Постанова

від 28.05.2024 по справі 480/9329/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 р.Справа № 480/9329/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 01.02.24 року у справі № 480/9329/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області третя особа 18 Державна пожежно-рятувальна частина 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 18 Державної пожежно-рятувальної частини 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області, третя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області, в якому, з урахуванням уточнення, просив суд:

- визнати рапорт ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом;

- визнати протиправним та скасувати наказ №325 від 17.08.2023 року Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (по особовому складу) "Про кадрові питання", яким ОСОБА_1 , майстра - сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , водія ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 9 пункту 176 (за згодою сторін);

- поновити ОСОБА_1 на посаді майстра - сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , водія ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 з надзвичайних ситуацій в Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року замінено первісного відповідача 18 Державну пожежно-рятувальну частину 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області, належним відповідачем Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року провадження у справі №480/9329/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, закрито.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року у справі №480/9329/23, прийнявши постанову, якою його позов до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку задовольнити.

В обґрунтування вимог скарги посилається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також їх недоведеності, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому має бути скасоване. Посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 волевиявлення на припинення служби, наявність домовленості між позивачем і відповідачем щодо припинення служби та відсутність наміру позивача анулювати цю домовленість, та помилково не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 щодо написання рапорту про звільнення під психологічним тиском та погрозами. Зазначає, що конфліктна ситуація між позивачем та його дружиною, яка відбулась 14.08.2023 року, стала підставою для вчинення з боку начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та його заступника психологічного тиску на ОСОБА_1 . Вказує, що рапорт 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін, складений ОСОБА_1 особисто та власноручно підписаний, складений під психологічним тиском з боку керівництва і був покладений в основу прийняття оспорюваного наказу №325 від 17.08.2023 року. Окрім того, посилається на аудіозапис, який в повній мірі підтверджує, що керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово вчиняло психологічний тиск на своїх працівників, та фактично і неодноразово вимагало складати рапорти про звільнення за угодою сторін. Окрім того, посилається на те, що ним неодноразово заявлялись клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження на загальне позовне провадження, проте суд першої інстанції позбавив позивача можливості довести свою позицію та відмовив у задоволенні таких клопотань. Зазначає, що оскільки доводи позивача ґрунтувалися на тому, що рапорт про його звільнення зі служби був складений ним при відсутності власного внутрішнього волевиявлення за вказівкою посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 з надзвичайних ситуацій в Сумській області під впливом психологічного тиску, вказаний позов підлягав задоволенню.

Учасники справи не скористалося правом, передбаченим ст.304 КАС України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Окрім того, ОСОБА_1 надавались до Другого апеляційного адміністративного суду письмові пояснення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приписами ч.4 ст.308 КАС України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходив службу у відповідача.

15.08.2023 ОСОБА_1 був поданий рапорт про звільнення з посади за згодою сторін, у якому позивач не вказував конкретну дату звільнення.

Після подання рапорту, 17.08.2023 з позивачем була проведена бесіда, під час якої у якості причини звільнення він зазначив зміну місця роботи та вказав про відсутність претензій до керівництва, а також складено подання про його звільнення.

17.08.2023 начальником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області прийнято наказ №325 про звільнення позивача зі служби за підпунктом 9 пункту 176 Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 11.07.2013, а 18.08.2023 - підписаний обхідний лист.

Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ №325 від 17.08.2023 року Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (по особовому складу) "Про кадрові питання", яким майстра - сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , водія ІНФОРМАЦІЯ_2 з надзвичайних ситуацій в Сумській області, звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 9 пункту 176 (за згодою сторін), звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з відповідності оспорюваного наказу критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, необґрунтованістю позовних вимог та відсутністю підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року №5403-VI (далі по тексту - КЦЗ України) регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.1 ст.101 КЦЗ України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Приписами ч.1 ст.102 КЦЗ України визначено, що на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати свій службовий обов`язок.

Згідно ч.2 ст.101 КЦЗ України порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу врегульовано Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 11.07.2013 (далі по тексту - Положення №593).

Відповідно до пунктів 2,3 Положення №593 служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період. Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Пунктом 33 Положення №593 визначено, що на службу цивільного захисту із зарахуванням до кадрів ДСНС приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни з повною загальною середньою освітою, які досягли 18-річного віку, відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я виконувати службовий обов`язок.

Перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту (крім осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, призначення (звільнення) яких здійснюється Кабінетом Міністрів України) безпосередні або прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду. У ході бесіди роз`яснюється порядок звільнення, уточнюються підстави та строк звільнення, соціальний і правовий захист особи, можливість укладення контракту про перебування в резерві служби цивільного захисту, визначається територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого буде направлено особу після звільнення. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань, пов`язаних із звільненням, та в разі потреби видається направлення до лікарсько-експертної комісії для обстеження. За наявності кількох підстав для звільнення особа рядового і начальницького складу обирає одну з них. До участі в бесіді в разі потреби можуть залучатися фахівці кадрової, юридичної, фінансової та інших служб. Зміст проведеної бесіди відображається в аркуші бесіди, що підписується особою, яка проводила бесіду, особою, яка звільняється, а також особами, які були присутні під час бесіди. У разі відмови особи рядового і начальницького складу підписати аркуш бесіди складається акт про таку відмову, який підписується особою, яка проводила бесіду, та особами, які були присутні під час бесіди. Аркуш бесіди долучається до матеріалів щодо звільнення та зберігається в особовій справі. У разі коли під час бесіди особа, яка звільняється, порушує питання, що належать до повноважень прямих керівників (начальників), керівник (начальник), який проводив бесіду, доповідає про них старшому прямому керівникові (начальникові) (п.175 Положення №593).

Підпунктом 9 пункту 176 Положення №593 передбачено, що контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту за згодою сторін.

Відповідно до п.177-4 Положення №593 особа рядового або начальницького складу звільняється із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 9 пункту 176 цього Положення за умови попередньої домовленості між нею та відповідним керівником органу та підрозділу цивільного захисту. Звільнення здійснюється у строк, визначений сторонами.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється їх начальниками (керівниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад (п.185 Положення №593).

Приписами пунктів 11,12 Положення №593 передбачено, що служба цивільного захисту закінчується у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту. Останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.

Як встановлено з матеріалів даної справи, 15.08.2023 ОСОБА_1 був поданий рапорт начальнику Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, в якому просив звільнити його з Державної служби України з надзвичайних ситуацій відповідно до Положення №593 за згодою сторін. Просив розглянути питання про звільнення без його присутності на засіданні атестаційної комісії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області. Зазначив, що претензій по звільненню не має (а.с.181, зворотний бік).

Після подання позивачем рапорту, 17.08.2023 з позивачем була проведена бесіда, під час якої у якості причини звільнення він зазначив зміну місця роботи та вказав про відсутність претензій до керівництва, а також складено подання про його звільнення (а.с.179-181)

17.08.2023 начальником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області прийнято наказ №325 "Про кадрові питання" (по особовому складу), яким відповідно до Положення №593 звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 9 пункту 176 (за згодою сторін) майстра - сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 водія ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, зі списків особового складу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області та знято зі всіх видів забезпечення 18 серпня 2023 року (а.с.14).

18.08.2023 підписаний обхідний лист у зв`язку зі звільненням позивача за п.п.9 п.176 Положення №593 (а.с.178).

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів звертає увагу, що зміст вказаних документів підтверджує факт волевиявлення (бажання) позивача на звільнення зі служби цивільного захисту за згодою сторін, наявність домовленості між позивачем та відповідачем щодо припинення ОСОБА_1 служби, відсутність претензій позивача до керівництва відповідача, зокрема, з приводу питання його звільнення, та відсутність наміру позивача скасувати наведену вище домовленість.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з матеріалів даної справи встановлено, що вказаний рапорт був особисто складений позивачем та власноручно підписаний ним, що підтверджується останнім.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги про те, що рапорт 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін, складений під психологічним тиском з боку керівництва, і був покладений в основу прийняття оспорюваного наказу №325 від 17.08.2023 року, колегія суддів зазначає, що такі доводи підлягають відхиленню, оскільки у ході розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій вони не знайшли свого обґрунтованого підтвердження. Також, матеріали справи не містять відповідних доказів, які б вказували на тиск (висловлення погроз) з боку керівництва відповідача по відношенню до позивача з метою написання ним вказаного рапорту.

При цьому, колегія суддів наголошує, що зі змісту оспорюваного наказу №325 від 17.08.2023 року Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (по особовому складу) "Про кадрові питання" встановлено, що підставою для його прийняття був саме рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення його з Державної служби України з надзвичайних ситуацій відповідно до Положення №593 за згодою сторін та подання начальника державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про звільнення позивача зі служби за пунктом 176 підпунктом 9 "за згодою сторін".

Окрім того, як вже зазначалося вище, був підписаний обхідний лист у зв`язку зі звільненням позивача за п.п.9 п.176 Положення №593.

Враховуючи наведене вище, посилання в апеляційній скарзі на те, що конфліктна ситуація між позивачем та його дружиною, яка відбулася 14.08.2023, стала підставою для вчинення з боку начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та його заступника психологічного тиску на адресу ОСОБА_1 , є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 волевиявлення на припинення служби, наявність домовленості між позивачем і відповідачем щодо припинення служби та відсутність наміру позивача анулювати цю домовленість, та помилково не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 щодо написання рапорту про звільнення під психологічним тиском та погрозами, є такими, що суперечать наведеному вище.

Щодо клопотання позивача про дослідження судом апеляційної інстанції оптичного диску, який долучений до матеріалів апеляційної скарги на якому зафіксовано 2 (два) аудіофайли: аудіофайл MPEG Layer 3 (10,1 МБ), назва Audio_1 mp3; аудіофайл MPEG Layer 3 (6,92 МБ), назва Audio_2 mp3, мотивуючи його тим, що аудіозапис в повній мірі, підтверджує, що керівництво 18 Державної пожежно - рятувальної частини 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області, неодноразово вчиняло психологічний тиск на своїх працівників, та фактично і неодноразово вимагало складати рапорти про звільнення за угодою сторін, то колегія суддів звертає увагу, що відповідне питання вирішувалося в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а саме судом визнано неможливим приєднання до матеріалів справи в якості доказів надані аудіозаписи, з огляду їх неналежності як доказу, а також через неповажність причин їх неподання до суду першої інстанції та недослідження їх останнім.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відповідності оспорюваного наказу відповідача (наказу №325 від 17.08.2023 року Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (по особовому складу) "Про кадрові питання") критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, його обґрунтованості та правомірності, а відтак відсутності правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність оспорюваного наказу, який є предметом оскарження у даній справі.

При цьому, незважаючи на те, що наведеною вище нормою КАС України визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, позивач не звільняється від свого обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Похідні вимоги позивача щодо поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Приймаючи судове рішення у даній справі, колегія суддів враховує також, що за наслідками апеляційного перегляду ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі № 480/9329/23, якою закрито провадження у справі №480/9329/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2023 року про звільнення за угодою сторін таким, що підписаний під примусом, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 року у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вказану ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року змінено з мотивів та підстав закриття провадження у справі. В іншій частині ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі №480/9329/23 залишено без змін.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваному рішенні суду про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області третя особа 18 Державна пожежно-рятувальна частина 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо доводів позивача, викладених ним в письмових пояснення до суду апеляційної інстанції, про те, що ним неодноразово заявлялись клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження на загальне позовне провадження, про виклик та допит свідків, проте суд першої інстанції позбавив його можливості довести свою позицію та відмовив у їх задоволенні, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.02.2023 року у справі №480/2784/21 суд касаційної інстанції зазначив, що статтями 12 та 257 КАС України за вичерпним переліком визначено справи, розгляд яких повинен здійснюватися виключно за правилами загального позовного провадження, тоді як за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, передбачених процесуальним законом.

З урахуванням вимог ч.4 ст.12 КАС України, дана справа не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження та не підпадає під дію норми ч.4 ст.257 КАС України, яка встановлює перелік справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, внаслідок чого суд першої інстанції не був обмежений у праві щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом першої інстанції в ухвалі від 29.01.2024 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків, було наведено відповідні мотиви необґрунтованості таких клопотань.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від .08.12.1983 у справі Axen v. Germany, заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії.

Судом першої інстанції було створено учасникам судового процесу умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, як передбачено процесуальним законом, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2021 року у справі №640/18016/18.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.08.2020 у справі № 320/2567/19.

Відтак, вищенаведені доводи позивача, викладені ним в письмових пояснення до суду апеляційної інстанції, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року у справі № 480/9329/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 06.06.2024 року