Рішення

від 24.05.2024 по справі 915/92/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року Справа № 915/92/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», (код ЄДРПОУ 30083966, 54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18);

до відповідача: Чорноморської товарної біржі агропромислового комплексу (код ЄДРПОУ 24056962; 54017, м. Миколаїв, вул. Маріупольська, 54А)

про: стягнення заборгованості в загальному розмірі 194 567,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Чорноморської товарної біржі агропромислового комплексу заборгованість за поставлену теплову енергію в загальному розмірі 194567,90 грн., з яких 178 198,63 грн. основний борг, 10 944,61 грн. інфляційні втрати, 4 625,00 грн. 3% річних, 799,66 грн. пеня та 3 028,00 грн. судового збору.

Ухвалою від 06.02.2024 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

23.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2100/24), згідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.

Відповідачем проводяться роботи для відокремлення від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання опалення нежитлового приміщення за адресою: вул.Маріупольська, 54А, № 08/23 В від 25.08.2023 (далі відокремлення), для чого ним отримано від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» технічні умови на таке відокремлення.

При цьому, поряд з наданням технічних умов на відокремлення, позивач в серпні 2023 року здійснив необґрунтовані, на думку відповідача, донарахування. Відповідач заперечує, що з серпня 2023 року позивач здійснює перерахунок об`єкту теплоспоживання № 2: офісні приміщення вул. Маріупольська, 54А та починає включати до рахунків за послугу з постачання теплової енергії нарахування одразу по двом об`єктам теплоспоживання.

Також відповідач вважає що позивачем безпідставно збільшено загальну суму боргу на 78 486,85 грн. по об`єкту теплоспоживання № 2: офісні приміщення вул. Маріупольська, 54-А. ПрАТ «Миколаївська теплоцентраль» до серпня 2023 року здійснювала нарахування по об`єкту теплопостачання № 1: Чорноморська товарна біржа вул. Маріупольська, 54-А, який є частиною підвалу загальною площею 137,6 кв.м, де опалювальна система відсутня та який не входить до опалювальної площі, що підтверджується технічним пастором виготовленим станом на 01.08.2023 та довідкою ТОВ «АртТехНік» № 29/08/23-Р від 01.08.2023. Відповідач вважає, що донарахування повинні бути проведені лише на різницю площі між об`єктом теплопостачання № 1: Чорноморська товарна біржа вул. Маріупольська, 54-А, який є частиною підвалу загальною площею 137,6 кв.м та об`єктом теплоспоживання № 2: офісні приміщення вул. Маріупольська, 54-А, який є частиною першого поверху загальною площею 186,2 кв. м.

Різниця в площі, на яку треба було здійснити донарахування, складає лише 48,6 кв.м. Крім того, починаючи з серпня 2023 року і по сьогоднішній день позивач здійснює нарахування за двоставковим тарифом по об`єкту теплоспоживання № 2: офісні приміщення вул. Маріупольська, 54-А, який є частиною першого поверху загальною площею 186, 2 кв. м. та продовжує здійснювати нарахування по об`єкту теплопостачання № 1: Чорноморська товарна біржа вул. Маріупольська, 54-А, який є частиною підвалу загальною площею 137,6 кв.м, де опалювальна система відсутня та який не входить до опалювальної площі, чим також безпідставно збільшує зобов`язання відповідача.

Підсумовуючи вищевказане, відповідач вважає, що позивачем в серпні 2023 року неправильно здійснено перерахунок про постачання теплової енергії на загальну суму 78486,85 грн., а також за період з серпня по грудень 2023 року позивачем було безпідставно збільшено суму боргу на загальну суму 23 098,64 грн.

01.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує щодо доводів відповідача, оскільки станом до початку опалювального сезону 2023-2024 рр. акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачу не надавався, тому підстав для ненарахування за послуги з постачання теплової енергії відсутні.

Стосовно перерахунку, який був зроблений в серпні 2023 року, позивач зазначив, що лише 01.09.2023 йому стало відомо, відповідно до технічного паспорту № 956, що відповідачу належить не лише частина підвалу у розмірі 137,6 кв.м., а й частина першого поверху в розмірі 186,2 кв.м., що разом складає 323,8 кв.м. Відповідач цю інформацію приховував.

З огляду на викладені обставини, ухвалою суду від 26.03.2024 було постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначено на 22.04.2024.

В судовому засіданні 22.04.2024 повноважні представники учасників справи підтвердили актуальність правових позицій сторін, викладених в письмових заявах по суті справи, зазначили про можливість закриття підготовчого провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.04.2024 закрито підготовче провадження у справі, постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2024 о 15:00.

07.05.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, докази часткової сплати заборгованості та розрахунок донарахувань за надання теплової енергії.

Ухвалою суду від 09.05.2024 розгляд справи було відкладено на 16.05.2024 о 10:30.

Ухвалою суду від 16.05.2024 розгляд справи було відкладено на 23.05.2024 об 11:00.

21.05.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення з доданим технічним паспортом на нежитлові приміщення за адресою м.Миколаїв, вул. Маріупольська, 54А.

В судовому засіданні 23.05.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 24.05.2024.

Після виходу з нарадчої кімнати 24.05.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20 квітня 1999 року за №2448 між ПрАТ «Миколаївська теплоцентраль», як енергопостачальною організацією, та Чорноморською товарною біржею агропромислового комплексу, як споживачем, був укладений договір на користування теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов`язалась відпустити споживачу теплову енергію у гарячій воді у кількості 17,3 Гкал на рік.

З 01.11.2021 у ПрАТ «Миколаївська теплоцентраль» з співвласниками будинку 54-А по вул. Маріупольська у м. Миколаїв діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 2448, який є публічним договором приєднання.

Позивачем надавались відповідачу послуги із постачання теплової енергії у гарячій воді впродовж дії нового договору на опалювальні сезони 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024.

Відповідачем оплачувались вказані послуги належним чином у повному обсязі.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

В подальшому, у вересні 2023 року, за твердженням позивача, він дізнався про те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу належить на праві власності 205/1000 часток нежитлового приміщення в будинку по вул. Маріупольській 54-А.

У зв`язку з вказаним позивачем був здійснений перерахунок вартості поставленої теплової енергії з урахуванням збільшення площі приміщень, які належать відповідачу.

У зв`язку з вказаним, позивач зазначає, що ним за період з грудня 2021 по грудень 2023 було поставлено теплову енергію на загальну суму 268198,63 грн. за яку з урахуванням перерахунку відповідачем було сплачено 90000.0 грн.

Залишок основного боргу відповідача за спожиту теплову енергію за період з грудня 2021 року по грудень 2023 року складає 178198,63 грн.

Окрім основного боргу позивач на підставі приписів ст. ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 10944,61 грн. інфляційних втрат за період з березня 2022 по грудень 2023 включно та 24625,0 грн. 3% річних за період з 01.02.2022 по 15.01.2024.

Також на підставі норм ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 799,66 грн.

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Абзацом 3 п. 3 розд. VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року; Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

За приписами п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Частинами 4,5 ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця, договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 714 цього Кодексу визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно, до умов п.5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, розміщеного на сайті позивача, визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Умовами п.3 вказаного індивідуального договору визначено, що виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130.

Згідно з умовами п.33 вказаного індивідуального договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, до серпня 2023 року ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» здійснювала нарахування по об`єкту теплопостачання №1 Чорноморська товарна біржа вул. Маріупольська, 54-А загальною площею 137,6 кв.м.

Позивачем впродовж спірного періоду здійснювалось постачання теплової енергії та здійснювались нарахування на послуги з опалення саме цієї площі.

Фактично площа офісу відповідача, до якої позивачем надаються послуги з опалення, складає 186,2 кв.м.

Надані відповідачем квитанції свідчать про сплату вартості послуг з опалення на вказану площу.

Позивачем не надано суду доказів внесення змін до індивідуального договору з відповідачем в порядку, визначеному цим договором (шляхом розміщення змін умов на сайті або шляхом укладення відповідних додаткових угод).

Так само позивачем не надано суду доказів формування та надання відповідачу рахунків на оплату спожитої послуги з урахуванням збільшення площі приміщень, що належать відповідачу в порядку, передбаченому індивідуальним договором.

Твердження позивача про виставлення рахунків у електронному кабінеті, і, відповідно, виникнення у відповідача обов`язку їх сплатити, судом не приймаються з огляду на встановлений індивідуальним договором порядок виставлення рахунків - на паперовому носії та зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів наявності вимоги або згоди споживача на отримання рахунків в електронній формі, в т.ч. за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Сама по собі наявність у відповідача доступу до електронних систем обліку розрахунків не свідчить про висловлення ним вимоги або надання згоди на отримання відповідних рахунків на оплату саме таким шляхом.

Так само судом не приймаються твердження позивача щодо неможливості зарахування здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, оскільки умовами п.37 індивідуального договору визначено, що у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу у такому порядку: в першу чергу в рахунок плати за послугу; в другу чергу в рахунок плати за абонентське обслуговування.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не можуть бути визнаними такими, що свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За такого у задоволенні позову належить відмовити.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

У судовому засіданні 24.05.2024, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 201, 202, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 06.06.2024.

Суддя О. В. Ткаченко