Постанова

від 05.06.2024 по справі 520/32713/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 р. Справа № 520/32713/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Дон" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 27.03.24 у справі № 520/32713/23

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дон"

до Державного реєстратора відділу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Дон" (далі також позивач, СФГ "Дон") звернулося до адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора відділу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області (далі також відповідачі), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 13.05.2023 Державного реєстратора виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 з індексними номерами: 67583808 про припинення права Селянського (фермерського) господарства «Дон» оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320881000:01:000:0352 площею 4,9704 га; 67583602 про припинення права Селянського (фермерського) господарства «Дон» оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320881000:01:000:0353.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року клопотання Державного реєстратора відділу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області про закриття провадження у справі задоволено.

Закрито провадження у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Дон" до Державного реєстратора відділу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області Заяц Миколи Миколайовича, Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено позивачу, що даний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для подальшого розгляду судом першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що спір у цій справі є саме публічно-правовим, адже в даному випадку спір виник із суб`єктом владних повноважень, а не з суб`єктом господарювання (не юридичною особою чи підприємцем). Зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання позивача про витребування у Богодухівської міськради доказів матеріалів перевірки за запитом представника СФГ «Дон» про нібито направлення до СФГ «Дон» листів з відмовами у наданні доказів, які нібито голова СФГ «Дон» відмовився одержувати (чого в дійсності не було).

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача спрямовані фактично на усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою, оскаржуване рішення стосується майнових прав та інтересів позивача, а тому спір у цій справі не є публічно-правовим та з урахуванням суб`єктного складу має бути вирішений за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі з таких підстав.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Зазначене узгоджується з положеннями ст. 2, 4, 19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, уважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Отже, обов`язковим є з`ясування у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Як убачається з установлених у справі обставин, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, набутого належним чином права оренди земельних ділянок.

Так, з матеріалів справи судом установлено, що Селянське (фермерське) господарство «Дон» створене на підставі Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» рішенням №154 Богодухівської районної Ради народних депутатів від 06.05.1995, що підтверджується Статутом, зареєстрованим Богодухівською райдержадміністрацією, розпорядження №338 від 06.06.1997.

Державний акт на право користування землею СЕР ХР №04-00-000382 зареєстрований у книзі записів №184.

Господарство є юридичною особою (п.1.2 Статуту).

27.02.2012 ОСОБА_2 уклав з СФГ «Дон» договір оренди земельної ділянки, площею 4,9704 га ріллі для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6320881000:01:000:0353.

Договір укладено строком на 25 років.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.07.2014.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належали земельна ділянка, площею 4,89 га (кадастровий номер 6320881000:01:000:0353).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Спадщину прийняли діти ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У грудні 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Дон» (далі СФГ «Дон»), третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року у справі № 613/1436/17 в задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 613/1436/17 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17 рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року змінено з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Державним реєстратором Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області листом від 08.08.2023 за № 01 09/248 (а.с. 52) на адресу голови СФГ «Дон» на «пропозицію в досудовому порядку скасувати рішення з індексним номером 67583838 та рішення з індексним номером 67583602» № 6/1 від 21.07.2023 вх. 3773/8 від 21.07.2023 повідомлено, що відповідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» немає можливості скасувати рішення щодо державної реєстрації з індексним номером 67583838 та рішення з індексним номером 67583602, які були прийняті при розгляді заяв щодо реєстрації припинення права оренди на земельні ділянки 3 кадастровими номерами 6320881000:01:000:0352 та 6320881000:01:000:0353.

Позивач у справі - Селянське (фермерське) господарство "Дон" вважає, що рішення від 13.05.2023 державного реєстратора виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 з індексними номерами: 67583808 про припинення права Селянського (фермерського) господарства «Дон» оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320881000:01:000:0352 площею 4,9704 га; 67583602 про припинення права Селянського (фермерського) господарства «Дон» оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320881000:01:000:0353, є протиправними, що стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Разом з цим, звертаючись з позовом у цій справі, позивач мотивував свої вимоги тим, що Державним реєстратором відділу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 протиправно припинено право оренди на спірну земельну ділянку на підставі повідомлень заявників/власників земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відмову від договору оренди землі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17, яким установлено таке право заявників з огляду на те, що договором не встановлено строк оренди, факт вручення відповідних повідомлень позивачу підтверджений належними і достатніми доказами.

Тобто підставою для звернення до суду з позовом у цій справі стало те, що спірним рішенням припинено право оренди земельної ділянки позивача і, відповідно, позовні вимоги позивача спрямовані фактично на усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту приватних інтересів.

Оскільки зазначений спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, згідно зі ст. 2 Земельного Кодексу України (далі ЗК України), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічну норму закріплено й у ч. 1 ст. 19 ЦПК України, яка передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на зазначене визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Фактичні обставини, доводи та заперечення учасників справи вказують на те, що у цій справі безпосередньо між позивачем та відповідачами правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивачі пов`язують з порушенням їх саме майнових прав і не пов`язують із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Так, у постанові від 05.12.2018 (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого «… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ця справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги позивача фактично спрямовані на усунення перешкод у реалізації свого права користування спірною земельною ділянкою.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною від 23 лютого 2023 року у справі № 819/1433/16.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених прав СФГ «Дон», що виникають із земельних відносин, та з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, висновок суду першої інстанції про те, що цей спір має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства, є обґрунтованим.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 520/16647/16-а, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 712/10439/16-а.

Покладені в обґрунтування апеляційної скарги аргументи щодо порушення з боку суду першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання позивача про витребування доказів у Богодухівської міськради, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, та не дає підстав для віднесення цієї справи до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Дон" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 у справі № 520/32713/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова