Рішення

від 29.05.2024 по справі 906/186/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/186/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Шаповалов А.В. - виписка з ЄДР;

Присяжнюк О.А. - довіреність від 15.02.2024,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Волицької сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ"

про стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками та визнання договору оренди землі укладеним

Волицька сільська рада Житомирського району Житомирської області звернулась до суду з позовом, згідно якого просить визнати договір оренди землі укладеним та стягнути з ТОВ "Васильківське КСМ" 102521,28 грн безпідставно збережених коштів за період з 01.11.2022 по 01.02.2024.

Ухвалою від 21.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 21.03.2024.

Ухвалою від 21.03.2024, з метою вчинення інших дій сторонами та повторного повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відклав підготовче засідання на 15.04.2024.

Ухвалою від 15.04.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 15.05.2024.

15.05.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 79-80). Протокольною ухвалою від 15.05.2024, вказані додаткові пояснення, суд залишив без розгляду, у зв`язку з пропущенням строків для їх подання.

У судовому засіданні 15.05.2024 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання н прибув.

У судовому засіданні 15.05.2024 оголошувалася перерва до 29.05.2024.

Після перерви представники сторін в судове засідання не прибули.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2022 за Волицькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки загальною площею 34,7482га, в тому числі: ділянка №1 загальною площею 3,7000га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268, що підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 44-46).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.08.2021 року №269673412: право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 31, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384472 р.№3988, 24.06.2009; право власності на комплекс, частина цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 33, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384464 р.№3976, 24.06.2009; право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 32, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384474 р.№3990, 24.06.2009; право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по пров.Залізничний, 11, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384466 р.№3982, 24.06.2009; право власності на частину цілісного майнового комплексу (адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 906,8кв.м. по вул.Леніна, 1а, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384476 р.№3992, 24.06.2009.

Позивач стверджує, що земельні ділянки загальною площею 34,7482га, у тому числі: ділянка №1 загальною площею 3,7000га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній власності ТОВ "Васильківське КСМ", в повній мірі використовуються останнім, про що свідчать акти обстежень земельних ділянок №1,№2,№3 від 08.04.2021, які були направлені на адресу та електронну пошту позивача.

Вказує, що неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність укладення договорів оренди земельних ділянок комунальної власності під господарськими будівлями та дворами, загальною площею 34,7582 га, однак вказані листи ТОВ "Васильківське КСМ" були проігноровані.

Пояснив, що 02.12.2022 звернувся до Господарського суду Житомирської області з вимогами про стягнення з ТОВ "Васильківське КСМ" 209073,28 грн безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати з 2018 по жовтень 2022 року за користування земельними ділянками, 89347,368 шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок та визнання укладеним договору оренди землі, про що було відкрито провадження у справі № 906/1141/22.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №906/1141/23 у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що факт самовільного зайняття земельних ділянок позивач не довів. А для вирішення спору щодо стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів як плати за користування землею, на якій розташоване це майно, необхідним є встановлення тієї обставини, чи є земельна ділянка, за користування якою стягується плата, об`єктом цивільних прав. Разом з тим позивач не надав доказів про існування протягом періоду з 2018 по 2021 рік земельних ділянок (ділянка № 1 площею 3,7000 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка № 2 площею 3,1422 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка № 3 площею 27,9060 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268), як об`єктів цивільних прав, щодо цих земельних ділянок не була проведена нормативна грошова оцінка та відповідно не могла бути визначена орендна плата; позивач не дотримався процедури та порядку укладення договору оренди земельних ділянок. Щодо стягнення коштів за користування земельними ділянками за період із січня по жовтень 2022 року суд вказав на те, що акти обстеження, надані позивачем на підтвердження площі використовуваної земельної ділянки, не є належними та допустимими доказами такого, адже таке не передбачено ні ЗК України, ні Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376. Також відсутні докази того, що на сформованих земельних ділянках знаходяться саме об`єкти власності відповідача і що ці земельні ділянки зареєстровані за позивачем на праві власності у порядку, передбаченому законодавством. Щодо вимоги про визнання договору укладеним, суд вказав, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач з відповідним клопотанням про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності до Волицької сільської ради не звертався, рішення з даного питання органом місцевого самоврядування не приймалось. Враховуючи ту обставину, що позивачем не дотримано п р о ц е д у р и та п о р я д к у укладення договору оренди земельних ділянок, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору оренди землі у іншій редакції.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 04.10.2023 у справі №906/1141/22 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив частково та стягнув з відповідача кошти в сумі 171 873,60 грн. У решті позовних вимог відмовив. Щодо відмови у задоволенні вимог про визнання договору укладеним та стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельними ділянками у період з 01.01.2018 по 31.12.2021, то апеляційний суд зазначив, що відповідач не надав доказів про оформлення правового титулу на земельні ділянки, на яких розташоване належне йому нерухоме майно. Тому кваліфікував заявлені до стягнення за відповідний період кошти як безпідставно збережені з моменту набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна, що й зумовило обов`язок оплачувати фактичне використання земельних ділянок. Суд не взяв до уваги заперечення відповідача щодо неможливості нарахування кондикційних зобов`язань за відсутності формування та реєстрації земельних ділянок як об`єктів цивільних прав та погодився з розрахунком позивача, здійсненим на підставі нормативної грошової оцінки ріллі по Житомирській області, також наголосивши, що розмір земельних ділянок визначений у відповідності до актів обстеження земельних ділянок, а доказів використання земельних ділянок меншого розміру відповідач не надав. Суд взяв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, а тому стягнув з відповідача кошти за період з 2019 по 2021 роки (з урахуванням строку позовної давності) у сумі 111 599,06 грн. Щодо стягнення з відповідача 60 274,54 грн за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів після їх формування (за період із січня 2022 по жовтень 2022 року), то апеляційний суд, перевіривши його обґрунтованість, констатував відповідність фактичних даних, використаних для визначення належної до стягнення суми (площа земельних ділянок, нормативна грошова оцінка, розмір відсотків) наявним у справі доказам та чинному законодавству.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 906/1141/22 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 906/1141/22 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області коштів у сумі 60 274,54 грн (стягнення за період із січня по жовтень 2022 року) залишено без змін. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі № 906/1141/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області коштів у сумі 111 599,06 грн (стягнення за період з 2019 по 2021 роки) скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу №906/1141/22 на новий розгляд, Касаційний суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні справи порушили норми процесуального права щодо належності доказів, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи у зазначеній вище частині (стягнення коштів за період з 2019 по 2021 роки).

Водночас, у вказаній постанові Верховний суд дійшов висновку, що апеляційним судом правильно застосовано коефіцієнти, площу та нормативну грошову оцінку землі, які зазначені як вихідні дані для розрахунку суми, заявленої до стягнення позивачем за період із січня по жовтень 2022 року, що відповідає приписам пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Оскільки відповідач договору оренди не уклав та продовжує користуватися спірними земельними ділянками, Волицька сільська рада звернулася з даним позовом про стягнення з ТОВ "Васильківське КСМ" безпідставно збережених коштів у розмірі 7287,51 грн, за користування земельними ділянками за наступний період - з 01.11.2022 по 01.02.2024, на підставі ст. 1212-1214 ЦК України.

Також позивач просить суд визнати договір оренди землі укладеним, оскільки відповіді на пропозиції укласти договір оренди землі відповідач не надав. На думку позивача, єдиним способом відновлення його порушеного права на отримання законних надходжень до місцевого бюджету за користування земельними ділянками, є визнання судом договору оренди укладеним. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що повторно звертається до суду з цією вимогою, виконавши дії щодо направлення відповідачу проекту такого договору, про необхідність якого зазначалося судами у справі №906/1141/22.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтями 122-124 ЗК України, ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин першої, другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді плати за землекористування є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник як обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), так і обов`язок оплачувати користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Так, за ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що доказів належного оформлення відповідачем права користування земельними ділянками у спірний період, зокрема укладення відповідного договору оренди, державної реєстрації такого права, а також здійснення відповідачем плати за використання земельних ділянок, матеріали справи не містять.

Разом з тим як власник земельної ділянки, Рада має право вимагати усунення порушених прав на неї, зокрема шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю.

Згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Позивачем надано до суду витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на яких перебуває нерухоме майно відповідача (а.с. 11-17), згідно з якими нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у 2022 році складала: з кадастровим №1820384800:07:000:0252 - 77413,2грн, з кадастровим номером №1820384800:07:000:0268 - 583862,61 грн, з кадастровим номером №1820384800:07:000:0254 - 62018,68грн. У 2023 році нормативно-грошова оцінка земельних ділянок складала: з кадастровим номером №1820384800:07:000:0268 - 671442 грн, з кадастровим номером №1820384800:07:000:0252 - 89025,18 грн. У 2024 році нормативно-грошова оцінка земельних ділянок складала: з кадастровим номером №1820384800:07:000:0252 - 89025,18грн, з кадастровим номером №1820384800:07:000:0268 - 705942,97 грн.

При цьому, як пояснив представник позивача, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 у 2022 році, складала 71321,48 грн, у 2023 році - 74958,88 грн, та визначалася з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ.

За вказаного, суд враховує, що відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3. ст. 289 ПК України).

Також суд враховує, що у постанові від 29 травня 2020 у справі № 922/2843/19 Верховний Суд зазначив, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Враховуючи вказане, суд встановив, що згідно інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка міститься в загальному доступі, коефіцієнт індексації земель за 2023 рік становив 1,15, за 2024 рік - 1,051.

Згідно з п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Суд враховує, що рішенням Волицької сільської ради від 16.04.2021 №148 (п`ята сесія восьмого скликання) "Про перегляд орендної плати по діючих договорах оренди землі" переглянуто діючі договори оренди земельних ділянок та встановлено розмір орендної плати на рівні не менше 10% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже розмір 10% знаходиться в межах допустимого діапазону законодавчо визначеного розміру орендної плати.

З розрахунку, наданого позивачем, недоотримана орендна плата за період з 01.11.2022 по 01.02.2024 рік становить 102521,28 грн, а саме:

- за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 - 12054,91 грн (77413,20 грн + 62018,68 грн + 583862,61 грн * 10%/12 (місяців) * 2 (місяця);

- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 83178,86 грн (89025,18 грн + 71321,48 грн +671442,00 грн *10%);

- за період з 01.11.2022 по 01.02.2024 - 7287,51 грн (93599,60 грн +74958,88 грн + 705942,97 грн *10%/12 (місяців) * 1 (місяць)).

Перевіривши вказані нарахування, суд дійшов висновку, що розрахунок за вищевказаний період проведено з дотриманням норм чинного законодавства України.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 102521,28 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за період з 01.11.2022 по 01.02.2024, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання договору оренди земельних ділянок укладеним, суд враховує, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0252, 1820384800:07:000:0254, 1820384800:07:000:0268, що належати на праві комунальної власності Волицькій сільській раді, знаходяться об`єкти нерухомого майна, які з 06.10.2009 зареєстровані на праві власності за ТОВ "Васильківське КСМ".

Натомість матеріали справи не містять доказів про належне оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди із Радою та державну реєстрацію такого права.

Також у матеріалах справи відсутні дані та відомості щодо оформлення правового титулу щодо користування земельними ділянками, на яких розташоване придбане відповідачем майно, попереднім власником цього майна.

Відповідно до ч. 11 ст. 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Однак, як було встановлено судом, ТОВ "Васильківське КСМ" з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу, до Волицької сільської ради не звертався.

Водночас, суд встановив, що Волицька сільська рада направляла на адресу ТОВ "Васильківське КСМ" лист від 17.06.2022 №515 із зазначенням необхідності укладення договорів оренди землі з власником земельних ділянок комунальної власності під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,7482га, в тому числі: ділянка №1 загальною площею 3,7000га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 (а.с. 29-30).

Додатково, згідно листів від 26.10.2023 та від 25.01.2024 (а.с. 31-38) Волицька сільська рада направляла ТОВ "Васильківське КСМ" проект договору оренди землі земельних ділянок з кадастровими номерами №1820384800:07:000:0252, загальною площею 3,7000га, №1820384800:07:000:0254 загальною площею 3,1422га та №1820384800:07:000:0268 загальною площею 27,9060га з пропозицією укласти договір оренди (а.с. 31-34).

Вищенаведені листи підписав сільський голова.

Однак, відповідач відповіді на вищевказані листи не надав, договору оренди не уклав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - ЗУ № 161-XIV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6 ЗУ № 161-XIV ).

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 ЗУ № 161-XIV).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на п і д с т а в і р і ш е н н я відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Таким чином, п і д с т а в о ю укладення договору оренди землі комунальної власності є в і д п о в і д н е р і ш е н н я о р г а н у м і с ц е в о г о с а м о в р я д у в а н н я.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Вказаний порядок визначений, зокрема, статями 638-650 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст.641 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, протягом нормально необхідного для цього часу.

Згідно з ч. 1 ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Отже, чинним законодавством України передбачено можливість у к л а д е н н я д о г о в о р у о р е н д и з е м л і з а у м о в и н а я в н о с т і в і д п о в і д н о г о р і ш е н н я органу місцевого самоврядування т а н а п р а в л е н н я п р о п о з и ц і ї укласти договір, яка має містити істотні умови договору оренди землі, передбачені Законом України "Про оренду землі".

Надаючи оцінку зазначеному, суд враховує, що відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в и к л ю ч н о н а п л е н а р н и х з а с і д а н н я х с і л ь с ь к о ї, с е л и щ н о ї, м і с ь к о ї р а д и в и р і ш у ю т ь с я в і д п о в і д н о до з а к о н у п и т а н н я р е г у л ю в а н н я з е м е л ь н и х в і д н о с и н.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за р і ш е н н я м органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями частин першої, четвертої статті 124 Земельного кодексу України визначено п о р я д о к п е р е д а ч і земельних ділянок в оренду та встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється н а п і д с т а в і р і ш е н н я відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Вищенаведені приписи законодавства узгоджуються з приписами ст. 16 ЗУ "Про оренду землі".

Водночас матеріали справи не містять доказів прийняття рішення з даного питання, з визначенням відповідальної особи органом місцевого самоврядування.

Надане позивачем рішення Волицької сільської ради №1010 від 22.01.2024 (а.с. 8) суд не розцінює як прийняте рішення про укладення договору оренди (передачу в оренду) з відповідачем, оскільки останнє стосується лише встановлення терміну оренди та орендної плати за користування земельними ділянками для ТОВ "Васильківське КСМ" або іншої юридичної особи, у разі переходу права власності не нерухоме майно, що розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами: №1820384800:07:000:0252, №1820384800:07:000:0254 та №1820384800:07:000:0268. Про вирішення питання укладення договору оренди (передачу в оренду) з ТОВ "Васильківське КСМ" та визначення відповідальної особи за вчинення таких дій у цьому рішенні не йдеться.

Таким чином, Волицькою сільською радою, яка є колегіальним органом, не дотримано п р о ц е д у р у та п о р я д о к укладання договору оренди земельних ділянок.

За вказаного, у задоволенні позову в частині визнання договору оренди землі укладеним, суд відмовляє.

Водночас, суд зауважує, що приписами податкового законодавства позивачу надається право визначати розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою в межах максимально допустимого її розміру, який не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, що стимулюватиме користувача до укладення договору оренди.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 102521,28 грн безпідставно збережених коштів (за період з 01.11.2022 по 01.02.2024). У задоволенні позову в частині визнання договору укладеним суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки після оголошеної перерви представники сторін в судове засідання 29.05.2024 о 10:00 год. не прибули, резолютивна частина рішення не проголошувалась. При цьому, суд враховує постанови Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та №761/38266/14 від 30.09.2022.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, ід. код 33801629) на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (Житомирська обл., Житомирський р-н., вул. Житомирська, буд. 105/10, ід. код 04346824):

- 102521,28 грн безпідставно збережених коштів;

- 3028,00 грн судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.06.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

сторонам - через електронні кабінети.