Ухвала

від 06.06.2024 по справі 2-4509/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5690/24 Справа № 2-4509/11 Суддя у 1-й інстанції - Березюк В. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

У Х В А Л А

06 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів: Барильської А.П., Демченко Е.Л.

ознайомившись з матеріалами справи та заслухавши доповідь судді-доповідача Макарова М.О. про проведення підготовчих дій за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Центрторг-агро, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод» про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся ізапеляційною скаргоюна заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року, яка не відповідала вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2024 року зазначену скаргу було залишено без руху для надання заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та надання квитанції про сплату судового збору.

Вказану ухвалу відповідальна особа суду направила на електронну адресу представника апелянта, яку останній зазначив у своїй апеляційній скарзі.

Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, згідно довідки про доставку електронного листа, була доставлена на електронну адресу апелянта (в його електронний кабінет) 27 травня 2024 року.

04 червня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що до застосування підлягають, саме норми права, які діють на дату вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому апелянт вказує, що п. 13 Перехідних положень ЦПК України передбачає можливість лише безпосереднього апеляційного оскарження судових рішень без прив`язки до перегляду заочного рішення суду.

Колегія суддів вважає зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року безпідставними, з огляду на наступне.

15 грудня 2017 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами на судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до 15 грудня 2017 року, судом апеляційної інстанції перевіряється дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, строків на апеляційне оскарження встановлених ЦПК України, в редакції до набрання чинності Закону № 2147-VIII, тобто до 15 грудня 2017 року.

Згідно ст. 294 ЦПК України, в редакції 2004 року, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десятиднів здня отриманнякопії цьогорішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було ухвалене 09 липня 2013 року.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року залишено без задоволення.

Вказану ухвалу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 отримав 18 березня 2024 року, однак із апеляційною скаргою звернувся лише 17 квітня 2024 року, тобто з пропуском визначеного законом десятиденного строку на апеляційне оскарження заочного рішення.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року (заява N 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу, в розумінні ст. 127 ЦПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на те, що до застосування підлягають, саме норми права, які діють на дату вчинення відповідної процесуальної дії, а також те, що п. 13 Перехідних положень ЦПК України передбачає можливість лише безпосереднього апеляційного оскарження судових рішень без прив`язки до перегляду заочного рішення суду, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення є безпідставними з наведених вище підстав.

Враховуючи викладене у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвоката Зайцевої Олени Петрівни на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2013 року слід відмовити.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити увідкритті апеляційногопровадження посправі заапеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді: А.П. Барильська

Е.Л. Демченко