Постанова

від 07.06.2024 по справі 5023/10655/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м. Харків Справа № 5023/10655/11 (922/5262/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ДП "Завод імені В.О. Малишева" (вх. №880Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2024 у справі № 5023/10655/11 (922/5262/23) (повний текст якого складено 15.03.2024 в приміщенні господарського суду Харківської області колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді: Хотенець П.В., Яризько В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВО" (36007, м. Полтава, вулиця Заводська, буд.3, ЄДРПОУ 36792853)

до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд 126, код ЄДРПОУ 14315629)

про стягнення коштів

в межах справи про банкрутство ДП "Завод імені В.О. Малишева"

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВО" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 73 696,62 грн, з яких: основний борг в розмірі - 48384,76 грн, індекс інфляції в розмірі - 21 144,14 грн., 3% річних в розмірі - 4167,72 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2684,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2024 у справі № 5023/10655/11 (922/5262/23) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВО" задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВО" (36007, м. Полтава, вулиця Заводська, буд.3, ЄДРПОУ 36792853) заборгованість за поставлений товар у розмірі 73590,74 грн, з яких 48 384,76 грн основної заборгованості, 3% річних у розмірі 4 167,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21 038,26 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2680,14грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 105,88 грн відмовлено.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ДП "Завод імені В.О. Малишева" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2024 по справі № 5023/10655/11 (922/5262/23) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ПВО». Також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВО» (код ЄДРПОУ 36792853) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (код ЄДРПОУ 14315629) витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Так, апелянт зазначає, що поставка товару за видатковою накладною № 183 від 27.01.2021 на суму 48 384,76 грн. відбулась поза межами договору № 528дп, на який посилався позивач у направлених відповідачеві претензіях і вимогах.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Завод імені В.О. Малишева" (вх. №880Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2024 у справі № 5023/10655/11 (922/5262/23). Розгляд апеляційної скарги ДП "Завод імені В.О. Малишева" ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту.

09.04.2024 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ДП "Завод імені В.О. Малишева", а рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2024 у справі № 5023/10655/11 (922/5262/23) залишити без змін.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВО" (постачальник) та Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" було укладено Договір постави №528дп, який відповідно до п. 10.1 набрав чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діяв до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

Отже, з аналізу п. 10.1 Договору постави №528дп вбачається, що Договір постави №528дп припинив свою дію, а в матеріалах справи відсутні докази щодо продовження строку вищезазначеного договору.

27.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПВО" (надалі позивач, постачальник) з Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (надалі відповідач , покупець) підписано видаткову накладну №183.

За змістом зазначеної видаткової накладної вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар: "Дошка обрізна хвойних порід 25*150*4000 мм у кількості 12,915 м3 за ціною 3 122,00 грн (без ПДВ) на загальну суму 48 384,76 грн (з ПДВ).

Факт отримання товару відповідачем 27.01.2021 підтверджено підписом уповноваженої особи Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" Богдан Н.Б. та скріплено печаткою зі сторони останнього.

Крім того, факт отримання товару за видатковою накладною №183 від 27.01.2021 не заперечується відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву.

27.01.2021 сторонами підписано та скріплено печатками сторін товарно - транспорту накладну №Р27-1.

Матеріали справи також свідчать про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звертався до відповідача з претензією №212 від 11.11.2021, претензією №8 від 19.01.2022, вимогою №102 від 25.07.2023, вимогою №118 від 23.08.2023, вимогою №189 від 16.11.2023, в яких вимагав погасити заборгованість у розмірі 48 384,76 грн за поставлений товар.

Однак, вищезазначені претензії та вимоги залишені відповідачем без відповіді та без задоволення викладених у них вимог.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 73 696,62 грн., з яких: 48 384,76 грн - сума основного боргу, 21 144,14 грн - індекс інфляції , 4 167,72 грн - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.

В статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши п. 10.1. договору поставки №528дп від 28.04.2020 колегія суддів дійшла висновку про те, що договір постави №528дп від 28.04.2020 припинив свою дію, а в матеріалах справи відсутні докази щодо продовження строку вищезазначеного договору, факт поставки товару за видатковою накладною №183 від 27.01.2021 свідчить про фактичне укладання сторонами договору в спрощений спосіб.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини 1, 2 статті 692 ЦК України).

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт отримання товару відповідачем 27.01.2021 підтверджено підписом уповноваженої особи Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" Богдан Н.Б., скріплено печаткою останнього та не заперечується відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву.

Крім того 27.01.2021 сторонами було підписано та скріплено печаткою товарно- транспортну накладну №Р27-1 від 27.01.2021, що також підтверджує факт отримання товару від позивача у кількості і на суму, що зазначена у видатковій накладній №183 від 27.01.2021.

Будь-яких зауважень до позивача щодо товару, його якості, кількості, строку відвантаження, чи будь-яких інших зауважень від відповідача матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що підписання сторонами видаткової накладної №183 від 27.01.2021 без будь-яких заперечень щодо вказаних у ній умов, свідчить про погодження позивачем та відповідачем з таким правочином та породжує для останніх обов`язок з виконання його умов.

Вказане свідчить, що сторонами договору поставки відповідно до його умов зафіксовано поставку (передачу) відповідачу товару у кількості та вартістю згідно з видатковою накладною №183 від 27.01.2021.

Поряд з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, що сторонами було погоджено порядок здійснення оплати за отриманий товар .

Таким чином, враховуючи відсутність погодження сторонами, зокрема строків оплати отриманого товару, прийняття відповідачем товару без будь-яких зауважень чи заперечень, свідчить як і про прийняття відповідачем такого товару згідно з видатковою накладною №183 від 27.01.2021 на суму 48 384,76 грн, так і про належне виконання позивачем відповідного зобов`язання з поставки товару за видатковою накладною №183 від 27.01.2021 на суму 48 384,76 грн.

Отже, вчинення сторонами дій, пов`язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткова накладна), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин.

Щодо доводів відповідача стосовно строку виконання грошового зобов`язання та перебігу строку нарахування інфляційних витрат та 3% річних, колегія суддів зазначає таке.

З аналізу змісту положень ст. 530 ЦК України у системному зв`язку зі змістом положень ст. 692 ЦК України випливає, що у разі не встановлення в договорі або законі строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, зокрема, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання.

Саме такий обов`язок відповідача, оплатити товар з моменту його прийняття, випливає з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Тобто, наявність у покупця зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 року у справі №925/1332/13 та в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №910/9075/17, де зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013№14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Як встановлено колегією суддів, у видатковій накладній, підписаній і скріпленій печатками обох сторін, які засвідчують поставку і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. У зв`язку з чим, суд відхиляє доводи відповідача, оскільки аргументи відповідача зводяться до власного суб`єктивного тлумачення ним норм закону, які повинні бути застосовані до спірних правовідносин, тоді як згідно законодавчих приписів та договірних положень виникнення обов`язку оплатити за товар кореспондує з обставинами його отримання відповідачем.

Отже, обставини отримання товару за відповідними первинно-обліковими документами, що підписані та скріплені печатками обох сторін, породжують для Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" обов`язок зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі, а момент виникнення такого обов`язку за видатковою накладною №183 від 27.01.2021 на суму 48 384,76 грн є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов`язання за видатковою накладною №183 від 27.01.2021 на суму 48 384,76 грн не виконав, вартість отриманого товару не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 48 384,76 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 4 167,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 21 144,14 грн , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4 167,72 грн. за період з 28.01.2021-13.12.2023 та інфляційних втрат у розмірі 21 144,14 грн. за період з 28.01.2021 - 13.12.2023.

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи передбачені законодавством строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів дійшла висновку, що наведені нарахування в частині стягнення 3 % річних у сумі 4 167,72 грн за період з 28.01.2021-13.12.2023 не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ "ПВО" про стягнення 3% річних у розмірі 4 167,72 грн. за період з 28.01.2021-13.12.2023, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 21 144,14 грн, колегією суддів встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Колегією суддів здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат за період з 28.01.2021-13.12.2023 у розмірі 21 038,26 грн., в решті нарахованої суми інфляційних втрат у розмірі 105,88 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта про те, що поставка товару за видатковою накладною № 183 від 27.01.2021 на суму 48 384,76 грн. відбулась поза межами договору № 528дп, на який посилався позивач у направлених відповідачеві претензіях і вимогах, але судом першої інстанції , як і колегією суддів встановлено, що факт поставки товару за видатковою накладною №183 від 27.01.2021 свідчить про фактичне укладання сторонами договору в спрощений спосіб, тому у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, в даному випадку в день поставки.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДП "Завод імені В.О. Малишева" (вх. №880Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2024 у справі № 5023/10655/11 (922/5262/23) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2024 у справі № 5023/10655/11 (922/5262/23) залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 07.06.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко