Ухвала

від 24.07.2024 по справі 916/522/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/522/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2024 у справі № 916/522/23

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним закриттям поземельної книги на неї,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у цій справі скасовано, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 у справі № 916/522/23 залишено без змін.

18.07.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 916/522/23.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі мотивована тим, що у постанові Верховного Суду від 31.05.2024, Судом відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України не було вирішено питання про розподіл судових витрат понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи судом касаційної інстанцій, а саме сплатою судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 684,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У статті 123 Господарського процесуального кодексу України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються і судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Загальний порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Порядок ухвалення судових рішень передбачено у статті 233 Господарського процесуального кодексу України. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Разом з тим положення абзацу 2 частини третьої статті 233 Господарського процесуального кодексу України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, у статті 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Отже, положеннями статті 233 Господарського процесуального кодексу України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20). Такий висновок, викладений в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто, при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/4862/21 та від 14.03.2023 у справі № 916/2865/22.

Крім того, зміст статті 244 Господарського процесуального кодексу України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 31.05.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 (якою задоволено заяву про забезпечення позову) та залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2023 (якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову).

Суд зазначає, що ухвала місцевого суду про відмову у забезпеченні позову не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті. Тобто, у цьому касаційному провадженні розгляд справи по суті не завершений, а тому у Суду відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги у цій справі, оскільки судове рішення, яким спір вирішено по суті, не ухвалювалося.

Тлумачення частини п`ятої статті 244 Господарського процесуального кодексу України приводить до висновку про те, що за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення приймається додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 у справі № 916/522/23 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті додаткового рішення у справі № 916/522/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко