Постанова

від 31.05.2024 по справі 916/522/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/522/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 (у складі колегії суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) про забезпечення позову у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ,

про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним закриттям поземельної книги на неї,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

1.1. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, проведеної 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О.В., з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог земельного, водного, містобудівного законодавства та Закону України "Про державний земельний кадастр" під час здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної власності водного фонду, розташованої на озеленених схилах узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильної до інтенсивного впливу зсувних процесів, та визначення останній цільового призначення: 07.03 - для індивідуального дачного будівництва (землі рекреаційного призначення).

1.3. Разом із позовом Прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову з вимогою накласти арешт на земельну ділянку площею 0,006 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова.

1.4. Вказана заява обґрунтована тим, що до Державного земельного кадастру внесено відомості щодо цільового призначення спірної земельної ділянки саме: для індивідуального дачного будівництва та не визначена форма власності земельної ділянки, у той час, як розпорядником земель, розташованих у межах міста в силу закону є Одеська міська рада, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру відомостей про право приватної власності на вищезазначену земельну ділянку, а тим більше будь - яке (у тому числі дачне) будівництво на цій земельній ділянці, внесення запису про реєстрацію права власності на новозбудоване майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав розпорядника земельної ділянки, яким є Одеська міська рада, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення незаконно побудованого об`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на Позивача буде непомірним тягарем.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 у справі №916/522/23 відмовлено у задоволенні заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

Місцевий господарський суд вказав на відсутність достатньо правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, наведеній в ній, оскільки наведені Прокурором у цій заяві докази беззаперечно не підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких Прокурор звернувся до суду.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №916/522/23 скасовано вищезазначену ухвалу господарського суду першої інстанції, задоволено заяву про забезпечення позову та вжито запропонований заявником захід забезпечення позову.

Апеляційна інстанція дійшла висновку про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом спору.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що місцевим господарським судом не надано оцінки тій обставині, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 наразі сформована, тобто існує як об`єкт цивільних правовідносин, тому права власності чи користування на неї можуть у будь-який час перейти до фізичних чи юридичних осіб, у тому числі і до ОСОБА_1 .

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи

3.1. Не погодившись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №916/522/23, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просить Суд її скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 залишити без змін.

3.2. В обґрунтування скарги Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.05.2020 у справі № 922/2277/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 23.04.2020 у справі № 50з-20, від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19. Скаржник зазначає, що апеляційний суд:

- не надав належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів сторін, не дослідив обставин співмірності таких заходів із позовними вимогами та, чи не призведе обраний заявником вид забезпечення позову до невиправданого обмеження майнових прав Третьої особи (правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 916/10/18, від 13.10.2020 у справі

№ 917/273/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 09.06.2021 у справі

№ 10/5026/290/2011 (925/1502/20);

- не дослідив обґрунтованості припущення, що невжиття такого заходу як арешт майна, яке є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Верховного Суду від 25.09.2020 у справі

№ 925/77/20);

- не врахував висновки Верховного Суду щодо надання оцінки адекватності заходів забезпечення позову (постанова від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17), їх співмірності до позовних вимог (постанови від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

Також Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки тим обставинам, що спірна земельна ділянка не може вважатися об`єктом цивільних прав, відповідно до частини дев`ятої статті 791 Цивільного кодексу України, оскільки не зареєстрована у Державному реєстрі прав власності на речове майно, тому без волі Позивача, який є розпорядником земель, розташованих у межах міста, зазначена ділянка не може вибути із комунальної власності. Зазначене, на думку Скаржника, свідчить про відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення рішення суду.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №916/522/23 прийнята у відповідності до норм законодавства, доводи Скаржника не спростовують висновки суду та не обґрунтовують порушень, про які стверджує Скаржник у скарзі, проти її задоволення заперечує.

3.4. Третя особа просить Суд врахувати її письмові пояснення щодо того, що спір у цій справі не належить до юрисдикції господарських судів, а також щодо порушень, допущених під час апеляційного розгляду, а саме:

- Позивачем пропущено строк на апеляційне оскарження, а судом апеляційної інстанції не зазначено мотивів, з яких Третя особа заперечує проти поновлення такого строку;

- відпустка судді Ярош А.І., яка розпочинала розгляд справи № 916/522/23, на два робочі дні, зміна складу суду за пів дня та розгляд справи за 42 хвилини;

Порушення єдності судової практики Південно-західним апеляційним господарським судом.

3.5. У клопотанні про передачу справи на розгляд Палати, Об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду Третя особа просить передати справу

№ 916/522/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як стверджує Заявник, він оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб`єктної та предметної юрисдикції.

У заяві про виправлення недоліків зазначеного клопотання Третя особа посилається на наявність судових рішень Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: від 05.05.2022 у справі № 819/375/18; від 09.11.2022 у справі № 820/5993/16; від 21.08.2023 у справі № 818/555/18; від 14.12.2023 у справі

№ 520/9830/21. А також Третя особа надає для долучення до матеріалів справи, у тому числі заяву від 13.03.2023 про закриття провадження у справі та клопотання від 13.03.2023 про закриття провадження у зв`язку з порушенням юрисдикції.

4. Обставини встановлені судами

4.1. У лютому 2023 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, проведеної 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О.В., з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

4.2. Підставою для пред`явлення вказаного позову Прокурор зазначив порушення вимог земельного, водного, містобудівного законодавства та Закону України "Про державний земельний кадастр" під час здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної власності водного фонду, розташованої на озеленених схилах узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильної до інтенсивного впливу зсувних процесів, та визначення останній цільового призначення: 07.03 - для індивідуального дачного будівництва (землі рекреаційного призначення).

4.3. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури також подав заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,006 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова.

4.4. В обґрунтування заяви Прокурор зазначає, що Одеською обласною прокуратурою було встановлено, що на території Київського району міста Одеси, по вул. Вєтрова сформовано земельну ділянку рекреаційного призначення із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, яку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, визначено вид використання - для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.

4.5. Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 21.07.2022 № 01-19/811 рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки або щодо затвердження проекту землеустрою та передачі останньої у приватну власність Одеською міською радою не приймались.

4.6. Згідно з інформацією зазначеною у листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.07.2022 № 10-15-0.81-1951/2-22 вбачається, державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 здійснено 22.07.2021, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на замовлення ОСОБА_1 .

4.7. Прокурор зазначає, що починаючи з 2017 року, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Одеської міської ради із заявою про надання безоплатно у приватну власність спірної земельної ділянки.

4.8. 29.01.2018 ОСОБА_1 повідомив Одеську міську раду про те, що ним укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність.

Окрім того, ОСОБА_1 звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради із запитом про надання кадастрової довідки служби містобудівного кадастру управління про території по АДРЕСА_1 .

4.9. Листом від 13.02.2018 № 01-13/45/ЗГП Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомлено ОСОБА_1 про те, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 за № 900-VII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря, проте на час його звернення вказаний проект землеустрою не затверджено. Також зазначено, що відповідно до плану зонування території від 19.10.2016 земельна ділянка, що запитується, розташована на зсувному схилі, в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів.

4.10. У подальшому рішенням Одеської міської ради №2922-VII "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 16.02.2018 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки у межах м. Одеси, у зв`язку із відсутністю відповідних графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки.

4.11. 02.05.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся до Одеської міської ради із аналогічним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.

4.12. Листом від 31.05.2019 № 01-26/629 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надано ОСОБА_1 відповідь, що Одеською міською радою рішення про надання відповідного дозволу не приймалось, відповідно до протоколу постійної комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради, від 13.04.2018 розгляд питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою відкладено. Зазначений протокол був розміщений на офіційному веб-сайті Одеської міської ради у загальному доступі.

4.13. 01.07.2019 ОСОБА_1 повідомив Одеську міську раду про те, що ним замовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність із цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва (договір від 25.06.2019 № 2-25/06).

4.14. На замовлення ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.

4.15. У період до 04.08.2021, тобто до звернення ОСОБА_1 до Одеської міської ради із розробленим проектом землеустрою та клопотанням про його затвердження, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради Козюрі С.С. повторно надавалась інформація щодо місця розташування запитуваної земельної ділянки на зсувному схилі, а також про те, що містобудівною документацією на місцевому рівні визначено місце розташування земельної ділянки зоні Р-4, водночас зауважено, що вказана зона створюється на основі вже існуючих садівничих товариств, до жодного із яких запитувана земельна ділянка не входить (04.03.2020 №01-13/29/0-114пз-К).

4.16. Після завершення процедури складання проекту землеустрою 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О.В. відкрито поземельну книгу на спірну земельну ділянку, присвоєно останній кадастровий номер 5110136900:45:007:0005 та внесено до Державного земельного кадастру відомості про зазначену земельну ділянку.

4.17. Відповідно до розділу 1 поземельної книги (запис від 22.07.2021р. №001) спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель: землі рекреаційного призначення, вид використання: для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.

4.18. Судами встановлено, що до теперішнього часу рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення ОСОБА_1 у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки Одеською міською радою не прийнято.

4.19. Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка розташована на схилі узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів, у зв`язку з чим на неодноразові звернення ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з проханням погодити проект землеустрою щодо відведення у власність вільної від забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва надавались обґрунтовані листи з відмовою у погодженні наданого проекту землеустрою з вищезазначених підстав.

4.20. Прокурор зауважує на тому, що, відповідно до положень земельного законодавства, у межах прибережно-захисних смуг діє режим обмеженої господарської діяльності, відповідно до якого заборонено зведення об`єктів капітального будівництва, у тому числі індивідуального дачного будівництва.

4.21. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 у справі

№ 916/522/23 відмовлено у задоволенні заяви Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні заяви судом першої інстанції зазначено, що до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не додано доказів на підтвердження припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача. Також суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких відомостей про зміну форми власності на спірну земельну ділянку або про підтверджену загрозу вчинення таких дій Прокурором не заявлялось.

4.22. Натомість суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції не надано оцінку тим обставинам, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 наразі сформована, тобто існує як об`єкт цивільних правовідносин, тому права власності чи користування на неї можуть у будь-який час перейти до третіх фізичних чи юридичних осіб, у тому числі і до ОСОБА_1 .

4.23. Враховуючи викладене, а також обставини формування спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є обґрунтованим.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2023, на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, касаційне провадження у справі № 916/522/23 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/5683/22.

5.2. 24.04.2024 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 754/5683/22, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 14.05.2024.

5.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2024, на підставі частини першої статті 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі № 916/522/23 було поновлено

5.4. Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на необхідність опрацювання значного масиву судових рішень з метою оцінки сталої судової практики щодо інформування учасників процесу, а також її врахування в процесі винесення судового рішення, колегія суддів розглядає справу в розумний строк.

5.5. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване судове рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.6. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

5.7. Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

5.8. Відповідно до усталених висновків Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

5.9. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

5.10. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

5.11. При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

5.12. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

5.13. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

5.14. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.

5.15. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

5.16. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

5.17. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

5.18. Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

5.19. Оскільки у цій справі прокурор звернувся до суду з вимогою немайнового характеру (скасування державної реєстрації), то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходу забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Також підлягає дослідженню обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, від 14.05.2024 у справі

№ 911/2732/23.

5.16. У даній справі апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами позову у даній справі.

5.17. При застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяв про забезпечення позову, колегія суддів виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у даній справі.

5.18. З наведеного вбачається правомірність висновків суду першої інстанції про ненадання заявником доказів з відповідним обґрунтуванням щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позаяк суд взяв до уваги предмет позову прокурора та врахував відсутність доказів щодо вчинення дій, які матимуть наслідком ухилення від виконання рішення суду чи неможливість захисту порушеного права у випадку задоволення позовних вимог.

5.19. Саме сукупність наведених обставин (зокрема таких, що можуть вказувати на вчинення дій, які в будь-який момент можуть спричинити неможливість захисту порушеного права в одному цьому провадженні), а також предмет та підстави заявлених позовних вимог не враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, не наведено підстав ймовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав, за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

5.20. За таких обставин Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано норми статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. Натомість висновки ухвали суду першої інстанції узгоджуються із наведеними вище усталеними висновками Верховного Суду.

5.21. При цьому, у випадку вчинення щодо спірної земельної ділянки будь-яких дій чи прийняття відносно неї необґрунтованих рішень, Прокурор не позбавлений права звернутися із заявою про забезпечення позову.

5.22. Посилання Скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 50з-20, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 14.05.2020 у справі № 922/2277/19, від 13.01.2020 у справі

№ 922/2163/17 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 16.11.2020 у справі

№ 910/7596/20, від 14.06.2018 (у касаційній скарзі помилково зазначено, що датою постанови є 14.08.2018) у справі № 916/10/18, від 13.10.2020 у справі № 917/273/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20 та від 09.06.2021 у справі

№ 10/5026/290/2011 (925/1502/20), не знайшли своє підтвердження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є релевантними до обставин спору у справі № 916/522/23.

5.23. Додатково колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Як вбачається, предметом спору є скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 площею 0,06 га. У матеріалах справи наявні копії документів, які підтверджують саме таку площу спірної земельної ділянки.

Водночас, в резолютивній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду Одеської області про задоволення заяви Прокурора та про накладення арешту зазначається земельна ділянка площею 0,006 га (як і в заяві Прокурора про забезпечення позову), хоча в тексті постанови зазначається і

0,06 га.

Як в ухвалі суду першої інстанції від 10.02.2023 про відмову в задоволенні заяви про накладення арешту, так і у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, у тексті зазначається "0,006 га" замість правильного "0,06 га".

При цьому вказане не вплинуло на прийняття судом першої інстанції обґрунтованого судового рішення, а також не є доводом касаційної скарги та, відповідно, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

5.24. Щодо клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

У даному випадку оскаржується постанова апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим немає підстав для застосування Судом частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, можливості Суду задовольнити клопотання скаржника про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з частинами першою та другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини першої статті 312 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.4. З огляду на те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 у справі № 916/522/23 прийнята із дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі № 916/522/23.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 916/522/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі № 916/522/23 задовольнити.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі № 916/522/23 скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 у справі № 916/522/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко