Рішення

від 22.05.2024 по справі 524/6641/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/6641/23

Провадження №2/524/467/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Предоляк О.С.,

при секретарі судового засідання Лапік К.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.06.2003 року уклала шлюб з ОСОБА_4 . Під час шлюбу, за спільні кошти придбали транспортний засіб Toyota Corolla, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , гаражне приміщення № НОМЕР_2 розташоване в АДРЕСА_1 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель Зірка». З 07 січня 2021 року проживають окремо. Наголошує, що спірний транспортний засіб ОСОБА_4 передав своїй матері ОСОБА_5 , за ціною, значно нижчою ринкової вартості - 45 000 грн. У зв`язку з продажем транспортного засобу, нею замовлено висновок експерта з визначенням ціни станом на день поділу, без огляду транспортного засобу, з зазначенням терміну експлуатації - 9 років та 3 місяці, виходячи з фактичного терміну експлуатації на дату відчуження 14 січня 2021 року. Також, нею попередньо визначено грошовий еквівалент ринкової вартості 1\2 частки вартості (корпоративних прав) членства в автогаражному кооперативі. Згідно висновку судового експерта ОСОБА_6 за № 137 від 08.09.2023 р. вартість транспортного засобу - 311560 грн. Гаражне приміщення, виходячи з відомостей про вартість подібних за своїми якостями гаражних приміщень в автогаражному кооперативі«Автолюбитель Зірка»-200000грн.

Після зміни(збільшення)позовних вимог,остаточно проситьстягнути звідповідача наїї користькомпенсацію врозмірі 1/2частки відчуженогоспільного майна, асаме:автомобіля ToyotaCorolla,2011року випуску,гаража № НОМЕР_2 розташованого вм.Кременчуціпо вул.Вадима Пугачова6-Жв автогаражномукооперативі «АвтолюбительЗірка» урозмірі256 618 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді від 27.09.2023 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26.10.2023 року відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву. Вважає, що оцінка вартості спірного автомобіля значно завищена. У висновку експерта № 137 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження складеного 08.09.2023 р., зазначено, що оцінка вартості автомобіля проводилась без огляду автомобіля. Крім того, у висновку зазначений рік виготовлення автомобіля 2013, натомість автомобіль Toyota Corolla, 2011 року випуску, а перша реєстрація 21.06.2011 року, таким чином, вартість автомобіля визначена не вірно. Той же самий експерт ОСОБА_6 вже раніше проводив автотоварознавче дослідження 10.06.2021 року по заяві позивача, того ж самого автомобіля та ринкова вартість автомобіля складала 220 631,05 грн. Автомобіль Toyota Corolla, 2011 року випуску, держ. номер НОМЕР_3 відчужений ОСОБА_4 своїй матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , а грошові кошти отримані при цьому були витрачені в інтересах сім`ї, в тому числі на купівлю коштовних речей для ОСОБА_3 . Зазначає, що ОСОБА_4 був членом автомобільного кооперативу «Автолюбитель Зірка» по АДРЕСА_1 та користувався гаражним приміщенням № НОМЕР_2 з 2011 року, але 20.12.2017 року вийшов з членів гаражного кооперативу та припинив користування гаражним приміщенням. Вказаний гараж не перебував у власності ОСОБА_4 , він лише ним користувався, як член гаражного кооперативу. Таким чином, вказане гаражне приміщення вийшло з користування та володіння ОСОБА_4 ще під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , а тому для стягнення компенсації відсутні правові підстави.

Ухвалою судувід 08.11.2023 року за клопотанням позивача витребувано від автогаражного кооперативу «Автолюбитель Зірка» письмові докази.

Ухвалою судувід 05.12.2023 року відмовлено у задоволені клопотання відповідача про виклик свідків.

31.01.2024 року представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Сиротою Д.І. подані додаткові пояснення. Зазначає, що автомобіль Toyota Corolla, 2011 р.в. придбаний відповідачем у 2011 році та проданий 14.01.2021 року в період спільного проживання та ведення господарства. Рішення про продаж автомобіля ухвалювалось спільно. Гроші від його продажу витрачені в інтересах сім`ї, а тому підстави стягнення грошової компенсації відсутні. На його переконання, не можна брати до уваги висновок транспортно-товарознавчого дослідження № 137 від 08.09.2023 року, відповідно до якого вартість автомобіля Toyota Corolla становить 311560 грн., оскільки визначалася вартість автомобіля 2013 року випуску, тоді як спірний автомобіль 2011 року випуску. 24.01.2024 року спірний автомобіль наданий на дослідження експерту ОСОБА_6 та за висновком експерта № 11 від 24.01.2024 року вартість автомобіля складає 206 837,52 грн. Не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованими твердження позивача про придбання відповідачем гаражного приміщення № НОМЕР_2 в автогаражному коперативі «Автолюбитель Зірка». Згідно довідки АГК «Автолюбитель Зірка» ОСОБА_4 набув членство в АГК «Автолюбитель Зірка» 07.09.2011 року у зв?язку з переоформленням (даруванням) від тітки ОСОБА_7 20.12.2017 року гараж № 153 переоформлено на ОСОБА_5 , а 11.01.2021 року на ОСОБА_8 . У заявах на ім`я голови АГК «Автолюбитель Зірка» від 07.09.2011 року ОСОБА_7 просить виключити її з членів гаражного кооперативу, а ОСОБА_4 просить включити його у члени гаражного кооперативу. При цьому, гараж сторони в період шлюбу не будували, пайові внески до кооперативу відповідачем ОСОБА_4 не вносились. Відтак, спільні кошти подружжя витрачено не було. Гараж ОСОБА_4 отримав в користування та право власності на нього не набував.

Ухвалою суду від 15.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Овчаренко В.Ю. позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позові та заявах по суті.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Сирота Д.І., просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно достатті 60 Сімейного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частинами 1, 2ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування презумпції спільності майна, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.06.2003 року, який розірвано рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 20.09.2021 року.

Перебуваючи у шлюбі, подружжям придбано автомобіль марки Toyota Corolla, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_4 .

З листа ТСЦ МВС 3545 від 11.06.2021 року за № 18аз вбачається, що відповідно до регіональної бази даних АІС «Автомобіль» та підсистеми НАС Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 10.06.2021 року, автомобіль Toyota Corolla, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованим не значиться. Вищезазначений транспортний засіб перереєстровано ОСОБА_4 на нового власника 14.01.2021 року на підставі договору купівлі-продажу № 5342/2021/2386127 від 14.01.2021 р. (а.с. 28) Як вбачається з договору купівлі-продажу автомобіля від 14.01.2021 року ОСОБА_4 продав вказаний автомобіль ОСОБА_5 (а.с 58).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частинами першою, другою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

За змістом статті 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі № 125/2157/19 прийшла до наступного висновку: відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Неспроможними є доводи відповідача, що спірний автомобіль проданий зі згоди позивача та кошти з його продажу витрачені в інтересах сім`ї, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Правочин щодо відчуження вказаного автомобіля виходить за межі дрібних побутових правочинів, тому такий правочин потребував згоди позивача як другого із співвласників.

Норми ч. 3 ст. 65 СК України передбачають надання згоди іншого з подружжя на відчуження цінної речі у письмовому вигляді, тому наявність такої згоди може бути доведена лише письмовими доказами.

Так, в матеріалах справи, всупереч вимогам ст. 65 СК України, відсутня письмова згода ОСОБА_3 на продаж автомобіля.

ОСОБА_4 у зустрічний позовній заяві поданій до суду 18.11.2021 року по справі № 524/7783/21 не заперечував, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю, проте при поділі майна подружжя просив врахувати спільно придбану квартиру АДРЕСА_2 (а.с 46-50)

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання компенсації вартості спільного сумісного майна - автомобіля Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_1 , проданого відповідачем без згоди та відома співвласника.

Вирішуючи питання про розмір такої компенсації та вартість 1/2 частки спірного автомобіля суд виходить із того, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.10.2018усправі №127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах.

Долучений відповідачем до відзиву висновок експерта № 104 від 10.06.2021 року суд не бере до уваги, оскільки він проведений по заяві позивача ОСОБА_3 та складений не станом на день розгляду справи.

Щодо долученого відповідачем до додаткових пояснень висновку судового експерта ОСОБА_6 № 11 складеного 24.01.2024 року суд зазначає наступне.

Згідно ст.127ЦПК Україниправо навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Учасник справи повинен письмово повідомити суд про неможливість подання доказів у встановлений строк і зазначити причини цього з зазначенням доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене суд не приймає до розгляду висновок експерта №11 від 24.01.2024 року, оскільки він поданий з пропуском процесуального строку, встановленого для подання доказів.

Згідно наданого позивачем висновку експерта № 137 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, складеного 08.09.2023 року судовим експертом ОСОБА_6 вартість автомобіля Toyota Corolla, кузов седан, об`єм двигуна 1329 см3 бензиновий, з терміном експлуатації повних 9 років та 3 місяці без пошкоджень технічного стану та лакофарбового покриття, яка визначена без його огляду складає 311560 грн.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування вказаного висновку, суд вважає його належним доказом дійсної вартості спірного автомобіля.

Виходячи із вказаної дійсної вартості автомобіля, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації вартості 1/2 частки автомобіля коштів в сумі 155780 грн.

Щодо вимог про стягнення грошової компенсації ринкової вартості гаражу суд виходить з наступного.

Судом встановлено,що згідноз заявоюпопереднього володільцягаражу ОСОБА_7 від 07.09.2011рокуна ім`я голови АГК «Автолюбитель Зірка», остання просила вивести її зі складу членів кооперативу та переоформити членство на відповідача. Одночасно в заяві від 07.09.2011 року ОСОБА_4 просив прийняти його у члени АГК «Автолюбитель Зірка», гараж № НОМЕР_2 (а.с. 110).

З заяви ОСОБА_4 на ім`я голови АГК «АвтолюбительЗірка»від20.12.2017року вбачається,що останнійпросив йоговиключити зчленів АГК«Автолюбитель Зірка»у зв`язкуз переоформленнямгаража № НОМЕР_2 на маму ОСОБА_5 (а.с.113).

Згідно заяви ОСОБА_5 на ім`я голови АГК «АвтолюбительЗірка»від 20.12.2017 року, остання просила прийняти її у члени гаражного кооперативу АГК «АвтолюбительЗірка»в зв`язку з переоформленням гаража № НОМЕР_2 (а.с.113).

Як вбачаєтьсяз заяви ОСОБА_8 на ім`я голови АГК «АвтолюбительЗірка»від 11.01.2021 року, останній просив його включити в члени АГК «АвтолюбительЗірка» узв`язку зпокупкою гаража№ 153(а.с.115).

В розділі 2 Статуту АГК «Автолюбитель Зірка» визначено, що метою та завданням автогаражного кооперативу» є спільне будівництво, експлуатація та обслуговування організованих місць зберігання власного транспорту.

Згідно п. 4.1. статуту АГК «Автолюбитель Зірка» члени кооперативу мають право, зокрема розпоряджатись своїм гаражем, який належить йому на правах приватної власності (а.с. 102-103).

Відповідно достатті 19-1 Закону України «Про кооперацію»член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Наявні у справі докази та положення чинного законодавства свідчать, що відповідач в період шлюбу уклав із попереднім володільцем гаражу ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, після чого став членом кооперативу та отримав гараж № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі.

Щодо інформації у листі АГК «Автолюбитель Зірка», що ОСОБА_4 набув членство у гаражному кооперативі у зв`язку переоформленням (даруванням) від ОСОБА_7 , суд зазначає, що матеріали справи договору дарування не містять.

ОСОБА_4 , придбавши у попереднього володільця гараж, вважається таким, що повністю сплатив пайові внески члена кооперативу та у разі викупу може оформити і зареєструвати право власності у встановленому законом порядку. (п. 4 Статуту АГК «Автолюбитель Зірка»)

Разом з тим,стаття 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Договір купівлі-продажу гаражу, який укладався із попереднім власником та був підставою для членства відповідача в кооперативі, оформлювався під час шлюбу та за спільні сімейні кошти.

Таким чином, подружжя набуло відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя шляхом членства у гаражному кооперативі, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право спільної власності, яке також належить позивачу на 1/2 частку в даному гаражі, підлягає захисту шляхом стягнення на її користь грошової компенсації за її частку у відчуженому майні.

Згідно висновку експерта № 107-23 за результатами оціночно будівельного дослідження, складеного 29.12.2023 року судовим експертом ОСОБА_9 ринкова вартість будівлі гаража № НОМЕР_2 розташованого в АДРЕСА_1 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель Зірка» становить 201676 грн., а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 100838 грн.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення компенсація в розмірі 1/2 частки відчуженого спільного майна автомобіля ToyotaCorolla,2011року випускута гаража№ НОМЕР_2 розташованого вм.Кременчуціпо вул.Вадима Пугачова6-Жв автогаражномукооперативі «АвтолюбительЗірка» урозмірі256 618 грн.

За змістом ч.3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;пов`язані іззалученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів тапроведенням експертизи;пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати: у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2557,80 грн., за висновок експерта № 137 у розмірі 2000 грн., за висновок експерта № 107-23 у розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 67, 69 СК України, ст.ст.317,319,321,355-358,361 ЦК України, ст. ст. 2,4,5,10, 11,12,13, 76-81, 89, 133,137, 141, 229, 256-257, 259, 263-265, 267, 273, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 простягнення грошовоїкомпенсації врозмірі часткивідчуженого спільногомайна подружжя задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсаціюв розмірі1/2частки відчуженогоспільного майна, асаме:автомобіля ToyotaCorolla,2011року випуску,гаража № НОМЕР_2 розташованого вм.Кременчуціпо вул.Вадима Пугачова6-Жв автогаражномукооперативі «АвтолюбительЗірка» урозмірі256 618 грн., у повернення сплаченого судового збору 2557,80 грн., за висновок експерта № 137 у розмірі 2000 грн., за висновок експерта № 107-23 у розмірі 1000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя Олена Предоляк