом археології і категорією місцевого значення як такі, що відповідають п. 11 Порядку № 1760.

Наказом Міністерства культури України від 21.10.2011 №912/0/16-11, а саме пунктом 3 внесено до Реєстру за категорією місцевого значення, зокрема, об`єкти культурної спадщини у Харківській області згідно з переліком, викладеним у додатку 7, серед яких і пам`ятка Поселення «Валки-ІХ».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 353034190 від 03.11.2023 р. державна реєстрація права земельної ділянки за кадастровим номером 6321283500:02:000:0181 за ОСОБА_2 була проведена 29.02.2016.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі № 520/35902/23 адміністративний позов Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на частину об`єкта культурної спадщини - пам`ятки археології місцевого значення Поселення Валки -IX - земельну ділянку з кадастровим номером 6321283500:02:000:0181, площею 2,681 га, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Не погоджуючись із діями владного суб`єкта щодо внесення до Реєстру за категорією місцевого значення об`єкта культурної спадщини у Харківській області пам`ятки «Поселення «Валки-ІХ», позивачі звернулись із зазначеним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд відзначає, що за правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі Закон №1805-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 1) контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; 7) занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Частиною першою статті 6 Закону №1805-III встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема:

1) здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

2) подання пропозицій центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць.

Частиною 1 ст. 13 Закону встановлено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно п. б ч. 1 ст. 14 Закону № 1805 занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки - пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №388/2011 (далі Положення №388/2011, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Міністерство культури України (Мінкультури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування державної політики у сфері кінематографії, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.

Згідно з пунктом 4 Положення №388/2011 Мінкультури України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде, забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України, заносить об`єкти культурної спадщини місцевого значення, вносить зміни щодо пам`яток місцевого значення до нього, подає Кабінету Міністрів України пропозиції про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 затверджений Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі Порядок №1760, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1 якого об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України щодо об`єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щодо об`єктів місцевого значення.

Пунктами 2 та 3 Порядку №1760 визначено, що на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає:

-облікову картку,

-його паспорт,

-коротку історичну довідку,

-акт технічного стану,

-довідку про майнову цінність об`єкта.

Положеннями пункту 4 Порядку №1760 передбачено, що облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями.

Отже п. 3 Порядку №1760 чітко передбачав наявність в обліковій документації таких окремо визначених документів, як «Коротка історична довідка» та «Довідки про майнову цінність об`єкта».

Суд погоджується із твердженням позивачів про те, що в обліковій документації «Коротка історична довідка» та «Довідки про майнову цінність об`єкта» Поселення «Валки-ІХ» - відсутні, а також критично ставиться до наданої відповідачем -1 копії документа «Історична довідка», позаяк така довідка не передбачена приписами п. 3 Порядку № 1760 та не містить дати, а також підпису особи, котра склала зазначений документ «Історична довідка».

Твердження відповідачів про те, що зазначення історичних відомостей про об`єкт в Паспорті на об`єкт культурної спадщини Поселення «Валки-ІХ», перебачено його формою даного паспорта суд не приймає до уваги, позаяк документ «Коротка історична довідка» визначено окремо від паспорту, та не є розділом паспорту - «Історичні дані про об`єкт».

Отже, суд погоджується із твердженням позивачів про протиправність дій відповідача-1 щодо внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкту - Поселення «Валки-ІХ», адреса м. Валки, без належної облікової документації.

Водночас, судом встановлено відсутність порушеного права позивачів з боку Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, позаяк останній не має повноважень щодо внесення об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України позаяк не є центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а тому у задоволенні позовних вимог відносно Департаменту слід відмовити.

Окрім того, суд, дослідивши матеріали справи встановив відсутність порушеного права відносно ОСОБА_1 з боку відповідачів, оскільки твердження у позовній заяві про наявність у провадженні Валківського районного суду Харківської області, знаходиться цивільна справа № 615/2258/23 за позовом заступника Харківської обласної прокуратури Андрія Кравченка в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру в Харківській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки не знайшло свого підтвердження.

Зокрема, як встановлено судом та убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Валківського районного суду Харківської області дійсно перебуває цивільна справа № 615/2258/23.

Але, у зазначеній справі розглядається позов заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , який дії в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, у якому, з урахуванням уточнень, просить усунути перешкоди власнику державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером: 6321283500:02:000:0755 площею 2 га, розташованої за межах населених пунктів на території Костівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 жовтня 2016 року № 10452-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність»;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 6321283500:02:000:0755 площею 2 га, розташованої за межах населених пунктів на території Костівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, з припиненням речових прав ОСОБА_4 ;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6321283500:02:000:0755 площею 2 га, розташовану за межами населених пунктів на території Костівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1058651463212, запис про право власності від 11.10.2016 № 16968663, внесений державним реєстратором Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєвою З.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.10.2016 № 31931027), з припиненням речових прав ОСОБА_4 та закриття розділу № 1058651463212 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати ОСОБА_4 повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером: 6321283500:02:000:0755 площею 2 га, розташованої за межах населених пунктів на території Костівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів, котрі би свідчили про належність ОСОБА_1 земельної ділянки, а також доказів, що належна йому земельна ділянка повністю або частково перетинається із об`єктом культурної спадщини «Поселення Валки-ІХ».

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

За наведених вище обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, через що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Суд відзначає, що при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Суд також відзначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність обтяження суб`єкта владних повноважень Міністерства культури та інформаційної політики України, як органу ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, вилучити з Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкт Поселення «Валки-ІХ», адреса м. Валки, задовольнивши позов ОСОБА_2 .

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача ОСОБА_2 правомірними та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим позов належить до часткового задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, місто Київ, вул. Франка Івана, будинок 19, код ЄДРПОУ 43220275), Департаменту Культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (Майдан Свободи, 5, Держпром, 1-й під`їзд, 4-й поверх, м. Харків, 61022 ЄДРПОУ 02230856) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкту - Поселення «Валки-ІХ», адреса м. Валки, без належної облікової документації.

Зобов`язати Міністерство культури і туризму України (01601, місто Київ, вул. Франка Івана, будинок 19, код ЄДРПОУ 43220275) вилучити з Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкт Поселення «Валки-ІХ», адреса м. Валки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури і туризму України (01601, місто Київ, вул. Франка Івана, будинок 19, код ЄДРПОУ 43220275).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04 червня 2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.