Ухвала

від 03.09.2024 по справі 348/2373/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 348/2373/21

провадження № 61-9852ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В .В.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романишина Дмитра Михайловича на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державної інспекції архітектури та містобудування України про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та приведення будинку до попереднього стану та

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_1 , в якому просив скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 08 липня 2021 року з реєстраційним номером ІФ 051210708970 (реконструкція магазину без зміни зовнішньої конфігурації у плані фундаментів приміщення

АДРЕСА_1 ); зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні горищним приміщенням житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого поверху та приведення будинку до попереднього стану, який існував до проведеної реконструкції.

30 травня 2022 року рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

26 жовтня 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року залишено без змін.

08 лютого 2023 року постановою Верховного Суду рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

23 квітня 2024 року ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, повернення на стадію підготовчого провадження - повернуто заявнику.

04 червня 2024 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

05 липня 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Романишин Д. М. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

06 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для сплати судового збору.

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, зі змісту якого та доданих до нього додатків встановлено виконання заявником вимог ухвали.

Необхідно відмовити в відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року в справі № 405/3360/17.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року в справі № 922/2575/19.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Частиною четвертою статті 49 ЦПК України встановлено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду з позовом у

листопаді 2021 року ОСОБА_2 визначив предметом позову скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 08 липня 2021 року з реєстраційним номером ІФ 051210708970 та зобов`язання

ОСОБА_1 усунути перешкоди вкористуванні горищним приміщенням житлового будинку

АДРЕСА_2 шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого поверху та приведення будинку до попереднього стану, який існував до проведеної реконструкції.

Підставами позову позивач визначив те, що він є співвласником частини горища в будинку, тому дії відповідача по влаштуванню додаткового поверху за рахунок приміщення горища є незаконними тому, що дозволу на реконструкцію він не надавав. Інформація, яка зазначена ОСОБА_1 у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, є недостовірною.

30 травня 2022 року рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

26 жовтня 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду залишено без змін рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області

від 30 травня 2022 року.

08 лютого 2023 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу

ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

23 травня 2023 року ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження та призначено в справі підготовче засідання на 19 червня 2023 року.

10 липня 2023 року ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 липня 2023 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався на 27 жовтня, 27 листопада, 19 грудня 2023 року, 17 січня, 13 лютого 2024 року.

05, 06 березня та 16 квітня 2024 року від представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_4 надійшли заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог та повернення справи на стадію підготовчого провадження, в яких позивач, посилаючись на статтю 127 ЦПК України просив повернути розгляд справи до стадії підготовчого провадження, та доповнив позовні вимоги, посилаючись на ті ж підстави позову, а також на те, що у судовому засіданні від 14 лютого 2024 року від представника Державної інспекції архітектури та містобудування України стало відомо про реєстрацію декларацій про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 , що підтвердилось відповіддю Державна інспекція архітектури та містобудування України на запит представника позивача.

Із тексту заяв позивача про уточнення позовних вимог від 06 березня та

від 16 квітня 2024 року апеляційним судом встановлено, що позивач навів підстави необхідності повернення до стадії підготовчого провадження, зазначив про зміну фактичних обставин всправі та зазначив, що зміна предмету позовних вимог необхідно для захисту прав позивача, і що саме недобросовісні дії відповідача призвели до необхідності зміни предмета позову.

Апеляційний суд правильно виснував, що суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не дав оцінки обставинам на які посилався позивач у заявах.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 234/11607/20 зазначено, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Апеляційний суд правильно вказав на те, що суд першої інстанції, повертаючи заяву про «уточнення позовних вимог», не звернув уваги, що справа розглядається після скасування судових рішень судом касаційної інстанції, що позовні вимоги про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 17 листопада

2022 року за № ІУ 101221116760 стосовно об`єкта будівництва «реконструкція магазину без зміни зовнішньої конфігурації у плані фундаментів приміщення АДРЕСА_1 , декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 23 листопада 2022 року за №101221122608 стосовно об`єкта будівництва «реконструкція магазину без зміни зовнішньої конфігурації у плані фундаментів приміщення

АДРЕСА_1 , скасування рішення про державну реєстрацію права власності тісно пов`язані із початковими вимогами позивача.

Постанова апеляційного суду є мотивованою, суд правильно виснував, що при поверненні заяви позивача «про уточнення позовних вимог», суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, не врахував конкретні обставини справи, на які позивач посилався у своїх заявах, а тому вважав оскаржуване судове рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства, а тому ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року скасував з направленням справи для продовження розгляду до суд першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд виснуває про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390, пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Романишина Дмитра Михайловича на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державної інспекції архітектури та містобудування України про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та приведення будинку до попереднього стану.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В .В. Пророк