Постанова

від 18.09.2024 по справі 906/186/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Справа № 906/186/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Присяжнюк О.А.

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 в частині стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів та 3028,00 грн судового збору (повний текст складено 07.06.2024, суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Волицької сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ"

про стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками та визнання договору оренди землі укладеним

ВСТАНОВИВ:

Волицька сільська рада Житомирського району Житомирської області звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Васильківське КСМ" про визнання договору оренди землі укладеним та стягнути з 102521,28 грн безпідставно збережених коштів за період з 01.11.2022 по 01.02.2024.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області: 102521,28 грн безпідставно збережених коштів; 3028,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 в частині стягнення з ТОВ "Васильківське КСМ" безпідставно збережених коштів у сумі 102521,28 гривень та 3028,00 грн судового збору. Ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Васильківське КСМ в частині стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів, відмовити повністю. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем. Відповідач зазначає, що вирішуючи питання про стягнення безпідставно збережених коштів має застосовуватися ставка земельного податку в межах передбачених положеннями Податкового кодексу України. Відповідно підставою визначення ставки для розрахунку безпідставно збережених коштів слугує рішення сесії Волицької сільської ради про встановлення розміру земельного податку, оскільки за приписами наведеної вище норми ПКУ визначено ставку не більше 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Отже, обрахування позивачем безпідставно отриманих відповідачем коштів із розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є необґрунтованим та таким, що порушує норми чинного законодавства України.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що маючи нерухоме майно на земельній ділянці не здійснює використання земельної ділянки в загальній площі 34,7482 га, обмежуючись виключно розміщенням об`єкта нерухомості. Решта земельної ділянки, на якій не розміщені об`єкти нерухомості відповідача слугує виключно для проїзду транспортних засобів відповідача, суміжних власників об`єктів нерухомого майна та транзитних транспортних засобів. Враховуючи наведене ТОВ Васильківське КСМ вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення безпідставно збережених коштів.

Ухвалою суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 в частині стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів та 3028,00 грн судового збору. Розгляд справи призначено 18 вересня 2024 року.

02 серпня 2024 року від Волицької сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому заперечує доводи апеляційної скарги та просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 року в частині стягнення з ТОВ "Васильківське КСМ" безпідставно збережених коштів у сумі 102521,28 гривень та 3028,00 грн судового збору залишити без змін. В ході судового засідання розглянути можливість визнання договору оренди земельних ділянок укладеними в судовому порядку у зв`язку багаторічним ігноруванням відповідачем своїх законних обов`язків і порушення ним прав позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2024 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 року в частині стягнення з ТОВ "Васильківське КСМ" безпідставно збережених коштів у сумі 102521,28 гривень та 3028,00 грн судового збору залишити без змін.

В судове засідання 18.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ".

Відповідно достатті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 18.09.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 в частині стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів та 3028,00 грн судового збору залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацій з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (а.с.39-43):

- право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 31, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384472 р.№3988, 24.06.2009;

- право власності на комплекс, частина цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 33, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384464 р.№3976, 24.06.2009;

- право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 32, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384474 р.№3990, 24.06.2009;

- право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по пров.Залізничний, 11, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384466 р.№3982, 24.06.2009;

- право власності на частину цілісного майнового комплексу (адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 906,8кв.м. по вул.Леніна, 1а, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384476 р.№3992, 24.06.2009.

04 серпня 2022 року за Волицькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки загальною площею 34,7482га, в тому числі: ділянка №1 загальною площею 3,7000га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268, що підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 44-46).

Разом з цим вказані земельні ділянки загальною площею 34,7482 га з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0252; 1820384800:07:000:0254; 1820384800:07:000:0268 сформовані 19.11.2021, 29.11.2021, 04.01.2022 (відповідно).

Позивач зазначає, що земельні ділянки загальною площею 34,7482 га, у тому числі: ділянка №1 загальною площею 3,7000 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній власності ТОВ "Васильківське КСМ", в повній мірі використовуються останнім, про що свідчать акти обстежень земельних ділянок №1,№2,№3 від 08.04.2021, які були направлені на адресу та електронну пошту позивача.

Волицька сільська рада зазначає, що неодноразово зверталася до відповідача з листами про необхідність укладення договорів оренди земельних ділянок комунальної власності під господарськими будівлями та дворами, загальною площею 34,7582 га, однак вказані листи ТОВ "Васильківське КСМ" були проігноровані (а.с.28-38).

Разом з тим, Волицька сільська рада в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона 02.12.2022 звернулася до Господарського суду Житомирської області з вимогами про стягнення з ТОВ "Васильківське КСМ" 209073,28 грн безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати з 2018 по жовтень 2022 року за користування земельними ділянками, 89347,368 шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок та визнання укладеним договору оренди землі, про що було відкрито провадження у справі №906/1141/22.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №906/1141/22 у задоволенні позову відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111427620). Суд ухвалюючи рішення зазначив, що факт самовільного зайняття земельних ділянок позивач не довів. А для вирішення спору щодо стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів як плати за користування землею, на якій розташоване це майно, необхідним є встановлення тієї обставини, чи є земельна ділянка, за користування якою стягується плата, об`єктом цивільних прав. Разом з тим позивач не надав доказів про існування протягом періоду з 2018 по 2021 рік земельних ділянок (ділянка № 1 площею 3,7000 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка № 2 площею 3,1422 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка № 3 площею 27,9060 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268), як об`єктів цивільних прав, щодо цих земельних ділянок не була проведена нормативна грошова оцінка та відповідно не могла бути визначена орендна плата; позивач не дотримався процедури та порядку укладення договору оренди земельних ділянок. Щодо стягнення коштів за користування земельними ділянками за період із січня по жовтень 2022 року суд вказав на те, що акти обстеження, надані позивачем на підтвердження площі використовуваної земельної ділянки, не є належними та допустимими доказами такого, адже таке не передбачено ні ЗК України, ні Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376. Також відсутні докази того, що на сформованих земельних ділянках знаходяться саме об`єкти власності відповідача і що ці земельні ділянки зареєстровані за позивачем на праві власності у порядку, передбаченому законодавством. Щодо вимоги про визнання договору укладеним, суд вказав, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач з відповідним клопотанням про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності до Волицької сільської ради не звертався, рішення з даного питання органом місцевого самоврядування не приймалось. Враховуючи ту обставину, що позивачем не дотримано процедури та порядку укладення договору оренди земельних ділянок, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору оренди землі у іншій редакції.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №906/1141/22 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача кошти в сумі 171 873,60 грн. У решті позовних вимог відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114084752). Щодо відмови у задоволенні вимог про визнання договору укладеним та стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельними ділянками у період з 01.01.2018 по 31.12.2021, то апеляційний суд зазначив, що відповідач не надав доказів про оформлення правового титулу на земельні ділянки, на яких розташоване належне йому нерухоме майно. Тому кваліфікував заявлені до стягнення за відповідний період кошти як безпідставно збережені з моменту набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна, що й зумовило обов`язок оплачувати фактичне використання земельних ділянок. Суд не взяв до уваги заперечення відповідача щодо неможливості нарахування кондикційних зобов`язань за відсутності формування та реєстрації земельних ділянок як об`єктів цивільних прав та погодився з розрахунком позивача, здійсненим на підставі нормативної грошової оцінки ріллі по Житомирській області, також наголосивши, що розмір земельних ділянок визначений у відповідності до актів обстеження земельних ділянок, а доказів використання земельних ділянок меншого розміру відповідач не надав. Суд взяв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, а тому стягнув з відповідача кошти за період з 2019 по 2021 роки (з урахуванням строку позовної давності) у сумі 111 599,06 грн. Щодо стягнення з відповідача 60 274,54 грн за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів після їх формування (за період із січня 2022 по жовтень 2022 року), апеляційний суд, перевіривши його обґрунтованість, констатував відповідність фактичних даних, використаних для визначення належної до стягнення суми (площа земельних ділянок, нормативна грошова оцінка, розмір відсотків) наявним у справі доказам та чинному законодавству.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №906/1141/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116984636) постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі № 906/1141/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області коштів у сумі 111 599,06 грн (стягнення за період з 2019 по 2021 роки) скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №906/1141/22 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області коштів у сумі 60 274,54 грн (стягнення за період із січня по жовтень 2022 року) залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене, Волицька сільська рада звернулась до Господарського суду Житомирською області з позовом до ТОВ «Васильківське КСМ» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за наступний період з 01.11.2022 по 01.02.2024 та визнання договору оренди землі укладеним з врахуванням виконання вимог статті 641 ЦК України, так як від укладання договору оренди землі ТОВ «Васильківське КСМ» досі ухиляється, однак використовувати спірні земельні ділянки не припиняє.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області: 102521,28 грн безпідставно збережених коштів; 3028,00 грн судового збору. В частині задоволення позовних вимог про визнання договору оренди землі укладеним відмовлено.

Як вбачається з апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 в частині стягнення з ТОВ "Васильківське КСМ" безпідставно збережених коштів у сумі 102521,28 гривень та 3028,00 грн судового збору. Ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Васильківське КСМ в частині стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів, відмовити повністю. В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ", суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 в справі № 906/186/24в частині стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів та 3028,00 грн судового збору.

Отже, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 102521,28 грн безпідставно збережених коштів, колегія суддів враховує наступне.

Предметом позову у цій справі єстягненнябезпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставістатей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Згідно зістаттею 206 Земельного кодексу Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини 2статті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першоїстатті 156 Земельного кодексу Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ізстаттею 1166 Цивільного кодексу Українишкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Предметом регулюванняглави 83 Цивільного кодексу Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 Цивільного кодексу Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 Цивільного кодексу Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глав 82 і 83Цивільного кодексу Українидля деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-3090цс15.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Наведена правова позиція викладена упостановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

З урахуванням положень статей120,125 Земельного кодексу Українитастатті 1212 Цивільного кодексу Українидо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

Частина першастатті 93 Земельного кодексу Українивстановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини першоїстатті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зістаттею 124 Земельного кодексу Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено устатті 120 Земельного кодексу Українитастатті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно достатті 377 Цивільного кодексу Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За приписами частин 1, 2статті 120 Земельного кодексу Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду, не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що ТОВ "Васильківське КСМ" є власником частини цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул. Леніна, 31, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване заТОВ "Васильківське КСМ"на підставі договору міни, ВМЕ №384472 р. №3988, 24.06.2009; комплексу, частини цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул. Леніна, 33, с. Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване заТОВ "Васильківське КСМ"на підставі договору міни, ВМЕ №384464 р. №3976, 24.06.2009; частини цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул. Леніна, 32, с. Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване заТОВ "Васильківське КСМ"на підставі договору міни, ВМЕ №384474 р. №3990, 24.06.2009; частини цілісного майнового комплексу згідно переліку по пров.Залізничний, 11, с. Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване заТОВ "Васильківське КСМ"на підставі договору міни, ВМЕ №384466 р. №3982, 24.06.2009; частини цілісного майнового комплексу (адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 906,8 кв. м по вул. Леніна, 1а, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване заТОВ "Васильківське КСМ"на підставі договору міни, ВМЕ №384476 р. №3992, 24.06.2009, що також не заперечується сторонами спору.

В свою чергу, земельні ділянки загальною площею 34,7482 га, у тому числі: ділянка №1 загальною площею 3,7000 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній власності ТОВ "Васильківське КСМ", використовуються останнім, про що свідчать акти обстежень земельних ділянок №1,№2,№3 від 08.04.2021, які були направлені на поштову адресу та електронну пошту позивача.

Вказані обставини, що мають преюдиціальне значення для справи, №906/186/24 встановлені Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 04.10.2023 у справі №906/1141/22 за позовом Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" про визнання договору укладеним та стягнення 298 420, 66 грн, яку в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність: "Васильківське КСМ" на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області коштів у сумі 60 274,54 грн. (стягнення за період із січня по жовтень 2022 року) постановою Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №906/1141/22 залишено без змін:

«На вказаних земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у приватній власності ТОВ "Васильківське КСМ" та використовуються відповідачем, про що свідчать акти обстежень земельних ділянок №1, №2, №3 від 08.04.2021 (а.с.144-155, т. 1).»

За ч. 4ст. 75 ГПКобставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція- це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №649/1393/19).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17).

Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (п. 66постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі N 910/406/21).

Проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вищевказаними земельними ділянками у спірний період, зокрема укладення відповідного договору оренди, державної реєстрації такого права, а також здійснення відповідачем плати за використання земельних ділянок матеріали справи не містять..

З огляду на викладене, товариство як фактичний користувач земельних ділянок, без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав би сплатити за користування ними, а отже зобов`язане повернути ці кошти Волицькій сільській раді (як власнику земельних ділянок у заявлений період) на підставі ч. ч. 1, 2ст. 1212 ЦК України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст.144, абз. 5 ч. 1 ст.174 ГК Українивбачається, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов:

1) відбувається набуття чи збереження майна;

2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні;

3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Колегією суддів враховується, що в даному випадку наявні усі три вище перелічені ознаки.

ТОВ "Васильківське КСМ"дійсно зберегло (заощадило) майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельними ділянками.

Збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту набуття права власності на нерухоме майно. Це є проявом правової природи нерухомого майна.

Набуті будівлі, будучи, згідност. 181 ЦК України, нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є нерозривно пов`язаними з цією земельною ділянкою, тому набуття відповідачем права власності на будівлі автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельними ділянками, на яких розташовані ці будівлі.

Відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки має фактичним наслідком володіння і користування ними без відповідної грошової компенсації.

По-перше, у результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідност. 206 ЗК України, п. п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК Україниздійснюється за плату, що має вноситися на користь Волицької сільської ради.

По-третє, майно (кошти у вигляді орендної плати) збережено саме за рахунок Волицької сільської ради. Власником відповідних земельних ділянок у заявлений період була саме територіальна громада в особі Волицької сільської ради.

Положенняглави 15 ЗК України, ст. ст.120,125,206 ЗК України,ст. 1212 ЦК Українидають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташовано цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17).

Таким чином, збереження (заощадження) товариством коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у товариства за рахунок їх неодержання Волицькою сільською радою.

Сам факт несплати відповідачем коштів за користування земельними ділянками свідчить про втрату Волицькою сільською радою майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною практикою в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК Україниправових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Згідно з частиною 1статті 79 Земельного кодексу Україниземельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер витягу 306760987, дата формування 08.08.2022), земельна ділянка з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 є комунальною власністю, вид цільового призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа земельної ділянки 3.1422 га. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", серія та номер: 1423-ІХ, виданий 28.04.2021, видавник: Верховна рада України. Дата державної реєстрації вказаної земельної ділянки 04 серпня 2022 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер витягу 306763170, дата формування 08.08.2022), земельна ділянка з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252 є комунальною власністю, вид цільового призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа земельної ділянки 3.7 га. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", серія та номер: 1423-ІХ, виданий 28.04.2021, видавник: Верховна рада України. Дата державної реєстрації вказаної земельної ділянки 04 серпня 2022 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер витягу 306769128, дата формування 08.08.2022), земельна ділянка з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 є комунальною власністю, вид цільового призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа земельної ділянки 27,906 га. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", серія та номер: 1423-ІХ, виданий 28.04.2021, видавник: Верховна рада України. Дата державної реєстрації вказаної земельної ділянки 04 серпня 2022 року.

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0254 площею 3.1422 га; 1820384800:07:000:0252 площею 3.7 га.; 1820384800:07:000:0268 площею 27,906 га. за адресою Житомирська область, Житомирський район, тг Волицька у період заявлений позивачем з 01.11.2022 по 01.02.2024 вже існували, вказані земельні ділянки були сформовані і були об`єктами цивільного обігу.

Розрахунок кондикційних зобов`язань по земельних ділянкам з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0254; 1820384800:07:000:0252; 1820384800:07:000:0268 Волицькою сільською радою здійснено за період з 01 листопада 2022 року по 01 лютого 2024 року. Таким чином, підставною длястягненняє сума неодержаного позивачем доходу за період з 01 листопада 2022 року по 01 лютого 2024 року.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірними земельними ділянками судом враховується, що відповідно до пунктів289.1,289.2 статті 289 Податкового кодексу Українидля визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьомустаттею 12 Закону України "Про оцінку земель"регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону).

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно достатті 20 зазначеного Законуза результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьоїстатті 23 цього Законувитяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051(далі - Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно достатті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку №1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно доЗакону України "Про електронні документи та електронний документообіг"мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку N 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з пунктом286.2 статті 286та підпунктом288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу Українидля визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, як положенняПодаткового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство іПодатковий кодексу Українине обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно достатей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено упостанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20.

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки були сформовані в кінці 2021 року, а отже виникла можливість отримання витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Так, в матеріалах справи наявні витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на яких перебуває нерухоме майно відповідача (а.с. 11-17), згідно з якими нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у 2022 році складала: діл. № 1 - загальною площею 3,7000 га. з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252 - 77 413,20 грн. (витяг №НВ - 9904458382022 від 09.11.2022); діл. № 2 - загальною площею 3,1422 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 - 62 018,68 грн. (витяг від 25.01.2022) діл. №3 - загальною площею 27,9060 га, з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 - 583 862,61 грн. (витяг №НВ - 9904458602022 від 09.11.2022). У 2023 році нормативно-грошова оцінка земельних ділянок складала: діл. №1 - загальною площею 3,7000 га. з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252 - 89025.18 грн. (витяг № НВ-9930391582023 від 24.10.2023) ; діл. №2 - загальною площею 3,1422 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 - 71 321.48 грн. (витяг від 25.01.2022 р з урахуванням коефіцієнта індексації за 2022 рік) діл. № 3 - загальною площею 27,9060 га, з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 - 671442 грн. (витяг №НВ-9930391822023 від 24.10.2023). У 2024 році нормативно-грошова оцінка земельних ділянок складала: діл. № 1 - загальною площею 3,7000 га. з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252 - 93599.6 грн. (витяг №НВ-9911518032024 від 25.01.2024); діл. № 2 - загальною площею 3,1422 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 - 74 958,88 грн. (витяг від 25.01.2022 з урахуванням коефіцієнта індексації за 2023 рік) діл. № 3 - загальною площею 27,9060 га, з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 - 705942.97 грн. (витяг №НВ - НВ-9911515532024 від 25.01.2024) .

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 у 2022 році, складала 71321,48 грн, у 2023 році - 74958,88 грн, та визначалася з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2022 по 01.02.2024 рік в розмірі 102521,28 грн, що був визначений самостійно на підставі наведеного ним арифметичного розрахунку виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2022-2024 роки, що становить: за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 - 12054,91 грн (77413,20 грн + 62018,68 грн + 583862,61 грн * 10% (від нормативної грошової оцінки земельної ділянки)/12 (місяців) * 2 (місяця); за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 83178,86 грн (89025,18 грн + 71321,48 грн + 671442,00 грн *10%(від нормативної грошової оцінки земельної ділянки)/12 (місяців) * 12 (місяців); за період з 01.01.2024 по 01.02.2024 - 7287,51 грн (93599,60 грн +74958,88 грн + 705942,97 грн *10% (від нормативної грошової оцінки земельної ділянки)/12 (місяців) * 1 (місяць)). Визначаючи відсоток 10, який було застосовано при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, позивач керувався виключно рішенням Волицької сільської ради від 16.04.2021 №148 "Про перегляд орендної плати по діючих договорах оренди", яким переглянуто діючі договори оренди земельних ділянок та встановлено розмір орендної плати на рівні не менше 10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Колегією суддів враховується, що рішенням Волицької сільської ради від 16.04.2021 №148 (п`ята сесія восьмого скликання) "Про перегляд орендної плати по діючих договорах оренди землі" переглянуто діючі договори оренди земельних ділянок та встановлено розмір орендної плати на рівні не менше 10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Як вбачається з тексту вказаного рішення, в ньому не зазначено, що встановлення розміру орендної плати на рівні не менше 10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок стосується виключно діючих договорів оренди.

Розмір орендної плати згідно п.288.5.1. ст. 288 ПК України не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

Згідно п.288.5 ст. 288 ПК Українирозмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, у Податковому кодексі України, встановлено, що розмір орендної плати не може бути меншим за розмір земельного податку і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже розмір 10 % знаходиться в межах допустимого діапазону законодавчо визначеного розміру орендної плати.

Рішення Волицької сільської ради від 16.04.2021 №148 на час подання позовної заяви і до часу подання апеляційної скарги є чинним і ніким не скасоване, як в цілому та і в окремих частинах.

Поряд з цим, судова колегія відзначає, що підстава для застосування відсоткового розміру орендної плати встановленого рішенням Волицької сільської ради від 16.04.2021 №148 (п`ята сесія восьмого скликання) "Про перегляд орендної плати по діючих договорах оренди землі" (10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок) враховано та застосовано Північно-західним апеляційним господарським судом в постанові від 04.10.2023 у справі №906/1141/22 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" на користь Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області коштів у сумі 60 274,54 грн (стягнення за період із січня по жовтень 2022 року), яка в свою чергу в цій частині залишено без змін постановою Верховного Суду від 17.01.2024 по справі №906/1141/22.

Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про необґрунтованість обрахування позивачем безпідставно отриманих відповідачем коштів із розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення від 16.04.2021 №148 (п`ята сесія восьмого скликання) "Про перегляд орендної плати по діючих договорах оренди землі" колегія суддів вважає безпідставним.

Таким чином в даному випадку розрахунок кондикційних зобов`язань за вищевказані періоди проведено з дотриманням норм чинного законодавства України та позовна вимога в цій частині підлягає до задоволення.

Посилання відповідача, що ТОВ Васильківське КСМ, маючи нерухоме майно на земельній ділянці не здійснює використання земельної ділянки в загальній площі 34,7482 га, обмежуючись виключно розміщенням об`єкта нерухомості та решта земельної ділянки, на якій не розміщені об`єкти нерухомості відповідача слугує виключно для проїзду транспортних засобів відповідача, суміжних власників об`єктів нерухомого майна та транзитних транспортних засобів, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки відповідачем не надано доказів в обґрунтування вказаних обставин.

Посилання відповідача в обґрунтування позовних вимог на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №635/4233/19, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.

Так, у справі №635/4233/19 розглядався спір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у зв`язку з прийняттям Покотилівської селищної радирішення від 13.12.2013, яким затверджено розмір орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду на території селища Покотилівка, а також встановлено розміри орендної плати на рік у відсотках від нормативної грошової оцінки землі в залежності від виду цільового використання земельної ділянки.

Таким чином, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справі, на постанову яку посилається скаржник, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин, а правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №635/4233/19 на які посилається скаржник у цій справі,неєрелевантнимидо спірних правовідносин у справі, що розглядається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 102521,28 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за період з 01.11.2022 по 01.02.2024, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3ст. 13 ГПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенціїзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачитияк такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно дост.73 ГПК Українидоказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1ст.76 ГПК Українисуд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1-3статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно дост. 276 Господарського процесуального кодексу Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 в частині стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів та 3028,00 грн судового збору відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядкуст. 129 ГПК України.

Прохання позивача викладене у відзиві на апеляційну скаргу про розгляд судом апеляційної інстанції можливості визнання договору оренди земельних ділянок укладеними в судовому порядку у зв`язку багаторічним ігноруванням відповідачем своїх законних обов`язків і порушення ним прав позивача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 в задоволенні позову в частині визнання договору оренди землі укладеним, відмовлено, а Волицькою сільською радою апеляційну скаргу в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог не подавалась. Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача, що відзив на апеляційну скаргу є процесуальним документом, який по своїй суті не є апеляційною скаргою/заявою про приєднання до апеляційної скарги, що унеможливлює розгляд судом апеляційної інстанції правомірність ухвалення рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельних ділянок укладеним.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у справі №906/186/24 в частині стягнення 102521,28 грн безпідставно збережених коштів та 3028,00 грн судового збору, без змін.

2. Справу №906/186/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.