Постанова

від 04.06.2024 по справі 348/2373/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/2373/21

Провадження № 22-ц/4808/858/24

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

за участю секретаря Кочубей І.Ю.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , Державна інспекція архітектури та містобудування України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 ,

на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року, постановлену судом у складі судді Матолич В.В.

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та приведення будинку до попереднього стану,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 в якому просив суд скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 08 липня 2021 року з реєстраційним номером ІФ 051210708970 (реконструкція магазину без зміни зовнішньої конфігурації у плані фундаментів приміщення АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні горищним приміщенням житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого поверху та приведення будинку до попереднього стану, який існував до проведеної реконструкції.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та приведення будинку до попереднього стану відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року залишено без змін рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року.

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, повернення на стадію підготовчого провадження та заяву повернуто заявнику.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2024 року та справу направити до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що предметом розгляду справи є скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та приведення до попереднього стану будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Позов мотивовано тим, що під приводом реконструкції приміщення №1, зазначивши у декларації про початок виконання будівельних робіт недостовірні дані, ОСОБА_2 розпочав реконструкцію цілого будинку по всьому його периметру, що суперечить вимогам закону та інтересам позивача, який є власником приміщення №2.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2021 року заборонено ОСОБА_2 здійснювати будівельні роботи на підставі повідомлення про початок виконання будівельних щодо реконструкції приміщення АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні, яке відбулося 14 лютого 2024 року представник Державної інспекції архітектури та містобудування України повідомив, що в реєстрі дозвільних документів міститься інформація про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Згідно відповіді на запит представника позивача, Державна інспекція архітектури та містобудування України надала інформацію про наявність у реєстрі інформації про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта за №ІУ 101221116760 від 17.11.2022 року стосовно об`єкта будівництва «реконструкція магазину без зміни зовнішньої конфігурації у плані фундаментів приміщення АДРЕСА_1 та інформації про наявність у реєстрі інформації про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта за №ІУ101221122608 від 23.11.2022 року стосовно об`єкта будівництва «реконструкція магазину без зміни зовнішньої конфігурації у плані фундаментів приміщення АДРЕСА_1 .

Із витягів з реєстру будівельної діяльності вбачається, що будівництво спірного об`єкта завершено 19.09.2022 року, тобто в період дії ухвали про забезпечення позову.

Скаржник зазначив, що для поновлення порушених прав позивача, задоволення заявлених позовних вимог у первісному позові є недостатнім, оскільки необхідне також скасування декларацій про готовність до експлуатації об`єкта. Продовження будівництва всупереч існуючій забороні здійснювати будівельні роботи свідчить про незаконність та недобросовісність дій відповідача, ігнорування вимог чинного законодавства.

Вважає, що вимоги щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та приведення будинку до попереднього стану тісно пов`язані із вимогами щодо скасування декларації про готовність до експлуатації спірного об`єкту нерухомого майна та реєстрації права власності на нього, тому їх слід розглядати в комплексі. Повернення заяви про збільшення позовних вимог зумовлює необхідність ініціювання ще одного судового процесу, оскільки задоволення позовних вимог, які були заявлені при поданні позову не поновить порушених прав позивача, та враховуючи зміни обставин справи є недостатньо ефективним способом захисту його порушених прав та законних інтересів.

Вказав, що саме недобросовісні дії відповідача призвели до необхідності збільшення позовних вимог, оскільки первісні вимоги не повною мірою забезпечать захист його порушених прав та законних інтересів.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судове засідання ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_3 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. У заяві від 03 червня 2024 року представник скаржника зазначила про розгляд справи за її відсутності у разі відмови у задоволенні її клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без участі скаржника та його представника, без участі відповідача, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи уприйнятті заявипредставника позивача-адвокатаМарчука М.І.про поверненнядо стадіїпідготовчого провадження,уточненні позовнихвимог поцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та приведення будинку до попереднього стану, та повертаючи її заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що заява про збільшення позовних вимог була подана позивачем з порушенням вимог, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, а саме після закінчення підготовчого засідання, що є підставою для її повернення, у поданій заявці не наведено вагомих підстав до повернення до стадії підготовчого провадження.

Колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов поспішно, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Частиною четвертою статті 49 ЦПК України встановлено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом у листопаді 2021 року ОСОБА_1 визначив предметом позову скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 08 липня 2021 року з реєстраційним номером ІФ 051210708970 та зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні горищним приміщенням житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого поверху та приведення будинку до попереднього стану, який існував до проведеної реконструкції.

Підставами позову позивач визначив те, що він є співвласником частини горища в будинку, тому дії відповідача по влаштуванню додаткового поверху за рахунок приміщення горища є незаконними тому, що дозволу на реконструкцію він не надавав. Інформація, яка зазначена ОСОБА_2 у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, є недостовірною.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та приведення будинку до попереднього стану відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року залишено без змін рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року.

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року вирішено дану справу розглядати в порядку загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження та призначено по справі підготовче засідання на 19 червня 2023 року.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 липня 2023 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався на 27 жовтня 2023 року, 27 листопада 2023 року, 19 грудня 2023 року, 17січня 2024 року, 13 лютого 2024 року.

До суду 05 березня 2024, 06 березня 2024 року та 16 квітня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшли заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог та повернення справи на стадію підготовчого провадження, в яких позивач, посилаючись на ст. 127 ЦПК України просив повернути розгляд справи до стадії підготовчого провадження, та доповнив позовні вимоги, посилаючись на ті самі підстави позову, а також на те, що у судовому засіданні від 14 лютого 2024 року від представника Державної інспекції архітектури та містобудування України стало відомо про реєстрацію декларацій про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 , що підтвердилось відповіддю Державна інспекція архітектури та містобудування України на запит представника позивача.

Як вбачається із тексту заяв позивача про уточнення позовних вимог від 06 березня 2024 року від 16 квітня 2024 року позивач навів підстави необхідності повернення до стадії підготовчого провадження, зазначив про зміну фактичних обставин по справі та зазначив, що зміна предмету позовних вимог необхідно для захисту прав позивача, і що саме недобросовісні дії відповідача призвели до необхідності зміни предмета позову.

На що суд першої інстанції не звернув уваги, не дав оцінки обставинам на які посилався позивач у заявах.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Суд першої інстанції, повертаючи заяву про «уточнення позовних вимог», не звернув уваги, що справа розглядається після скасування судових рішень судом касаційної інстанції, що позовні вимоги про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта за №ІУ 101221116760 від 17.11.2022 року стосовно об`єкта будівництва «реконструкція магазину без зміни зовнішньої конфігурації у плані фундаментів приміщення АДРЕСА_1 , декларації про готовність до експлуатації об`єкта за №101221122608 від 23.11.2022 року стосовно об`єкта будівництва «реконструкція магазину без зміни зовнішньої конфігурації у плані фундаментів приміщення №1 на АДРЕСА_3 , скасування рішення про державну реєстрацію права власності тісно пов`язані із початковими вимогами позивача.

З урахуваннямзазначеного,апеляційний судприходить довисновку,що при поверненні заяви позивача «про уточнення позовних вимог», суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, не врахував конкретні обставини цієї справи, на які позивач посилався у своїх заявах, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним, обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Пунктом 6 частини першої статті 374ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, то Івано-Франківський апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.367, 374, 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 червня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

Є.Є. Мальцева