Постанова

від 29.05.2024 по справі 910/702/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа №910/702/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Подать А.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024

у справі №910/702/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр"

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

про стягнення 486 908,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" (далі - ДП "ЛІАЦ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Київське КЕУ) заборгованості у розмірі 486 908,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди від 30.09.2022 №9139, в частині оплати вартості комунальних послуг в розмірі 486 908,44 грн, спожитих Військовою частиною НОМЕР_1 у 2022 році.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/702/24 позов задоволено.

Стягнуто з Київського КЕУ на користь ДП "ЛІАЦ" 486 908,44 грн основного боргу та 7 303,63 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції встановивши, що обсяги та вартість фактично спожитих комунальних послуг підтверджуються наявними в матеріалах доказами, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактично поставлену електричну енергію в розмірі 460 993,19 грн та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 25 915,25 грн, за період з 08.04.2022 до 31.12.2022, правомірні і підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24 частково задоволено заяву ДП "ЛІАЦ" про розподіл судових витрат.

Стягнуто з Київського КЕУ на користь ДП "ЛІАЦ" 48 690,84 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення, з огляду на предмет спору та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та заперечення відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 10% ціни позову, що становить 48 690,84 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Київське КЕУ звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/702/24 та ухвалити нове рішення, яким позов ДП "ЛІАЦ" залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням вимог законодавства України, без врахування всіх фактичних обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права. Також місцевим господарським судом не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надано неналежну оцінку обставинам справи, суті спору та доказам.

Так, скаржник звертає увагу на те, що у Київського КЕУ перед позивачем відсутні будь-які договірні, так і позадоговірні зобов`язання, а тому відповідач жодних прав ДП "ЛІАЦ" не порушував. Споживачем наданих послуг з постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення була Військова частина НОМЕР_1 , і саме вона є належним відповідачем у даній справі, що виключає Київське КЕУ зі складу відповідачів.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, Київське КЕУ звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24, в частині стягнення 48 690,84 грн витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення про зменшення розміру витрат ДП "ЛІАЦ" на професійну правничу допомогу на 95% від попередньо заявленої суми в розмірі 100 000,00 грн - до розміру 5 000,00 грн.

Так, скаржник посилається на неспівмірність, нерозумність, необґрунтованість та завищеність задоволеної до стягнення суми витрат на правничу допомогу для відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що є складовою Збройних Сил України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 апеляційну скаргу Київського КЕУ у справі №910/702/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/702/24. Розгляд апеляційної скарги Київського КЕУ на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/702/24 призначено на 01.05.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/702/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 24.04.2024.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.04.2024 апеляційну скаргу Київського КЕУ у справі №910/702/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

08.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/702/24.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Сітайло Л.Г. перебувала з 08.04.2024 до 12.04.2024 у відрядженні (Національна школа суддів України).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/702/24. Об`єднано апеляційну скаргу Київського КЕУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 та апеляційну скаргу Київського КЕУ на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/702/24. Розгляд апеляційної скарги Київського КЕУ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24 призначено на 01.05.2024. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 30.04.2024.

У судовому засіданні 01.05.2024 оголошено перерву до 29.05.2024.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

24.04.2024 та 30.04.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли відзиви позивача на апеляційні скарги.

Перевіривши відзиви ДП "ЛІАЦ", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення їх без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частин 5 і 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частинами 5, 6 та 8 статті 6 ГПК України, в редакції Законів України від 29.06.2023 №3200-IX та від 19.10.2023 №3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі. Проте, подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.

Отже, представником ДП "ЛІАЦ", при поданні до суду відзивів на апеляційні скарги у справі №910/702/24 в електронному вигляді, не дотримано вимог щодо форми заяви та порядку його подання.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.

Відповідно до частини 2 вказаної норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Згідно з частиною 4 вказаної норми суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи адвокатом, зокрема шляхом подання документів до суду через електронні кабінети в ЄСІТС або в паперовій формі.

Враховуючи викладене, відзиви на апеляційні скарги підлягають поверненню заявнику без розгляду.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 29.05.2024 з`явилася представник позивача.

Слід зазначити, що 06.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача клопотання про відкладення судового засідання.

В обґрунтування вищенаведеного клопотання представник відповідача посилається на неможливість прибуття в судове засідання, призначене на 29.05.2024, через те, що безпосередній представник по вказаній справі буде перебувати у щорічній основній відпустці з 13.05.2024 до 02.06.2024.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач знав про розгляд цієї справи з моменту відкриття провадження, а також завчасно повідомлявся судом про судові засідання.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не обмежений у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.09.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Київським КЕУ (орендар) та ДП "ЛІАЦ" (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №9139. За умовами пункту 1.1 розділу ІІ та пункту 4.1 розділу І орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: вул. Деревообробна, буд. 1, м. Київ, 01013, загальною площею 2150,5 кв.м (1892,5 кв.м - будівлі літера "З" та 258 кв.м - приміщення 2-го поверху будівлі літера "Д").

Згідно з пунктом 7.1 розділу І договору нежитлове приміщення передається для розміщення бюджетної установи, яка повністю фінансується з державного бюджету, Київському КЕУ.

Відповідно до пункту 12 розділу І договору оренди строк його дії встановлений з дати набрання чинності цим договором на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

За змістом пункту 3.1 розділу ІІ договору до орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

За умовами пункту 9.2 розділу І договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.

Пунктом 6.5 розділу ІІ договору передбачено, що протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору, орендодавець (балансоутримувач) зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору; або подати орендодавцю (балансоутримувачу) обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів, з моменту отримання від орендодавця (балансоутримувача) відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору.

На виконання вказаного договору сторонами та визначеною пунктом 7.1 розділу І договору установою підписано акт приймання-передачі, згідно з яким сторони підтверджують користування з 08.04.2022 нерухомими майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 1; нежитлові приміщення площею 2 150,5 кв.м, літери "Д" та "З".

Також сторонами у справі та користувачем складено акти надання послуг, відповідно до яких позивачем надано послуги з постачання електричної енергії на суму 460 993,19 грн та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на суму 25 915,25 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ДП "ЛІАЦ" зазначає, що з метою відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період квітень-грудень 2022 року позивач направляв відповідачу та користувачу акти наданих послуг, а також документи, що підтверджують суми витрат, які були понесені позивачем за відповідній період, що передбачало відшкодування відповідачем витрат за відповідні комунальні послуги під час користування майном, однак відповідачем не здійснено сплати за комунальні послуги.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами частини 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України та частиною 1 статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, у пункті 9.2 розділу І договору погоджено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.

Відповідний обов`язок кореспондується з нормами Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, відповідно до якого оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані МО України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об`єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із пунктом 5.12 розділу V цього Положення.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірний договір оренди укладений саме з відповідачем, як квартирно-експлуатаційним органом, у зоні відповідальності якого знаходиться займаний об`єкт, з огляду на що саме відповідач повинен був укласти договір про відшкодування вартості комунальних послуг, відповідно до умов договору оренди та відшкодувати вартість спожитої електричної енергії та з наданих послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

Обсяги та вартість фактично спожитих комунальних послуг підтверджуються наявними в матеріалах доказами, які відповідачем не спростовані.

При цьому, місцевий господарський суд слушно зауважив, що обов`язок щодо укладення договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, визначений пунктом 6.5 договору оренди, є додатковим і відсутність укладеного договору про відшкодування не звільняє відповідача як орендаря та як квартирно-експлуатаційний орган від оплати спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військову частину, яка ним розміщуються.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактично поставлену електричну енергію на суму 460 993,19 грн та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на суму в розмірі 25 915,25 грн за період з 08.04.2022 до 31.12.2022 правомірні і підлягають задоволенню.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката складає 75 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 06.12.2023 №06/12/2023, додатку №1 до договору про надання правничої допомоги 06.12.2023 №06/12/2023, замовлень про надання правничої допомоги №1 та №5, актів наданих послуг від 29.12.2023 № 1 та від 29.02.2024 №6.

06.12.2023 між ДП "ЛІАЦ" та Адвокатським бюро "Боченко та Партнери" укладено договір про надання правової допомоги №06/12/2023, за умовами якого адвокат зобов`язався надати правові (юридичні) послуги позивачу, а позивач оплатити їх вартість.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість послуг, визначених в пункті 2.1 цього договору розраховується за погодинною ставкою 2 500,00 грн за одну годину без ПДВ.

Згідно з актом наданих послуг від 29.12.2023 №1 адвокатом надано послуги на загальну суму 75 000,00 грн, а саме:

- 07.12.2023 - вивчення та аналіз отриманих від ДП "ЛІАЦ" документів, що стосуються заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2022 №9139 - 7 500,00 грн (3 год);

- 11.12.2023 - продовження вивчення та аналіз отриманих від ДП "ЛІАЦ" документів, що стосуються заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2022 №9139 - 7 500,00 грн (3 год);

- 13.12.2023 - пошук, вивчення та аналіз судової практики для підготовки позовної заяви про стягнення відшкодування вартості комунальних послуг за договором оренди - 7 500,00 грн (3 год);

- 18.12.2023 - підготовка позовної заяви за позовом ДП "ЛІАЦ" до Київського КЕУ про стягнення відшкодування вартості комунальних послуг за договором оренди - 10 000,00 грн (4 год.);

- 20.12.2023 - продовження підготовки позовної заяви за позовом ДП "ЛІАЦ" до Київського КЕУ про стягнення відшкодування вартості комунальних послуг за договором оренди - 10 000,00 грн (4 год);

- 22.12.2023 - вивчення та аналіз додаткових документів отриманих від ДП "ЛІАЦ", що стосуються заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2022 №9139 - 7 500,00 грн (3 год);

- 26.12.2023 - продовження підготовки позовної заяви за позовом ДП "ЛІАЦ" до Київського КЕУ про стягнення відшкодування вартості комунальних послуг за договором оренди - 10 000,00 грн (4 год);

- 28.12.2023 - вивчення та наліз додаткових документів отриманих від ДП "ЛІАЦ", що стосуються заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2022 №9139 - 5 000,00 грн (2 год);

- 29.12.2023 - продовження підготовки позовної заяви за позовом ДП "ЛІАЦ" до Київського КЕУ про стягнення відшкодування вартості комунальних послуг за договором оренди - 10 000,00 грн (4 год).

Відповідно до акту наданих послуг від 29.02.2024 №6 адвокатом надано послуги на загальну суму 25 000,00 грн, а саме:

- 13.02.2024 - опрацювання відзиву (зокрема, вивчення та аналіз рішень Верховного Суду які зазначені у відзиві) Київського КЕУ на позовну заяву ДП "ЛІАЦ" про стягнення відшкодування вартості комунальних послуг за договором оренди у справі №910/702/24 яка розглядається у Господарському суді м. Києва - 5 000,00 грн (2 год);

- 14.02.2024 - пошук, вивчення та аналіз судової практики для підготовки відповіді на відзив у справі, підготовка відповіді на відзив у справі 910/702/24 - 2 500,00 грн (1 год);

- 15.02.2024 - підготовка відповіді на відзив у справі №910/702/24 - 10 000,00 грн (4 год);

- 17.02.2024 - продовження підготовки відповіді на відзив у справі №910/702/24 - 7 500,00 грн (3 год);

Суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, яка є сталою та підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем у відзиві заперечувалось проти задоволення вимоги про стягнення професійної правничої допомоги з огляду на не співмірність зі складністю справи.

За приписами частини 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

За висновком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, з огляду на предмет спору та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та заперечення відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 10% ціни позову, що становить 48 690,84 грн.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, ухвалюючи спірне додаткове рішення, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача, з урахуванням заперечення відповідача, 48 690,84 грн.

Інші доводи апеляційних скарг, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову та частковим задоволенням заяви ДП "ЛІАЦ" про розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Київського КЕУ задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/702/24, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/702/24 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/702/24 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 покласти на скаржника.

5. Матеріали справи №910/702/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 06.06.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран