Постанова

від 28.05.2024 по справі 480/9329/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 р.Справа № 480/9329/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 30.01.24 року у справі № 480/9329/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області

третя особа - 18 Державна пожежно-рятувальна частина 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 18 Державної пожежно-рятувальної частини 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області, третя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області, в якому, з урахуванням уточнення, просив суд:

- визнати рапорт ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом;

- визнати протиправним та скасувати наказ №325 від 17.08.2023 року Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (по особовому складу) "Про кадрові питання", яким ОСОБА_1 , майстра - сержанта служби цивільного захисту, водія ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 9 пункту 176 (за згодою сторін);

- поновити ОСОБА_1 на посаді майстра - сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , водія ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 з надзвичайних ситуацій в Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року замінено первісного відповідача 18 Державну пожежно-рятувальну частину 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області належним відповідачем - Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року провадження у справі №480/9329/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, закрито.

ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, направивши справу №480/9329/23 до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; а також їх недоведеності, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому має бути скасована. Вважає, що оскільки звернення до суду з позовною вимогою про визнання рапорту, складеного ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, обумовлене протиправними діями з боку суб`єкта владних повноважень, які знайшли свій прояв у здійсненні психологічного тиску, з боку керівництва відносно ОСОБА_1 , а спір, пов`язаний з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень, не стосується порушеного майнового чи немайнового права позивача, не потребує встановлення окремого юридичного факту, а стосується публічно - правових відносин і ґрунтується виключно на непогодженні позивача з діяльністю Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області, тому за суб`єктним складом і характером правовідносин позов у цій частині належить до розгляду судами адміністративної юрисдикції.

Учасники справи не скористалося правом, передбаченим ст.304 КАС України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Окрім того, ОСОБА_1 надавались до Другого апеляційного адміністративного суду письмові пояснення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Приймаючи скаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач просить суд визнати рапорт про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, фактично позивачем заявлено вимогу про встановлення юридичного факту, а тому позовна вимога щодо визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відтак, суд першої інстанції вважав, що позовна заява в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, підлягає закриттю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, але з інших мотивів та підстав для такого закриття, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частинами першою та третьою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 листопада 1997 року №6-зп зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з абзацом десятим пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як встановлено з матеріалів даної справи, предметом вимог позивача, є, зокрема, вимога останнього про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на приписи ч.ч.2,7 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), виходив з того, що, заявляючи таку вимогу, позивачем фактично заявлено вимогу про встановлення юридичного факту, а тому остання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак, вважав, керуючись п.1 ч.1 ст.238 КАС України, що позовна заява в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом підлягає закриттю.

Вважаючи правильним та обґрунтованим загальний висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі №480/9329/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, колегія суддів водночас звертає увагу на помилковість мотивів та підстав, якими суд першої інстанції керувався при закритті провадження, а саме посилання останнього на приписи норми ч.ч.2,7 ст.19 ЦПК України та те, що, заявляючи вказані позовні вимоги, позивачем фактично заявлено вимогу про встановлення юридичної факту.

Так, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Саме по собі порушення вимог закону дією/рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними/скасування судом, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням чи дією з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що рапорт ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін, який позивач просить визнати таким, що підписаний під примусом, який написаний ним особисто, в розумінні ст.19 КАС України не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом спору у даній справі.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не містить вимог щодо оскарження позивачем будь - яких дій чи бездіяльності відповідача, які б були у взаємозв`язку з вимогами позивача щодо визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом.

Відсутність в даному випадку спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Одночасно, колегія суддів наголошує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18 , від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18 та від 2 лютого 2023 року у справі №260/3380/21.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, є таким, що не підлягає самостійному розгляду, як у порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, що не було враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали суду.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на те, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом належить до розгляду судами адміністративної юрисдикції, є необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та №35548/06, пункт 33).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 4 ст.317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволенню, а ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у даній справі, внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, підлягає зміні з мотивів та підстав закриття провадження у справі. В іншій частині вказана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі № 480/9329/23 змінити з мотивів та підстав закриття провадження у справі.

В іншій частині ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі №480/9329/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 06.06.2024 року