Постанова

від 05.06.2024 по справі 557/1535/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 557/1535/23

провадження № 61-1723 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 - адвокат Авраменко Юлія Сергіївна,

заінтересовані особи: Служба у справах дітей Гощанської селищної ради, Гощанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Юлії Сергіївни, на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області у складі судді Оленич Ю. В. від 07 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С. від 21 грудня

2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: Служба у справах дітей Гощанської селищної ради, Гощанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Заява обґрунтована тим, що вона перебувала у стосунках і проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який є батьком її дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У березні 2023 року

ОСОБА_2 призвано на військову службу, а 25 липня 2023 року вона отримала сповіщення, що її цивільний чоловік, матрос ОСОБА_2 , зник безвісти 22 липня

2023 року під час захисту Батьківщини.

Вказувала, що ОСОБА_2 визнавав себе батьком дітей та піклувався про них, але записи про батька дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у їх свідоцтвах про народження було проведено з її слів відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Зазначала, що встановлення факту батьківства їй необхідне для подачі документів на оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника для неповнолітніх дітей, що є неможливим, оскільки у їх свідоцтвах про народження записи про батька здійснені відповідно до частини першої статті 135 СК України. Вважала, що факт батьківства зниклого безвісти ОСОБА_2 щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинен бути встановлений за рішенням суду відповідно до

статті 130 СК України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_2 , який зник безвісти 22 липня 2023 року при виконанні бойового завдання (під час артилерійського обстрілу у районі с. Старомайорське Волноваського району під час захисту Батьківщини) є батьком дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- зобов`язати Гощанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису від 30 січня 2014 року № 2, складеного виконавчим комітетом Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області, про народження ОСОБА_4 , яка народилася

ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: в графі батько внести зміни і записати батьком ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Курозвани Гощанського району Рівненської області;

- зобов`язати Гощанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису від 13 березня 2018 року

№ 01, складеного виконавчим комітетом Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області про народження ОСОБА_5 , який народився

ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: в графі батько внести зміни і записати батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Курозвани Гощанського району Рівненської області.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 21 грудня

2023 року, у відкритті провадження у справі за заявою Авраменко Ю. С. відмовлено. Роз`яснено заявнику можливість звернення до суду із позовом у порядку адміністративного судочинства.

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати пенсії по втраті годувальника. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд також зазначив, що вимоги заявника пов`язані із її публічно-правовими відносинами з державою. Суд послався на судові рішення Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Авраменко Ю. С., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Ю. С., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 557/1535/23 із Гощанського районного суду Рівненської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Ю. С., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи.

Вказує, що судами не було встановлено ні предмету спору, який виник, ні суб`єктів такого спору. При цьому зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що спір, який виник між учасниками цих відносин, є публічно-правовим, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спір про право відсутній, а відносини носять приватно-правовий характер.

Зазначає, що судом апеляційної інстанції недотримано принципу верховенства права та справедливості, оскільки суд не міг враховувати позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22, так як вказана постанова Верховного Суду була прийнята після винесення ухвали районним судом. При цьому суд апеляційної інстанції невірно послався на висновки Верховного Суду у постановах від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19,

від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, від 17 травня 2023 року у справі № 343/1548/22, та помилково не врахував висновку Верховного Суду

у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22.

Зазначає, що судами у різних справах однієї категорії вбачається неоднаковий та упереджений підхід.

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Ю. С., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що вимоги

ОСОБА_1 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій суд касаційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно статей 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. Водночас необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі

№ 560/17953/21 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду визнала неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

У цій постанові підкреслено, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 24 квітня

2024 року у справі № 694/2318/23, провадження № 61-2911 св 24, від 08 травня

2024 року у справі № 214/4921/23, провадження № 61-15863 св 23.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Згідно з частинами першою, третьою-четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвело до ухвалення неправильних судових рішень, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Юлії Сергіївни, задовольнити.

Ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець