Постанова

від 04.06.2024 по справі 372/5446/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 372/5446/23 Суддя (судді) першої інстанції: Янченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Голяшкін О.В.,

судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,

секретаря судового засідання - Коренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2024 року у справі № 372/5446/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, у якому просила скасувати постанову в.о. заступника начальника - начальника Управління БК та ПМП Львівської митниці Державної митної служби України Кравченка Т.В. від 10.10.2023 року в справі про порушення митних правил № 1119/20900/23, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України, від 13.03.2012 року № 4495-VI (далі - МК України), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 831 986,02 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.11.2023 року дану адміністративну справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що факт вчинення позивачем порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України, підтверджується матеріалами справи. Зауважує, що відповідач вжив усіх можливих заходів для повідомлення позивача про складання протоколу про порушення митних правил від 18.08.2023 року № 1119/20900/23 та про розгляд справи про порушення митних правил. Зазначає, що порушення виявлено 11.05.2023 року, після отримання листа Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 року № 0434-2232/13334, а строки накладення адміністративних стягнень дотримано.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказала на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважила, що вона проживає у с. Лісники, а тому не могла отримувати поштові відправлення відповідача, які направлялись у с. Хотів. Також не вжито заходів для повідомлення представника позивача. Позивач наголошує, що вказані відповідачем обставини не відповідають дійсності. Зазначає, що надані відповідачем докази не можуть братись до уваги, адже оформлені у вигляді неналежно засвідчених копій. Вважає, що порушено строки притягнення її до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 22.06.2022 року близько 20:49 год. через пункт пропуску «Краковець Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці здійснено пропуск автомобіля марки Bentley, VIN НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 ), в напрямку «виїзд з України», смугою руху «зелений коридор», без пасажирів. В ході перетину митного кордону громадянкою України ОСОБА_1 до митного контролю жодних товарів не пред`являлось та митних декларацій не подавалось.

25.05.2023 року Львівською митницею отримано лист Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 № 0434-232/13334, разом з листом Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України від 25.05.2023 № 20/ 20-01-01/7.4/546, за змістом якого громадянка України ОСОБА_1 , вивезла готівкові кошти з України в Республіку Польща в розмірі, що перевищує еквівалент 10 тисяч Євро без письмового декларування митним органам України, зокрема, 22.06.2022 року кошти в еквіваленті 494 588 євро.

На виконання вимог листа Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України від 25.05.2023 року № 20/20-01-01/7.4/546 Львівською митницею в ході проведення перевірочних заходів щодо законності вивезення за межі митної території України валютних цінностей, листом від 29.05.2023 року № 7.4-4/20-05/4/13319 скеровано до Держмитслужби проект запиту до митних органів Республіки Польща.

Митними органами Республіки Польща листом від 27.06.2023 року № 0201- IGM.542.526.2023.2 (вх. Держмитслужби від 05.07.2023 року № 17124/11) надано копії «валютних декларацій», які громадянка України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 ) надавала митним органам Республіки Польща при в`їзді на митну територію Європейського союзу. Копію відповіді митних органів Республіки Польща з додатками Львівською митницею отримано листом Держмитслужби від 06.07.2023 року № 26/26-04/7.4/1660 (вх. від 06.07.2023 року № 34685/4-20). Зокрема, до зазначеного листа митних органів Польщі долучено копії декларації про транскордонне переміщення 22.06.2022 року громадянкою України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 ) валютних цінностей, а саме грошових коштів на суму 100 000,00 доларів США та 50 000,00 євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 22.06.2022 року становить 4 468 540,00 грн.

З метою отримання пояснень від ОСОБА_1 та прийняття нею участі у складанні протоколу про порушення митних правил Львівською митницею за наявною в митного органу адресою скеровано листи від 18.07.2023 року № 7.4-5/20-01/10/ 18146 та від 31.07.2023 року № 7.4-5/20-01/10/19305, якими позивачу запропоновано прибути до Львівської митниці.

18.08.2023 року складено протокол про порушення митних правил № 1119/20900/23, у якому зафіксовано вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України.

Примірник протоколу про порушення митних правил від 18.08.2023 року № 1119/20900/23 направлено позивачу поштовим відправленням 0600040258350, яке повернулось не врученим із відміткою «відсутній за вказаною адресою».

10.10.2023 року в.о. заступника начальника - начальником Управління БК та ПМП Львівської митниці Державної митної служби України Кравченком Т.В. проведено розгляд справи про порушення митних прави, розпочатої 18.08.2023 року за ознаками вчиненого ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України.

За результатом вказаного розгляду прийнято постанову від 10.10.2023 року в справі про порушення митних прави № 1119/20900/23, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 831 986,02 грн.

У постанові від 10.10.2023 року № 1119/20900/23 зазначено, що позивач вчинила недекларування валютних цінностей, а саме грошових коштів на суму 100 000,00 доларів США та 50 000,00 євро, що перевищує дозволену законодавством України суму їх переміщення без письмового декларування на 134 795,7 євро (за курсом НБУ станом на 22.06.2023 року відповідає сумі 4 159 930,1 грн).

Також у постанові від 10.10.2023 року в справі про порушення митних правил № 1119/20900/23 вказано, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України підтверджується: листом Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 року № 0434-232/13334; змістом листа митних органів Республіки Польща від 27.06.2023 року № IGM.542.526.2023.2; витягами із АСМО «Інспектор» про факт перетину позивачем митного кордону 22.06.2022 року через пункт пропуску «Краковець Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці на автомобілі марки Bentley, VIN НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 ; копіями сторінок паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , виданого 14.06.2018 року органом ДМС України № 8089.

Позивач не погодилась із постановою від 10.10.2023 року в справі про порушення митних правил № 1119/20900/23, звернулась до суду щодо її оскарження.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідач належним чином не надіслав позивачу або її представнику протокол про порушення митних правил від 18.08.2023 року № 1119/20900/23 та не повідомив про розгляд справи про порушення митних правил. Судом зазначено, що докази на які посилається відповідач містять протиріччя щодо суми валютних цінностей, які вивезла позивач з України. Також у різних документах, на які посилається відповідач, містяться відмінні ідентифікаційні дані позивача. Окремі документи оформлені без урахування вимог МК України, що нівелює їх доказове значення. Крім того, суд виходив із порушення строків притягнення позивача до відповідальності передбачені ст. 467 МК України.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 197 МК України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Як встановлено ч.1 ст.8 Закону України «Про валюту і валютні операції», транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частиною третьої цієї статті закону передбачено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Пунктом 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 3, передбачено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей», особа повинна заповнити бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у випадку здійснення транскордонного переміщення валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро.

Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 5, встановлено, що фізичні особи резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Таким чином, запровадження в Україні обмежень щодо вільного транскордонного переміщення валютних цінностей на суму понад 10 000 євро без їх письмового декларування є частиною програми фінансового моніторингу та заходом валютного контролю, направленим на забезпечення економічної безпеки країни, а також запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 471 МК України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

Примітка до ст. 471 МК України визначає, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).

За приписами ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Декларант зобов`язаний, зокрема, здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей (ч. 1 ст. 266 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Стаття 489 МК України закріплює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

У постанові від 10.10.2023 року у справі про порушення митних правил № 1119/20900/23 встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України, підтверджується: листом Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 року № 0434-232/13334; змістом листа митних органів Республіки Польща від 27.06.2023 року № IGM.542.526.2023.2; витягами із АСМО «Інспектор» про факт перетину позивачем митного кордону 22.06.2022 року через пункт пропуску «Краковець Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці на автомобілі марки Bentley, VIN НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 ; копіями сторінок паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , виданого 14.06.2018 року органом ДМС України № 8089.

Зокрема, у листі Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 року № 0434-232/13334 повідомлено, що громадянка України ОСОБА_1 вивезла готівкові кошти з України в Республіку Польща в розмірі, що перевищує еквівалент 10 000 євро без письмового декларування митним органам України, зокрема, 22.06.2022 року кошти в еквіваленті 494 588 євро.

З листом Митних органів Республіки Польща від 27.06.2023 року № 0201- IGM.542.526.2023.2 надано копію декларації, яку громадянка України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 ) надала митним органам Республіки Польща при в`їзді на митну територію Європейського союзу, відповідно до якої 22.06.2022 року громадянка України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), адреса АДРЕСА_1 , на транспортному засобі д.н.з. НОМЕР_2 завезла в Республіку Польща валютні цінності, а саме грошові кошти на суму 100 000 доларів США та 50 000 євро.

Витягом із АСМО «Інспектор» підтверджується факт перетину позивачем митного кордону 22.06.2022 року через пункт пропуску «Краковець Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці на автомобілі марки Bentley, VIN НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 .

Матеріали справи також містять ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.10.2023 року, відповідно до якої встановлено, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52022000000000085 від 26.04.2022 року, предметом дослідження якого є можлива легалізація (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Поряд з цим слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_1 , яка є співмешканкою заступника Голови Державної митної служби України ОСОБА_3 , у 2022 році вивезла з України в Республіку Польща кошти в загальному розмірі 1 645 551 євро. Окрім того, під час виїзду з України 14.03.2022 року та 22.06.2022 року ОСОБА_1 не декларувала переміщення коштів через митний кордон України, приховавши факт володіння цими коштами та відомості про їх походження.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку зазначеним матеріалів, виходив із того, що вказані докази містять різні відомості про суму та валюту переміщених 22.06.2022 року ОСОБА_1 грошових коштів, а також наявні суперечності в ідентифікаційних даних позивача.

Так, у листі Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 року № 0434-232/13334 вказано, що 22.06.2022 року ОСОБА_1 вивезла готівкові кошти з України в Республіку Польща в еквіваленті 494 588 євро.

Водночас, з листом митних органів Республіки Польща від 27.06.2023 року № 0201 IGM.542.526.2023.2 надано копію декларації про транскордонне переміщення 22.06.2022 року ОСОБА_1 валютних цінностей, а саме грошових коштів на суму 100 000 доларів США та 50 000 євро.

При цьому слід відзначити, що зазначена інформація надана митними органами Республіки Польща у встановленому законом порядку, на підставі Угоди між Урядами України та Республіки Польща про співпрацю взаємодопомогу в митних справах від 18.12.1995 року, а декларація, копію якої надано вказаним листом митних органів Польща, заповнена власноручно ОСОБА_1 .

Стосовно розбіжностей між сумою вивезених позивачем готівкових коштів в іноземній валюті, встановленою НАБУ, у розмірі 494 588 євро, та сумою, недекларування якої стало фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою від 10.10.2023 року в справі про порушення митних правил № 1119/20900/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України, вчиненого шляхом недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, а саме грошових коштів на суму 100 000,00 доларів США та 50 000,00 євро, що перевищує дозволену законодавством України суму їх переміщення без письмового декларування на 134 795,7 євро (за курсом НБУ станом на 22.06.2023 року відповідає сумі 4 159 930,1 грн.).

Сума незадекларованих валютних цінностей відповідає відомостям, наданим митними органами Республіки Польща, виходячи із розміру задекларованих позивачем грошових коштів в іноземній валюті при їх ввезенні на територію Польщі та, відповідно, незадекларованих при переміщенні через митний кордон України.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу накладено у розмірі 20% від 4 159 930,1 грн. у сумі 831 986,02 грн.

Отже, об`єктивною стороною вчиненого позивачем порушення митних правил є недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, а саме грошових коштів на суму 100 000,00 доларів США та 50 000,00 євро, що перевищує дозволену законодавством України суму їх переміщення без письмового декларування на 134 795,7 євро.

При визначенні суми незадекларованих позивачем валютних цінностей відповідач обґрунтовано виходив із розміру, який підтверджується наявними документами та зібраними у справі доказами.

При цьому, вказана сума не перевищує суму зазначену в листі Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 року № 0434-232/13334, тому навіть формальна наявність вказаної невідповідності не зумовила збільшення розміру штрафу.

Встановлено, що в постанові у справі про порушення митних правил від 10.10.2023 року та в протоколі про порушення митних правил від 18.08.2023 року зазначено відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема вказано про ОСОБА_1 інд. код НОМЕР_5 . В копії митної декларації від 22.06.2022 року зазначено інформацію про особу, що перевозить готівкові кошти - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . В перекладі виготовленого від 21.08.2023 року ТОВ «Галерея Мов» з польської мови на українську мову митної декларації від 22.06.2022 року зазначено інформацію про особу, що перевозить готівкові кошти ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Разом з цим, саме позивач заповнила надану листом митних органів Республіки Польща від 27.06.2023 року № 0201 IGM.542.526.2023.2 декларацію при перетині кордону у пункті пропуску «Краковець Корчова», на митній території Польщі. Отже, відповідальність за недостовірно внесені дані до митної декларації несе позивач.

За змістом наказу Міністерства фінансів України від 09.11.2011 року № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 20.12.2011 року за № 1562/20300, та наказу Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 25.10.2017 року за № 1562/20300, реєстраційний номер облікової картки платника податків складається із 10 цифр.

При цьому, встановлено, що при заповненні позивачем 22.06.2022 року декларації про транскордонне переміщення валютних коштів вона вказала не присвоєний їй реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , а ID паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , а саме 198708230040.

Крім того, копія декларації про транскордонне переміщення валютних коштів від 22.06.0223 року та витяг із АСМО «Інспектор» Державної митної служби підтверджують, що 22.06.2023 року позивач переміщувалася через державний кордон України на транспортному засобі «КА022281».

Отже, вказані докази належним чином підтверджують факт вчинення позивачем порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, зокрема недекларування валютних цінностей, що переміщуються через митний кордон України, в сумі, що перевищує на 134 795,7 євро (за курсом НБУ станом на 22.06.2023 року відповідає сумі 4 159 930,1 грн.) дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.

Згідно ч.2 ст. 486 МК України провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст. 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Відповідно до ст. 523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Розгляд матеріалів справи про порушення митних прави, розпочатої 18.08.2023 року за ознаками вчиненого ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України проведено, а постанову від 10.10.2023 року № 1119/20900/23 прийнято в.о. заступника начальника - начальника Управління БК та ПМП Львівської митниці Державної митної служби України Кравченком Т.В. , тобто особою, що на час виконання відповідних посадових обов`язків має статус заступника керівника Львівської митниці.

За вказаними обставинами судова колегія критично оцінює доводи позивача щодо розгляду справи про порушення митних прави проведено та прийняття оскаржуваної постанови неуповноваженим суб`єктом.

Відповідно до ст.498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 508 МК України передбачає, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

До процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил (ст. 488 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Частинами 9, 10 ст. 494 МК України передбачено, що якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Встановлено, що з метою отримання пояснень від ОСОБА_1 та прийняття нею участі у складанні протоколу про порушення митних правил Львівською митницею направлено позивачу за адресою АДРЕСА_2 , листи від 18.07.2023 року № 7.4-5/20-01/10/18146 та від 31.07.2023 року № 7.4-5/20-01/10/19305, якими позивачу запропоновано прибути до Львівської митниці.

Лист від 18.07.2023 року № 7.4-5/20-01/10/18146 направлено поштовим відправленням № 0600033529527, яке вручене 26.07.2023 року особисто в с. Хотів за індексом 08171, лист від 31.07.2023 року № 7.4-5/20-01/10/19305 поштовим відправленням № 0600035885703, яке з 08.08.2023 року перебуває в точці видачі.

Примірник протоколу про порушення митних правил від 18.08.2023 року № 1119/20900/23 також направлено позивачу 22.08.2023 року за наявною у Львівської митниці адресою позивача поштовим відправлення 0600040258350. За даними АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень, вказане поштове відправлення 24.08.2023 року доставлено до точки видачі/доставки у с. Хотів, однак 29.09.2023 року повернулось неврученим на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання.

Суд зауважує, що відповідач вказані листи направляв саме у с. Лісники.

При цьому, відповідач пояснив, що за інформацією «Гарячої лінії» АТ «Укрпошта» поштове відділення у с. Лісники переважно не працює, тому вся кореспонденція адресована у с. Лісники « 08172» скеровується до поштового відділення с. Хотів « 08171», оскільки відстань між ними не перебільшує 2,5 км.

Згідно із п.76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (далі - Правила), для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Відповідно до п. 108 Правил адресат (одержувач) має право подати в установленому оператором поштового зв`язку порядку заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень, поштових переказів на іншу адресу (якщо оператор надає послуги із доставки поштових відправлень на визначену адресатом (одержувачем) іншу адресу).

Колегія суддів вважає, що позивач, проживаючи у с. Лісники, могла знати про стан доставки кореспонденції у с. Лісники, та змінити адресу доставки їй листів на іншу.

Доводи позивача про те, що підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0600033529527 не є її підписом, не підтверджено жодними доказами та достатніми обґрунтуваннями. Звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо підроблення її підпису та втручання в таємницю листування здійснено під час перегляду справи в апеляційному порядку та вищевказаних обставин не спростовує.

Посилання позивача на те, що відповідач не вжив заходів для повідомлення її представника суд відхиляє, адже не встановлено наявності об`єктивної можливості у відповідача знати про те, що позивач має представника. Крім того, приписи МК України передбачають листування саме з особами, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Крім того, згідно із п. п. 110, 112, 114 Правил у разі встановлення за результатами перевірки факту невиконання чи неналежного виконання оператором поштового зв`язку обов`язків щодо надання послуг поштового зв`язку з пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу відправникові/адресату (одержувачу) у передбачених в абзаці сьомому пункту 106 та абзаці шостому пункту 108 цих Правил випадках не пізніше десяти днів з дня встановлення такого факту в об`єкті поштового зв`язку за місцем приймання або вручення поштового відправлення, прийняття поштового переказу або виплати коштів за ним виплачується відшкодування у розмірі, визначеному законом.

Користувач має право на подання звернень (скарг) щодо надання послуг поштового зв`язку оператору поштового зв`язку, національному регулятору, іншим органам державної влади відповідно до компетенції, а також на їх розгляд щодо поновлення його прав і захисту законних інтересів відповідно до законодавства.

Оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.

Таким чином, відповідач здійснив залежні від нього заходи для забезпечення права позивача на її участь у складанні протоколу про порушення митних правил, та реалізації позивачем прав, передбачених ст. 498 МК України.

Неможливість вручення позивачу або неотримання позивачем поштових відправлень за її адресою не залежить від посадових осіб Львівської митниці, та не може слугувати беззаперечним доказом порушення порядку провадження у вказаній справі про порушення митних правил, яке зумовлює протиправність оскаржуваної постанови відповідача. Водночас, така обставина може слугувати підставою для подання позивачем скарги щодо надання послуг поштового зв`язку та/або вимоги про відшкодування збитків, завданих таким порушенням.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не вжито ходів для отримання контактної інформації про засоби зв`язку з представником ОСОБА_1 та про отримання контактної інформації щодо засобів зв`язку з ОСОБА_1 , що призвело до порушення права на захист ОСОБА_1 , незважаючи на те, що відповідач знав про кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції не зазначив, у якому порядку відповідач повинен був вжити таких заходів та не врахував, що єдиним джерелом інформації про відповідне кримінальне провадження був лист Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 року № 0434-232/13334, митні органи України повідомлено лише про наявність кримінального провадження 52022000000000085 від 26.04.2022 року за фактом легалізації (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а також про те, що в рамках даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 не декларувала валютні цінності під час їх переміщення через митний кордон України. Жодних відомостей про хід вказаного кримінального провадження чи про захисника позивача вказаний лист не містить.

До того ж, адвокат особи у кримінальному провадженні не обов`язково автоматично має повноваження на представництво такої особи у провадженні про порушення митних правил.

Як встановлено ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Відповідно до ч.1 ст.491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;

2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю;

3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Згідно із ст. 558 МК України правоохоронні органи зобов`язані письмово повідомляти митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.

Із матеріалів справи та вище зазначалося, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 02.03.2023 року встановлено, що 20.02.2023 року детективом НАБУ було складено протокол огляду матеріалів виконання запиту про міжнародну правову допомогу, відповідно до якого громадянка ОСОБА_1 вивезла грошові кошти до Республіки Польща в сумі 494 588 євро.

11.05.2023 року до Державної митної служби України надійшов лист Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 року № 0434-232/13334, за змістом якого громадянка України ОСОБА_1 , вивезла готівкові кошти з України в Республіку Польща в розмірі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро без письмового декларування митним органам України, зокрема, 22.06.2022 року кошти в еквіваленті 494 588 Євро.

25.05.2023 року Львівською митницею отримано лист Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України від 25.05.2023 № 20/ 20-01-01/7.4/546 з листом НАБУ від 02.05.2023 № 0434-232/13334.

Держмитслужбою 05.07.2023 року (вх. № 17124/11) на запит від митних органів Республіки Польща відповідно до листа від 27.06.2023 року № 0201- IGM.542.526.2023.2 отримані копії валютних декларацій, наданих ОСОБА_1 при в`їзді на митну територію Європейського союзу про транскордонне переміщення 22.06.2022 року позивачем валютних цінностей, зокрема грошових коштів на суму 100 000,00 доларів США та 50 000,00 євро.

За вказаними обставинами слід визнати, що факт вчинення порушення митних правил позивачем, зокрема передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, виявлено митними органами 11.05.2023 року - після отримання відповідних відомостей від НАБУ. Адміністративне стягнення за вказане порушення митних правил накладено на позивача оскаржуваною постановою 10.10.2023 року, тобто в межах встановленого ст. 467 МК України шестимісячного строку з дня виявлення такого порушення митними органами.

Висновок суду першої інстанції про те, що днем виявлення вказаного порушення є 20.02.2023 року апеляційний суд вважає помилковим, адже до отримання від Національного антикорупційного бюро України митним органам не було відомо про вказане порушення.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 28.02.2019 року у справі № 149/2498/17 (адміністративне провадження № К/9901/4274/18), згідно якої початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів вважає правомірним і обґрунтованим притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 471 МК України відповідно до оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил від 10.10.2023 року № 1119/20900/2, та не знаходить підстав для визнання її протиправною та скасування.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року, ст. 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010 року).

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених у рішенні суду першої інстанції висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя О.В. Голяшкін

Судді М.М. Заїка

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено 04.06.2024 року.