Рішення

від 06.06.2024 по справі 120/13657/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 р. Справа № 120/13657/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Вінницькій області та Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач), який поданий та підписаний його представником адвокатом Кравчуком Михайлом Олександровичем (далі представник позивача), до Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Вінницькій області (далі також філія ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області, відповідач 1) про визнання дій протиправними.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи засудженим до довічного позбавлення волі, з 26.04.2006 відбуває покарання в Державній установі Вінницька установа виконання покарань. В період часу з 02.12.2021 по 18.08.2022 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Шепетівській багатопрофільній лікарні № 98. Проте, у його медичній картці амбулаторного хворого містяться акти від 22.03.2022 та від 15.07.2022, які складені лікарем-наркологом ОСОБА_2 , лікарем-терапевтом ОСОБА_3 та ренгенлаборантом ОСОБА_4 про його відмову від профілактичного огляду.

Позивач зазначає, що такі дії лікарів Філії Державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Вінницькій області є протиправними, а складені ними акти про відмову від проходження медичного огляду фіктивними, позаяк у спірний період він взагалі був відсутній в даному закладі, так як перебував на лікуванні у Шепетівській багатопрофільній лікарні № 98.

Тому, вважаючи наведене порушенням прав ОСОБА_1 , представник позивача звернувся до суду з даним позовом з вимогою визнати протиправними дії відповідача, що полягають у складення актів від 22.03.2022 та від 15.07.2022 про категоричну відмову засудженого від профілактичного огляду.

Ухвалою від 11.09.2023 судом на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв`язку з неналежністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2023 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того вказаною ухвалою суду витребувано у відповідача необхідні для розгляду справи докази.

Так, відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не надав, натомість 29.12.2023 подав до суду клопотання про заміну неналежної сторони (відповідача) у справі в порядку ст. 48 КАС України. Мотивуючи подане клопотання відповідач зазначає, що оскільки Філія Державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Вінницькій області згідно Положення про Державну установу "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України", що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04.04.2022 № 1311/5, є відокремленим структурним підрозділом та не є юридичною особою, а тому не може бути відповідачем у справі, так як не має адміністративної процесуальної правоздатності згідно ст. 43 КАС України. З огляду на викладене, на думку відповідача, є підстави для заміни первісного відповідача - Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Вінницькій області на належного відповідача - Державну установу "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України", як юридичну особу.

В межах процедури розгляду даного клопотання суд ухвалою від 25.01.2024, з урахуванням положень ст. 48 КАС України, запропонував позивачу (його представнику) в 3-х денний строк висловити письмово свої доводи, міркування або заперечення щодо вищенаведеного питання.

Проте жодних міркувань щодо можливості заміни первісного відповідача на іншу особу позивач (його представник) не надав, що було розцінено судом як відсутність згоди позивача на заміну відповідача іншою особою.

За таких обставин суд на підставі ч. 4 ст. 48 КАС України залучив до участі у даній справі в якості другого відповідача Державну установу "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі відповідач 2), встановивши останньому 15-ти денний строк для подання відзиву на позов.

22.02.2024 від Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого другий відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що питання неправомірного складання лікарями Вінницької міської медичної частини №1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області актів від 22.03.2022 та від 15.07.2022 було предметом прокурорської перевірки, за наслідками якої Вінницькою окружною прокуратурою в порядку прокурорського реагування були внесені вказівки від 03.07.2023 №50/10715 вих-23 та від 05.09.2023 №50/14797 вих-23 про усунення порушень, на виконання яких відповідачем 1 вжиті відповідні заходи, проведено службове розслідування та притягнуто винних осіб до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином відповідач 2 вважає, що оскільки даний спір пов`язаний з неналежним ведення медичної документації, що є порушенням організації і управління закладом охорони здоров`я та трудової дисципліни медичним персоналом, тому жодних порушень прав позивача, в тому числі й права на отримання медичної допомоги, не відбулось. За таких обставин відповідач 2 переконує суд в тому, що так як спірне питання вирішено в порядку статті 22 КВК України, статті 26 Закону України «Про прокуратуру», статтей 147-149 КЗпП України та за відсутності у позивача порушеного права, яке підлягає відновленню, заявлений позов є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

28.02.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти висловлених відповідачем 2 аргументів, вважаючи позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Інших заяв від сторін спору до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що позивач ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в державній установі "Вінницька установа виконання покарань" (№ 1) та перебуває під медичним наглядом персоналу Вінницької міської медичної частини № 1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області.

В період часу з 02.12.2021 по 18.08.2022 позивач перебував у Шепетівській багатопрофільній лікарні № 98 на лікуванні.

Втім, в його медичній карті амбулаторного хворого містяться акти від 22.03.2022 та 15.07.2022, що були складені лікарем-наркологом ОСОБА_2 , лікарем-терапевтом ОСОБА_3 , рентгенолаборантом ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від профілактичного медичного огляду, хоча в цей період часу позивач був відсутній в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Таким чином, вважаючи дії філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області (як суб`єкта владних повноважень), що полягали у складанні завідомо неправомірних актів від 22.03.2022 та від 15.07.2022 протиправними, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд першочергово враховує те, що безпідставність складання лікарями Вінницької міської медичної частини № 1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області згаданих вище актів від 22.03.2022 та від 15.07.2022 про відмову засудженого від профілактичного огляду в повній мірі визнається обома відповідачами. Тобто, вказані обставини взагалі не є спірними у цій справі.

Основним ключовим питанням, яке необхідно з`ясувати суду при вирішенні цього спору є те, в чому ж саме полягає порушення прав позивача вказаними діями лікарів, яке право порушено та чи спрямований даний позов на захист та відновлення порушеного, на думку позивача, права.

З цього приводу суд звертає увагу на той факт, що за обставин зазначення лікарями Вінницької міської медичної частини № 1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області неправильних відомостей у медичній документації ОСОБА_1 , останній первинно звернувся зі скаргою від 01.06.2023 до органів прокуратури.

Відповідно до копії листа Вінницької окружної прокуратури від 29.06.2023 № 50-3698-21, що міститься в матеріалах даної справи, за результатом розгляду звернення позивача Вінницькою окружною прокуратурою було проведено перевірку дотримання вимог кримінально-виконавчого законодавства та законодавства про охорону здоров`я філією ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області, за результатами якої встановлено факти порушення у веденні окремих відомостей медичної документації, внесення недостовірної інформації, а саме складення актів про те, що ОСОБА_1 відмовився від профілактичного медичного огляду.

Надалі, за наслідками такої перевірки керівником Вінницької окружної прокуратури, в порядку ст. 26 Закону України "Про прокуратуру", було внесено в адресу відповідача 1 документ прокурорського реагування вказівку про усунення порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства та законодавства про охорону здоров`я у Вінницькій міській медичній частині №1 філії державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально виконавчої служби України" у Вінницькій області від 03.07.2023 № 50/10715 вих-23.

Про результати розгляду вказівки та вжиті заходи відповідачем 1 було повідомлено Вінницьку окружну прокуратуру листом від 04.08.2023 №1271/ВІ-23-вих. Крім того, наказом від 03.08.2023 № 81/к-тм "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності винну посадову особу" відповідачем 1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани завідувачу медичної частини № 1 ОСОБА_5 за виявлені порушення, неналежний контроль за роботою підлеглих працівників.

Наступною вказівкою керівника Вінницької окружної прокуратури від 05.09.2023 № 50/14797 вих-23 про усунення порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства та законодавства про охорону здоров`я, було надано оцінку вжитим заходам та зауважено, що неповно та формально було проведено службове розслідування, інформація про відібрані письмові пояснення у медичного персоналу не зазначено та не описано у відповіді від 04.08.2023 №1271/ВІ-23-вих. на попередню вказівку прокуратури від 03.07.2023.

На виконання цієї вказівки Вінницької окружної прокуратури від 05.09.2023 № 50/14797 вих-23, Філією державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Вінницькій області було направлено відповідь від 06.10.2023 №1631-ВІ-23 щодо результатів розгляду та вжитих заходів.

Зокрема, відповідачем 1 проінформовано прокурора, що за результатами перевірки стосовно фактів складання актів відмови щодо проходження профілактичного медичного огляду на засудженого ОСОБА_1 було відібрано пояснення у лікаря-нарколога ОСОБА_2 та рентгенолаборанта ОСОБА_6 Вінницької міської медичної частини № 1, в яких вони вказали, що дані акти відмови були складені лікарем-терапевтом ОСОБА_3 та надані їм лише для накладення підпису. А оскільки причин не довіряти лікарю-терапевту ОСОБА_3 у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не було, ними накладено підписи на такі акти.

Таким чином Філією державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Вінницькій області було встановлено, що лікар-терапевт Вінницької міської медичної частини № 1 ОСОБА_3 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення у веденні окремих відомостей медичної документації, внесенні недостовірної інформації, а саме складення актів про те, що ОСОБА_1 відмовився від профілактичного медичного огляду. Разом із тим, оскільки лікар-терапевт ОСОБА_3 був звільнений наказом від 30.06.2023 № 81/к-тр за п. 1 ст.36 КЗпП України, за результатами перевірки вирішено обмежитись прийнятим рішенням.

Отже, за наслідками вжиття заходів прокурорського реагування на викладені ОСОБА_1 факти щодо безпідставного складання актів про відмову від проходження медичного огляду, Філією державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" було підтверджено обставини неналежного ведення персоналом закладу охорони здоров`я медичної документації та притягнуто винних осіб до дисциплінарної відповідальності.

При цьому суд зауважує, що вказаними діями лікарів Вінницької міської медичної частини №1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області жодних порушень прав позивача на отримання медичної допомоги не відбулось і відповідні акти від 22.03.2022 та від 15.07.2022 ніяких правових наслідків для позивача не мали, адже в період їх складання позивач в цьому медичному закладі не перебував та відповідних медичних послуг не отримував.

Натомість, як свідчать долучені відповідачем 2 до свого відзиву докази, факт проходження позивачем профілактичного медичного огляду мав місце 14.12.2022, тобто право ОСОБА_1 на проходження відповідного медичного огляду було забезпечено після повернення його з лікування з Шепетівської багатопрофільної лікарні № 98.

Тобто, в межах існуючих правовідносин сам по собі факт складання лікарями Вінницької міської медичної частини №1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області актів від 22.03.2022 та від 15.07.2022 про відмову засудженого від профілактичного огляду слід розцінювати як неналежне ведення відповідними працівниками медичної документації, що є порушенням організації ведення медичної документації та трудової дисципліни відповідальних працівників відповідача 1, а не порушенням прав позивача на забезпечення належної медичної допомоги чи організації її надання.

Дійсно, відповідно до пунктів 1, 2 глави 3 розділу ІІ "Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі" затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 (далі Порядок № 1348/5/572), з метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних захворювань, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед засуджених в УВП один раз на рік проводиться профілактичний медичний огляд.

Профілактичний медичний огляд засуджених здійснюється згідно з графіком проведення профілактичних медичних оглядів, який затверджується завідувачем медичної частини (фельдшерського пункту) та погоджується з адміністрацією УВП.

У профілактичному медичному огляді обов`язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики - сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. У разі відсутності зазначених фахівців у медичній частині (фельдшерському пункті) вони залучаються з лікарняних закладів ДКВС чи інших закладів охорони здоров`я.

Згідно положень п. 6 глави 3 розділу ІІ Порядку № 1348/5/572 результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду, форма якого наведена в додатку 4 до цього Порядку, та заносяться до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о.

В даному випадку позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на п. 6 глави 2 розділу ІІІ Порядку № 1348/5/572, згідно якого черговий лікар записує причину відмови засудженого у госпіталізації до лікарняного закладу ДКВС до медичної карти амбулаторного хворого, стаціонарного хворого та в Журнал обліку.

Однак вказані вище доводи позивача з посиланням на відповідну правову норму не заслуговують на увагу, оскільки даний спір не стосується питання госпіталізації засудженого на лікування.

Натомість, Журнал обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду (додаток 4 до Порядку № 1348/5/572) не містить відповідної графи про відмову від профілактичного медичного огляду. Тобто, це ще раз підтверджує, що складені лікарями акти про відмову від профілактичного огляду самі по собі не носять жодного правового чи медичного наповнення, а відтак і не впливають на обсяг дійсних прав засудженого, зокрема на проведення профілактичного медичного огляду.

Тим більше, як уже наголошувалось судом вище, оскільки ОСОБА_1 в період з 02.12.2021 по 18.08.2022 був відсутній в закладі охорони здоров`я - Вінницькій міській медичній частині №1 філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області у зв`язку з перебуванням на лікуванні в іншому закладі, то відповідний щорічний профілактичний огляд засудженого в цей період часу не міг бути проведений, тобто підлягав перенесенню. А як свідчать матеріали справи, в картці амбулаторного хворого ОСОБА_1 наявний запис про проходження ним профілактичного огляду 14.12.2022 у відповідності до Порядку №1348/5/572.

Отже, вищевказані обставини наводять суд на висновок, що право позивача на проходження профілактичного медичного огляду в цьому випадку порушене не було. І факт безпідставного складання лікарями актів від 22.03.2022 та від 15.07.2022 (що в цілому не оспорюється відповідачами) ніяким чином не звузив зміст та обсяг гарантованих позивачу прав на медичне забезпечення чи інших прав як особи, яка відбуває покарання.

В цьому випадку негативні наслідки складання таких актів як встановлений та уже підтверджений, в тому числі і прокурорською перевіркою, факт неналежного ведення відповідальними особами філії ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області медичної документації та порушення ними трудової дисципліни, стосуються саме таких осіб (відповідальних медичних працівників), що проявилося у застосуванні до них відповідних заходів дисциплінарного впливу.

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Таким чином вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі N 687/1539/16-а, від 04 лютого 2020 року у справі N 320/7969/17.

В той же час відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема в постанові від 12.05.2021 у справі № 640/11938/20 та інших) звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Тому відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Також відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом.

В даному випадку суд вважає, що оскільки жодних обставин які б підтверджували те, що складені лікарями Філії Державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Вінницькій області акти від 22.03.2022 та від 15.07.2022 про відмову засудженого від профілактичного огляду призвели до порушення будь-яких прав позивача в публічно-правових відносинах останнім доведено не було та таких в процесі розгляду справи не встановлено, тому й відсутні підстави для судового захисту таких прав і, відповідно, - задоволення позову.

Ба більше, позивач у своєму позові не заявляє жодних вимог зобов`язального характеру до відповідачів, що є додатковим свідченням про те, що відповідне звернення до суду в цілому не спрямоване на захист та відновлення порушених суб`єктивних прав особи, а по своїй суті спрямоване лише на констатацію того факту, який є підтверджений іншими доказами та визнаний відповідачами.

За наведених вище обставин суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову.

Оскільки позивач за ухвалою суду від 22.12.2023 був звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 06.06.24.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце перебування (відбуття покарання): АДРЕСА_1 (ДУ "Вінницька УВП (№1)), РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач 1: Філія Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Вінницькій області (вул. Брацлавська, 2а, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ ВП 42378546);

Відповідач 2: Державна установа "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41713679).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович