Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/11210/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2024Справа № 910/11210/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-"

про стягнення 194 169,92 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс"

про стягнення 194 169,65 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Шумський О.І.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Пустовіт О.Ю.

В судовому засіданні 21.05.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 06.06.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" про стягнення 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 603,87 грн. інфляційних втрат та 888,63 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.08.2022 року до 21.10.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами велися перемовини про укладення договору суборенди №75-А, за яким позивач сплатив гарантійний платіж у розмірі 189 677,42 грн. Оскільки відповідний договір укладено не було, позивач просить повернути безпідставно отримані відповідачем грошові кошти та сплатити нараховані компенсаційні виплати.

Відповідач подав зустрічний позов до позивача про стягнення частини збитків у розмірі 194 169,65 грн., що становить дохід, який він міг би отримати у разі належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором суборенди №75-А.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ненаправлення позивачем відповідачу додаткової угоди про розірвання договору суборенди призвело до виникнення збитків, завданих неможливістю передати відповідне майно в оренду іншим особам, у сумі 909 677,42 грн. за період з 14.03.2022 року до 31.09.2022 року, яка розрахована, виходячи з вартості одного місяця орендної плати за договором суборенди №75-А від 14.03.2022 року у розмірі 120 000,00 грн. за період з 01.04.2022 року до 31.09.2022 року та в розмірі 69 677,42 грн. за період з 14.03.2022 року до 31.03.2022 року, однак заявлена до стягнення лише в частині.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 року, первісний позов задоволено в частині стягнення 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 670,37 грн. 3% річних, 3603,87 грн. інфляційних втрат, у задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року у справі № 910/11210/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

29.12.2023 року матеріали справи № 910/11210/22 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 року матеріали справи № 910/11210/22 передано на розгляд судді Яковенко А.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року № 01.3-16/279/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11210/22 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 року матеріали справи № 910/11210/22 передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2023 року прийнято справу № 910/11210/22 до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2024 року.

В підготовчому засіданні 06.02.2024 року судом оголошувалась перерва до 19.03.2024 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 19.03.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/11210/22 до судового розгляду по суті на 25.04.2024 року.

В судовому засіданні 25.04.2024 року судом оголошувалася перерва до 21.05.2024 року.

В судовому засіданні 21.05.2024 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) зустрічні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві, протягом лютого 2022 року між позивачем та відповідачем велися переговори щодо узгодження умов договору суборенди нежитлового приміщення загальною площею 1000 м2 за адресою: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, під розміщення складських потужностей.

Зокрема, відповідач 09.02.2022 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 файл "шаблон догово…С.doc".

Позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 189 677,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 193 від 17.02.2022 року з призначенням платежу "за суборенду склад.приміщення за березень 2022, гарантійний платіж на підставі дог.№75-А, за рах. № АО-0000413 від 09.02.2022, у т.ч. ПДВ 20.00%".

У долученій до матеріалів справи копії рахунку-фактури від 09.02.2022 року №АО-0000413 зазначено, що його виставлено на підставі договору №75-А від 14.03.2022 року, а сума в розмірі 189 677,42 грн. становить суборенду за березень 2022 року в розмірі 69 677,42 грн. та гарантійний платіж 120 000,00 грн.

Проте умови договору суборенди не було узгоджено, договір суборенди не підписано, нежитлові приміщення в суборенду не передано.

07.07.2022 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено на пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення щодо направлення в додатках сканів листа, акта звірки взаєморозрахунків, платіжного доручення. Листом від 07.07.2022 року №07/07/22-1 позивач просив повернути сплачені грошові кошти в сумі 189 677,42 грн. у зв`язку з невикористанням складського приміщення.

Позивач 26.08.2022 року та 29.08.2022 року направив відповідачу на юридичну та поштову адреси листи-претензії №26/08/22 щодо повернення коштів, сплачених 17.02.2022 року згідно з платіжним дорученням №193.

Направлена позивачем на юридичну адресу відповідача претензія про повернення грошових коштів не вручена під час доставки 01.09.2022 року.

Відповіді або грошових коштів на направлені претензії не надійшло.

В свою чергу відповідач стверджував, що не направлення позивачем відповідачу додаткової угоди про розірвання договору суборенди призвело до виникнення збитків, завданих неможливістю передати відповідне майно в оренду іншим особам, у розмірі 909 677,42 грн., однак заявлена до стягнення лише в частині у розмірі 194 169,65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 року, первісний позов задоволено в частині стягнення 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 670,37 грн. 3% річних, 3603,87 грн. інфляційних втрат, у задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 року у справі № 910/11210/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року вказав на те, що господарські суди належним чином не дослідили зміст наведеного листування між сторонами щодо наявності чи відсутності підстав для висновку про надіслання Відповідачем пропозиції Позивачеві про укладення договору суборенди, прийняття Позивачем такої пропозиції або відмову від її прийняття, зокрема із надісланням нової пропозиції, прийняттям чи відхиленням її Відповідачем тощо, з урахуванням факту сплати Позивачем спірних грошових коштів Відповідачеві з посиланням на конкретні договір суборенди та рахунок-фактуру (обставини отримання якої Позивачем суди також не досліджували).

Не дослідивши перелічені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність між сторонами у справі кондикційних правовідносин саме у зв`язку з неукладенням між ними договору суборенди, адже не перевірили наявність чи відсутність факту укладення такого договору в спрощений спосіб з урахуванням вчинених сторонами конклюдентних дій, положень частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного Суду щодо неможливості кваліфікації, зокрема, договору оренди як неукладеного в разі його виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення глави 83 Цивільного кодексу України можуть бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зокрема, договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17.

З огляду на викладене необхідною передумовою для застосування судом до спірних правовідносин сторін положень глави 83 Цивільного кодексу України є встановлення відсутності договірного характеру таких правовідносин, зокрема внаслідок їх припинення.

За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України), договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому за змістом частини 1 статті 641 і частин 1, 3 статті 642 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, тоді як відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції договір є укладеним (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України). Натомість відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення наведених норм слід звернути увагу на те, що важливими ознаками оферти є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов`язаним у разі її прийняття та, водночас, повинна бути настільки визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка співпадає з офертою.

У разі ж якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Зокрема, частиною 1 статті 693 зазначеного Кодексу встановлені вимоги до письмової форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Згідно з частиною 2 статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу, за змістом якої господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) або уповноваженими на те особами (частини 2, 4 ст. 207 ЦК України).

Водночас правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 року у справі № 227/3760/19-ц зауважила, що слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи. Зокрема, виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Як вже було встановлено судом вище, 09.02.2022 року відповідач з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 файл "шаблон догово…С.doc".

Платіжним дорученням № 193 від 17.02.2022 року (призначення платежу "за суборенду склад.приміщення за березень 2022, гарантійний платіж на підставі дог.№75-А, за рах. № АО-0000413 від 09.02.2022, у т.ч. ПДВ 20.00%") позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 189 677,42 грн.

З наявного у матеріалах справи рахунку-фактури від 09.02.2022 року №АО-0000413 вбачається, що його виставлено на підставі договору №75-А від 14.03.2022 року, а сума в розмірі 189 677,42 грн. становить суборенду за березень 2022 року в розмірі 69 677,42 грн. та гарантійний платіж 120 000,00 грн.

На твердження позивача, умови договору суборенди не було узгоджено, договір суборенди не підписано, нежитлові приміщення в суборенду не передано.

07.07.2022 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено на пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення щодо направлення в додатках сканів листа, акта звірки взаєморозрахунків, платіжного доручення.

Так, листом від 07.07.2022 року № 07/07/22-1 позивач просив повернути сплачені грошові кошти в сумі 189 677,42 грн. у зв`язку з невикористанням складського приміщення.

Також позивач вчиняв неодноразові спроби щодо повернення коштів в сумі 189 677,42 грн. шляхом направлення відповідачу 26.08.2022 року та 29.08.2022 року на юридичну та поштову адреси листа-претензії № 26/08/22 щодо повернення коштів, сплачених 17.02.2022 року згідно з платіжним дорученням №193.

Судом встановлено, що направлена позивачем на юридичну адресу відповідача претензія про повернення грошових коштів не вручена під час доставки 01.09.2022 року.

Доказів повернення коштів в сумі 189 677,42 грн. матеріали справи не містять.

Суд відмічає, що матеріали справи також не містять доказів укладення в письмовій формі договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 року, який був би підписаний обома сторонами.

Твердження відповідача про направлення проекту такого договору 09.02.2022 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статей 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наявної у матеріалах справи роздруківки щодо направлення 09.02.2022 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 листа не вбачається за можливе встановити, що відповідачем було направлено підписаний електронним підписом уповноваженої особи примірник договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 року, оскільки з тексту листа вбачається, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено файл "шаблон догово…С.doc".

Направлення файлу "шаблон догово…С.doc" не може розцінюватися як направлення електронного договору (оферти), оскільки таке направлення не відповідає імперативним вимогам законодавства щодо форми такого електронного договору (оферти).

За встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «Аларіт Оренда-» не надано доказів у підтвердження факту направлення підписаного уповноваженим представником ТОВ «Аларіт Оренда-» договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 року на адресу ТОВ «Мейкер Плюс» та/або його уповноваженого представника у встановленій чинним законодавством формі.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо визначення сторонами вказаних електронних адрес (ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2) як офіційних.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 року у справі № 922/1246/21 виснував, що без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.

Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 року як у паперовій, та і в електронній формах.

Поряд з цим, твердження позивача про не передання нежитлових приміщень в суборенду знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в контексті того, що в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт приймання-передачі приміщення в суборенду.

Більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує, що майно в суборенду позивачу не передавалося.

Тоді як відсутність факту передачі майна у користування та відсутність укладеного сторонами договору суборенди є беззаперечним свідченням відсутності правової підстави для утримання відповідачем грошових коштів в сумі 189 677,42 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 193 від 17.02.2022 року.

Встановивши обставини даної справи, зважаючи на перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" грошових коштів в сумі 189 677,42 грн. за відсутності укладеного між сторонами договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 року, суд дійшов висновку, що правова підстава для утримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" вказаної суми коштів відсутня, а відтак позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" безпідставно отриманих коштів в сумі 189 677,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 603,87 грн. інфляційних втрат та 888,63 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.08.2022 року до 21.10.2022 року.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

За змістом ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено судом вище, направлена позивачем на юридичну адресу відповідача претензія про повернення грошових коштів не вручена під час доставки 01.09.2022 року.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 09.09.2022 року.

Отже, правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 09.09.2022 року.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 09.09.2022 року по 21.10.2022 (у межах визначеного позивачем періоду), судом встановлено, що суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за розрахунком суду становлять: 3% - 670,37 грн. та інфляційних втрат - 3603,87 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивачу належить відмовити.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2909,27 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" про стягнення 194 169,65 грн. суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

В обґрунтування наявності збитків у вигляді упущеної вигоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" зазначило, що внаслідок не направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" додаткової угоди про розірвання договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 року товариству завдано збитків в сумі 909 677,42 грн. за період з 14.03.2022 року по 31.09.2022 року, які полягають у неможливості передати нерухоме майно (приміщення) в оренду іншим особам. Дана сума збитків розрахована, виходячи з вартості одного місяця орендної плати в розмірі 120 000,00 грн. згідно з договором суборенди № 75-А від 14.03.2022 року за період з 01.04.2022 року по 31.09.2022 року, та в розмірі 69 677,42 грн. за період з 14.03.2022 року по 31.03.2022 року.

В межах даного спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" просило стягнути лише частину збитків у сумі 194 169,65 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що позивачем за зустрічним позовом не доведено протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" та завдання такою поведінкою шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" вживало будь-яких заходів для одержання доходу та запобігання завдання йому збитків, які в даному випадку заявлені у вигляді упущеної вигоди за неможливість здати приміщення в оренду в період з 14.03.2022 року по 31.09.2022 року.

Посилання позивача за зустрічним позовом на не направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" додаткової угоди про розірвання договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 року у якості підтвердження протиправної поведінки останнього, оцінюються судом критично, оскільки, як встановлено вище та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, відповідний договір суборенди № 75-А від 14.03.2022 року між сторонами не був укладений.

Водночас, матеріали не справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" вчинялись будь-які дії з приводу повернення майна з оренди чи розірвання договору, який позивач за зустрічним позовом вважав укладеним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" належними та допустимими доказами наявність упущеної вигоди в сумі 194 169,65 грн. та протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними, на думку позивача за зустрічним позовом, збитками, у зв`язку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в зустрічній позовній заяві обставин.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" (ідентифікаційний код 40393960, адреса: 01103, м. Київ, вул. Німанська, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" (ідентифікаційний код 37378662, адреса: 03110, м. Київ, вул. Олексіївська, 3) грошові кошти: безпідставно отримані кошти - 189 677,42 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 42 копійки), 3% річних - 670,37 грн. (шістсот сімдесят гривень 37 копійок), інфляційних втрат - 3603,87 грн. (три тисячі шістсот три гривні 87 копійок) та судовий збір - 2909,27 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 27 копійок).

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.06.2024р.

Суддя О.В. Котков