Постанова

від 29.05.2024 по справі 924/850/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Справа № 924/850/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2024 року по справі №924/850/22 (суддя Муха М.Є.)

час та місце ухвалення рішення: 5 лютого 2024 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 16:00 год; повний текст рішення складено 14 лютого 2024 року

за позовом ОСОБА_1

до:

Відповідача 1 ОСОБА_2

Відповідача 2 Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Відповідача 3 Приватного малого підприємства "СПТ"

про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання протиправним та скасування внесення змін до відомостей про юридичну особу

за участю представників сторін:

від Позивача - Ткачук А.А.; Яцишин А.О.;

від Відповідача 1, Відповідача 2 та Відпоідача 3 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 (надалі Відповідач 1), Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (надалі Відповідач 2), Приватного малого підприємства "СПТ" (надалі Відповідач 3) про:

·витребування з володіння Відповідача 1 незаконно набутого ним у власність Відповідача 3 із належним йому майном станом на 24 листопада 2015 року та повернення його законному власнику Позивачу;

·визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відповідача 2 від 24 листопада 2015 року за №16731050014004223 про зміну складу засновників Відповідача 3;

· визнання протиправними та скасування внесення змін до відомостей про юридичну особу, щодо зміни керівника Відповідача 3 внесені до Єдиного реєстру юридичних, осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором Відповідача 2 15 серпня 2016 року за №16731070015004223.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач жодних договорів про продаж частки в статутному капіталі свого підприємства не укладав, і виходячи із дати його укладання (а саме 23 жовтня 2015 року), фізично укласти вказаний договір не міг, так як перебував у СІЗО м. Хмельницького.

Окрім того, Позивач звертає увагу суду, що згідно висновку експерта від 4 серпня 2021 року № СЕ-19/123-21/5883-ПЧ встановлено, що всі підписи у документах, які були надані експерту для дослідження, а саме: "Рішення №1", "Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного малого підприємства "СПТ", виконані не Позивачем, а іншою особою.

Позивач зазначає, що висновком експерта підтверджено підробку підпису Позивача у договорі купівлі-продажу, і він за його доводами є нікчемним. Позивач вважає, що проведена реєстрація підприємства, із зміною власника є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а підприємство має бути повернуте у законне володіння Позивача.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2024 року в справі № 924/850/22 позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Відповідача 2 від 24 листопада 2015 року 16731050014004223 про зміну складу засновників Відповідача 3. Скасовано рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника Відповідача 3 внесені до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державним реєстратором Відповідача 2 15 серпня 2016 року 16731070015004223. У позові в частині витребування з володіння Відповідача 1 незаконно набутого ним у власність Відповідача 3 із належним йому майном станом на 24 листопада 2015 року та повернення його законному власнику Позивачу відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. В даному випадку, якщо позивач вважає, що Відповідач незаконно заволодів часткою Позивача, то належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України. З позиції суду першої інстанції обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Підсумовуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, з огляду на що відмовив у позовній вимозі про витребування з володіння Відповідача 1 незаконно набутого ним у власність Відповідача 3 із належним йому майном станом на 24 листопада 2015 року та повернення його законному власнику Позивачу.

Що ж до позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Відповідача 2 - ОСОБА_3 від 24 листопада 2015 року 16731050014004223 про зміну складу засновників Відповідача 3 та визнання протиправними та скасування внесення змін до відомостей про юридичну особу, щодо зміни керівника Відповідача 3, що внесені до Єдиного реєстру юридичних, осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором Відповідача 2 15 серпня 2016 року 16731070015004223, то місцевим господарським судом в оскаржуваному рішення зазначено таке. Ухвалою Господарського суду Хмельницької від 17 травня 2023 року призначено судову експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Відповідно до Висновку експерта встановлено, що підпис у документі, що підтверджує правомочність прийняття рішення про затвердження нової редакції Статуту та включення до складу власників Відповідача 3 від 12 жовтня 2015 року виконаний не Позивачем, а іншою особою; підпис у Протоколі №3 зборів власників Відповідача 3, виконаний не Позивачем, а іншою особою; підпис проставлений у графі "Власник ПМП "СПТ" у додатку до статуту Відповідача 3 (дата реєстрації 21 жовтня 2015 року, номер запису 16731050006004223), виконаний не Позивачем, а іншою особою; підпис у Документі, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів Відповідача 3 від 16 жовтня 2015 року, виконаний не Позивачем, а іншою особою.

У подальшому рішенням власника Відповідача 3 №7 від 24 листопада 2015 року затверджено нову редакцію Статуту Відповідача 3 (на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Відповідача 3 від 23 листопада 2015 року), де відповідно до пункту 1.5 власником підприємства є Відповідач 1; Статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000 грн., що розподіляється в наступному порядку: Відповідач 1 володіє 100 % статутного капіталу". Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 24 листопада 2015 року за №16731050014004223.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що 2 червня 2016 року вироком Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/22654/15-к, Позивача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статтею 115 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років. Строк відбування покарання Позивача вирішено рахувати з 2 червня 2016 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час тримання його під вартою з 23 липня 2015 року по 1 червня 2016 року включно. З даного суд першої інстанції виснував, що на момент внесення оскаржуваних реєстраційних дій Позивач перебував у СІЗО м. Хмельницького, і що оскільки документи на підставі яких проведено реєстраційні дії (і які є в переліку документів визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"), які є предметом розгляду у даній справі підписані іншою особою ніж Позивач, були відсутні правові підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим вимоги Позивача щодо скасування внесених змін визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд із викладеним, Відповідач 1 заперечуючи проти позовних вимог, просив застосувати строк позовної давності та відмовити у позові, зауважуючи, що згідно відповіді від 9 квітня 2016 року Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Позивачу стало відомо щодо його виключення із числа засновників Відповідача 3 на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2015 року, визначивши, що строк позовної давності, що складає 3 роки закінчився у квітні 2019 року, та вказавши, що позов до Господарського суду Хмельницької області подано 11 листопада 2022 року (тобто із пропуском строку).

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно наданої до матеріалів справи довідки Шепетівської виправної колонії №98 засуджений Позивач був взятий під варту 23 липня 2015 року за підозрою у вчиненні злочину, з 25 липня 2015 року по 26 серпня 2016 року знаходився у СІЗО м. Хмельницький. На виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду від 2 червня 2016 року прибув 26 серпня 2016 року до ДУ "Шепетівська виправна колонія" для подальшого відбування покарання (позбавлення волі строком на 9 років).

З огляду на вказане судом констатовано, що при вирішенні питання про захист порушеного права у разі пропуску позовної давності суд: у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; вирішує зазначене питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішення зазначено, що до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. Враховуючи викладене, встановлені матеріалами справи обставини, зокрема відбування Позивачем покарання (позбавлення волі строком на 9 років), запровадження Постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" на усій території України з 12 березня 2020 року по 3 квітня 2020 року карантину (із подальшим продовженням), введення Указом Президента України №64/2022 воєнного стану із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, що утруднила своєчасне пред`явлення зазначеного позову, то судом першої інстанції зроблено висновки про поважність причин пропущення строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду, та визначено, що порушене право підлягає захисту.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2024 року по справі № 924/850/22 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити в повному обсязі. Рішення в іншій частині залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Позивач посилається на те, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Констатував, що у даній справі було встановлено, що Відповідач 1 набув у власність Відповідача 3 із належним йому майном у спосіб, що суперечить закону, Статуту підприємства та із порушенням прав і законних інтересів Позивача. Беручи до уваги той факт, що Позивач є єдиним власником Відповідача 3, а також те, що майно підприємства є приватною власністю Позивача належним та ефективним способом захисту прав позивача на його переконання є витребування майна з чужого незаконного володіння, а не витребування частки у особи, що незаконно заволоділа ним без відповідної підстави.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 березня 2024 року по справі №924/850/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2024 року. Попереджено Відповідача 2 про обов`язок зареєструватись відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль). У разі не вчинення зазначених дій, суд апеляційної інстанції вказав про настання процесуальних наслідків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Запропоновано учасникам по справі №924/850/22 в строк протягом 7днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 9 квітня 2024 року від Відповідача 1 надійшов відзив, в котрому, Відповідач 1 просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Відповідач 1 зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Наголосив, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29 травня 2024 року об 15:40 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 травня 2024 року клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №924/850/22 задоволено. Забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні призначеному на 29 травня 2024 року о 15:40 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 29 травня 2024 року представники Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 не з`явилися.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 22 квітня 2024 року сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України).

При цьому сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В той же час, суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з огляду на що суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представників Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3.

В судовому засіданні від 29 травня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, Позивач та його представник підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити в повному обсязі. Рішення в іншій частині просили залишити без змін. Представник Позивача вказав, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. За доводами представника апелянта, у даній справі було встановлено, що Відповідач 1 набув у власність Відповідача 3 із належним йому майном у спосіб, що суперечить закону, Статуту підприємства та із порушенням прав і законних інтересів Позивача. Беручи до уваги той факт, що Позивач представник наголосив, що єдиним власником Відповідача 3, а також те, що майно підприємства є приватною власністю Позивача належним та ефективним способом захисту прав Позивача є витребування майна з чужого незаконного володіння, а не витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної підстави.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно Витягу СВС №288530 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації №4921323 від 1 жовтня 2004 року, Відповідач 2 є власником об`єкта - фермерсько-виробничого приміщення площею 206,3 кв.м., з реєстраційним номером 6799678, за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, буд. 18/4, на підставі свідоцтва про право власності САА №147254 від 1 жовтня 2004 року, виданого управлінням житлово-комунального господарства (рішення №441-В від 22 липня 2004 року; том 1, а.с. 5).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Відповідача 3 (зареєстрованого розпорядженням Голови міської адміністрації від 14 червня 1993 року за №1331), підприємство створено Позивачем, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які далі іменуються "власники".

У відповідності до пункту 4.1 Статуту Відповідача 3: майно підприємства є приватною власністю громадян власників; майнові відносини і трудові доходи власників регулює "договір власників".

За пунктом 4.2 Статуту Відповідача 3, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в постійному балансі підприємства.

В силу дії пункту 4.3 Статуту Відповідача 3, джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески, доходи та прибуток, одержані від господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів, інші надходження, не заборонені чинним законодавством.

4 грудня 1995 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано заяви до Відповідача 3 про виключення їх зі складу співвласників підприємства (том 1, а.с. 13-14).

Згідно з додатком до Статуту Відповідача 3, внесено зміни до Відповідача 3, а саме пункт 1.1 Статуту викладено в наступній редакції: Відповідач 3 створений Позивачем; пункт 4.1 Статуту Відповідача 3 викладено в наступній редакції: майно підприємства є приватною власністю Позивача власника; в підпунктах 4.3, 4.7., 4.8, 5.4, 5.6 слово "власники" замінити словам "власник".

Рішенням №1 від 11 травня 2015 року, призначено директором Відповідача 3 - ОСОБА_6 з 12 травня 2015 року, у зв`язку з поданням заяви про звільнення директора Відповідача 3 Позивача з 11 травня 2015 року. Рішення підписано Позивачем та завірено печаткою Відповідача 3.

Зборами власників Відповідача 3, оформленими протоколом №3 від 16 жовтня 2015 року, в присутності власників підприємства Позивача та ОСОБА_6 , вирішили:

· обрати голову загальних зборів - Позивача, а секретарем ОСОБА_6 ;

· створити статутний капітал Відповідача 3 у розмірі 1000 грн;

· здійснити розподіл статутного капіталу в наступному порядку: Позивач володіє 50% статутного капіталу, що становить 500 грн, а ОСОБА_6 - володіє 50% статутного капіталу, що становить 500 грн;

· затвердити зміни до установчих документів у вигляді додатку до статуту Відповідача 3;

· уповноважити директора Відповідача 3 та надати йому право уповноважити інших осіб підготувати та подати всі необхідні документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДРПОУ та пов`язані із створенням та розподілом статутного капіталу підприємства.

16 жовтня 2015 року здійснено реєстрацію змін до установчих документів (зміна складу або інформації про засновників), затверджених протоколом загальних зборів власників Відповідача 3 за №3 від 16 жовтня 2015 року та внесених Додатком до Статуту Відповідача 3 (реєстраційна дія №16731050005004223), а саме: внести зміни в пункт 2.2 Статуту Відповідача 3, забезпечення діяльності підприємства за рахунок вкладів власників створюється статутний капітал підприємства у розмірі 1000 грн, що розподіляється в наступному порядку: 1. Позивач володіє 50% статутного капіталу, що становить 500 грн. 2. ОСОБА_6 - володіє 50% статутного капіталу, що становить 500 грн. Майно підприємства складають статутний фонд, основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства.

21 жовтня 2015 року здійснено реєстрацію змін до установчих документів (зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників) (реєстраційна дія №16731050006004223), затверджених протоколом загальних зборів власників Відповідача 3 за №3 від 16 жовтня 2015 року.

Відповідно до пункту 1.1 Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного малого підприємства "СПТ" від 23 жовтня 2015 року (надалі Договір; том 1, а.с. 15-16). Позивач, який є власником Відповідача 3, передає покупцю ОСОБА_6 , яка є власником Відповідача 3, свою частку у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) у статутному капіталі Відповідача 3, що еквівалентно 500 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, оплата вартості частки, вказаної у пункті 2.1 Договору здійснюється ОСОБА_6 до підписання цього Договору.

Як визначено пунктом 2.4 Договору, Позивач підписанням цього Договору свідчить, що суму зазначену у пункті 2.1 Договору отримав від ОСОБА_6 у повному обсязі.

Згідно з підпунктом 3.3.5 Договору, після укладення даного Договору та виконання своїх обов`язків сторонами, Позивач зобов`язався забезпечити внесення змін до Статуту підприємства та зареєструвати їх відповідно до вимог чинного законодавства України.

З пункту 4.1 Договору вбачається, що за настання обставин, зазначених в підпункті 3.3.5 Договору, Позивач втрачає усі права та обов`язки по відношенню до підприємства, що були передбачені відчужуваною часткою.

За настання обставин, зазначених в підпункті 3.3.5 Договору, ОСОБА_6 стає по відношенню до підприємства його єдиним власником з усіма відповідними правами та обов`язками. Перехід права власності на частку, що складає 50% статутного капіталу підприємства, від Позивача до ОСОБА_6 відбувається в момент укладення цього Договору.

У відповідності до пункту 9.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

Згідно пункту 9.2 Договору, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1 Договору та закінчується днем, коли сторонами остаточно будуть виконані всі зобов`язання за даним Договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтиском печатки Відповідача 3.

Рішенням №4 власників Відповідача 3 від 23 жовтня 2015 року ухвалено:

1. по першому питанню порядку денного слухали Позивача, який запропонував вийти зі складу власників на підставі Договору на користь ОСОБА_6 у розмірі 50%, що становить 500 грн;

2. затвердити зміни до установчих документів у вигляді додатку до Статуту Відповідача 3 та викласти в наступній редакції пункт 1.5 Статуту власниками підприємства є громадянка України ОСОБА_6 ; пункт 2.2 Статуту статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000 грн, що розподіляється в наступному порядку: ОСОБА_6 володіє 100 % статутного капіталу. Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 23 жовтня 2015 року за №16731050007004223.

Рішенням власника Відповідача 3 №5 від 5 листопада 2015 року затверджено Додаток до Статуту Відповідача 3 (на підставі Договору), а саме: пункти 1.5 та 2.2 Договору викладено в наступній редакції: "1.5. власником підприємства є громадянин України ОСОБА_7 "; "2.2. Статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000 грн, що розподіляється в наступному порядку: ОСОБА_7 , володіє 100 % статутного капіталу". Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 6 листопада 2015 року за №16731050010004223.

Рішенням власника Відповідача 3 №6 від 10 листопада 2015 року затверджено Додаток до Статуту Відповідача 3 (на підставі Договору), а саме: пункти 1.5 та 2.2 Статуту викладено в наступній редакції: "1.5. власником підприємства є громадянин України ОСОБА_8 "; "2.2. Статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000,00 грн., що розподіляється в наступному порядку: ОСОБА_8 володіє 100 % статутного капіталу". Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 10.11.2015р. за №16731050012004223.

Рішенням власника ПМП "СПТ" №7 від 24 листопада 2015 року затверджено нову редакцію Статуту ПМП "СПТ" (на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Відповідача 3 від 23 листопада 2015 року), де відповідно до пункту 1.5 Статуту Відповідача 3 власником підприємства є Відповідач 2, а відповідно до пункту 2.2 Статуту Відповідача 3, Статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000 грн, що розподіляється в наступному порядку: Відповідач 1 володіє 100 % статутного капіталу. Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 24 листопада 2015 року за №16731050014004223.

Листом від 30 березня 2016 року за №02.5.15.06/305 Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легітимізації громадських формувань на звернення Позивача повідомив останньому, що він був виключений з засновників Відповідача 3 на підставі документів, перелік яких був передбачений Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в тому числі Договору, відповідно до якого Позивач передав свою частку ОСОБА_6 . Документи на проведення реєстраційної дії надавались ОСОБА_6 , яка на момент подачі була керівником даного підприємства.

2 червня 2016 року Вироком Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/22654/15-к, Позивача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статтею 115 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років. Строк відбування покарання Позивача вирішено рахувати з 2 червня 2016 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час тримання його під вартою з 23 липня 2015 року по 1 червня 2016 року включно.

Відповідно до довідки виданої Державною установою "Шепетівська виправна колонія (№98)" Позивачу, 23 липня 2015 року Позивач був взятий під варту, у період з 25 липня 2015 року по 26 серпня 2016 року Позивач знаходився у СІЗО м. Хмельницький. 26 серпня 2016 року прибув до ДУ "Шепетівська виправна колонія (№98)". 25 жовтня 2015 року межі СІЗО м. Хмельницький не залишав.

Рішенням власника Відповідача 3 - Відповідача 1 за №1 від 12 серпня 2016 року, у зв`язку з поданням заяви про звільнення директора підприємства ОСОБА_8 , звільнено останнього з займаної посади та призначено директором Відповідача 3 - Відповідача 1.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22801132 Відповідача 3 станом на 12 квітня 2017 року керівником та засновником є Відповідач 1; 23 жовтня 2015 року зареєстровано зміну до установчих документів юридичної особи, реєстраційна дія №16731050007004223 - зміна складу або інформації про засновників; 6 листопада 2015 року зареєстровано зміни до установчих документів юридичної особи, реєстраційна дія №16731050010004223 - зміна складу або інформації про засновників; 10 листопада 2015 року зареєстровано зміни до установчих документів юридичної особи, реєстраційна дія №16731050012004223 - зміна складу або інформації про засновників; 24 листопада 2015 року зареєстровано зміни до установчих документів юридичної особи, реєстраційна дія №16731050014004223 зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників; 15 серпня 2016 року зареєстровано зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, реєстраційна дія №16731070015004223 зміна керівника юридичної особи.

Згідно довідки Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" №961 від 14 березня 2017 року в матеріалах особової справи засудженого Позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Договір, а також будь-які відомості про оплату за таким Договором відсутні.

У відповідності до реєстраційної справи Відповідача 3, 22 березня 2017 року Відповідач 2 листом №02.5-16-06/365 у відповідь на заяву Позивача від 2 березня 2017 року надано останньому копії документів щодо Відповідача 3.

Відповідно до реєстраційної справи Відповідача 3, 12 квітня 2017 року Відповідачем 2 листом №02.5-16-04/445 у відповідь на заяви Позивача від 23 березня 2017 року та 27 березня 2017 року надано останньому Витяг з ЄДРПОУ та копію додатку до Статуту від 4 грудня 1995 року, яка свідчить про те, що він є власником Відповідача 3.

18 квітня 2017 року Відповідач 2 листом №02.5-16-04/457 у відповідь на заяву Позивача від 10 квітня 2017 року, повідомив, що в матеріалах реєстраційної справи Відповідача 3 відсутні документи, які підтверджують факт розпаювання та переоцінки без згоди та відома Позивача, належного йому на правах приватної власності Відповідача 3.

10 травня 2017 року Позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою про визнання нікчемними сфальсифіковані "рішення" від 11 травня 2015 року про призначення директором Відповідача 3 гр. ОСОБА_6 , та Договір, скасування реєстраційних дій щодо Відповідача 3, які вчинені в результаті вказаних правочинів.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 12017240010004776) 12 липня 2017 року Позивачем подано заяву до Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області про те, що у 2016 року невідома особа підробила документи щодо перереєстрації Відповідача 3, що належить заявнику, внаслідок чого завдала останньому матеріальних збитків.

Листом від 14 липня 2017 року №02.5-16-06/756 Відповідач 2 повідомив Позивача про зміну складу власників підприємства від 23 жовтня 2015 року на підставі Договору, подальшу зміну власників на підставі трьох Договорів купівлі-продажу та те, що кінцевим власником 24 листопада 2015 року став Відповідач 1.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28 березня 2018 року по справі №686/8896/17 провадження по справі за позовом Позивача до ОСОБА_9 начальника Відповідача 2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 про визнання недійсними реєстраційних дій за нікчемними правочинами закрито, оскільки справа належить до підвідомчості господарських судів.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2018 року залишено без змін. Апеляційний суд Хмельницької області, дійшов висновку, що відносини, які виникли між сторонами оспорюваного Договору, за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у Відповідача 3.

Апеляційним судом зроблено висновок, що спір у цій справі, який виник з корпоративних відносин між учасниками приватного підприємства щодо розірвання укладеного між ними договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі цього підприємства, є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

28 лютого 2020 року Позивачем подано позовну заяву в кримінальному провадженні №12017240010004776 від 12 липня 2017 року за частиною 1 статтею 358 Кримінального кодексу України, про визнання нікчемним сфальсифікованого рішення від 11 травня 2015 року про призначення Товмасян-Рибакової Л.У. директором Відповідача 3 та Договір, скасування відповідних реєстраційних дій та про стягнення з Відповідача шкоди в розмірі 6465228 грн.

Постановою Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області від 23 квітня 2021 року в кримінальному провадженні №12017240010004776, за ознаками кримінального правопорушення у формі проступку, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України, призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Хмельницького НДЕКЦ МВС України.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 13 травня 2021 року по справі №686/14308/21 надано дозвіл на доступ до документів Відповідача 3, з можливістю їх вилучення, а саме документів підписаних/написаних Позивачем.

Відповідно до Висновку експерта Хмельницького науково-дослідного експертного-криміналістичного центру №СЕ-19/123-21/5883-ПЧ від 4 серпня 2021 року встановлено, що :

1) підпис між текстом "Власник" та "А.А. Ткачук" на документах, які надані на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду №686/14308/2020 від 5 червня 2020 року із управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Хмельницької міської ради були вилучені, а саме "Рішення №1", яке розташоване згідно опису на п`ятому аркуші виконаний не Позивачем, а іншою особою;

2) підпис в графі "Продавець" в документах, які на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду №686/14308/2020 в 5 червня 2020 року із управління з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Хмельницької міської ради були вилучені, а саме "Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного малого підприємства "СПТ", який розташований згідно опису на сьомому аркуші виконаний не Позивачем, а іншою особою;

3) рукописний текст " ОСОБА_1 " в графі "Продавець" в документах, які на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду №686/14308/2020 від 5 червня 2020 року із управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Хмельницької міської ради були вилучені, а саме "Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного малого підприємства "СПТ", який розташований згідно опису на сьомому аркуші виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 10 серпня 2022 року Відповідач 3, код ЄДРПОУ 14176530, зареєстровано 18 грудня 1995 року, за адресою: АДРЕСА_1 , керівник та засновник Відповідач 1.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17 травня 2023 року в справі №924/850/22 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Хмельницький).

Відповідно до Висновку експерта Хмельницького науково-дослідного експертного-криміналістичного центру №СЕ-19/123-21/9467-ПЧ від 15 вересня 2023 року встановлено, що:

1) підпис у документі, що підтверджує правомочність прийняття рішення про затвердження нової редакції Статуту та включення до складу власників Відповідача 3 від 12 жовтня 2015 року виконаний не Позивачем, а іншою особою;

2) підпис у Протоколі №3 зборів власників Відповідача 3 від 16 жовтня 2015 року, виконаний не Позивачем, а іншою особою;

3) підпис проставлений у графі "Власник ПМП "СПТ" у додатку до Статуту Відповідача 3 (дата реєстрації 21 жовтня 2015 року, номер запису 16731050006004223), виконаний не Позивачем, а іншою особою.

4) підпис у Документі, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів Відповідача 3 від 16 жовтня 2015 року, виконаний не Позивачем, а іншою особою.

Позивач посилаючись на те, що Відповідач 3 із належним йому майном вибув без правових підстав, що на думку Позивача є порушенням права щодо володіння даним майном, яке підлягає захисту, шляхом звернення в суд з позовом до Відповідачів про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора.

Окрім того, оскаржуваним рішенням частково задоволено позов Позивача, скасовано рішення державного реєстратора Відповідача 2 від 24 листопада 2015 року 16731050014004223 про зміну складу засновників Відповідача 3 та скасовано рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника Відповідача 3 внесені до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державним реєстратором Відповідача 2 15 серпня 2016 року за 16731070015004223. В той же час, однак, апелянтом не оскаржується рішення Господарського суду Хмельницької області в цій частині (апелянтом наголошено на тому, що він погоджується із судовим рішенням в зазначеній частині). Доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Частиною 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Досліджуючи дані правовідносини на предмет їх нормативно правового регулювання в процесі виконання судового рішення, колегія суду приймає до уваги наступні положення діючого законодавства України.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року в справі № 48/340.

Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20.

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18).

При цьому, необхідним є доведення Позивачем того, саме настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути Позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Як встановлено вище в даній постанові відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач, який є власником Відповідача 3, передав покупцю ОСОБА_6 , яка є власником Відповідача 3, свою частку у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) у статутному капіталі Відповідача 3, що еквівалентно 500 грн.

Рішенням №4 власників Відповідача 3 від 23 жовтня 2015 року ухвалено:

1) по першому питанню порядку денного слухали Позивача, який запропонував вийти зі складу власників на підставі Договору на користь ОСОБА_6 у розмірі 50%, що становить 500 грн;

2) затвердити зміни до установчих документів у вигляді додатку до Статуту Відповідача 3 та викласти в наступній редакції пункт 1.5 Статуту власниками підприємства є громадянка України ОСОБА_6 ; пункт 2.2 Статуту статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000 грн, що розподіляється в наступному порядку: ОСОБА_6 володіє 100 % статутного капіталу. Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 23 жовтня 2015 року за №16731050007004223.

Рішенням власника Відповідача 3 №5 від 5 листопада 2015 року затверджено Додаток до Статуту Відповідача 3 (на підставі Договору), а саме: пункти 1.5 та 2.2 Договору викласти в наступній редакції: "1.5. власником підприємства є громадянин України ОСОБА_7 "; "2.2. Статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000 грн, що розподіляється в наступному порядку: ОСОБА_7 , володіє 100 % статутного капіталу". Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 6 листопада 2015 року за №16731050010004223.

Рішенням власника Відповідача 3 №6 від 10 листопада 2015 року затверджено Додаток до Статуту Відповідача 3 (на підставі Договору), а саме: пункти 1.5 та 2.2 Статуту викласти в наступній редакції: "1.5. власником підприємства є громадянин України ОСОБА_8 "; "2.2. Статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000,00 грн., що розподіляється в наступному порядку: ОСОБА_8 володіє 100 % статутного капіталу". Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 10 листопда 2015 року за №16731050012004223.

Рішенням власника Відповідача 3 №7 від 24 листопада 2015 року затверджено нову редакцію Статуту ПМП "СПТ" (на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Відповідача 3 від 23 листопада 2015 року), де відповідно до пунктів 1.5 та 2.2 Статуту Відповідача 3 власником підприємства є Відповідач 2"; "2.2. Статутний капітал підприємства утворюється за рахунок власника і становить 1000 грн, що розподіляється в наступному порядку: Відповідач 1 володіє 100 % статутного капіталу". Державну реєстрацію даних змін до установчих документів проведено 24 листопада 2015 року за №16731050014004223.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22801132 Відповідача 3 станом на 12 квітня 2017 року керівником та засновником є Відповідач 1; 23 жовтня 2015 року зареєстровано зміну до установчих документів юридичної особи, реєстраційна дія №16731050007004223 - зміна складу або інформації про засновників; 6 листопада 2015 року зареєстровано зміни до установчих документів юридичної особи, реєстраційна дія №16731050010004223 - зміна складу або інформації про засновників; 10 листопада 2015 року зареєстровано зміни до установчих документів юридичної особи, реєстраційна дія №16731050012004223 - зміна складу або інформації про засновників; 24 листопада 2015 року зареєстровано зміни до установчих документів юридичної особи, реєстраційна дія №16731050014004223 зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників; 15 серпня 2016 року зареєстровано зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, реєстраційна дія №16731070015004223 зміна керівника юридичної особи.

Тобто в ході здійснення зазначених дій кінцевим власником 100% статутного капіталу Відповідача 3 став Відповідач 1.

На момент створення Відповідача 3 (14 червня 1993 року) діяв Закон України від 27 березня 1991 року №887-XII "Про підприємства в Україні", який у частині четвертій статті 5 встановлював, що підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

У пункті 1 статті 2 Закону України від 27 березня 1991 року №887-XII "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла на момент створення Відповідача 3) передбачено, що в Україні могли діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" в редакції, чинній на час створення Підприємства, господарськими товариствами за цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до Закону України від 27 березня 1991 року №887-XII "Про підприємства в Україні" приватне підприємство можна було заснувати тільки на власності однієї фізичної особи (пункт 44 постанови Великої Палати Верховного Суду 2 листопада 2021 року в справі № 917/1338/18). 1 січня 2004 року Закон України від 27 березня 1991 року №887-XII "Про підприємства в Україні" втратив чинність.

16 жовтня 2015 року Позивач та інший учасник Відповідача 3 прийняли рішення про створення статутного капіталу, розподілення статутного капіталу рішенням зборів власників внесли зміни до Статуту. 21 жовтня 2015 року проведена державна реєстрація змін до установчих документів Відповідача 3.

Після внесення змін до Статуту Відповідача 3 щодо кількості учасників, формування статутного капіталу, який є "однією з юридичних ознак господарського товариства" (абзац 5 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 5 лютого 2013 року № 1-рп/2013), поділу його на частки та встановлення розміру часток учасників питання визначення організаційно-правової форми юридичної особи слід вирішувати відповідно до законодавства, яке діяло на момент внесення відповідних змін, тому колегія суду вважає правильним застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу і Господарського кодексу України, а також Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства", відповідно до яких термін "приватне підприємство" як організаційно-правова форма не вказує на особливості його управління, а свідчить лише про форму власності, на підставі якої воно засноване.

Частини перша та друга статті 50 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час внесення змін до статуту) встановлювали, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Зважаючи на те, що Відповідач 3 діє на основі приватної власності двох осіб (засновників), статутний капітал Відповідача 3 був поділений між учасниками на частки, відтак колегія суду вважає що Відповідач 3 є товариством, тому до спірних правовідносин застосовуються норми права, що регламентують діяльність саме цього виду господарських товариств.

Окрім того, ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2018 року залишено без змін. Апеляційний суд Хмельницької області, дійшов висновку, що відносини, які виникли між сторонами оспорюваного Договору, за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у Відповідача 3.

Колегія суду констатує, що у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав Позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про Відповідача 3, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного Позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей щодо Відповідача 3.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", заявник позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до підпунктів д, е пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

·судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

·судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

За приписами пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема:

·визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

·скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Апеляційний господарський суд констатує, що перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей щодо розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, розмірів часток учасників такого товариства чи склад учасників товариства, стягнення з відповідача частки за заявою учасника такого товариства, чітко визначений статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і є вичерпним.

В той же час на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства.

В постанові від 22 жовтня 2019 року в справі №923/876/16 Великою Палатою Верховного Суду, зазначено, що:

- позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт д пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;

- за змістом позовної заяви позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу;

- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Аналіз частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом згаданої норми Закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними.

Способи захисту корпоративних прав застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема: якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України); якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця); якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України); якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених у частині першій статті 388 Цивільного кодексуУкраїни).

Така правова позиція наведена в постанові Судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 907/922/21.

Оскільки частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Таким чином, власник майна з дотриманням вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для витребування майна оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна, документів, що посвідчують відповідне право, рішень загальних зборів, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав.

Колегія суду зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібну правову позицію сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року в справі №48/340, від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18.

В даному випадку, якщо Позивач вважає, що Відповідач 1 незаконно заволодів часткою Позивача, то належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року в справі №925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2021 року в справі №910/10011/19).

Підсумовуючи усе встановлене вище в контексті обраного Позивачем способу захисту відновлення свого корпоративного права, колегія суддів виснує, що Позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, а тому суд апеляційної інстанції відмовляє у позовній вимозі про витребування з володіння Відповідача 1 незаконно набутого ним у власність Відповідача 3 із належним йому майном станом на 24 листопада 2015 року та повернення його законному власнику Позивачу. При цьому в апеляційній скарзі не спростовано аналогічні висновки місцевого господарського суду, а протилежна позиція апелянта спростовується усім вищезазначеним. Відтак, суд відмовляє Позивачу в позові в частині витребування Відповідача 3.

Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення суду в цій частині без змін.

Як вказано вище в даній постанові, в решті рішення суду першої інстанції сторонами не оспорюється.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, та такими, що не спростовують сформовану правову позицію Верховного Суду в даних правовідносинах пов`язаних із захистом корпоративних прав.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2024 року по справі №924/850/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2024 року по справі №924/850/22 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №924/850/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 5 червня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.