Постанова

від 06.06.2024 по справі 904/6234/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/6234/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕНС"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 (колегія суддів: Парусніков Ю. Б. - головуючий, Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.) і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 (суддя Кеся Н. Б.)

за заявою Дніпровської міської ради

про забезпечення позову у справі

за позовом Дніпровської міської ради

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕНС"

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 28.11.2023 Дніпровська міська рада звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН" (далі - ТОВ "ФАІН") та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕНС" (далі - ТОВ "ПРОМТЕНС"), в якому просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу номер 5702, виданий 21.09.2023, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О., укладений між ТОВ "ФАІН" та ТОВ "ПРОМТЕНС" (далі - договір купівлі-продажу від 21.09.2023);

- припинити право власності за ТОВ "ПРОМТЕНС" шляхом скасування державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт, комплекс нерухомого майна з реєстраційним номером 2800725212020, загальною площею 10 674,9 м2, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 12.

2. Короткий зміст заяви позивача про забезпечення позову

2.1. 14.12.2023 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2800725212020, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 12, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, який складається із наступних будівель та споруд: будівля головного виробничого корпусу, 1, Б-3, будівля інтерферону, 2, Г-2, склад склопосуду та допоміжний склад № 1, 3, Ч, виробнича будівля віварію, 4, Д-1, трансформаторний кіоск, 5, О, блок майстерень, 6, Л, И, склодувна майстерня, 7, К; склад обладнання, 8, М; корпус підсобних допоміжних служб, склад склотари та обладнання, 9, Н; будівля господарчих та медичних складів, 10, Ж; склад зберігання обладнання, 11, 3; прохідна заводу, 12, Т; допоміжний склад № 2, 13, Ш; підземне вакциносховище, 14, С; підземне бензосховище, 15, Р; допоміжний склад № 3, 16, ІД; будівля сушки та фасування, адміністративно-виробничий корпус, будівля автоматичної лінії пакування лікарських засобів, 17, А-2, 3; будівля центральної котельні, будівля пральні, будівля водопідготовки, 18, В-1, 2; градирня, 19, І; градирня бетонна, 21, II; будівля банку (приміщення № 2), ґанок е2, 22, Е'-І; огорожа, 23, 1-Ю; мостіння, 24, VI; навіси, 25, Ю, Ь; естакада, 26, III (далі - об`єкт нерухомого майна), встановивши заборону власнику майна - ТОВ "ПРОМТЕНС" на розпорядження вказаним об`єктом нерухомого майна.

- заборонити ТОВ "ПРОМТЕНС", будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати реєстраційні дії та будь-які інші дії, спрямовані на демонтаж, руйнування, знесення, перебудову, добудову тощо об`єкта нерухомого майна.

2.2. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Дніпровська міська рада посилалася на те, що предметом позову у справі № 904/6234/23 є визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, укладеного між відповідачами, а підставою позову - наявність ознак фраудаторності цього правочину. На думку позивача, спірний правочин укладено з метою зменшення платоспроможності ТОВ "ФАІН", що в свою чергу унеможливить виконання зобов`язань перед Дніпровською міською радою із плати за землю у розмірі 22 490 968,54 грн. Позивач стверджував, що такі дії відповідачів можуть завдати значну майнову шкоду Дніпровській міській територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради, ступінь суспільної необхідності у цьому випадку є пропорційною обмеженню права власності ТОВ "ПРОМТЕНС" у вигляді накладення арешту на нерухоме майно із забороною розпорядження ним.

Позивач також стверджував, що новим власником об`єкта нерухомого майна - ТОВ "ПРОМТЕНС" із моменту набуття ним права власності на майно, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, не вжито заходів щодо укладення договору оренди цієї земельної ділянки. Тому, на думку Дніпровської міської ради, ТОВ "ПРОМТЕНС" не має наміру здійснювати право власності на нерухоме майно належним чином, що може вказувати на ризик відчуження нерухомого майна до прийняття остаточного рішення у справі № 904/6234/23 та в подальшому ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовної заяви Дніпровської міської ради.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3.1. Згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 904/6234/23, застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: закінчений будівництвом об`єкт, комплекс будівель загальною площею 10 674,9 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2800725212020, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Яворницького Дмитра, будинок 12, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, який складається із наступних будівель та споруд: будівля головного виробничого корпусу, 1, Б-3, будівля інтерферона, 2, Г-2, склад склопосуду та допоміжний склад № 1, 3, Ч, виробнича будівля віварію, 4, Д-1, трансформаторний кіоск, 5, О, блок майстерень, 6, Л, И, склодувна майстерня, 7, К; склад обладнання, 8, М; корпус підсобних допоміжних служб, склад склотари та обладнання, 9, Н; будівля господарчих та медичних складів, 10, Ж; склад зберігання обладнання, 11, 3; прохідна заводу, 12, Т; допоміжний склад № 2, 13, Ш; підземне вакциносховище, 14, С; підземне бензосховище, 15, Р; допоміжний склад № 3, 16, ІД; будівля сушки та фасування, адміністративно-виробничий корпус, будівля автоматичної лінії пакування лікарських засобів, 17, А-2, 3; будівля центральної котельні, будівля пральні, будівля водопідготовки, 18, В-1,2; градирня, 19, І; градирня бетонна, 21, II; будівля банку (приміщення № 2), ґанок е2, 22, Е'-І; огорожа, 23, 1-Ю; мостіння, 24, VI; навіси, 25, Ю, Ь; естакада, 26, III; встановлено заборону власнику майна ТОВ "ПРОМТЕНС" на розпорядження вказаним об`єктом нерухомого майна.

В решті заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовлено.

3.2. Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд першої інстанції навів обставини, на які посилався позивач у заяві про забезпечення позову, та дійшов висновку про те, що відчуження об`єкта нерухомого майна призведе до порушення балансу інтересів сторін, і це може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення можливо порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову в частині заборони ТОВ "ПРОМТЕНС", будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати реєстраційні дії та будь-які інші дії, спрямовані на демонтаж, руйнування, знесення, перебудову, добудову тощо об`єкта нерухомого майна, зазначив, що адекватним та ефективним заходом забезпечення позову Дніпровської міської ради є саме арешт майна, оскільки заборона здійснювати будь-які інші господарчі дії з об`єктом нерухомого майна виходить за межі предмета позовних вимог.

3.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення заборони власнику майна ТОВ "ПРОМТЕНС" на розпорядження об`єктом нерухомості є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову, оскільки у разі задоволення господарським судом позову Дніпровської міської ради ТОВ "ПРОМТЕНС" має повернути об`єкт нерухомого майна ТОВ "ФАІН", в іншому ж випадку заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

4.1. ТОВ "ПРОМТЕНС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 904/6234/23, відмовити Дніпровській міській раді у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

4.2. ТОВ "ПРОМТЕНС" стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій, порушуючи статті 73, 74, 76, 136 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності належних доказів дійшли помилкових висновків про часткове задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. ТОВ "ПРОМТЕНС" зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18. Також скаржник посилаються на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, які застосовані у постановах судів апеляційних інстанцій від 05.12.2023 у справі № 922/3982/23, від 30.08.2023 у справі № 910/8948/23, від 06.06.2023 у справі № 911/2118/22, від 10.05.2023 у справі № 917/342/23, від 22.02.2021 у справі № 904/7068/20.

4.3. Дніпровська міська рада у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ПРОМТЕНС" просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 904/6234/23, оскільки, на думку позивача, фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, не свідчать про наявність порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, на які посилається скаржник.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21.03.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ПРОМТЕНС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 у справі № 904/6234/23; вирішено здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у письмовому провадженні.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 16.04.2024 зупинено касаційне провадження у справі № 904/6234/23 за касаційною скаргою ТОВ "ПРОМТЕНС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/5683/22.

24.04.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 754/5683/22, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.05.2024.

Верховний Суд постановив ухвалу від 03.06.2024 у справі № 904/6234/23, якою поновив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ПРОМТЕНС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 у справі № 904/6234/23.

5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Переглянувши оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.4. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 904/6234/23 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, власником якого є ТОВ "ПРОМТЕНС".

5.5. Колегія суддів зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

5.6. Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

5.7. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

5.8. Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

5.9. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

5.10. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

5.11. За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Водночас згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

5.12. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.

5.13. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

5.14. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, до прийняття якої зупинялося касаційне провадження у цій справі, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

5.15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі № 904/6234/23, зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

5.16. Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом спору в цій справі є вимоги Дніпровської міської ради до ТОВ "ФАІН" та ТОВ "ПРОМТЕНС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "ФАІН" та ТОВ "ПРОМТЕНС", та припинення права власності за ТОВ "ПРОМТЕНС" шляхом скасування державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт, комплекс нерухомого майна.

5.17. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Дніпровська міська рада посилалася на те, що предметом позову у справі № 904/6234/23 є визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 21.09.2023, укладеного між відповідачами, який, на думку позивача, містить ознаки фраудаторності. Позивач стверджував, що спірний правочин укладено з метою зменшення платоспроможності ТОВ "ФАІН", що в свою чергу унеможливить виконання зобов`язань перед Дніпровською міською радою із плати за землю у розмірі 22 490 968,54 грн. Позивач зазначав, що такі дії відповідачів можуть завдати значну майнову шкоду Дніпровській міській територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради, ступінь суспільної необхідності у цьому випадку є пропорційною обмеженню права власності ТОВ "ПРОМТЕНС" у вигляді накладення арешту на нерухоме майно із забороною розпорядження ним.

Позивач також стверджував, що новим власником об`єкта нерухомого майна - ТОВ "ПРОМТЕНС" із моменту набуття ним права власності на майно, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, не вжито заходів щодо укладення договору оренди цієї земельної ділянки. Тому, на думку Дніпровської міської ради, ТОВ "ПРОМТЕНС" не має наміру здійснювати право власності щодо об`єкта нерухомого майна належним чином, що, за твердженням позивача, може вказувати на ризик відчуження нерухомого майна до прийняття остаточного рішення у справі № 904/6234/23 та в подальшому ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовної заяви Дніпровської міської рада.

5.18. Ураховуючи положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що відчуження об`єкта нерухомого майна призведе до порушення балансу інтересів сторін, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення можливо порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Щодо заборони ТОВ "ПРОМТЕНС", будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати реєстраційні дії та будь-які інші дії, спрямовані на демонтаж, руйнування, знесення, перебудову, добудову тощо об`єкта нерухомого майна, яке належить на праві власності ТОВ "ПРОМТЕНС", суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в цій частині заяви з посиланням на те, що з урахуванням предмета спору адекватним та ефективним засобом забезпечення позову є саме арешт майна.

5.19 Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення заборони власнику майна ТОВ "ПРОМТЕНС" на розпорядження об`єктом нерухомості є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову, оскільки у разі задоволення господарським судом позовної заяви ТОВ "ПРОМТЕНС" має повернути об`єкт нерухомого майна ТОВ "ФАІН", в іншому ж випадку заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

5.20. ТОВ "ПРОМТЕНС" у касаційній скарзі зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, порушуючи статті 73, 74, 76, 136 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності належних доказів дійшли помилкових висновків про часткове задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. ТОВ "ПРОМТЕНС" посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

5.21. Колегія суддів установила, що Верховний Суд ухвалив постанову від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20 за позовом про стягнення коштів, згідно з якою залишив без змін постанову апеляційного господарського суду про скасування ухвали місцевого господарського суду та відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Верховний Суд у цій постанові від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20 зазначив, що "з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а також меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фірми з підстав, що зазначені АТ "Альфа-Банк" у відповідній заяві".

У справі № 910/3836/20 суд апеляційної інстанції встановив, що подана заява про забезпечення позову ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості у разі подання та задоволення позову, заявник не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, з якими чинне законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

5.22. Верховний Суд ухвалив постанову від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, якою залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову. Верховний Суд у цій постанові від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 зазначив:

"Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову".

У справі № 914/970/18 господарські суди виходили із доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, відповідності та співмірності вжитих заходів забезпечення позову із предметом позову майнового характеру. Суди у справі № 914/970/18 установили наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті цих заходів, оскільки відповідач вже вчиняв дії з відчуження спірного майна, його демонтажу, а також дії, спрямовані на зміну характеристик цього майна та подальшу реєстрацію таких змін.

5.23. У наведених скаржником справах № 910/3836/20, № 914/970/18 у майнових спорах суди вирішували питання щодо наявності чи відсутності підстав для забезпечення позову з урахуванням установлених фактичних обставин у цих справах та загальних передумов для застосування заходів забезпечення позову.

5.24. У справі № 904/6234/23, на відміну від наведених скаржником справ, предметом позову є немайнові вимоги.

5.25. Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 910/4192/22, у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

5.26. У справі № 910/1040/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 зазначила, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

5.27. Суди у справі № 904/6234/23, що розглядається, встановили наявність підстав для забезпечення позову Дніпровської міської ради з урахуванням установлених фактичних обставин, з якими пов`язується застосування такого виду забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно. Як зазначив суд апеляційної інстанції, вжиті судом заходи забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням прав власника ТОВ "ПРОМТЕНС" на розпорядження придбаним на підставі спірного договору майном, не перешкоджають йому здійснювати господарську (підприємницьку) діяльність, не позбавляють прав користування майном та отримання доходів за рахунок вказаного майна.

5.28. Отже, суди у справі № 904/6234/23 досліджували таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Тому доводи скаржника щодо порушення господарськими судами положень статей 73, 74, 76, 136 Господарського процесуального кодексу України та неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, є безпідставними та необґрунтованими.

5.29. Інші доводи скаржника не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення. Тому за результатами перегляду постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації судами спірних правовідносини із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали та постанови, що оскаржуються, Верховний Суд не встановив.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частин 1, 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій не підтвердилися, не спростовують висновку судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕНС" залишити без задоволення

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 у справі № 904/6234/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак