ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
20 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/12557/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., секретар судового засідання Беседа Г.Р., за участі представника позивача Хомутова Г.В., представника відповідача Корольова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року в адміністративній справі №280/12557/21 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛЕНДФОРТ АЗОВ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.,-
В С Т А Н О В И В :
Приватне сільськогосподарське підприємство "ЛЕНДФОРТ АЗОВ" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р» у частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 91 159,89 грн, з яких 72 927,91 грн - орендна палата і 18 231,98 грн - штрафні (фінансові) санкції (штраф);
визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00134990719 від 20.09.2021, форма «ПН»;
- визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» у частині збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% у сумі 341 589,24 грн, з яких 275 006,47 грн єдиний податок і 66 582,77 грн штрафні (фінансові) санкції (штраф);
- визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» у частині збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% у сумі 253 409,14 грн, з яких 203 498,46 грн єдиний податок і 49 910,68 грн штрафні (фінансові) санкції (штраф);
- визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» у частині застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 337 620,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р» у частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 91 159,89 грн, з яких 72 927,91 грн - орендна палата і 18 231,98 грн - штрафні (фінансові) санкції (штраф). Визнано протиправними та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00134990719 від 20.09.2021, форма «ПН». Визнано протиправними та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» у частині збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% у сумі 341 589,24 грн, з яких 275 006,47 грн єдиний податок і 66 582,77 грн штрафні (фінансові) санкції (штраф). Визнано протиправними та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» у частині збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% у сумі 253 409,14 грн, з яких 203 498,46 грн єдиний податок і 49 910,68 грн штрафні (фінансові) санкції (штраф). Визнано протиправними та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» у частині застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 337 620,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що позивачем порушено п. 286.1 і 286.5 ст. 286, п.287.1 ст.287 і п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України, оскільки занижено податкові зобов`язання з орендної плати з землю на суму 77433,95грн. та підприємством не надано документів, які спростовують відповідне порушення. Також за перевірямий період встановлено, що сума розрахунків позивачем продукцією у 2018 і 2019 роках склала 719730,5 грн, у т.ч. ПДВ 119955,1 грн. За результатами зазначених операцій позивач склав і зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних накладні не на кожну особу, а загальною кількістю вданої продукції за день усім орендодавцям-фізичним особам (не платникам ПДВ), що є порушенням п.44.1. ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Також в ході перевірки встановлено, що оскільки позивач отримав сінокоси і пасовища в оренду вже в розореному стані та використовуються не для випасання худоби і сінокосіння, а з метою посіву сільськогосподарських культур, то для обрахунку суми податкових зобов`язань єдиного податку 4 групи за такі землі категорії сіножаті й пасовища необхідно застосовувати нормативно грошову оцінку, визначену для земельних ділянок категорії рілля, а тому позивачем занижено суми єдиного податку на загальну суму 429167,31 грн. Також протягом періоду з 01.01.2017 по 31.03.2021 року позивач укладав договори оренди 365 земельних ділянок, відомості про які відсутні в АІС «Податковий блок», а також придбавав транспортні засоби і машини у кількості 42 шт, відомості про які відповідно даних АІС «Податковий блок» надавалися з порушенням десятиденного строку, встановленого Податковим кодексом України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
З матеріалів справи слідує, що у період з 25.06.2021 по 23.07.2021 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 року.
За результатами перевірки складено акт №7559/08-01-07-19/25223209 від 13.08.2021 року, яким встановлено наступні порушення:
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 201.1, 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого застосовується штрафна санкція за не реєстрацію податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних по операціям з видачі орендодавцям фізичним особам товарів в рахунок орендної плати за користування земельними ділянками, окремо за кожну операцію постачання окремій фізичній особі, з урахуванням дати виникнення податкових зобов`язань;
- п. 286.1, п. 286.5 ст. 286, п. 287.1 ст. 287, п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з орендної плати за землю на суму 77433,95 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 43 282,38 грн за 2019 рік на суму 34 151,57 грн;
- ст. 2921 Податкового кодексу України за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 внаслідок чого занизив суму єдиного податку на загальну суму 484136,68 грн, в т.ч. за 4 квартал 2017 року на суму 49317,43 грн, за 2018 рік на суму 126027,01 грн, за 2019 рік на суму 181062,21 грн, за 2020 рік на суму 115198,80 грн, за 1 квартал 2021 року на суму 12531,23 грн;
- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.1, п. 8.4 ст. 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2011 № 1588 внаслідок ненадання та надання з порушенням десятиденного строку повідомлень за формою № 20-ОПП щодо наявності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
На підставі акту перевірки і висновку за результатами розгляду поданих позивачем заперечень на акт перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме:
- № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р» про збільшення позивачу грошового зобов`язання на 77 433,95 грн орендної плати і 19 358,49 грн штрафу;
- № 00134990719 від 20.09.2021, форми «ПН» про нарахування позивачу штрафу в сумі 59 977,55 грн за платежем податок на додану вартість;
- № 00135110719 від 20.09.2021, форми «Р» про збільшення позивачу грошового зобов`язання на 280 481,41 грн зі сплати єдиного податку з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% та 67 951,51 грн штрафу;
- № 00135130719 від 20.09.2021, форми «Р» про збільшення позивачу грошового зобов`язання на 203 655,27 грн зі сплати за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% та 49 949,88 грн штрафу;
- № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» про нарахування позивачу штрафу в сумі 415 140,00 грн за ненадання та надання з порушенням десятиденного строку повідомлень за формою № 20 - ОПП щодо наявності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням через які провадиться діяльність.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Стосовно податкового повідомлення рішення 00135190719 від 20.09.2021 року, форма «Р», яким позивачу збільшено грошові зобов`язання на суму 77 433,95 грн орендної плати і нараховано штраф в сумі 19 358,49 грн, залежить від того, чи був зобов`язаний позивач сплачувати орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2320684500:02:007:0037 площею 2,4334 га, слід зазначити наступне.
Так, позивач орендував вказану земельну ділянку у Бердянської районної державної адміністрації за договором оренди землі від 01.09.2016 року строком на 49 років.
З наданого позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.02.2018 ркоу, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракуловим І.Л., слідує, що позивач, як продавець, передає у власність покупця Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» будівлі і споруди бази відпочинку по АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2320684500:02:007:0037 площею 2,4334 га. Перелік нерухомого майна, що продається наведений в абз.2 пункту 1.1. вказаного договору. У примітці до пункту 5.1.2. вказаного договору зазначено, що питання прав володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою не є предметом вказаного договору, а вирішуються у встановленому законодавством порядку, а також нотаріусом роз`яснено покупцю зміст ст.120 Земельного кодексу України щодо переходу до нового власника нерухомого майна (будівель і споруд) права користування земельною ділянкою. Передача позивачем і отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» передбаченого у договорі нерухомого майна відбулась 08.02.2018 підтверджується укладеним між ними актом приймання-передачі.
Отже, починаючи з 08.02.2018 року позивач втратив право користування вказаною земельною ділянкою. Доказів користування позивачем ділянкою з 08.02.2018 року не надано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі № 908/924/19 встановлено, що через зволікання Запорізької обласної державної адміністрації в укладанні додаткової угоди до договору оренди землі від 01.09.2006 року про заміну сторони орендаря, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан» звернулось до суду, а Запорізька обласна державна адміністрація заперечувала проти позову, оскільки вважала, що договір оренди землі від 01.09.2006 року припинив свою дію внаслідок придбання об`єктів нерухомості на ділянці Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Щедрий лан». У вказаному рішенні, Господарський суд міста Києва, керуючись ч. 1 ст. 93, частинами 1 і 2 ст. 120, ст. 125, ст. 126 пунктами «а» і «е» ст. 141 Земельного кодексу України ст.1, ч.3 ст.7, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» і ст. 377 Цивільного кодексу України дійшов висновку що внаслідок відчуження нерухомого майна Приватним сільськогосподарським підприємством «Лендфорт азов» на земельній ділянці площею 2,4334 га, кадастровий номер 2320684500:02:007:0037, за адресою: АДРЕСА_1 , за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 08.02.2018, до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН» як нового власника нерухомості автоматично перейшло право користування земельною ділянкою під набутим у власність майном, а натомість щодо відчужувача нерухомості такий договір є припиненим в силу закону. У рішенні зазначено, що відмова Запорізької обласної державної адміністрації в укладені додаткової угоди про заміну сторони орендаря прямо суперечить визначеному порядку переходу права оренди до нового орендаря та породжує ситуацію, коли особа, яка вже не є власником нерухомості, а отже не є фактичним землекористувачем внаслідок втрати правового зв`язку з розташованим на ній майном, змушена нести безпідставні фінансові втрати, сплачуючи за землю, якою вона не користується і не може користуватися. Натомість новий власник нерухомого майна невизначений час здійснює безоплатне фактичне користування земельною ділянкою, що прямо суперечить положенням статті 206 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України «Про оренду землі». Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 908/924/19 визнано правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН» про визнання укладеною між сторонами Додаткової угоди від 21.02.2019 року про заміну сторони у договорі оренди землі від 01.09.2006, у редакції, що викладена в позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН».
Отже рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі № 908/924/19, що набрало законної сили 26.09.2019, вже було встановлено, що з 08.02.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН», як нового власника нерухомості, автоматично перейшло право користування земельною ділянкою під набутим у власність майном, а відносно позивача такий договір припинив свою дію в силу закону.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки позивач фактично втратив можливість користування земельною ділянкою починаючи з 08.02.2019 року, усі права і обов`язки орендаря із вказаної дати перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН», нарахування позивачу орендної плати з 08.02.2018 року неможливо в силу закону.
Доводи відповідача в частині посилання на п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, згідно з яким підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, а також ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду землі» і ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», які пов`язують виникнення права оренди з моменту їх державної реєстрації, є хибними, адже в даному випадку спір стосується не моменту виникнення обов`язку сплати орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЩЕДРИЙ ЛАН», а моменту припинення обов`язку сплати орендної плати позивачем, який припадає на момент втрати ним права користуватись земельною ділянкою внаслідок продажу розміщених на ній будівель і споруд.
Враховуючи, що порушення обов`язку сплати орендної плати позивачем допущене з 01.01.2018 по 07.02.2018 року, то податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим тільки в частині нарахування 4506,04 грн орендної плати за 38 днів фактичної оренди позивачем ділянки у 2018 році (з 01.01.2018 по 07.02.2018 року) при ціні оренди в сумі 118,58 грн за один день оренди (ціна оренди визначена з наявних у справі позову і доданого в якості доказу витягу з акту перевірки № 7559/08-01-07-19/25223209 від 13.08.2021 року), а також штраф у сумі 1126,51 грн (25% від 4506,04). В іншій частині податкове повідомлення-рішення № 00135190719 від 20.09.2021, форма «Р» підлягає скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 00134990719 від 20.09.2021 року про нарахування позивачу 59 977,55 грн, слід зазначити наступне.
Так, згідно з договорами оренди земельних ділянок (паїв), укладеними між позивачем, як орендарем, і орендодавцями-фізичними особами, як орендодавцем, виплата позивачем орендної плати може здійснюватися в натуральній формі за бажанням орендодавця. В акті перевірки встановлено що у 2018 і 2019 роках позивач здійснив виплату оренди фізичним особам (неплатникам ПДВ) цукром і олією на загальну суму 719730,50 грн, у т.ч. ПДВ 119955,10 грн (арк. 20 акту перевірки). Ці обставини визнаються позивачем. Усі відомості про видачу продукції складені окремо на кожний вид продукції і описані в додатку № 6 у розрізі дат видачі ТМЦ. Видача натуроплати оформлюється видатковими накладними, які складені на суму кожної відомості або на декілька відомостей за один день (арк. 20 акту перевірки). Накладні та відомості місять інформацію, передбачену для первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідачем не виявлено фактів порушення оформлення первинних документів на підставі яких здійснювалась передача ТМЦ. Відповідач зазначає, що позивач складає та реєструє в єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які містять загальну інформацію про кількість виданої продукції за день усім орендодавцям. При аналізі податкових накладних відповідачем встановлено, що вони складені окремо на кожний вид виданої продукції на день і зазначено тип причини «складена за щоденними підсумками операцій» з позначкою «зведена».
Щодо правомірності реєстрації позивачем зведених податкових накладних за щоденними підсумками суд зазначає, що операції з передачі товарів фізичним особам неплатникам ПДВ в якості виплати їм орендної плати, не відноситься до операцій, передбачених п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України і пунктом 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, за щоденними підсумками яких може бути складена податкова накладна. Матеріали справи не місять доказів ритмічного постачання позивачем товарів орендодавцям, а тому відсутні підстави для складання зведених податкових накладних за такими операціями.
Також позивачем зареєстровано податкові накладні на всю суму операцій з передачі товарів орендодавцями і в повному обсязі відображено податкові зобов`язання, про що відповідач зазначає на арк. 23 акту перевірки і на підставі первинних документів, як це передбачено пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. Також з акту перевірки слідує, що позивач не порушив передбачені ст. 201 Податкового кодексу України строки реєстрації податкових накладних за вказаними операціями. Відповідач зазначає, що складання позивачем податкових накладних за щоденними підсумками є порушенням вимог порядку їх оформлення накладних та реєстрації, що передбачені Порядку заповнення податкової накладної та п. 201.1 і п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому у єдиному реєстрі податкових накладних відсутні накладні за вказаними операціями.
Оскільки позивач зареєстрував податкові накладні у повному обсязі і своєчасно за вказаними операціями, а ст. 1201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення позивачем вказаних вище операцій з передачі товарів) передбачена відповідальність саме за порушення передбачених ст. 201 Податкового кодексу України строків реєстрації податкових накладних, то підстави притягнення позивача до відповідальності саме за вказаною статтею відсутні.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 00134990719 від 20.09.2021 року, форми «ПН» про нарахування позивачу 59 977,55 грн підлягає скасуванню.
Стосовно податкових повідомлень-рішень № 00135110719 від 20.09.2021 року, форми «Р» і № 00135130719 від 20.09.2021 року, форми «Р» про збільшення позивачу податкового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарського товаровиробника, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75%, і штрафу, слід зазначити наступне.
Так, в ході перевірки позивач надав позивачу дані статистичної звітності за формами №29-сх, № 50-сх та №4-сх та документи про списання насіння, добрив і засобів захисту рослин. При співставленні площ земельних ділянок, засіяних сільськогосподарськими культурами, та площі ріллі виникає розбіжність, що відповідає квадратурі сіножатей і пасовищ, котрі використовуються підприємством на правах оренди. При цьому позивач письмово підтвердив відповідачу, що ділянки сіножатей і пасовищ передавались позивачу в оренду вже у розореному стані.
У пункті 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України зазначено спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 2921.1 ст. 2921 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
У пункті 2921.2. ст. 2921 Податкового кодексу України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю.
З акту перевірки слідує, що позивач при нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку 4 групи застосував до земельних ділянок, які є сіножатями і пасовищами, відповідну нормативну грошову оцінку для сіножатей і пасовищ на підставі інформаційних листів Управління Держгеокадастру у Бердянському районі Запорізької області щодо вартості земельних ділянок. Копія відомості Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області № 0132р від 23.01.2015 року з документації із землеустрою, що включені до Державного фонду документації із землеустрою, долучена позивачем до позову.
Відповідач не заперечує, що відповідач сплачував єдиний податок за сіножаті та пасовища відповідно до нормативної грошової оцінки для цього виду землі, проте вважає, що при використанні сіножатей і пасовищ для вирощування сільськогосподарських культур, до таких земель має застосовуватись нормативна грошова оцінка ріллі.
Водночас, відповідно до підпункту 14.1.42 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону містяться в державному земельному кадастрі.
Доказів того, що сіножаті та пасовища, які оброблялись позивачем, є ріллею згідно з даними державного земельного кадастру, не надано.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення, а віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.
До матеріалів справи не долучено доказів віднесення органами місцевого самоврядування тих сіножатей і пасовищ, що оброблялись позивачем, до виду рілля.
Податковий кодекс України не містить положень, які б допускали можливість застосування нормативної грошової оцінки ріллі до ділянок, які визначені як сіножаті чи пасовища державними органами чи органами місцевого самоврядування, але використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції.
Щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок суд зазначає, що відповідно до наведених у ст. 1 Закону України «Про оцінку землі» визначень термінів: нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; капіталізація - визначення вартості об`єкта оцінки на підставі чистого операційного або рентного доходу від його використання; рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки; бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, що мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.
У ст. 6 Закону України «Про оцінку землі» зазначено, що суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є, зокрема, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок. Відповідно до ст. 23 цього закону технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
У пункті 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 16.11.2016 (ця постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 03.11.2021) зазначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться окремо за сільськогосподарськими угіддями (ріллею, багаторічними насадженнями, сіножатями, пасовищами, перелогами) та несільськогосподарськими угіддями на землях сільськогосподарського призначення. У пункті 2 вказаної методики зазначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, у тому числі земель під господарськими будівлями і дворами, є відомості Державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), документація із землеустрою.
До матеріалів справи не долучено доказів того, що використана позивачем при нарахуванні єдиного податку нормативна грошова оцінка для сіножатей і пасовищ є невірною. В акті перевірки відсутні записи про це.
У пункті 293.9 ст. 293 Податкового кодексу України зазначено, що для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування): 293.9.1 для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) - 0,95.
Про помилки застосування позивачем ставки єдиного податку при нарахуванні єдиного податку 4 групи на земельні ділянки на території Берестівської і Осипенківської територіальних громад Бердянського району Запорізької області в акті перевірки записи відсутні.
Отже законодавством не передбачено обов`язок платника єдиного податку 4 групи при нарахуванні податкових зобов`язань за сіножаті та пасовища, що обробляються ним як рілля, враховувати нормативну грошову оцінку для ріллі, адже оцінка землі та віднесення землі до певного виду є виключною компетенцією її власника, а результати оцінки залежать від низки характеристик землі, а не від того, як вона використовується орендарем.
Висновки відповідача про те, що при нарахуванні зобов`язань з єдиного податку 4 групи, необхідно застосовувати нормативну грошову оцінку землі виду рілля до тих земель, які є сіножатями і пасовищами, але використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, не знайшли свого підтвердження. Ці висновки є нормативно необґрунтованими.
Оскільки віднесення земель до певного виду чи категорії знаходиться поза межами компетенції відповідача, то безпідставними є його доводи про необхідність застосування до земель, які хоча і обробляються, але не визнанні ріллею органами місцевого самоврядування, нормативної грошової оцінки ріллі.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 00135110719 від 20.09.2021 року, форми «Р» у частині нарахування єдиного податку 4 групи і штрафу у зв`язку з тим, що позивач протягом періоду з 01.01.2019 по 31.12.2019 року не відобразив у податковій звітності частину орендованих ним земельних ділянок на території Берестівської і Осипенківської територіальних громад Бердянського району Запорізької області, слід зазначити наступне.
Так, перелік земельних ділянок Берестівської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, які за ствердженням відповідача не були відображені позивачем у податковій звітності і за які не було сплачено єдиний податок, наведений відповідачем у додатку № 9.1 до акту перевірки. Цей список складається із земельних ділянок площею 212,0288 га. Вид землі у вказаному додатку відповідачем не зазначений. На арк. 44 акту перевірки відповідач зазначає, що оскільки вказані ділянки отримані позивачем в розореному стані, то відповідач застосував до них нормативну грошову оцінку для ріллі.
Позивачем в позовній заяві визнається той факт, що він не подавав податкову звітність і не сплачував єдиний податок за земельні ділянки, зазначені в додатку № 9.1 до акту перевірки, за виключенням однієї ділянки із кадастровим номером 2320683500:01:004:0045 площею 8,793 га, орендодавцем якої є ОСОБА_1 , відомості про яку позивач подавав у 2019 році у додатку 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи - «Відомості про наявність земельних ділянок» строка № 1.1.480. Вказана податкова накладна подана до Державної фіскальної служби України згідно з Квитанцією з реєстраційним номером 9026249089.
Позивач пояснив зазначені розбіжності в даті договору і номері його реєстрації тим, що податкова декларація подавалась 19.02.2019, що підтверджується квитанцією, а зазначені відповідачем у відзиві дані з реєстрів з`явились вже після подачі позивачем податкової декларації та надав документальні підтвердження цього.
Враховуючи зазначене і те, що спір стосується ділянки, кадастровий номер якої у вказаних відповідачем реєстрах і наданій позивачем відомості співпадає, у суду не виникає сумнівів, що відомості щодо вказаної ділянки відображені позивачем у податковій декларації, а факт оплати єдиного податку 4 групи за вказаною податковою декларацією відповідачем не заперечується.
Щодо інших земельних ділянок, вказаних у додатку № 9.1 до акту перевірки, то позивачем надана таблиця, в якій зазначено перелік ділянок, відомості про які позивач не відображав у податкових деклараціях із наведеннях розрахунку суми єдиного податку не сплаченого за них у 2019 році, що становить 5 474,94 грн. У вказаній таблиці, на відміну від додатку № 9.1, позивачем зазначено вид землі. Достовірність відомостей у наданій позивачем таблиці, зокрема щодо виду земель та їх площ, застосованої нормативної грошової оцінки земель щодо сіножатей і пасовищ, відповідачем не спростована.
Причини недопустимості використання відповідачем нормативної грошової оцінки ріллі для сіножатей і пасовищ вже наведені вище. А тому, за результатами перевірки відомостей, відображених відповідачем в додатку 9.1. до акту перевірки і відзиві, а також доданої позивачем до позову таблиці, відомості Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області № 0132р від 23.01.2015 з документації із землеустрою, що включені до Державного фонду документації із землеустрою, листа Держгеокадастру № 6-28-0.22-38/2-20 від 03.01.2020 «Про індексацію нормативно грошової оцінки земель за 2019 рік», суд встановив, що наведений позивачем розрахунок суми єдиного податку 4 групи не суперечить наведеним вище положенням Податкового кодексу України.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 00135110719 від 20.09.2021 року, форми «Р» є обґрунтованим в частині нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку у сумі 5 474,94 грн і штрафу 1 368,74 грн (25% від порушених податкових зобов`язань), а в іншій частині має бути скасоване, а саме: у частині нарахованих понад вказані суми податкові зобов`язання зі сплати єдиного податку в сумі 275 006,47 грн (280 481,41 5 474,94) та штраф у сумі 66 582,77 грн (67 951,51 1 368,74).
Перелік земельних ділянок Осипенківської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, які за ствердженням відповідача не були відображені позивачем у податковій звітності і за які не було сплачено єдиний податок, наведений відповідачем у додатку № 9.2 до акту перевірки. Цей список складається із земельних ділянок площею 56,9087 га. Вид землі у вказаному додатку відповідачем не зазначений.
Позивач визнає, що не подавав із вказаного у додатку № 9.2 до акту перевірки переліку звітність щодо ділянки із кадастровим номером 2320684500:02:005:0045 площею 4,66 га, орендодавцем якої є Осипенківська сільська рада Бердянського району, зобов`язання зі сплати єдиного податку за якою за 2019 рік становлять 156,81 грн, що вирахувана наступним чином: 136 810,35*0,95/100*30/100/92*37, де: 136 810,35 грн нормативно-грошова оцінка ділянка із кадастровим номером 2320684500:02:005:0045 (згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; 0,95/100 - ставка єдиного податку (у процентах) відповідно до пп. 293.9.1 п. 293.9 ст. 293 ПК; 30/100 30% розміру єдиного податку, що має сплачуватись у 4 кварталі платником єдиного податку 4 групи відповідно до пп. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПК України; 92 кількість календарних днів у 4 кварталі 2019 року; 37 кількість днів протягом яких ділянка знаходилась в оренді позивача у 2019 році (з 25.11.19 по 31.12.19). Позивач визнає обов`язок сплати штрафу із вказаною суми в розмірі 39,20 грн.
Щодо інших земельних ділянок, зазначених у додатку № 9.2, позивачем, на підтвердження відображення даних про них у податкових деклараціях, надано копії податкової декларації з плати за землю з додатками та квитанції реєстраційний номер 9307851530, податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи з додатками і квитанції реєстраційний номер 9026267161 та податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи з додатками і квитанції реєстраційний номер 9026319587. У позовній заяві позивач посилається на строки у додатках до вказаних податкових декларацій, які містять відомості про подачу позивачем даних про ділянки, зазначені у додатку № 9.2 до акту перевірки, як не подані.
Крім того, у наданих позивачем додатках до податкових декларацій, дійсно відсутні окремі ідентифікаційні дані ділянок, як то номер державної реєстрації договору оренди чи кадастровий номер, відсутність яких не залежить від волі позивача, оскільки присвоєння цих даних земельній ділянці знаходиться поза компетенцією позивача. При цьому суд приходить висновку, що оскільки відповідачем не спростовано доводів того, що відображені позивачем у додатках до вказаних податкових деклараціях ділянки не є тими ділянками, що вказані відповідачем у додатку № 9.2 до акту перевірки, керуючись ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, то вимоги позивача є обґрунтованими.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 00135130719 від 20.09.2021 року, форми «Р» є обґрунтованим в частині нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку у сумі єдиного податку у сумі 156,81 грн і штрафу 39,20 грн (25% від порушених податкових зобов`язань) і має бути скасоване в іншій частині, а саме у частині нарахованих понад вказані суми податкові зобов`язання зі сплати єдиного податку в сумі 203 498,46 грн (203 655,27 156,81) та штраф у сумі 49 910,68 грн (49 949,88 39,20).
Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 00135040719 від 20.09.2021, форми «ПС» в частині про нарахування позивачу 337 620,00 грн штрафу за неподання та несвоєчасне подання повідомлення за формою 20-ОПП суд зазначає наступне.
Перелік майна, щодо якого позивач не подав повідомлення за формою 20-ОПП наведений відповідачем у додатках 17.1 і 17.2 до акту перевірки. Зі змісту вказаних додатків слідує про набуття позивачем протягом періоду, що перевірявся відповідачем, майнових прав на 42 одиниці техніки (автомобілі, причепи, навісне обладнання для сільськогосподарської техніки) та 365 земельних ділянок в оренду.
Також змістом вказаних додатків підтверджуються доводи позивача, що майнові права на техніку, вказану у додатку 17.1 до акту перевірки, набуті позивачем протягом 6 календарних дат (6 різних дат), а право оренди ділянок, зазначених у додатку 17.2 до акту перевірки, протягом 70 календарних дат.
Пунктом 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України передбачено з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
У пункті 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 передбачено що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, заформою № 20-ОППподається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні заформою № 20-ОППнадається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Зміст і форма повідомлення за формою № 20-ОПП наведені у додатку 10 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011. Зі змісту вказаного повідомлення слідує, що повідомлення може подаватись щодо кількох об`єктів одночасно, а не на кожний окремо. Не містить вимог щодо подачі окремо повідомлення за формою № 20-ОПП щодо кожного об`єкта окремо Податковий кодекс України і вказаний Порядок.
Пунктом 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за несвоєчасну подачу заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження у вигляді штрафу для юридичних осіб у сумі 1020,00 гривень.
Тобто, відповідальність передбачена не за порушення строків повідомлення про об`єкт, а за порушення строків подачі саме заяв і документів для взяття на облік.
Враховуючи викладене, оскільки позивач мав подати одне повідомлення за формою 20-ОПП протягом десяти днів одночасно щодо кількох об`єктів, майнові права на які були набуті протягом одного дня, суд погоджується з вимогами позивача, що порушення строків подачі повідомлення за формою 20-ОПП мало місце 76 раз, а не 407 раз.
Передбачена пунктом 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу наступає не за кожний неподаний документ, а за необмежену кількість заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження тощо. Це слідує зі змісту вказаного пункту, який передбачає відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом «заяв або документів», а не «заяви або документу». Такий висновок суду підкріплюється змістом пункту 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України яким на відміну від пункту 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, передбачена відповідальність у вигляді штрафу за кожне неподання чи несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, про що прямо зазначено у вказаній статті.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 00135040719 від 20.09.2021 року, форми «ПС» підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу штрафу в сумі 337 620,00 грн.
При цьому колегія суддів хоче наголосити на тому, що апеляційна скарга відповідача обґрунтована аналогічними доводами що і відзив на позовну заяву, проте таким доводам надано належну оцінку судом першої інстанції.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року в адміністративній справі №280/12557/21 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року в адміністративній справі №280/12557/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст постанови складено 05.06.2024 року.
Головуючий - суддяС.В. Білак
суддяС.В. Чабаненко
суддяІ.В. Юрко
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.05.2024 |
Оприлюднено | 07.06.2024 |
Номер документу | 119532506 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Білак С.В.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Сацький Роман Вікторович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Сацький Роман Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні