Постанова

від 04.06.2024 по справі 522/11836/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року

м. Київ

справа № 522/11836/20

провадження № 61-11245св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПІК», Виконавчого комітету Одеської міської ради, Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», Спільно-Українсько-Чеського підприємства «Інекон-Сервіс», Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту ДАБК в Одеській області, треті особи: Одеська місцева прокуратура № 3, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним рішення, визнання права на отримання виконання умов, передбачених договором, та зобов`язання виконання умов договору шляхом оформлення прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у липні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який змінив у процесі розгляду справи, і остаточно просив:

- визнати недійсним рішення Одеської міської ради від 24 червня 2008 року № 727 «Про передачу функцій замовника Закритому акціонерному товариству «ПІК» на завершення будівництва жилого будинку з вбудованими офісами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати право на отримання виконання умов, передбачених договором від 30 червня 2006 року № 07;

- зобов`язати виконати умови договору від 30 червня 2006 року № 07 шляхом оформлення прав на нерухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у 2006 році ним із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» (далі - ТОВ «Інвест Таун») були укладені договори про участь у фонді фінансування будівництва від 17 липня 2006 року № 1-О, від 18 липня 2006 року № 2-О, від 25 липня 2006 року № 3-О, предметом яких було фінансування будівництва нежитлових приміщень (офісів) в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, третіми особами на стороні позивача також було укладено договори про участь у фонді фінансування будівництва з ТОВ «Інвест Таун», але вже житлових приміщень в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_3 укладено договір № 1/18 від 26 липня 2006 року про інвестування будівництва квартири НОМЕР_5 ; ОСОБА_4 - договір № 2/НОМЕР_4 від 26 липня 2006 року про інвестування будівництва квартири НОМЕР_4 ; ОСОБА_2 - договір № 3/37 від 26 липня 2006 року про інвестування будівництва квартири НОМЕР_6 .

Факт повного виконання позивачем та третіми особами умов цих договорів підтверджується свідоцтвами про участь у ФФБ виду «А» та платіжними дорученнями, які підтверджують факт перерахування коштів на рахунок ТОВ «Інвест Таун».

14 березня 2003 року між в/ч НОМЕР_1 (Замовник), Закритим акціонерним товариством «ПІК» (далі - ЗАТ «ПІК» (генпідрядник-інвестор)) та Спільним Українсько-Чеським підприємством «Інекон-Сервіс» (далі - СУЧП «Інекон-Сервіс» (інвестор)) укладено договір № 02/1-03 про спільну діяльність по будівництву будинку на АДРЕСА_1 , предметом якого є спільна діяльність сторін по будівництву недобудованого житлового будинку.

Цим договором замовник уповноважив третю особу та позивача за рахунок власних або залучених коштів здійснити повне фінансування будівництва, а третю особу, крім того, виконати всі будівельно-монтажні роботи по будівництву об`єкта.

Додатковою угодою від 31 липня 2003 року до договору про розподіл загальної житлової площі згідно з орієнтовним фінансовим вкладом у будівництво житлового будинку сторони погодили попередній розподіл площ за умови внесення інвестицій. Передбачено, що в/ч НОМЕР_1 (Замовник) отримує 15 квартир, у тому числі квартири НОМЕР_5 , НОМЕР_4 НОМЕР_6 а також всі нежитлові (в тому числі - офісні) приміщення.

Зазначений договір визнано недійсним рішенням Господарського суду Одеської області від 26 травня 2008 року у справі № 15/23-08-615, але згідно із ухвалою від 15 березня 2013 року на майбутнє. Тобто, станом на момент виникнення спірних правовідносин і до 04 вересня 2008 року (дата прийняття постанови Одеського апеляційного господарського суду про залишення рішення без змін), договір був чинним. Недійсність договору про спільну діяльність не тягне за собою недійсності наступних договорів, які були укладені на його підставі та до моменту, з якого він визнаний судом недійсним (в період з 14 березня 2003 року до 04 вересня 2008 року).

Функції забудовника в/ч НОМЕР_1 набула на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 грудня 2004 року № 733, після укладення договору оренди землі від 12 вересня 2005 року та оформлення дозволу Інспекції ДАБК № 638/05 від 18 жовтня 2005 року.

Між ЗАТ «ПІК», СУЧП «Інекон-Сервіс» та Державним підприємством Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» (далі - ДП МОУ «Південьвійськбуд») було укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 лютого 2008 року у справі № 28-22/82-07-1860, згідно з якою повноваження замовника будівництва передаються ЗАТ «ПІК», право власності на об`єкт належить Генпідряднику-інвестору (ЗАТ «ПІК») та Інвестору (СУЧП «Інекон-Сервіс»), акт розподілу площ складається ними після здачі об`єкта будівництва в експлуатацію.

ТОВ «Інвест Таун», залучаючи кошти позивача та третіх осіб на будівництво 6-10 поверхового, 87-квартирного житлового будинку з вбудованими офісами, розташованого за будівельною адресою: АДРЕСА_1, керувалося умовами договору № 7 від 30 червня 2006 року, укладеного між замовником будівництва вищевказаного об`єкту - 22 УНР (умовне найменування в/ч НОМЕР_1 ) та ТОВ «Інвест Таун» як фінансовою установою, яка діяла у межах та на підставі Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Згідно з пунктом 1.1. вказаного договору 22 УНР (в/ч НОМЕР_1 ) взяла на себе зобов`язання своїми силами, засобами та матеріалами на власний ризик збудувати, ввести в експлуатацію та передати установникам фонду 6-10 поверховий, 87-квартирний житловий будинок з вбудованими офісами, розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1, а ТОВ «Інвест Таун» зобов`язалося забезпечити фінансування частки будівництва в межах отриманих в управління коштів.

На виконання умов вищезазначеного договору № 7 від 30 червня 2006 року ТОВ «Інвест Таун» передало залучені від позивача та третіх осіб кошти частково 22 УНР, а потім його правонаступнику - ДП МОУ «Південьвійськбуд» на будівництво вищевказаного об`єкта.

Він та треті особи очікували від забудовника 22 УНР (умовне найменування в/ч НОМЕР_1 ), а потім і його правонаступника - ДП МОУ «Південьвійськбуд» та ТОВ «Інвест Таун» отримати у майбутньому після добудови та здачі об`єкта будівництва в експлуатацію у власність нерухомого майна, зазначеного у договорах про участь у ФФБ, тому передача рішенням Одеської міської ради № 727 від 24 червня 2008 року функцій забудовника ЗАТ «ПІК», хоч напряму не визначає прав та обов`язків позивача та третіх осіб, але зачіпає його приватний інтерес та стосується приватних правовідносин, що склалися у нього з приводу очікувань своїх інвестицій в об`єкт будівництва.

Відсутні докази того, що ЗАТ «ПІК» перереєструвало або переоформило дозвіл на виконання будівельних робіт, а є лише дозвіл № 638/05 від 18 жовтня 2005 року, який був виданий в/ч НОМЕР_1 ; жодна з умов, визначених рішенням № 727 від 24 червня 2008 року та нормами чинного законодавства, не була виконана.

Проте ОСОБА_5 від імені ЗАТ «ПІК» підписав акт готовності об`єкта № 528 від 24 червня 2009 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 25 жовтня 2021 року позов задовольнив.

Визнав недійсним рішення № 727 від 24 червня 2008 року Одеської міської ради «Про передачу функцій замовника ЗАТ «ПІК» на завершення будівництва житлового будинку з вбудованими офісами за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право на отримання виконання умов передбачених договором № 7 від 30 червня 2006 року.

Зобов`язав ДП МОУ «Південьвійськбуд» як замовника будівництва (внаслідок правонаступництва 22 УНР) та ТОВ «Інвест Таун» виконати умови Договору № 7 від 30 червня 2006 року в натурі шляхом оформлення прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Рішення місцевий суд мотивував тим, що договір № 7 від 30 червня 2006 року між ТОВ «Інвест Таун» та 22 УНР є укладеним повноважними особами, які мали для цього необхідний обсяг дієздатності, і дійсним, а отже рішення Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2007 року у справі № 18/203 не викликає правових наслідків, які виникають внаслідок недійсності правочину.

З цього випливає і необхідність сторін цього договору повністю виконати його умови, а саме прийняти кошти, перераховані інвесторами будівництва (в тому числі - кошти позивача), перераховані на рахунок фонду фінансування будівництва, утвореного ТОВ «Інвест Таун», та забезпечити оформлення права власності на інвестовані об`єкти на цих інвесторів.

Наслідками недійсності рішення № 727 від 24 червня 2008 року є: відсутність у ЗАТ «ПІК» статусу замовника будівництва, внаслідок чого воно не могло підписувати акт готовності № 528 від 24 червня 2009 року; протиправність видачі Інспекцією ДАБК свідоцтва № 15000528 від 24 червня 2009 року про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, оскільки Інспекції достеменно було відомо про відсутність у ЗАТ «ПІК» дозволу на виконання робіт (видача або перереєстрація такого дозволу входить до повноважень самої цієї Інспекції) та права користування земельною ділянкою; зобов`язання ДП МОУ «Південьвійськбуд» як замовника будівництва (внаслідок правонаступництва 22 УНР) та ТОВ «Інвест Таун» виконати умови Договору № 7 від 30 червня 2006 року у повному обсязі шляхом оформлення права власності на нерухоме майно, інвестоване позивачем та третіми особами на стороні позивача та надати позивачу та третім особам на стороні позивача необхідні документи для реєстрації права власності на об`єкти інвестування.

Одеський апеляційний суд постановою від 22 червня 2023 року апеляційні скарги адвоката Зудової В. В., діючої від імені ОСОБА_6 , адвоката Зудової В. В., діючої від імені ПАТ «ПІК», Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнив.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси 25 жовтня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що замовником будівництва є ПАТ «ПІК», тому помилковими є висновки суду першої інстанції, що замовником будівництва є ДП МОУ «Південьвійськбуд».

Позивачем не наведено жодних обставин та доводів, з яких випливає недійсність рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 24 червня 2008 року, та не зазначено жодної норми матеріального права, яка порушена при винесенні оскаржуваного рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Виконавчий комітет Одеської міської ради, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах та у спосіб, передбачений діючим на той час законодавством.

Суд апеляційної інстанції не встановив порушення прав позивача прийняттям Виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення від 24 липня 2008 року № 727.

Жодних договорів на інвестування будівництва між ПАТ «ПІК» та ОСОБА_1 не було укладено, тому порушення майнових прав ОСОБА_1 з боку відповідачів відсутні.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Бандиш Г. І. у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Від ОСОБА_2 у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бандиш Г. І. як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Мирова угода не може вважатися належним доказом того, що ЗАТ «ПІК» набуло функцій замовника та стало власником об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

Передача функцій замовника ЗАТ «ПІК» не є безумовною, а ставиться у залежність від вчинення ним певних дій - оформлення права користування земельною ділянкою та дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних функцій; відсутні докази того, що ЗАТ «ПІК» перереєструвало або переоформило дозвіл на виконання будівельних робіт, лише наявний дозвіл від 18 жовтня 2005 року № 638/05, який був виданий в/ч НОМЕР_1 .

Договір від 30 червня 2006 року № 7 між ТОВ «Інвест Таун» та 22 УНР є укладеним повноважними особами, які мали для цього необхідний обсяг дієздатності, і дійсним, а отже рішення Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2007 року у справі № 18/203 не викликає правових наслідків, які виникають внаслідок недійсності правочину, тому сторони договору повинні виконати його умови.

ЗАТ «ПІК» не набуло статусу замовника будівництва, такий статус має правонаступник 22 УНР - ДП МОУ «Південьвійськбуд», яке повинно виконати усі функції замовника (в тому числі ввести в експлуатацію будинок та оформити право власності інвесторів будівництва).

У касаційній скарзі ОСОБА_2 як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що постанова апеляційним судом прийнята з істотним порушенням норм процесуального законодавства, неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16, від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, Великої Палати Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 923/196/20, від 04 грудня 2018 року, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

Суд апеляційної інстанції проігнорував обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, а саме встановлення факту дійсності інвестиційних договорів сім`ї Смазнових, факт перерахування та використання їх інвестиційних коштів.

Відсутні докази того, що ЗАТ «ПІК» перереєструвало або переоформило дозвіл на виконання будівельних робіт, а є лише дозвіл, який був виданий в/ч НОМЕР_1 , тому ЗАТ «ПІК» не отримало прав забудовника. Визнання апеляційним судом замовником будівництва ЗАТ «ПІК» є помилковим, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, узаконення самочинного будівництва, ігнорування правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ДП МОУ «Південьвійськбуд» у вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 , посилаючись на те, що у зв`язку з прийняттям рішення у справі № 18/203 про недійсність договору від 30 червня 2006 року № 07, укладеного між 22УНР та ТОВ «Інвест Таун», Фонд фінансування будівництва припинив своє існування.

Після набрання законної сили рішенням у справі № 18/203 ТОВ «Інвест Таун» зверталося до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про те, що Фонд фінансування будівництва припинив свою діяльність та про необхідність повідомити реквізити рахунків для перерахування коштів по укладених договорах.

У матеріалах цивільної справи № 2/1522/11922/2011 наявний оригінал банківської виписки, згідно з якою грошові кошти, які перерахував ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Інвест Таун» на фінансування будівництва були повернути йому в повному обсязі.

Замовником будівництва було ЗАТ «ПІК», тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що замовником є ДП МОУ «Південьвійськбуд».

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі не відповідають дійсності та не підтверджені будь-якими доказами, оскаржуване судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребував її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.

Верховний Суд ухвалою від 30 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Справа № 522/11836/20 надійшла до Верховного Суду 04 вересня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13 грудня 2001 року № 845 дозволено в/ч НОМЕР_1 здійснити проектування та будівництво 7-ми поверхового 2-х секційного жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Між в/ч НОМЕР_1 (замовник), ЗАТ «ПІК» (генпідрядник-інвестор) та СУЧП «Інекон-Сервіс» (інвестор) 14 березня 2003 року укладено договір № 02/1-03 про спільну діяльність по будівництву будинку на АДРЕСА_1 , предметом якого є спільна діяльність сторін по будівництву недобудованого житлового будинку. Цим же договором замовник уповноважив третю особу та позивача за рахунок власних або залучених коштів здійснити повне фінансування будівництва, а третю особу, крім того, виконати всі будівельно-монтажні роботи по будівництву об`єкта.

Додатковою угодою від 31 липня 2003 року до договору про розподіл загальної житлової площі згідно з орієнтовним фінансовим вкладом у будівництво житлового будинку сторони погодили попередній розподіл площ за умови внесення інвестицій. Передбачено, що в/ч НОМЕР_2 (Замовник) отримує 15 квартир, у тому числі квартири НОМЕР_5 , НОМЕР_4 НОМЕР_6 а також всі нежитлові (в тому числі - офісні) приміщення.

Згідно з пунктом 4.2.1 «Замовник» - в/ч НОМЕР_1 має право на умовах субпідряду виконати обсяги спеціалізованих робіт з інженерних внутрішніх і зовнішніх мереж, монтажу та налагодженню обладнання дахової котельні.

Зазначений договір визнано недійсним рішенням Господарського суду Одеської області від 26 травня 2008 року у справі № 15/23-08-615, але згідно із ухвалою від 15 березня 2013 року на майбутнє.

Недійсність договору про спільну діяльність не тягне за собою недійсності наступних договорів, які були укладені на його підставі та до моменту, з якого він визнаний судом недійсним (в період з 14 березня 2003 року до 04 вересня 2008 року).

Функції забудовника в/ч НОМЕР_1 набула на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 грудня 2004 року № 733 та після укладення договору оренди землі від 12 вересня 2005 року і оформлення дозволу Інспекції ДАБК № 638/05 від 18 жовтня 2005 року.

У зв`язку із набранням чинності Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» протоколом засідання координаційної ради від 17 листопада 2004 року замовнику визначено укласти договір з ТОВ «Інвест Таун» на залучення фінансових коштів від фізичних осіб, а СУЧП «Інекон-Сервіс» переоформити всі наявні договори фізичних осіб на ТОВ «Інвест Таун». Тобто, у відповідності до вимог чинного законодавства відбулась заміна з СУЧП «Інекон-Сервіс» на ТОВ «Інвест Таун», яке є фінансовою установою, спроможною залучати інвестиції фізичних осіб для фінансування будівництва.

Ураховуючи відсутність бюджетних коштів, спрямованих на фінансування будівництва, 22 УНР (умовне найменування в/ч НОМЕР_1 ), маючи на меті залучення коштів для будівництва, уклало 30 червня 2006 року з ТОВ «Інвест Таун» договір № 7, згідно з пунктом 1.1. якого 22 УНР (в/ч НОМЕР_1 ) взяла на себе зобов`язання своїми силами, засобами та матеріалами на власний ризик збудувати, ввести в експлуатацію та передати установникам фонду 6-10 поверховий, 87-квартирний житловий будинок з вбудованими офісами, розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт будівництва), а ТОВ «Інвест Таун» зобов`язується забезпечити фінансування частки будівництва в межах отриманих в управління коштів.

Між ТОВ «Інвест Таун» та ОСОБА_3 26 липня 2006 року було укладено договір № 1/18 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» (ФФБ), де об`єктом інвестування є квартира НОМЕР_5 на АДРЕСА_1 .

Між ТОВ «Інвест Таун» та ОСОБА_4 26 липня 2006 року було укладено договір № 2/НОМЕР_4 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» (ФФБ), де об`єктом інвестування є квартира НОМЕР_4 на АДРЕСА_1 .

Між ТОВ «Інвест Таун» та ОСОБА_2 26 липня 2006 року було укладено договір № 3/37 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» (ФФБ), де об`єктом інвестування є квартира НОМЕР_6 на АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 грудня 2004 року № 733 військовій частині НОМЕР_1 надано дозвіл на будівництво 6-10 поверхового житлового будинку з вбудованими офісами, на земельній ділянці загальною площею 0,3595 га за адресою: АДРЕСА_1 . Термін завершення будівництва І квартал 2008 року; затверджений договір на право забудови; зобов`язано оформити документи землекористування.

Рішенням Одеської міської ради від 28 січня 2005 року в/ч НОМЕР_1 надано в оренду до трьох років земельну ділянку площею 0,3595 га за вищевказаною адресою.

Розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди на земельну ділянку в/ч НОМЕР_1 для будівництва 6-10 поверхового житлового будинку з вбудованими офісами загальною площею 0,3595 га за вказаною адресою.

24 липня 2008 року Одеська міська рада прийняла рішення № 727 «Про передачу функцій замовника будівництва ЗАТ «ПІК» на завершення будівництва жилого будинку з вбудованими офісами за адресою: АДРЕСА_1 .

З наданої копії акта готовності об`єкта до експлуатації від 24 червня 2009 року № 528 таке рішення прийнято приймальною комісією у складі голови - замовника ОСОБА_5 , голови спостережної ради ЗАТ «ПІК», членів комісії усього 6 посадових осіб.

20 червня 2009 року ЗАТ «ПІК» видано свідоцтво № НОМЕР_3 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил замовнику будівництва» на 6-10 поверховий 4-х секційний житловий будинок із вбудованими офісами та прибудовами, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2010 року у справі № 2-2786/09 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ТОВ «Інвест Таун», ДП МОУ «Південьвійськбуд», СУЧП «Інеком-Сервіс», ЗАТ «ПІК» про зобов`язання ТОВ «Інвест Таун» перерахувати кошти за офісні приміщення № 3/1 площею 22,8 кв. м, загальною площею 124,09 кв. м, та на інші офісні приміщення та квартири (НОМЕР_6, НОМЕР_5 НОМЕР_4), визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва, та зобов`язання ЗАТ «ПІК» оформити та видати необхідні документи для придбання права власності. Задоволено зустрічний позов СУЧП «Інеком-Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ТОВ «Інвест Таун» про визнання недійсним з моменту укладення договорів про участь у фонді фінансування будівництва.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2015 року у справі № 522/22304/14 відмовлено позові СУЧП «Інеком-Сервіс» до ТОВ «Інвест Таун», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - ЗАТ «ПІК», про визнання недійсними договорів.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2016 року залишено без змін вказане рішення. При цьому в ухвалі зазначено, що недійсність договору від 30 червня 2006 року № 07 про організацію спорудженого житлового будинку не є підставою для визнання недійсним договору про участь у фонді фінансування будівництва.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП МОУ «Південьвійськбуд» про встановлення факту.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він прагне встановити фактичні обставини, а саме, що він, будучи командиром військової частини НОМЕР_1 та начальником 22 управління начальника робіт, виконував обов`язки однієї юридичної особи та отримав згоду від Виконавчого комітету Одеської міської ради на статус забудовника будинку АДРЕСА_1 на 22 управління начальника робіт умовне найменування в/ч НОМЕР_1 , у зв`язку з чим просив встановити факт, що саме 22 управління начальника робіт умовне найменування в/ч НОМЕР_1 отримало дозвіл, відповідно до рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2004 року № 733 на будівництво 6-10 поверхового будинку з вбудованими офісами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 31 травня 2017 року у справі № 522/8382/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 серпня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що обставин спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, в даному випадку не встановлено, оскільки позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів відповідачем. Доказів незаконності дій відповідача, а так само доказів неправомірності, протиправності прийнятого Виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення від 23 грудня 2004 року № 733 суду надано не було, а відповідно позивачем не доведено наявності факту встановлення незаконності дій відповідача. Суди вважали, що позовні вимоги задоволенню не підлягали, оскільки у цій справі відсутній спір про право.

Судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2007 року у справі № 18/203 позов СУЧП у формі ТОВ «Інеком Сервіс» до ТОВ «Інвест Таун», де представником був - ОСОБА_1 , ДП МОУ «Південьвійськбуд», третя особа - ПАТ «ПІК», задоволено частково. Визнано недійсним з моменту його укладення договір від 30 червня 2006 року № 07, укладений між ТОВ «Інвест Таун» та 22 управлінням начальника робіт про організацію спорудження частки житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позову провадження у справі припинено.

22 вересня 2010 року ТОВ «Інвест Таун» звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2007 року у справі № 18/203 за нововиявленими обставинами.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03 лютого 2011 року заяву позивача залишив без задоволення, а рішення суду - залишив без змін.

Вказане рішення Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2007 року набрало законної сили в порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Апеляційним судом також встановлено, що після набрання вищевказаним рішенням господарського суду законної сили директор ТОВ «Інвест Таун» своїми листами неодноразово звертався до ОСОБА_1 та членів його родини про те, що ФФБ припинив свою діяльність та про необхідність повідомити реквізити рахунків, для перерахування коштів по укладених договорах.

Отже, вказане свідчить, що грошові кошти ОСОБА_1 було повернуто, та спірні приміщення побудовані за рахунок грошових коштів інших осіб, тому відсутні підстави для визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості.

Крім того, Наказом Міністра оборони України від 07 серпня 2006 року № 483 діяльність 22-го управління начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління, яке було створено на базі в/ч НОМЕР_1 , припинено, шляхом приєднання до ДП МОУ «Південьвійськбуд».

Після проведення організаційних заходів у Міністерстві оборони України 22 управління начальника робіт, яке створене на базі військової частини НОМЕР_1 , не зверталось у Виконавчий комітет Одеської міської ради про внесення змін у вказане рішення по передачі повноважень забудовника, а тому 22 управління начальника робіт не набуло статусу забудовника по будівництву житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Одеська міська рада також не приймала рішення про наділення ДП МОУ «Південьвійськбуд» повноваженнями забудовника по будівництву будинку на АДРЕСА_1 .

Передавальним актом від 22 червня 2007 року, затвердженим Міністерством оборони України, встановлено, що замовником не виконано своє право на виконання робіт по інженерним внутрішнім та зовнішнім мережам, а також встановлення котельні на даху будинку.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 18/203, яке набрало законної сили, встановлено, що ДП МОУ «Південьвійськбуд» у ході організаційних заходів не набуло статусу забудовника будівництва об`єкта.

Господарським судом Одеської області рішенням від 18 лютого 2008 року у справі № 22/82-07-1860 затверджено мирову угоду між ДП МОУ «Південьвійськбуд», ЗАТ «ПІК» та СУЧП «Інеком-Сервіс».

Відповідно до пункту 2.1 мирової угоди ДП МОУ «Південьвійськбуд» передає отримані ним на підставі наказу Міністра оборони України від 07 серпня 2006 року № 483 повноваження за договором № 02/1-03 від 14 березня 2003 року про спільну діяльність по будівництву будинку на АДРЕСА_1 , а ЗАТ «ПІК» приймає ці повноваження для здійснення функцій замовника будівництва житлового будинку.

Пунктом 2.2 мирової угоди передбачено, що після підписання цієї мирової угоди ДП МОУ «Південьвійськбуд», який є правонаступником 22 управління начальника робіт, припиняє діяльність за договором № 02/1-03 від 14 березня 2003 року, а також письмово повідомляє Виконавчий комітет Одеської міської ради про вихід із договору та передачу повноважень замовника будівництва на користь ЗАТ «ПІК».

Згідно з пунктом 2.4 мирової угоди сторони визнали, що право власності на об`єкт будівництва належить ЗАТ «ПІК» та СУЧП «Інеком-Сервіс».

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Врахувавши клопотання ДП МОУ «Південьвійськбуд» та ЗАТ ПІК» щодо передачі функцій замовника на завершення будівництва жилого будинку з вбудованими офісами за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 лютого 2008 року, мирову угоду від 18 лютого 2008 року, укладену між ДП МОУ «Південьвійськбуд», ЗАТ ПІК» та СУЧП «Інекон-Сервіс», а також норми чинного законодавства, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що Виконавчий комітет Одеської міської ради передав функції замовника ЗАТ «ПІК» на завершення будівництва жилого будинку з вбудованими офісами за спірною адресою, тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ДП МОУ «Південьвійськбуд» є замовником будівництва.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем недійсності рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 24 червня 2008 року.

Також апеляційним судом правильно не встановлено порушення прав позивача прийняттям Виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення 24 липня 2008 року № 727; будь-яких договорів на інвестування будівництва між ПАТ «ПІК» та ОСОБА_1 укладено не було, тому порушення його майнових прав з боку відповідачів відсутні.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16, від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, Великої Палати Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 923/196/20, від 04 грудня 2018 року, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, висновки у зазначених справах і у справі, що переглядається, є різними, оскільки апеляційний суд під час розгляду цієї справи надав правову оцінку наведеним доводам і наданим доказам, здійснив юридичну оцінку усіх фактичних обставин справи.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Бандиш Г. І. про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, також Верховний Суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що постанова апеляційного суду прийнята за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Водночас, як свідчить характер доводів заявника, останні фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бандиш Г. І. про розгляд справи за участю заявника та його адвоката

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Бандиш Г. І. у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій заявник, зокрема просить розгляд справи за касаційною скаргою провести за участю заявника та його представника.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бандиш Ганни Іванівни про розгляд справи за участю заявника та його адвоката.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров