Ухвала

від 31.05.2024 по справі 504/2294/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2294/24

Номер провадження 2/504/1982/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

31.05.2024смт.Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

27.05.2024 року на адресу Комінтернівського районного суду Одеської області поштою надійшов позов ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому вона просить визнати за нею права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Крім того, позов містить клопотання про розстрочення сплати судового збору, хоча прохальна його частина викладена, як відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору у розмірі1211,20грн до ухвалення рішення по суті.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що предметом зазначеного позову є захист житлових прав ОСОБА_1 , позивач є людиною похилого віку та живе на одну пенсію, утримує себе самостійно, оскільки чоловік помер.

На підтвердження зазначеного надано лише фотокопію чату Ощадбанк про зарахування пенсійної виплати у розмірі 5385,79 грн. та копію свідоцтва про смерть чоловіка.

Ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Натомість, позивачем не надано належних доказів на підтвердження зазначених обставин, а саме довідки про доходи позивача, з якої вбачається, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік та, відповідно до вимог ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», надає суду правові підстави для відстрочення сплати судового збору.

Також, суд зазначає, що ст.129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. При цьому, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Таким чином, суддя не знаходить підстав для відстрочення сплати судового збору.

За правилами ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З викладеного вбачається, що судовий збір за вимогами майнового характеру розраховується з визначеної суми ціни позову.

Відповідно до ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову.

Згідно з ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» №20 від 22.12.1995 року зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Суд зазначає, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Приписами ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена можливість для встановлення дійсної вартості майна шляхом проведення оцінки майна та складення за її результатами звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Водночас, чинним процесуальним законодавством не зобов`язано позивача проводити актуалізацію ринкової вартості майна, що є предметом позову з урахуванням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на стадії подання позовної заяви.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем у позові визначено ціну позову у розмірі 6,292 грн. та здійснено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 1211,20 грн, проте не додано документа на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Як вбачається з ч.2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З огляду на зазначене, суддя вважає доцільним встановити розмір судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 1211,20 грн.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях:

Отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA458999980313191206000015684

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.3 ст.175, ч.ч.1,2 ст.185, 353 ЦПК України, суддя,

ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 доКрасносільської сільськоїради Одеськогорайону Одеськоїобласті провизнання прававласності нанерухоме майноза набувальноюдавністю залишити без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання заявником ухвали.

Копію ухвали направити заявнику та роз`яснити, що в установлений судом строк необхідно усунути виявлені суддею недоліки.

Ухвала оскарженнюне підлягає.

Суддя Литвинюк А. В.