Постанова

від 22.05.2024 по справі 340/6411/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2024 року м.Дніпросправа № 340/6411/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 340/6411/23 (суддя Дегтярьова С.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) про визнання протиправними та скасування рішень Бережинської сільської ради № 737 від 15.12.1997 та № 567 від 20.02.2001.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, позивач просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскарженими рішеннями Бережинською сільською радою передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,24 га, на якій розташоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що він є співвласником вищевказаного домоволодіння в порядку спадкування майна своєї матері ОСОБА_3 , а тому рішення № 737 від 15.12.1997 року та №567 від 20.02.2001 року Бережинської сільської ради, про які він довідався 28.04.2023 року при ознайомленні з матеріалами справи № 390/167/23 в Кіровоградському районному суді, грубо порушують його права як власника вищевказаного домоволодіння та прав постійного користувача присадибною земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Оскаржені рішення є протиправними через те, що на їх підставі у власність ОСОБА_2 передано всю присадибну земельну ділянку, а не її частину, наявні підстави для їх скасування. Крім того, суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 11 травня 1993 року, ОСОБА_4 подарувала своїй дочці ОСОБА_3 та своєму сину ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір посвідчено секретарем виконавчого комітету Бережинської сільської Ради та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №21, зареєстровано в Кіровоградському бюро технічної інвентаризації за номером 178/1 10.08.1993 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом видано 25.03.2021 року на частину житлового будинку ОСОБА_1 (позивачу по даній справі) (а.с.13).

Документальних доказів реєстрації права власності на частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано.

Бережинська сільська рада рішенням №737 від 15.12.1997 року задовольнила заяву ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки та вирішила передати йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,24 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . Рішення реалізоване не було, земельна ділянка у власність ОСОБА_2 не передана.

Бережинська сільська рада 20.02.2001 року прийняла рішення №567, яким задовольнила заяву ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки та вирішила передати йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,24 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . Рішення реалізоване не було, земельна ділянка у власність ОСОБА_2 не передана, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 14.02.2023 року №112.

Рішенням ІІ сесії VІІ скликання Первозванівської сільської ради №72 від 21.12.2020 року розпочато процедуру реорганізації, зокрема, Бережинської сільської ради, як юридичну особу її припинено 25.03.2021 року. Відповідно до п.4 рішення Первозванівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Бережинської сільської ради (а.с. 37).

Позивач стверджує, що рішення порушують його право як співвласника домоволодіння, частину якого він успадкував після смерті матері ОСОБА_3 , а тому просив суд рішення № 737 від 15.12.1997 року та №567 від 20.02.2001 року Бережинської сільської ради скасувати.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що підстави для скасування оскаржених рішень відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання земельних відносин в період прийняття рішень були врегульовані Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року №561-XII (далі - Земельний кодекс №561).

Згідно ст.6 Земельного кодексу №561, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу №561, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

У відповідності до ч.1 ст.22 Земельного кодексу №561, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч.1 ст.23 Земельного кодексу №561 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Позивач посилається на порушення суб`єктом владних повноважень його прав, як співвласника домоволодіння.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У даній справі оскаржені рішення суб`єктом владних повноважень прийняті від 15.12.1997 та від 20.02.2001. Натомість, позивач доводить порушення свого права та обґрунтовує його наявність свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.03.2021, що унеможливлює як наявність у позивача права власності на день прийняття оскаржених рішень, так і можливість факту порушення такого права.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, що засвідчував би його право власності на земельну ділянку площею 0,24 га, на якій розташоване домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , оформлене ним на підставі оскаржених рішень.

Навпаки, матеріали справи містять довідку Первозванівської сільської ради №112 від 14.02.2023 року, в якій вказано, що на території Бережинського старостинського округу знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки складає 0,24 га, не приватизована (а.с. 12).

Варто зазначити, що оскаржені рішення, хоча і були прийняті в 1997 та 2001 році відповідно, однак реалізованими в подальшому не були, ніяких наслідків щодо виникнення права власності на земельну ділянку 0,24 га за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 не спричинили, що виключає наявність у нього такого права.

Більш того, самі по собі такі рішення вичерпують свою дію як за умови їх реалізації, так і за умови її відсутності, чим в даному випадку є припинення процедури оформлення права власності на таку земельну ділянку.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач, будучи особою, яка на загальних підставах може мати бажання отримати таку земельну ділянку у власність або користування, не позбавлений права звернутися до відповідача із відповідною заявою.

В даному випадку ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами порушення будь-яких його прав, свобод та інтересів, прийнятими рішеннями Бережинської сільської ради №737 від 15.12.1997 та №567 від 20.02.2001, оскільки ніякого відношення у 1997 та у 2001 році до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а також до земельної ділянки площею 0,24 га він не мав.

Опис обставин первинного отримання домоволодіння у 1968 році ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_6 , а також подальшої забудови земельної ділянки предмету даного спору не стосується.

У даному випадку відсутні підстави для задоволення позову та скасування оскаржених рішень Бережинської сільської ради.

Щодо доводів позивача про не розгляд судом першої інстанції позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, колегія суддів зазначає, що вони є підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в порядку ст.252 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 340/6411/23 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак